Яна Віталіївна Радванська,

 учитель хімії

Звенигородської спеціалізованої школи

I-III ступенів імені Тараса Шевченка

Звенигородської районної ради

Черкаської області

 

       Професія вчителя – унікальна, а праця надзвичайно важка і відповідальна.  В.О. Сухомлинський, розмірковуючи про складність учительської професії зазначав: «Працю вчителя ні з чим не можна порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу. Хлібороб, сіяч через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного в полі… А вчителеві треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння. Буває минають десятиріччя, і ледве – ледве починає позначатися те, що ти замислив. Нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя, ні в якому ділі помилки і невдачі не ведуть до таких наслідків, як в учительському» [9, с. 156].

    Саме тому однією з ключових проблем, що обертається навколо освіти,  є проблема пошуку вчителя нової формації, а саме: успішного вчителя, морально і духовно розвиненого, який йде нога в ногу з часом, має творче мислення, незалежну думку, педагога, який є конкурентоспроможним, креативну особистість, тобто вчителя, якого хочуть бачити перед собою учні.

   Всі педагоги хочуть, щоб учні поважали їх, любили, були спокійними, слухняними та уважно слухали під час уроків, але деякою мірою, ми, вчителі, самі провокуємо негативне ставлення учнів до вчителя. Коли учневі не до вподоби тон вчителя, його модель спілкування, коли на уроках не цікаво подається навчальний матеріал, не використовуються інтерактивні методи та прийоми, учень втрачає інтерес до предмета, до того, що розповідає вчитель, починає метушитися, думати, чим би себе зайняти, на час, поки не задзвенить дзвінок.

     З цього питання нас цікавлять підходи В.О. Сухомлинського, який зазначав: «Я не вірю в те, що є невиправні діти, підлітки, юнаки, дівчата. Адже перед нами істота, якій тільки відкривається світ, і від нас залежить зробити так, щоб ніщо не пригнітило, не знівечило, не вбило в маленькій людині гарного, доброго, людського» [10, с. 11].

      Фундаментом відносин вчителя з учнем має бути сприйняття вчителем учнів, як особистостей. Головною рисою вчителя є справжня, щира любов до дітей.  Школярі прагнуть відчувати любов від вчителя, бути впевненими у його справедливості в різного роду ситуаціях. Їм хочеться не лише писати під диктовку або слухати пояснення нового матеріалу монотонним голосом всі сорок п’ять хвилин, а й попрацювати з мультимедійною дошкою, розв’язувати ребуси, поспілкуватися про застосування нової теми уроку в навколишньому світі, тобто сучасний вчитель повинен бути всебічно розвиненою особистістю, використовувати на своїх уроках сучасні технології, бути на одній хвилі з учнями. Тож вчителю необхідно самому вчитися протягом життя, розвивати критичне мислення, швидко адаптуватися до нових умов, реагувати на виклики, вміти приймати думку іншого.

     Сучасні школярі дуже тонко відчувають свого вчителя, і якщо вони хоч на секунду засумніватися в його чесності, то вже ніколи не будуть відвертими з ним. Тому між вчителем та учнями має бути довіра. Педагог не повинен давати марних обіцянок, щоб не підірвати свій авторитет.

   Вчитель нового покоління вміє адаптуватися в різних ситуаціях. Нині в школярів виникає безліч непорозумінь, але в жодному разі вчитель не повинен підтримувати позицію когось одного. Він повинен бути гнучким, толерантним, зуміти попередити конфлікт, після чого провести бесіду з кожним учнем індивідуально, ні в якому разі не висміювати когось перед класом, і врешті-решт спрямувати учнів на примирення та розуміння один одного.

