Федоренко Юлія Павлівна,

учитель біології Комунального

опорного закладу “Виноградський НВК”

“Дошкільний навчальний заклад –

загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів”

Лисянської районної ради

 

 Вчителем працюю зовсім не довго, всього 3, 5 роки. Та за цей час я змогла поринути та захопитися своєю професією. Працюється, звичайно, не легко, та для себе я усвідомила те, що це найкраща професія у світі. Вчитель має постійно вчитися, дізнаватися щось нове і ніколи не зупинятися на досягнутому. Це безперервний потік емоцій, різних за барвами, що тримає в тонусі та надає стимулу до розвитку в собі різних якостей, якими має бути наділений педагог. Адже, це не просто професія, це – поклик душі. Ти постійно взаємодієш з людьми, які поки  що – діти. Це майбутнє країни, вони будуть її будувати. І в цьому велика відповідальність лягає на плечі педагога.

Мені дуже подобається вислів: «Роби маленькі справи, велика зробиться сама». Вчителі разом з батьками закладають в душах дітей еталони поведінки, притаманні щирим, добрим, розумним особистостям.

Наразі дуже часто можна почути різні думки, стосовно престижності та популярності професії вчителя. На мою думку, це твоє або ж ні. Моя професія – це проект мало не на все життя. Бо кінцевий результат виховання, отриманого у школі в поєднанні з батьківським вихованням, проявляється далеко не одразу. Ми усвідомлюємо це, коли стаємо дорослішими, стаємо випускниками, коли нас спіткають питання вирішення певних питань вже у своїй родині. І тоді, починають проявлятися, як на фотоплівці, мудрі та спокійні поради вчителя, класного керівника, мами.

Ми імпортуємо ці знання у своє життя, так накопичується життєвий досвід.

Тому, я вважаю, що середовище, в якому ростуть наші покоління має бути сприятливим для розвитку сильних, розумних, конкурентоспроможних, справедливих та  милосердних Людей.

Сучасний вчитель має прагнути до високої духовної та моральної  культури, має нести в собі промені творчості, активності та креативності. Саме професія педагога в суспільстві має найвищий рівень соціальної відповідальності.

Вчитель з початку становлення себе як педагога має дотримуватись певних постулатів, для себе я виділяю найважливішими наступні :

  • Ми маємо пам’ятати , що ми дітьми вже були, а діти дорослими – ще ні.
  • Будь яка дитина має право на розвиток .
  • Подання навчального матеріалу має бути в доброзичливій формі.
  • Вчитель має бути толерантним до пошуку істин учнями.
  • Розвиток особистості має бути безперервним.
  • Та все це не так просто, розуміння цього приходить з часом.

Становлення молодого вчителя подібне до становлення особистості кожного з учнів. Воно потребує сприятливого середовища. Як стверджував А. Макаренко, «справжнім учителем-вихователем можна стати після роботи в хорошому педагогічному колективі через кілька років». Таку ж думку мав і В. Сухомлинський: «Молодий спеціаліст стає хорошим учителем, перш за все, дякуючи обстановці творчої праці педагогічного колективу й учнівського».

Тому, влиття молодого вчителя у не легкий  світ шкільного життя,  плідна професійна діяльність великою мірою залежить від того, як  вчителя зустріне педколектив, які умови праці й побуту створять, якою турботою та розумінням  оточать, яку надаватимуть методичну допомогу, як стимулюватимуть прояви його  ініціативності та творчості.

На своєму прикладі хочу зазначити, що найбільше для мене корисними були загальношкільні заходи: нетрадиційні педради, методоб’єднання, засідання психолого-педагогічного семінару, ділові, рольові ігри, участь у школі молодого вчителя, спілкування з колегами, консультації наставників, відвідування уроків досвідчених вчителів.

Для мене, на початку своєї педагогічної діяльності, труднощі викликали проблеми емоційно – комунікативного характеру, серед них я хочу виділити такі :

  • проблема першого знайомства з класом та педагогічним колективом;
  • вивчення особливостей учнів класу;
  • установлення контакту з класом;
  • вибір правильного тону та стилю стосунків;
  • управління своєю поведінкою у школі, уміння спілкуватись у різних ситуаціях;
  • володіння словом письмово та усно;
  • здатність зацікавити дітей навчальним матеріалом;
  • уміння адекватно виявляти та передавати педагогічних емоцій (гніву, радості, подиву, захоплення) тощо;
  • уміння прогнозувати та працювати в ситуації емоційного напруження.

Найкращий взірець для наслідування – особистий приклад самого вчителя. Якщо учні помітять, що ти допитливий, закоханий у свій предмет, то ця допитливість і закоханість передасться і їм. Дуже багато важить у формуванні юної душі уміння вчитися, виокремлювати важливе серед загального. Навчити учнів постійно дружити, радитись, бути ввічливим та  – обов'язок молодого вчителя.

Успіх молодого вчителя залежить часто від "дрібниць": від одягу, голосу, жестів, випадково зроблених зауважень.
Дуже влучно сказав А.С. Макаренко: "Для мене … такі "дрібниці" стали вирішальними: як стояти, як сидіти, як піднятися зі стільця, з-за столу, як підвищити голос, посміхнутися, як подивитися."

Роль сучасного вчителя, а точніше згідно з завданнями Нової української школи, збільшується в цінності. Бо вчитель має навчити бачити так звані  «наскрізні лінії», що пронизують не лише навчальні предмети, а і життя в цілому. Основні з них  – «Екологічна безпека і сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров’я і безпека» та «Підприємливість і фінансова грамотність»  є взавємодоповнюючими та циклічними.

Отже, можемо дійти такого висновку: коли ми виховуємо себе людяними та справедливими, в першу чергу до самих себе, саме тоді стаємо прикладом для наслідування. Як сказано у святому письмі: «Зцілися сам і біля тебе зціляться тисячі».

Такі настанови спонукатимуть до змін в суспільстві і наближає нас до того часу, коли ми знову, як колись, будемо жити в гармонії та мирі.

 Список використаних   джерел.

 Голобородько О. Поради молодому вчителеві. Перший урок [Електронний ресурс] / Херсонці : [сайт]. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://khersonci.com.ua/blogi/21-oleksandr-kostyantinovich/31704-poradi-molodomu-vchitelevi-pershij-urok.html