Кузьменко Віта Олегівна,

учитель німецької мови

Канівської спеціалізованої

 школи І-ІІІ ступенів №6

з поглибленим вивченням

 іноземних мов

 Канівської міської ради

Черкаської області

 

 Сучасний стан міжнародних зв’язків України, вихід її до європейського та світового простору зумовлюють розглядати іноземну мову як важливий засіб міжкультурного спілкування.  Головна мета навчання іноземної мови полягає у формуванні в учнів різноманітних компетентностей, кожна з яких всебічно розвиває особистість учня.

Сучасні вчителі створюють позитивну емоціональну атмосферу, даючи можливість кожній дитині випробувати себе в різних видах творчості.  Провести сучасний урок іноземної мови із застосуванням технологій інтерактивного навчання, дає учневі змогу відчути себе успішним, інтелектуально спроможним, навчитися спілкуватися з іншими людьми та критично мислити [8, c. 10].

В основі формування особистості учня важливу роль відіграє духовна культура. Формування духовності учнів є актуальним питанням, тому що в наш час ми дуже часто говоримо про підняття національної свідомості людини, та виховання справжнього громадянина. Саме в школі потрібно змалку турбуватися про духовний світ дитини, про формування того покоління. Тому в “Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті” головною метою стало створення умов для всебічного розвитку громадян, формування покоління, здатного до безперервної освіти, відновлення духовних цінностей, культури міжособистісних і міжнаціональних відносин.

Тому духовний розвиток молоді дуже важливий у наш час, адже, на думку О.О. Сусської спостерігається таке явище, як негативний вплив засобів масової інформації на молодь, а часто й невідповідність між інформаційно-культурним потенціалом суспільства і тою його часткою, що використовується молодими людьми. І тому виховання людини, яка б протистояла духовній деградації, моральному та фізичному виснаженню мають на себе взяти школа, а у подальшому - і вищий навчальний заклад, адже це – ті єдині осередки, які можуть вплинути на учня (студента) духовно [5, c. 87].

Духовність – це творча спрямованість, наснага та енергія людини. Особистість має право на самостійність, на індивідуальність. Формування духовності в учнів може здійснюватися по-різному, наприклад, вивчення культури рідної держави шляхом вивчення рідної мови, а також вивчення культури та історії інших країн через вивчення мови тої чи іншої країни, тобто провідну роль у формуванні духовності грає і лінгвокраєзнавча компетенція при вивченні як рідної, так і іноземної мови школярами.

На сьогодні спостерігається активний процес оновлення змісту освіти й удосконалення систем духовного виховання учнів. Тому головною метою загальноосвітньої школи є переосмислення й переорієнтація та вплив на формування високоморальної громадської позиції, національної свідомості [3, c. 34].

На сучасному етапі проблема духовності цікавить багатьох вчених, оскільки сам процес формування духовності учнів є одним з головних у нашій державі. Суспільство й держава не можуть існувати, нормально виконувати свої функції без певної системи гуманістичних духовних цінностей. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів на шляху його розвитку і саме школа формує майбутні покоління, а від цього залежить розвиток і розквіт нашої держави.

 На сучасному етапі проблема духовності цікавить багатьох вчених, оскільки сам процес формування духовності учнів є одним з головних у нашій державі. Суспільство й держава не можуть існувати, нормально виконувати свої функції без певної системи гуманістичних духовних цінностей. 

  Так, І. Д. Бех визначає духовність як втілення у світоглядних орієнтаціях людини очікувань, прагнень, ідеалів, духу народу, нації, що визначає спрямованість особистісних потреб, бажань і визначає установку на відповідний життєвий вибір. Це розуміння людиною гуманістичного змісту мети життєдіяльності. Також він говорить, що духовність – це фундаментальне надбання людини, у якому акумульовано всю культуру людства [3, с. 4].

Ю.М. Білодід називає духовністю вершину формотворчого процесу як одної людини, так і всього людства [4, с. 25].

Л. М. Собчик говорить, що духовність – це вищий рівень самосвідомості людини і емоційно диференційованого відношення до явищ навколишнього життя. Це також і вміння вийти за рамки вузького егоїстичного прагнення вижити, захиститись від негараздів. Духовно багата особистість намагається розуміти своє призначення у цьому світі, намагається наповнити життя смислом і активно реалізує свій потенціал [7, c. 25].

Духовність характеризується добрим відношенням людини до оточуючих її людей, турботою, увагою, готовністю прийти на допомогу, поділити радість й горе.

 Як вже говорилося вище, саме школа має формувати майбутнє покоління, а тому всі навчальні дисципліни мають бути наповнені духовним змістом з метою формувати в учнів любов і повагу до культурних цінностей як свого народу, так і інших.