  Сучасні учні чекають вчителя, який дасть їм змогу бути почутими, який сприйматиме їх такими, якими вони є, в результаті чого, під час уроків вони будуть почувати себе комфортно та в безпеці, за що віддячать вчителеві довірою та повагою. Учні сучасної школи потребують партнерських відносин з вчителем. Якщо вчитель бачить себе в ролі керівника та очікує загального визнання, відчуває свою перевагу над учнями, при кожній нагоді підкреслює її своєю поведінкою, можливо, й не зовсім це усвідомлюючи, між вчителем та учнями ніколи не буде міцного зв’язку.

       Учні прагнуть бачити перед собою таку ж людину, як і вони, а не диктатора. Тому вчитель нової школи повинен помічати свої «поразки», і як людина інтелігентна, вміти вибачитися перед учнями, наприклад, за те, що на минулому уроці на когось підвищив голос, будучи без настрою. Учитель нової формації є авторитетом для учнів і створює таку атмосферу на уроці, що налаштовує їх на плідну працю, зацікавлює та спрямовує до самостійного пошуку.

Педагог має пам’ятати всім знайоме твердження про те, що до людей треба відноситися так, якого відношення хочеш від оточуючих до себе. Тому з кожним уроком необхідно дарувати учням шматочок себе [3].

       В. О. Сухомлинський зазначав, що одне ваше слово може зруйнувати в дитині віру у вас, як вихователя, збентежити дитячу душу [8, с. 173].

   Отже, сучасний вчитель повинен бути особистістю з високою духовною культурою, він має пам’ятати, що до кожної дитини треба виявляти чуйність, щирість, не виділяти надмірною увагою обдарованих і не принижувати моралізаторством слабших [4, с. 3].

  У сучасному світі вчитель повинен бути толерантним, відповідальним, терпеливим, добрим, щирим та вчити своїх учнів бути такими ж. Нашим завданням є виховувати цілісну особистість, всебічно розвинену, здатну до критичного мислення, ми маємо навчити своїх учнів діяти згідно з морально-етичними принципами і відповідати за свої вчинки [5, с. 52].

      Метою повної загальної середньої освіти є різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадської активності. Тому ми, вчителі нової формації, повинні мотивувати учнів на успішне навчання; виховувати в них дослідницьке ставлення до життя; вчити самостійно добувати інформацію з різноманітних джерел і критично її оцінювати; ставитися до себе та навколишнього середовища з відповідальністю; усвідомлювати себе громадянином своєї країни [6, с.  10]. Міністр освіти та науки України Лілія Гриневич зазначила, що суспільство повинно зрозуміти, що через вчителя, ми будуємо нову школу і нове ставлення до дітей.

     Основними завданнями вчителя Нової української школи є спрямувати учня до самостійного пошуку інформації; стимулювати учнів до спільної діяльності; задіяти всіх присутніх до обговорення, щоб кожен мав змогу висловитися і кожен був почутим; при виникненні розбіжностей вміло дійти згоди та успішно прийняти рішення. Педагог має індивідуально працювати з інтересами дитини, проектувати освітню діяльність, викликати в учнях рефлексію [1]. Ми повинні передавати учням свої найкращі навички, виховувати переможців, надихати їх, підтримувати в різного роду випадках, бути для них наставниками.

Сучасний вчитель має грамотно планувати свою діяльність; продумувати кожен крок навчальної роботи; вміти організувати діяльність учнів під час уроків; стимулювати активність учнів; вміло керувати навчальним процесом та корегувати його [2]. Щоб повноцінно викладати, вчитель повинен усвідомлювати мету освіти і місце свого предмету в її реалізації. Він має постійно збагачувати свої знання, бути всебічно розвиненою особистістю, бути готовим до різних ситуацій.

