Лисенко Тетяна Василівна,

учитель початкових класів

Черкаської загальноосвітньої

школи I-III ступенів №21 ім. Ю. Г. Іллєнка

 Черкаської міської ради

Учитель для школи –  це те ж саме, що сонце для всесвіту.

Він джерело тієї сили, яка надає руху всій машині.

Остання заіржавіє у мертвому заціпенінні, якщо він не зуміє вдихнути в неї життя і рух... (А. Дістервег)

Нове тисячоліття ставить нові виклики перед педагогами України: оволодіння сучасними технологіями навчання, передовими досягненнями педагогічного досвіду, вміння активно використовувати інформаційне середовище, раціонально сприймати інновації, системно мислити, мати творчі та наукові здібності, високу професійну компетентність. Учитель повинен бути готовим до вмотивованої професійної діяльності, причому здатним не лише працювати по-новому, а й бути ініціатором інноваційних процесів.

Аналіз досліджень і публікацій засвідчує, що одними з перших учених, які приділяли увагу формуванню особистості вчителя, були видатні радянські педагоги. У працях А. Макаренка, В. Сухомлинського, К. Ушинського неодноразово наголошувалося на тому, що до числа найбільш значущих якостей учителя входять не лише освіченість у галузі предмета викладання, а й володіння педагогічним досвідом, тактом, педагогічною технікою та майстерністю, певними правилами поведінки.

Творчий, дослідницький характер педагогічної праці підкреслювали

Я. Коменський, І. Песталоцці, А. Дістервег. Огляд робіт великих педагогів показав, що особливості педагогічної діяльності, зокрема професійна творчість, як одна з найхарактерніших і найважливіших її ознак, була в їх полі зору [4, с. 90].

Сучасний педагог у нових умовах організації навчально-виховного процесу покликаний експериментувати, здійснювати творчий пошук ефективних, нестандартних підходів до вирішення педагогічних проблем, уміти запроваджувати новітні технології навчання, оригінальні педагогічні ідеї, інноваційні методи, прийоми і форми організації пізнавальної діяльності учнів, якісне оволодіння навчальною діяльністю, в ході якої вчитель розвиває себе як висококласний спеціаліст. Мова йде про професіоналізм учителя як цілісного суб’єкта, активного, творчого, такого, що вміло поєднує колективну діяльність та індивідуальну творчість. Саме вчитель стимулює інноваційний розвиток у соціальному житті, культурі, йому належить визначальна роль у творенні духовного і морального потенціалу країни, він готує нову інтелігентну еліту України, для якої характерні свобода мислення та певна критичність поглядів, яка має власну точку зору, сильну мотивацію діяльності, виявляє гідну поведінку, спрямовану на досягнення мети, розвивається, змінюється відповідно до тих змін, які відбуваються в житті суспільства.

Такий підхід вимагає розв’язання проблеми зростання професійної культури вчителя, його здатності навчатися протягом усього життя, прагнути до самовдосконалення, бути кваліфікованим працівником відповідного рівня і профілю, компетентного, відповідального, що вільно володіє професією, здатного до ефективної роботи на рівні світових стандартів [1, с. 63].

Таким чином, можна виділити такі основні елементи професійної культури вчителя:

- духовна культура (світоглядна, чуттєво-емоційна, моральна);

- система професійно значущих знань, умінь та навичок;

- здатність до творчої праці;

- професійно значущі види особистісної культури (комунікативна, мовленнєва, розумової праці, дослідницька, екологічна, фізична);

- активна життєва позиція, потреба у самовдосконаленні [2, с. 50].

Стрімкий технологічний прогрес є визначальною рисою сьогодення. Молоде покоління працюватиме в умовах такого ринку праці, з яким старші покоління вже абсолютно не знайомі. Підготовка дітей вимагатиме від вчителів поєднання навичок, які традиційно вважалися рисами хорошого педагога, з новими, необхідними для того, щоб сприяти покращенню життя учнів у ХХІ столітті. 

Головними технологіями формування сучасного вчителя можна назвати такі:

  • технологія саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації, підвищення професійно-фахового та індивідуально-особистісного рівня впродовж всієї педагогічної діяльності та всього життя ;
  • технологія методичної мобільності і оновленого способу мислення;
  • технологія системного застосування компетентністних, особистісно зорієнтованих технологій у навчально-виховному процесі ;
  • технологія інноваційності та вміння адаптуватися у сучасному освітньому просторі;
  • технологія критичного мислення;
  • технологія формування системи цінностей з урахуванням особистих запитів, норм ситуації та естетичних уподобань для формування духовно-ціннісних орієнтацій учнів.

