1. Іванова Ірина Володимирівна,

     учитель інформатики,

    Черкаської загальноосвітньої

    школи I-III ступенів № 21

    ім. Ю.Г. Іллєнка

    Черкаської міської ради

    Черкаської області

    У Законі України «Про освіту» зазначено, що метою повної загальної середньої освіти є різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності [1, c.1].

    Лілія Гриневич, міністр освіти і науки відмітила: «Діти не йдуть в школу за знаннями – для цього є Інтернет і дуже багато ресурсів. Дітей потрібно навчити, як ці знання використовувати, як їх класифікувати, як відрізнити добро від зла і як знайти інформацію, яка потрібна для вирішення життєвої ситуації або професійного виклику. Компетентності включають ядро знань, вміння, навички і цінності, через які формується ставлення до різних ситуацій» [2, c.1].

    Заступник міністра освіти і науки України Павло Хобзей казав: якщо вчитель не зміниться, то й «Нової української школи» не буде. Тому що загальні форми – перестановка парт або ранкові зустрічі на килимку – це теж повинно бути, але основні зміни – це ставлення вчителя до дітей [3, c.1].

    Отже, педагог повинет бути інтелігентом та мислить системно, не відокремлюючи прав і обов’язків, не розриваючи свободи і відповідальності, честі і совісті, адже інтелігент завжди прагне творчо реалізувати внутрішні духовні цінності. Це люди, які свідомо й цілеспрямовано реалізують себе в значущій для суспільства діяльності.

    Інтелігентність може розглядатися виключно у контексті системи загальнолюдських цінностей, що дозволяє констатувати її ціннісну визначеність, гуманістичну спрямованість, а діяльність людини інтелігентної – як діяльність особливого порядку – творчість. Інтелігентність є важливим кроком у процесі еволюції людства, що зроблений у напрямку знаходження істинної сутності людини. Інтелігенція – важлива складова шляху, який являє собою загально-історичний поступ людства та може бути у найзагальнішому вигляді представлений як шлях людства від діяльності до творчості [4, c.1].

    Виклики часу зумовили розроблення Концепції «Нова українська школа» – документа, який проголошує збереження цінностей дитинства, необхідність гуманізації навчання, особистісного підходу, розвитку здібностей учнів, створення навчально-предметного середовища, що в сукупності забезпечують психологічний комфорт і сприяють вияву творчості дітей [5, c.1].

    Радниця міністра освіти Оксана Макаренко розставила всі крапки над “і” та назвала особливості НУШ для вчителів: «Учителі отримали більше свободи у виборі методик викладання та кількості годин, приділених тій чи іншій темі. Так, якщо діти не до кінця засвоїли матеріал, можна виділити більше годин для занять. Є і можливість щось пройти швидше, якщо учні все засвоїли [6, c.1]».

    Стандарт творчості обґрунтував співавтор Державного стандарту початкової освіти, заступник директора Інституту модернізації змісту освіти Роман Шиян та наголосив: «Основний мотив НУШ полягає в тому, щоб учительські спільноти створювали власні підходи, які відповідали б, з одного боку, їхньому баченню, а з іншого – потребам конкретного класу, саме цих, а не «віртуальних» учнів. Тож бажання механічно використовувати чиїсь готові рішення, та ще й за гроші є шкідливим. Учитель повинен відважно захищати своє право на творчість і, так би мовити, інтимність навчального процесу. Є модельні навчальні програми, рекомендовані міністерством і розробниками державного стандарту, і вчитель на підставі програм, маючи беззастережне право власної творчості, працює щодня з дітьми. Є рамковий документ, і вчитель разом з дітьми шукає найкращі шляхи його втілення…» [7, c.1].

    Отже, творчість вчителя – діяльність, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних та матеріальних цінностей (нові підходи, наукові відкриття, управлінські чи інші інновації тощо).

    У 2018 році почалися зміни для вчителів початкових класів, але й вчителі середньої та старшої школи повинні включатися в роботу. Вчителі початкових класів почали підвищувати свою кваліфікацію за Типовою освітньою програмою для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, затв. наказом МОН України від 15.01.2018 № 36 (далі – Програма). Саме в Програмі означено профіль учителя початкової школи. Профіль, або опис компетентностей, відповідає Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, схваленої розпорядженням КМУ від 14.12.2016 № 988.

