Друк

Воропай Аліна Анатоліївна,

учитель початкових класів

комунального закладу

 Келебердянський навчально-

виховний комплекс

«Дошкільний навчальний

заклад- загальноосвітня

школа І-ІІІ ступенів»

Ліплявської сільської ради 

об’єднаної територіальної

громади Черкаської області.

 

Нова українська школа передбачає організацію нового освітнього середовища у якому перебуватимуть учні. А для цього потрібно зацікавить учнів, зробити кожен крок неповторним, захопливим, сповнених нових відкриттів та вражень. Тому найважливіше завдання вчителя: підтримувати кожному учневі впевненість і мотивацію до пізнання.

Про НУШ говорять багато. Але що таке НУШ? Це-перезавантаження. І передусім перезавантаження для вчителя. Багато нових вимог, термінів, методів. І знову ”перший раз у перший клас ”. Але в 1 клас Нової української школи.

Освітня реформа передбачає навчання через гру, дослідження, особистий досвід, роботу в групах та соціалізацію, уміння співпрацювати з іншими дітьми. Такі форми роботи дають чудові результати. Діти швидше адаптуються в новому колективі. Висловлюють свої припущення та обговорюють їх. Розкриваються навіть найменш сміливі діти. Відкривати себе допомагають щоденні ранкові зустрічі. Під час яких діти відчувають позитивні емоції, вчаться спілкуватися, діляться своїми новинами, радощами, турботами. Учаться довіряти одне одному та піклуватися одне про одного. Визначають день тижня, дату та місяць, погоду. Визначається дитина дня яка подає нову інформацію. Це сприяє розвитку мовлення, збагаченню словникового запасу, формуванню критичного мислення, вмінням ставити запитання. Діти вчаться працювати в колективі, граються в сюжетно-рольові ігри. Навчання проводиться за тематичними тижнями. Стандарт передбачає інтегроване заняття. Предмети об’єднались довкола цікавих для дитини тем чи проблем. Учні отримали можливості пов’язати зміст двох або більше предметів [1,с.41-43].

На мою думку, головним завданням сучасного вчителя є не вміння давати дітям готові знання, інформацію, що просто неможливо запам’ятати, а створити умови для того, аби діти змогли самостійно здобувати ці знання, спостерігати, досліджувати, знаходити нові шляхи та способи розв’язання проблем.

Переконана, що не потрібно боятися змін, потрібно докладати зусиль, аби наша освіта ставала якіснішою та прогресивнішою. Відтак кожен учитель має розвивати в собі потребу цілеспрямованого вдосконалення як творчої особистості.

“ Хто виховує себе, той виховує інших ”, - стверджує педагог-гуманіст Ш.Амонашвілі.

Творчість-необхідна складова праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Творчість педагога специфічна. Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям нове життя, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів. У творчості розвиваються здібності, формується  неповторність учителя. Не виникають проблеми у впровадженні нового Державного стандарту, якщо вчитель зацікавлений, якщо у нього є бажання працювати по-новому, творити [3,с.1-3].

Перед початком навчального року кожен учитель намагається відповісти на запитання: якими будуть мої маленькі учні? Чи не втратять бажання ходити до школи, працювати, вчити науки? Чи буде їм комфортно і затишно в класі? Якою має бути сучасна школа? І відповідь однозначна: не такою, як раніше.

Сучасні діти приходять до школи з бажанням діяти, до того ж, діяти успішно. Їм подобається на уроці не просто слухати, а ставити запитання, обговорювати проблеми, брати інтерв’ю, приймати рішення, придумувати, фантазувати. І якщо вчитель постійно організовує на уроках таку діяльність, то навчання буде успішним, а здобуті знання-якісними. Саме за такої умови клас стає інтерактивною групою, де учні почуваються впевнено, висловлюючи свої погляди та думки.

Перший клас-важливий етап у житті дітей. Малюки потрапляють у нове соціальне середовище, до якого їм треба адаптуватися. Тому школа повинна стати місцем, куди хочеться йти з радістю. Адже саме від початкових кроків залежить подальше сприймання шкільного життя. І тому велику роль у даному процесі відіграє перший учитель. Для першокласників дуже важливо почуватися прийнятим у шкільну сім’ю, а також реалізувати своє бажання бути почутим і зрозумілим.

З моменту, коли дитина вступає до навчального закладу, виникає ”педагогічний трикутник” (вчитель-учень-батьки). Від того,як складаються стосунки між педагогами, учнями та їхніми батьками, залежиь  і досягнення у вихованні та розвитку дітей. Тому залучення батьків до освітнього процесу є важливим показником. Разом з батьками та учнями ми реалізуємо спільні проекти.

Важливо не те, що ти знаєш, а як ти цим умієш користуватися. Саме такою школою, на мою думку, має стати сучасна школа. Сучасному суспільству потрібні люди які мають такі якості: емоційний інтелект, здатність працювати в команді, критично мислити, ухвалювати складні рішення, аналізувати, мати рівень соціальної відповідальності, бути інтелігентним.

