Галактіонова Олена Володимирівна,

учитель англійської мови

Смілянської спеціалізованої школи

I-III ступенів № 12

Смілянської міської ради

Черкаської області

 

Глобалізаційні процеси й зміна характеру соціально-економічних і політичних відносин призводить до дегуманізації суспільства, що не може не впливати на дітей і підлітків, які перебувають у пошуку своїх ідеалів і цінностей. Тому школа зобов’язана спрямувати їх у потрібному напрямку. Метою статті є розкриття значення понять "духовна культура", "високий рівень соціальної відповідальності", "творчість" та "інтелігентність" педагога. Пріоритетне значення у розбудові cучасної школи відводиться особистості вчителя, чиї думки й поведінка переймаються учнями. Це означає, що крім професійної компетентності, вчитель повинен мати високий рівень духовної культури [11]. Духовна культура особистості трактується як система світоглядних уявлень і переконань, що реалізуються у ставленні людини до себе й довкілля, та стають своєрідними орієнтирами, керуючись якими, вона приймає рішення щодо своєї поведінки у різноманітних ситуаціях.

Залучення до духовної культури соціуму відбувається протягом всієї життєдіяльності індивіда, оскільки він дізнається про загальнолюдські, соціокультурні й національні цінності в дитинстві й розширює свої знання надалі, тобто відбувається його виховання засобами світової культури [10, с. 49]. Проте пасивне засвоєння цінностей не буде продуктивним без бажання самої особи змінюватися внутрішньо для досягнення свого ідеалу – без самовиховання.

Під самовихованням розуміється прагнення людини самостверджуватись у різних видах діяльності. Аби створити школу нового зразка, вчителі повинні бути не просто висококваліфікованими спеціалістами, а ще й особистостями, які кожного дня розвиваються духовно: розширюють коло своїх інтересів, ввічливо ставляться до оточуючих, відвідують культурні заходи, створюють позашкільні свята, обмінюються цікавими ідеями з колегами й поповнюють свої знання щодо традицій і звичаїв певного народу, пам’яток матеріальної та духовної культури людства [8, с. 277].

Таким чином, вчителі на власному прикладі можуть показати важливість загальнолюдських цінностей, до яких зараховують морально-етичні (гідність, справедливість, толерантність, турботу) та соціально-політичні цінності (свободу, демократію, культурне різноманіття, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, солідарність, повагу до закону, відповідальність) [3, с. 19]. Відповідальність як за себе, так і за інших громадян країни належить до морально-етичних цінностей.

Високий рівень соціальної відповідальності – це свідоме ставлення особи до вимог суспільства й розуміння нею наслідків своїх вчинків, що грунтується на виконанні нею обов’язків, котрі випливають із загальноприйнятих законів і традицій та стають інструментом, за допомогою якого вона може працювати на благо громади [4]. Вчителю нового покоління слід дотримуватися законів і правил дисципліни, піклуватися про свій добробут і комфорт інших, намагатися зробити свій вклад у розбудову суспільства, тобто усвідомлювати власну соціальну відповідальність, аби прищеплювати необхідні цінності своїм учням.

Передусім педагог повинен навчати учнів культури спілкування й суспільно-етичної поведінки; виховувати в них повагу до своїх однокласників і дорослих та вміння жертвувати своїми інтересами заради інтересів суспільства. Крім того, слід створити умови для участі учнів у шкільному самоврядуванні й волонтерстві; підтримувати їхні соціальні ініціативи та забезпечувати їхню реалізацію; організовувати разом із ними загальносуспільні заходи; інформувати їх про можливі шляхи збереження природних багатств, традицій і свят і проводити просвітницьку роботу із членами колективу й батьками. Не менш важливим аспектом роботи з цього питання має бути заохочення учнів працювати в колективі, що передбачає пошук учителем оригінальних видів діяльності, які допоможуть найкраще розкрити потенціал учнів і дозволять залучити всіх до спільної діяльності [5, с. 52]. Точніше кажучи, елемент творчості допоможе зробити такі заходи ефективнішими й цікавішими для учнів.

Туріщева Л. В. тлумачить творчість як розумову й практичну діяльність, результатом якої є створення неповторних ідей, виявлення нових фактів, властивостей чи закономірностей [6, с. 39]. Творчий стиль діяльності педагога може бути представлений такими показниками, як здатність до оціночних суджень, генерування ідей, легкість асоціювання, гнучкість і критичність мислення, тобто завдяки вищезазначеним здібностям учитель може по-новому підійти до проблеми; формулювати альтернативні судження, відмінні від загальновизнаних й уникати поверхневого аналізу матеріалу, заглиблюючись у його суттєві характеристики. Це дозволяє йому об’єктивно розглядати різноманітні підходи до проблеми, порівнювати її з іншими, ставлячи під сумнів, переробляючи чи відкидаючи її, на підставі чого педагог як суб’єкт мислення робить самостійні висновки, будує переконливу аргументацію; здійснює рефлексію та корегує власну діяльність.