На думку В. В. Мошкова включення в зміст навчання іноземної мови лінгвокраїнознавчої компетентності забезпечить засвоєння учнями реалій іншої національної культури, розширення їх загального світогляду, що приведе також до підвищення інтересу до іноземної мови, яка вивчається, і до стійкого мотивування [6, c. 8].  

 При вивченні іноземної мови можна використовувати лінгвокраєзнавчий матеріал з таких сфер:  

1) учбово-професійна сфера спілкування (розклад уроків, вирізки з газет і журналів про систему освіти, рекламні проспекти різних навчальних центрів);  

2) соціально-культурна сфера спілкування (запрошення на виставки, концерти, у музеї, програми екскурсій, турів, розваг під час літнього відпочинку, рекламні проспекти, довідники з ілюстраціями визначних пам'яток);  

3) побутова сфера спілкування (предмети побуту, схеми-плани усіх видів транспорту та проїзні квитки усіх видів транспорту);  

 4) торгово-комерційна сфера спілкування (рекламні проспекти різноманітних товарів, запрошення-реклами в ресторани, кафе, бари (із зазначенням різноманітних страв та послуг, меню замовлених страв);  

 5) спортивно-оздоровча сфера спілкування (реклама оздоровчих центрів, спортивних комплексів);  

6) сімейно-побутова сфера спілкування (листи, листівки, запрошення) [2, c. 13].

Поняття духовної культури зв'язано з поняттям патріотизму. Кожен народ, покликаний до того, щоб прийняти свою природну й історичну даність і духовно проробити її в національно-творчому акті. Якщо народ не прийме цей природний обов'язок, то, духовно розклавши, загине й історично зійде з землі. Натхнення себе і природи в кожного народу відбувається індивідуально і має свої неповторні особливості. Ці особливості є відмінними властивостями духовної культури кожного народу й уможливлюють існування таких понять, як патріотизм і національна культура.

Духовна культура - це як би гімн, усенародно проспіваний в історії усього й усіх. Заради створення цієї духовної музики народи живуть зі століття в століття у роботах і стражданнях, у падіннях і підйомах. Ця "музика" своєрідна у кожного народу. Почувши у ній співзвучність своєму духові, людина пізнає свою Батьківщину і вростає в неї так, як вростає одиничний голос у спів хору [1, c. 89].

Система навчання іноземної мови повинна бути побудована таким чином, щоб учневі була надана можливість знайомства з культурою країни досліджуваної мови. Необхідно навчити школярів поважати прояви цієї культури, тобто бути здатним до міжкультурної взаємодії. 

Ознайомитися з культурознавчими відомостями, що включають у себе мовний етикет, особливості мовного поводження носіїв мови можна використовуючи інформаційні ресурси мережі Інтернет.

Отже, розробка лінгвокраїнознавчої компетенції є однією з актуальніших проблем у навчанні іноземної мови. Впровадження лінгвокраєзнавчих засобів у процес навчання іноземної мови сприяє поглибленню знань учнів в сфері культури країни мови, що вивчається, що знайде своє відображення в адекватності їхньої мовленнєвої і соціальної поведінки в іншомовному середовищі.

 Список використаної літератури

  1. Андрущенко В. П. Духовне оновлення суспільства / Віктор Петрович Андрущенко. - Київ: Либідь, 1990. – 249 с.
  2. Багацький В. В., Кормич Л. І. Культурологія: історія і теорія світової культури ХХ століття / В’ячеслав Володимирович Багацький / Людмила Іванівна Кормич: Навч. посібник. – Київ : Кондор, 2007. – С. 12-20.
  3. Бех І. Д. Виховання особистості: Сходження до духовності / Іван Дмитрович Бех. – Київ : Либідь, 2006. – 272 с.
  4. Білодід Ю.М. Духовність: сутність, структура, функції / Ю. М. Білодід. – Житомир: РВВ ІПСТ, 2003. –192 с.
  5. Сусська, О. О. Інформаційне поле особистості : формування інформ. вибору в умовах сучас. соціокультурного середовища: монографія / Ольга Олександрівна Сусська; В.о. Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв. – Київ : ДАКККіМ, 2003. – 188 с.
  6. Мошков В. А. Навчання іноземних мов в Україні / Валентин Александрович Мошков : Іноземні мови. – – С. 6-9.
  7. Собчик Л.М. Проблема духовності у психології. Електронна бібліотека статей психологічного центру “АДАЛІН” / Людмила Миколаївна Собчик. – 2009. – С. 22-30.
  8. Шехавцова С. О. Формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів іноземної мови у позанавчальній діяльності університету : автореф. дис. … канд. пед. наук : [спец.]00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / С. О. Шехавцова. – Луганськ, 2009. – 20 с.