    Базові компетентності вчителя:

    • професійно-педагогічна компетентність: обізнаність із новітніми науково обґрунтованими відомостями з педагогіки, психології, методик, інноватики для створення освітньо-розвивального середовища, що сприяє цілісному індивідуально-особистісному становленню дітей молодшого шкільного віку; здатність до продуктивної професійної діяльності на основі розвиненої педагогічної рефлексії відповідно до провідних ціннісно-світоглядних орієнтацій, вимог педагогічної етики та викликів початкової школи;
    • соціально-громадянська компетентність: розуміння сутності громадянського суспільства; володіння знаннями про права і свободи людини; усвідомлення глобальних (зокрема й екологічних) проблем людства і можливостей власної участі у їх розв’язанні; усвідомлення громадянського обов’язку та почуття власної гідності; вміння визначати проблемні питання у соціокультурній, професійній сферах життєдіяльності людини та віднаходити шляхи їх розв’язання; навички ефективної та конструктивної участі в цивілізаційному суспільному розвитку; здатність до ефективної командної роботи; вміння попереджувати та розв’язувати конфлікти, досягаючи компромісів;
    • загальнокультурна компетентність: здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва; усвідомлення власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших;
    • мовно-комунікативна компетентність: володіння системними знаннями про норми і типи педагогічного спілкування в процесі організації колективної та індивідуальної діяльності; вміння вислуховувати, обстоювати власну позицію, використовуючи різні прийоми розміркувань та аргументації; розвиненість культури професійного спілкування; здатність досягати педагогічних результатів засобами продуктивної комунікативної взаємодії (відповідних знань, вербальних і невербальних умінь і навичок залежно від комунікативно-діяльнісних ситуацій);
    • підприємницька компетентність: вміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя задля підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави;
    • інформаційно-цифрова компетентність: здатність орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства.

    Новітнє розуміння компетентнісного підходу загалом і ключових компетентностей зокрема містять такі документи:

    • Державний стандарт початкової освіти (2018 р.);
    • Типова освітня програма для закладів загальної середньої освіти, розроблена під керівництвом О. Я. Савченко (2018 р.);
    • Типова освітня програма початкової освіти, розроблена під керівництвом Р. Б. Шияна (2018 р.)

    Головна ідея підвищення кваліфікації – забезпечити індивідуально-особистісне та професійно-діяльнісне самовдосконалення педагогів завдяки активізації їхньої базової освіти, набутого професійного та життєвого досвіду.

    У документі професійний стандарт «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», чітко виписана загальна інформація про стандарт, навчання та професійний розвиток вчителя і найголовніше – конкретний перелік його функцій:

    • Планування і здійснення освітнього процесу;
    • Забезпечення і підтримка навчання, виховання і розвитку учнів в освітньому середовищі та родині;
    • Створення освітнього середовища;
    • Рефлексія та професійний саморозвиток;
    • Проведення педагогічних досліджень;
    • Надання методичної допомоги колегам з питань навчання, розвитку, виховання й соціалізації учнів початкових класів закладу загальної середньої освіти;
    • Узагальнення власного педагогічного досвіду та його презентація педагогічній спільноті;
    • Оцінювання результатів роботи вчителів початкових класів закладу загальної середньої освіти. [8, с.1]

    У сучасному світі самі знання, які передає вчитель, не такі вже й важливі. Основне – як їх застосувати на практиці. Не можна цього навчитися, лише дивлячись у потилицю сусіда і в очі вчителю і для цього потрібно більше: десь помилитися, десь посперечатися, десь зробити спільний проект і презентувати його.

    Роль учителя – це роль модератора і фасилітатора. Слід не «наповнювати» дітей знаннями, а навчити знаходити інформацію і критично опрацьовувати її, читати не для учителя і батьків, а для себе, застосовувати знання на практиці у життєво важливих ситуаціях, математику практикувати не задля математики, а для життя, через дії з різними об’єктами. Робота зі стратегіями розвитку критичного мислення на уроках читання, мови, природознавства, громадянської освіти, основ здоров’я допоможе учням зрозуміти, що критичне мислення важливо застосовувати щодо всіх аспектів нашого життя. Працюючи самостійно та в групах за ротаційними моделями «Щоденні 5» і «Щоденні 3», учні навчаються робити вибір, працювати самостійно, розвивають витривалість і відповідальність. Учитель має час на індивідуальну роботу з учнями, коли всі інші працюють самостійно, в парах чи групах. Правильно налаштована робота за ротаційними моделями сприяє вихованню відповідальної класної спільноти, коли кожний відповідає за себе і за інших, на відміну від тотального контролю вчителя. Діти мають свободу вибору (обирають книжку для читання, тему для письма, місце в класі, спосіб розв’язання задачі тощо) і навчаються робити правильний вибір.

    Великого значення у Концепції НУШ набуває аспект педагогіки партнерства між усіма учасниками освітнього процесу. Педагогіка партнерства (співробітництва) ґрунтується на принципах гуманізму і творчого підходу до розвитку особистості. Її метою є створення нового гуманного суспільства, вільного від тоталітаризму й офіціозу.

    Василь Сухомлинський писав: «Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло».