Креативний учитель легко знаходить способи розв’язання проблемних ситуацій, адаптується у мінливому середовищі завдяки самостійному набуттю знань і гнучкості мислення, не піддається маніпулюванню й завжди готовий до безперервного професійного зростання [9]. Для підготовки учнів до дорослого життя, необхідно застосовувати проблемний підхід до навчання, моделювати вирішення реальних життєвих ситуацій і залучати учнів до самостійної дослідницької роботи. Це вимагає від вчителя ерудованості, що вважається складовою інтелігентності.

Інтелігентність розглядається як універсальна якість особистості; поєднання високого рівня інтелектуального розвитку й моральної культури [7, с. 199]. Інтелігентний учитель має широкий кругозір, критично й об’єктивно аналізує явища та процеси суспільного життя, що дозволяє йому максимально реалізуватися в педагогічній сфері, стати професіоналом своєї справи [1] . Водночас він керується засадами добра й гуманності у ставленні до інших, оскільки враховує індивідуальні риси характеру кожного учня, орієнтується на його всебічний розвиток і самовираження та надає дітям право вільного вибору.

Педагог стимулює прагнення учнів до саморозвитку, мотивує їх займатися різними видами діяльності, тим самим навчаючи їх самостійності. На думку С. М. Жукова [2, с. 39], у результаті учні, які досягли успіху власними зусиллями, отримують задоволення від своїх перемог чи навчаються на помилках, проте у будь-якому разі вони  відчувають відповідальність за кінцевий результат. Це призводить до зміни ролей і функцій учасників педагогічного процесу, адже педагог й учень співпрацюють між собою на основі принципів рівноправності та партнерства, котрі означають рівність сторін, добровільність прийняття зобов`язань й обов`язковість виконання домовленостей.

Отже, у зв’язку зі зміною освітньої парадигми висуваються нові вимоги до особистості вчителя як людини й професіонала. Вчитель нової формації повинен бути всебічно розвиненою особистістю, яка бере активну участь у процесі суспільних перетворень і має чітку громадянську позицію. Окрім глибоких фахових знань й ерудиції, йому має бути притаманне людинолюбство, нестандартне мислення й прагнення корегувати свою діяльність відповідно до вимог часу. Тоді будуть створені належні умови для всебічного розвитку учнів у стінах школи.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Гапон А. В. Гуманістична спрямованість [Електронний ресурс] / А. В. Гапон, Л. Д. Крамаренко. – Режим доступу: https://sci.house/menedjment-scibook/gumanistichna-spryamovanist-osviti.html
  2. Жуков С. М. Гуманізм як феномен, як світоглядний принцип нової парадигми освіти; гуманістичне виховання / С. М. Жуков // Педагогічна освіта: теорія і практика. – 2011. – Вип. 9 – С. 37–46.
  3. Нова українська школа : порадник для вчителя [за заг. ред. Н. М. Бібік]. – К.: Літера ЛТД, 2018. – 160 с.
  4. Ревенко Н. Г. Соціальна відповідальність школярів як один з ключових чинників соціально-економічного розвитку країни [Електронний ресурс] / Н. Г. Ревенко, Л. І. Бобровська. – Режим доступу: http://slavutajournal.com.ua/arxiv-nomeriv/ slavuta-vipusk-8-2014/socialna-vidpovidalnist-shkolyariv-yak-odin-z-klyuchovix-chinnikiv-socialno-ekonomichnogo-rozvitku-kra%D1%97ni/
  5. Соціальна відповідальність : конспект лекцій з дисципліни [уклад. І. А. Юр’єва]. – Харків: НТУ – ХПІ, 2016. – 118 с.
  6. Туріщева Л. В. Творчість у педагогічній діяльності / Л. В. Туріщева. – Х. : Вид. група "Основа", 2010. – 128 с.
  7. Український педагогічний енциклопедичний словник /[авт.‑укл.         Гончаренко С. У.]. – Рівне: Волинські береги, 2011. – 552 с.
  8. Харкавців І. Р. Духовна культура як складова професійної самореалізації педагога / І. Р. Харкавців // Молодий вчений. – 2017. – №4. – С. 275–279.
  9. ХарченкоН. В. Критичне мислення як характеристика сучасної особистості підлітка [Електронний ресурс] / Н. В. Харченко. – Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/707706/1/25.pdf
  10. Целякова О. М. Формування духовної культури особистості в контексті трансформації сучасного українського соціуму / О. М. Целякова // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – 2008. – Вип. 35. – С. 46–54.
  11. Шкіренко О. В. Духовна культура і цінності особистості як основа розвитку компетентнісної складової майбутнього професіонала[Електронний ресурс] / О. В. Шкіренко. –Режим доступу : http://lib.iitta.gov.ua/5828/1/2_pdf