Сучасний вчитель – це особистість, яка є дослідник, творець нових знань,

проектувальник свого життя [6, с. 85].

Сутність сучасного вчителя є в самому слові «УЧИТЕЛЬ»:

У - унікальний, успішний, розумний, універсальний, вміє професійно подавати матеріал.

Ч - чесний, чуйний, людяний, з почуттям гумору.

И - інтелігентний, індивідуальність.

Т - тактовний, толерантний, терплячий.

Е – енергійний, природний, однодумець.

Л - люблячий дітей, люблячий свою роботу.

Ь - і дуже м'який як м'який знак і саме слово!... [5, с. 331].

Загальновідомо, що професійна культура – невід’ємна складова професії. Для того щоб учитель початкової школи став взірцем для наслідування, був майстром своєї справи, він повинен бути висококультурним, мати високий рівень моральності та людяності, володіти особистісною професійною неповторністю й унікальністю, своїм стилем діяльності, концептуальністю професійного мислення. Все це говорить про те, що майбутній фахівець початкової школи у процесі професійної підготовки в навчальному закладі повинен володіти ключовими компетентностями.

 Одна з найважливіших – професійна компетентність, що характеризується поєднанням теоретичних знань з практичною підготовленістю і включає здатність фахівця здійснювати всі види професійної діяльності згідно з освітніми стандартами напряму і спеціальності; комунікативну готовність, володіння мовою; вміння користуватися комп’ютерною технікою та іншими засобами зв’язку та інформації, знання психології та етики спілкування; уміння орієнтуватися в нестандартних умовах і ситуаціях; аналізувати проблеми, розробляти план дій, бути готовим до його реалізації та відповідальності за виконання; усталене, свідоме, позитивне ставлення до своєї професії; прагнення до постійного особистісного і професійного вдосконалення; застосування різноманітних активних форм навчання і виховання, спрямованих на підвищення особистісних якостей відповідно до змісту особистісно творчого структурного компонента професійної культури фахівця [3, с. 200].

Ураховуючи те, що сьогодні професія вчителя помітно втрачає звичний рейтинг, а це негативно впливає на професійне самовизначення молодих людей, необхідно окреслити основні вимоги до професії педагога:

- любов і повага до дітей, вміння дивуватися та радіти їхнім перемогам над труднощами;

- відкритість і доброзичливість;

- готовність до освоєння духовних цінностей, культивування їх серед своїх учнів;

- готовність до творчої самореалізації та самовдосконалення;

- наявність умінь і навичок здійснювати самоконтроль над власними негативними думками, бажаннями, емоціями;

- гуманістична спрямованість особистості.

Отже, усі діти мають потенціал, а тому головне завдання вчителя – створити умови для їхнього розвитку. Одне з пріоритетних завдань школи – виховувати конкурентоспроможного та соціально адаптованого випускника,  достатньо мобільного, аби швидко реагувати на постійні зміни динамічного суспільства.

У педагогіці поширений вислів, в якому зазначається, що справжній вчитель, не той, хто вчить, а той, у кого навчаються.

 Список використаних джерел.

  1. Андрущенко В. Формування особистості вчителя в сучасних умовах / В. Андрущенко, І. Табачек // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1 (10). – С. 58–69.
  2. Вульфов Б. Учитель: профессиональная духовность / Б. Вульфов // Педагогика. – 1995. – № 2. – С. 48–52.
  3. Завалевський Ю. Шляхи і рівні підготовки вчителя до професійної діяльності на основі компетентнісного підходу / Ю. Завалевський // Науковий часопис НДУ імені М. Драгоманова. Серія 17 «Теорія і практика навчання та виховання». – – 202 с.
  4. Іванова Т. Професійна культура майбутнього вчителя / Т. В. Іванова // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 2. – С. 86–93.
  5. Коваленко Л. Психологічний зміст професійної культури педагога / Л. Коваленко // Проблеми сучасної психології. – 2009. – № 6. – С. 331–339.
  6. Крылова Н. Формирование культуры будущего специалиста. – Москва : Высш. школа, 2000. – 142 с.