Дітей у школі треба навчати всього: допитливості, спостережливості,  уваги, старанності, любові до світу і його надзвичайної краси, працездатності, завзяття, доброти, терплячості… Це дуже важливо, тому що діти ідуть у життя, пізнають світ, відкривають для себе щось нове,цікаве.

Кожен учитель мріє про те, щоб навчання на його уроках було цікавим для учнів. Цікавий урок-той, де навчанню, мисленню, відповідають почуття задоволення, здивування, відкриття, усвідомлення та відчуття своїх розумових сил,радість творчості.

Сучасні зміни у різних сферах суспільства мають тісний зв’язок з духовною культурою і ціннісною орієнтацією особистості.

Духовна культура - складова культури, що охоплює мистецтво та філософію. Елементами духовної культури є: звичаї, норми, цінності, знання, інформація, значення.

Духовний розвиток особистості, збагачення її духовного світу можливі тільки у процесі духовно-практичного освоєння світу. Тому завдання вчителя - створити такий освітній простір, в якому дитина з самого життя навчається змінювати, вдосконалювати умови цього життя, підвищуючи його якість, а не пристосовуючись до умов, що склалися.

Вчитель допомагає дитині знайти своє місце в колективі, стати активним членом шкільного суспільства. Виховує дружелюбність у колективі, вміння спілкування один з одним. Вчитель навчає поваги до дорослих, батьків та однолітків і несе соціальну відповідальність за особистість кожної дитини, співпрацюючи разом з батьками. Проводить різноманітні заходи: батьківські збори, свята, анкетування, тренінги, зустрічі з психологом та соціальним педагогом, відвідує сім’ї. Головним завданням соціальної відповідальності є створення колективних умов для розвитку особистості в колективі та суспільстві, враховуючи індивідуальні та вікові особливості, інтереси кожної дитини.

Дуже часто діти копіюють дорослих. Як рослина живиться соками свого коріння, так і дитина, наче губка, вбирає в себе традиції родин, її позитивні і негативні факти. Тому школа й, особливо сім’я мають дарувати малечі тільки радість, упевненість у собі, почуття потрібності найріднішим людям.

Дитина має жити в світі доброти і краси, а ми, вчителі, всі свої сили спрямовувати на виховання добра в свідомості учнів, бо вони-майбутнє країни.

Кожен з нас має бути готовим до успішної суспільної діяльності, виховувати в собі кращі людські якості, самовдосконалюватись.

Гра і дитинство завжди поруч. Граючи, діти вчаться контролювати свою поведінку, зосереджувати, сприймати рішення, входити в образ. Так виховується воля,характер, формується дисциплінованість, відповідальність, культурні навички. Через ігрове спілкування в учнів розширюється світогляд, вони вчаться адекватно сприймати навколишній світ. ”Гра-це іскра, яка запалює вогник допитливості”.

Серед важливих засобів збереження здоров’я-активний відпочинок, окрема, на природі. Він знімає втому та відновлює працездатність, покращує роботу серцево-судинної та інших систем. Тому зі своїми учнями буваємо на природі [2, с. 54-55].

Вважаю, що в учнів початкової школи доцільно формувати елементи самооцінювання та створення ситуації успіху. Важливим інструментом у цьому є портфоліо. Портфоліо-це інструмент, що демонструє досягнення учня. Це позитивний спосіб оцінювання дитини, оскільки він свідчить про досягнення дитини. Учень може бачити свій прогрес,оцінювати свої досягнення та успіхи.

Сучасні першокласники є яскравими представниками так званого цифрового покоління. Це діти, які звикли до яскравої й динамічної картинки, що їм надає віртуальне середовище [1, с. 43].

Впроваджуючи новий Державний стандарт, бачимо зацікавленість учнів, блиск у їхніх очах, мотивацію до навчання. Коли учні не запитують про те, коли перерва, а запитують про те, що ми будемо досліджувати наступного уроку, це зігріває душу, і хочеться працювати, творити, бо в будь-якому випадку освіта потребує змін. Час змінюється, отже, змінюється суспільство. Ми повинні їм дати те, що допоможе їм стати успішними та щасливими дорослими.

“Чи можливо жити без мети?”- звучить у моїй голові. І дійсно, неможливо жити без неї. Тому ми крок за кроком йдемо до мети, розвиваємо інтелект, пам’ять, творчість.

     

Список використаної літератури:

  1. Маценко Н. В. Упровадження нового державного стандарту початкової освіти // Початкове навчання та виховання. - 2018. - № 28-29.  С. 41-43.
  2. Постовітенко Н.. Здоров’язбережувальний аспект – важливий напрям педагогічної діяльності // Початкова школа. -2018. -№11.- С. 54-55.
  3. Гекало Любов. Розвиток творчого потенціалу педагога // Початкова школа. – 2018. -№12.- С. 1-3.