Роєнко Алла Євгеніївна,

учитель української мови та літератури,

Шполянського навчально-виховного комплексу

 «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 – гімназія»

Шполянської районної ради

 

Учитель нового покоління - духовно розвинена, соціально зріла, творча особистість, компетентний фахівець, який прoфecійнo володіє всім арсеналом педагогічних засобів, який прагне до постійного самовдосконалення. Він нece відповідальність за формування та розвиток виcoкooсвіченої творчої особистості та її максимальну самореалізацію. Найважливіший компонент принципу гуманізму й найважливіша якість вчителя – любов до дітей, вірити в дитину як у людину, дбайливо ставитись до духовного світу та природи особистості, берегти й розвивати почуття власного достоїнства кожного учня. Сучасним дітям потрібен учитель, котрий працює у форматі творчих пошуків, що базуються на здобутках традиційної методики й включають інноваційні елементи, педагог умотивований не на репродукцію, а на експеримент, дослідження, новаторство.

Творчий вчитель – це той, який:    

професійно володіє всім арсеналом педагогічних засобів;

-  постійно прагне до самовдосконалення та саморозвитку;

-   стимулює до цього учнів.

Високі вимоги до сучасного педагога обумовлені об’єктивними потребами суспільства, новими завданнями, які ставить перед нами життя:  навчити дітей системному мисленню;  допомогти розкрити особистий потенціал;

-  стимулювати та активно використовувати творчі можливості кожної особистості.

Василь Сухомлинський наголошував, що робота вчителя – це творчість, а не буденне «заштовхування» у дітей готових знань. Важливою умовою реалізації такого підходу є креативність самого педагога.

Риси творчого вчителя:  

 - високий рівень моральності;

 - постійний пошук оптимальних оригінальних рішень поставлених завдань;

- творчий стиль мислення;

- здатність бачити проблему, виявляти суперечності;

 - творча фантазія, розвинена уява;

 -прагнення досягти ефективного результату за конкретних умов праці;

 - високий рівень загальної культури.

 Творчість є важливим елементом культури людства. Кожен педагог, творчо розвиваючись, сприяє становленню креативності своїх учнів.

Ш. Амонашвілі наголошував, що хто виховує себе,той виховує інших.

Випускник школи сьогодення – всебічно розвинена особистість, здатна до критичного мислення; патріот з активною позицією, здатний приймати відповідальні рішення, поважає гідність і права людини; інноватор, здатний змінювати навколишній світ, розвивати економіку за принципами сталого розвитку, конкурувати на ринку праці, навчатися впродовж життя. Тому нам, учителям, потрібно йти в ногу з часом, бути творчими, незалежними, інтелігентними, духовно розвиненими, щоб дати можливість кожній дитині стати освітнім ідеалом. Кожен вчитель має радіти будь-якому досягненню своїх учнів. Чи то перемога на олімпіаді, чи речення сказане без помилки, чи просто те, що його чують і знаходяться на одній хвилі. Сучасний вчитель мусить до всіх знайти підхід.

Навчаючи дітей, учитель бере на себе велику відповідальність. В першу чергу, розвивати соціальні навички учнів. Соціальні навички розвиваються не в ізоляції і не тоді, коли діяльність і моделі поведінки жорстоко визначені. Здатність ефективно говорити і слухати, робити вибір, а також залагоджувати конфлікти, коли вони виникають, - усе це має найважливіше значення для функціонування будь-якої спільноти. Їм потрібні можливості експерементувати та різними способами розповідати, спілкуватися та отримувати задоволення від перебування в колі своїх однолітків. Адже, уміння говорити і слухати є найважливішими якостями, які необхідні для демократичної культури.

Саме вчитель має бути людиною, що спрямовує учнів на цікавий, але важкий пошук істини життя, готує до майбутнього, зокрема й до продуктивної діяльності. Сучасний період розвитку нашого суспільства не можна сформувати як період інтелігентності. Основна маса громадян сьогодні не має матеріальних можливостей задовольняти свої потреби у формуванні інтелігентності. Професія вчителя характеризується незвичайним набором вимог до професійних та індивідуальних рис фахівця, великим навантаженням на психічну й фізико-соматичну сферу особистості. Саме висока освіченість, загальнолюдська ерудиція, постійний інтелектуальний пошук в роботі з учнями, оволодіння психолого-педагогічними й культурологічними методами, прийомами та засобами впливу на раціональну й емоційну-вольову сферу учня дають можливість розв’язувати складні питання забезпечення навчально-виховного процесу.

Дослідники [2, 4, 5] охарактеризували основні психолого-педагогічні ознаки особистості інтелігентного вчителя. Саме характер стає тим середовищем, у якому концентруються риси притаманні інтелігенту та віддзеркалюють світоглядно-моральний зміст особистості вчителя:

  • висока загальнолюдська моральність;
  • патріотизм як любов до Батьківщини, свого народу, своєї рідної культури
  • гуманізм, повага до людей різних категорій; схильність і готовність до надання дружньої допомоги;
  • міжнаціональна врівноваженість, стабільність, повага до інших народів, громадян своєї країни;
  • політична незалежність зумовлена офіційним статусом учителя;
  • делікатність.

Науковці [1, 3, 6, 7] визначили соматико-психологічні риси і властивості особистості вчителя – інтелігента. До них вони віднесли емоційно-вольову стійкість, професійний оптимізм, озброєність відповідним психологічним захистом; фізичне та психічне здоров’я; доступність для учнів, колег, товаришів та інших членів соціуму зі збереженням власної гідності й за відмови від тенденцій до командного блюзнірства чи поведінки за моделлю «свій хлопець»; терпимість до інших думок і позицій, культура дискусії, здатність до рефлексії; негативно-філософське ставлення до чуток, пліток, які нечасто, але все ж виникають у педагогічних колективах; гендерна врівноваженість тощо.

Група властивостей особистості вчителя має професійно-культурологічну спрямованість. Серед них варто виділити такі як: професійна відповідальність за результати своєї викладацької та виховної діяльності, відданість справи, професійна компетентність;

  • висока професійна, загальнолюдська та національна культура особистості, повага й знання культурних цінностей і традицій;
  • готовність до самовдосконалення
  • творчість. Пошук нестандартних шляхів досягнення мети
  • висока мовна підготовленість, глибокі знання державної мови, повага до мов національних меншин регіону чи місцевості [3, 6].

Отже, інтелігентність – це ознака особистості до якої треба прагнути, йти щоденно долаючи перешкоди й труднощі.

 Список використаної літератури

  1. Белухин Д. А. Педагогическая этика: желаемое и действительное. – Москва : МПСИ, 2007. – 128 с.
  2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ. Ірпінь : Перун, – 144 с.
  3. Мухина В. С. Феноменология развития и бытия личности / В. С. Мухина. – Москва. – Воронеж : Модэк. – 1999. – 635 с.
  4. Саєнко Н. В. Підготовка інженера-інтелігента як завдання вищої технічної освіти / Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітніх школах: зб. наук. праць. – Запоріжжя : Класичн. приват. ун-т, 2015. – с. 47 – 55.
  5. Сучасний словник іншомовних слів / Уклад. кандидат пед. наук Л. І. Нечволод . – Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 159 с.
  6. Страхов И. В. Психология літературного творчества / И. В. Страхов // Л. Н. Толстой как психолог . – Москва. – Воронеж : Модэк, 1998. – 387 с.
  1. Хамитов Н. В. Історія філософії. Проблема людини та її меж / Назіп Хамітов та ін. – Київ : Наукова думка, 2000. – 373 с.