    Утілюючи ідеї педагогіки партнерства, вчителю необхідно не лише використовувати в своїй роботі стандартні методи організації навчально-виховного процесу, а й більшою мірою виявляти ініціативу і спрямовувати навчання і виховання таким чином, щоб дитина була постійно залучена до спільної діяльності. Як інструменти педагогіки партнерства можна використовувати цікаві й захопливі розповіді, відверту бесіду, справедливу і незалежну оцінку, заохочення творчих успіхів, особистий приклад, зустрічі з цікавими людьми, спільний пошук рішень, спільні суспільно корисні справи, благодійні акції тощо.

    Дуже важливо, щоб учителі повною мірою розуміли поняття «духовна культура» адже це роль моделі бажаної поведінки та ставлення до людей із повагою, добротою й відповідальністю. Учителі мають усвідомлювати всю відповідальність за своїх учнів, що передбачає такі обов’язки:

    • поважати кожну дитину;
    • вірити в успішність кожної дитини;
    • бути чесними і визнавати власні помилки;
    • вміти слухати й дотримуватися конфіденційності;
    • бути послідовними й справедливими;
    • мати високі очікування щодо кожного учня, у тому числі учнів з особливими освітніми потребами;
    • цінувати особисті зусилля дітей;
    • організовувати стимулююче навчальне середовище;
    • постійно оновлювати свої знання про дитячий розвиток. Учителі мають пам’ятати, що те, як вони навчають, є таким самим важливим, як і те, чого вони навчають.

    Духовна культура – це складний психічний феномен самоусвідомлення особистості, внутрішнє сприймання, привласнення нею сфери культури, олюднення, вростання в неї і розуміння як власного надбання [ 9, c.14].

    Пріоритетне значення у розбудові нової школи має завдання щодо формування в учнів системи загальнолюдських цінностей – морально-етичних (гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей) та соціально-політичних (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, відповідальність). Центральним в освіті має бути виховання в учнів відповідальності за себе, за добробут нашої країни [10, c. 19].

    Все нове це забуте старе. Характеризуючи особливості педагогічної діяльності, В. Сухомлинський [11, с.516] підкреслював, що вчитель має справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною, і що від його особистісних якостей, професійної майстерності і мудрості залежить її життя, інтелектуальні здібності, громадянська зрілість.

    Видатний педагог у своїй практичній діяльності та в педагогічних дослідженнях постійно звертав увагу вчителів на те, що їхня праця відзначається високою соціальною значущістю і відповідальністю. У праці „Сто порад вчителю” В. Сухомлинський писав: „Однією з найважливіших особливостей творчості педагога є те, що об’єкт його праці – дитина – повсякчас змінюється, він завжди новий, сьогодні не той, що вчора. Наша праця – формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставиш” [12, с.9].

    Враховуючи специфічні особливості професії вчителя, можна дійти висновку, що на перше місце з усіх його якостей можна поставити любов до дітей, а на друге – відповідальність.

     Список використаних джерел.

    1. Закон України «Про освіту» / Міністерство освіти і науки України. – 2018 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
    2. Нова українська школа: місія здійсненна / «Євро Освіта» : [сайт]. – 2018 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.euroosvita.net/prog/print.php/prog/print.php?id=5166
    3. Павло Хобзей. Про Нову українську школу / [Електронний ресурс]: Громадське телебачення.– Режим доступу: https://hromadske.ua/posts/zastupnyk-ministra-osvity-nova-ukrainska-shkola
    4. Інтелігентність /[Електронний ресурс]: Вікіпедія.– Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C
    5. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої освіти / [Електронний ресурс]: Міністерство освіти і науки України.– Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/storage/ app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf.
    6. Нова українська школа: досягнення і провали за два місяці / [Електронний ресурс]: Освітній портал «Педагогіна преса».– Режим доступу: https://pedpresa.ua/196064-nova-ukrayinska-shkola-dosyagnennya-i-provaly-za-dva-misyatsi.html
    7. Стандарт творчості / [Електронний ресурс]: Нова Українська школа «Освіта України». – Режим доступу: http://polishproject.nus.org.ua/standart-tvorchosti/
    8. Про затвердження Методики розроблення професійних стандартів / [Електронний ресурс].  Міністерство освіти і науки України. Наказ 01.2018  № 74  – Режим доступу: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0165-18.
    9. Сухомлинська О. В. Концептуальні засади формування духовності особистості на основі християнських моральних цінностей / Сухомлинська О. В. // Шлях освіти. – 2002. – № 4. – С. 13–18.
    10. Нова українська школа: порадник для вчителя / за заг. ред. Н. М. Бібік. — Київ : Літера ЛТД, 2018. — 160 с
    11. СухомлинськийВ.О. Вибрані твори у п’яти томах, том другий / Сухомлинський В.О.  – Київ : Рад. школа, 1976. – 670 с.
    12. СухомлинськийВ.О. Вибрані твори у п’яти томах, том п’ятий / Сухомлинський В.О.  – Київ : Рад. школа, 1976. – 638 с.