Нині, у світовій практиці ефективність освіти пов’язується з реалізацією компетентнісного підходу. Компетентність є динамічною комбінацією знань, вмінь, цінностей, способів мислення, навичок, поглядів, інших якостей, що дає змогу людині успішно провадити професійну діяльність. Якщо педагог проявляє себе поліфункціональним, міждисциплінарним, спрямованим на формування критичного мислення, визначає власну позицію, його можна вважати компетентним [6, с. 13]. Завжди потрібно пам’ятати, що від рівня професійної компетентності вчителя залежить якість освіти. Педагогічні працівники мають бути здатними до безупинного самовдосконалення. Самоосвіта вчителя є основним видом підвищення професійної педагогічної компетентності, ми починаємо набувати її з моменту оволодіння педагогічною професією [7]. Професійна компетентність педагога дозволяє викладачу самостійно вирішувати педагогічні завдання, які сформулював він сам або ж відповідна освітня установа.

       Розвиток професійної компетентності залежить від самого вчителя, так як він свідомо регулює свою поведінку на основі свого педагогічного досвіду. Лише той досвід, який ми усвідомили, має сенс, тому що під час аналізування відбувається рефлексія, під час якої ми усвідомлюємо не лише свій досвід, а й інших викладачів. Участь у різного роду проектах, конференціях, семінарах; сприятливі умови роботи; самоосвіта вчителя; об’єктивна оцінка праці; наукова новизна; матеріальне та моральне стимулювання ─ всі ці чинники сприяють підвищенню рівня професійної компетентності педагога та його професійному зростанню [11].         Ми не повинні дивитися на учня, як на підлеглого, учитель та учень повинні бути колегами, функціонувати, як один механізм. Думка учня повинна бути важливою для педагога. Під час уроків діти повинні мати змогу більше говорити, це сприятиме їх навчанню висловлювати власну думку, дасть можливість бути почутими. Учитель нової формації повинен зуміти навчити учнів говорити та викладати думки рідною мовою; заохочувати дітей до вивчення іноземних мов; навчити математичної грамотності; навчити самостійному пошуку нових знань та вмінню їх застосовувати; навчити загальнокультурній грамотності; сприяти здоровому способу життя учнів; навчити співпрацювати з іншими людьми; передбачати та вирішувати конфлікти.  

 Список використаної літератури

  1. Васильєва В. В. Нові професійні ролі і завдання сучасного вчителя в контексті концепції Нової української школи [Електронний ресурс] / В. В. Васильєва // Всеосвіта. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://vseosvita.ua/library/novi-profesijni-roli-i-zavdanna-sucasnogo-vcitela-v-konteksti-koncepcii-novoi-ukrainskoi-skoli-87162.html.

  2. Діяльність вчителя та її структура [Електронний ресурс] // Освіта.ua. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://ru.osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14758/.

  3. Доброгорська І. А. 5 причин, за яких учні ненавидять своїх вчителів [Електронний ресурс] / Ірина Анатоліївна Доброгорська. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://irintolevna8.wixsite.com/mysite/single-post/2017/09/09/5-причин-за-яких-учні-ненавидять-своїх-вчителів.

  4. Логачевська С. П. Дійти до кожного учня / За ред. О. Я. Савченко. – Київ: Радянська школа, 1990. – 158 с.

  5. Накладова М. Будьмо толерантними / М. Накладова. // Початкова школа. – 2018. – №1(583). – С. 64.

  6. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. М. — Київ :  Плеяди, 2017. — 206 с.

  7. Петрікова Н. І. Професійна компетентність учителя - важлива складова якісної освіти [Електронний ресурс] / Н. І. Петрікова // Освіта.ua. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/administration/34011/.

  8. Сухомлинский В. А. Как воспитать настоящего человека / В. А. Сухомлинский. – Київ : Радянська школа, 1975. – 288 с.

  9. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / В. О. Сухомлинський. – Київ : Радянська школа, 1977. –– Т. 3. – 640 с.

  10. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. / В. О. Сухомлинський. – Київ : Радянська школа, 1988. –– 304 с.

  11. Ціпан Т. С. Професійна компетентність сучасного вчителя [Електронний ресурс] / Т. С. Ціпан // Інноватика у вихованні. – 2016. – Вип. 3. – Режим доступу до ресурсу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/inuv_2016_3_22.