Зуй Інна Віталіївна,

учитель німецької мови та зарубіжної літератури

Золотоніської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3

Золотоніської міської ради

Черкаської області

  

 «Завдання школи навчити жити. Ми повинні виховати людину, здатну створити своє особисте життя»

П.Блонський

 Лев Толстой наголошував, що викладання – це мистецтво, в якому закінченість і досконалість недосяжні, а можливості для вдосконалення невичерпні. Ми можемо з цим погодитись, оскільки на даному етапі ми є очевидцями все нових і нових пошуків на шляху вдосконалення навчально-виховного процесу в школі.

У викладання різних предметів, в тому числі та вивчення зарубіжної літератури прийшли проблемні завдання й елементи дослідницької діяльності, особистісно-орієнтований підхід, інтерактивні технології навчання, групова навчальна діяльність учнів, проектні технології тощо. В історії розвитку школи було чимало ідей, педагогічних новацій, які спочатку викликали захоплення, потяг зробити відповідний досвід надбанням якомога більшої кількості освітян, ця пора змінювалась відмовою від даних нововведень, їх критикою, іноді осудженням, хоча щоразу можна було бачити ідеї, знахідки, підходи, які творчий вчитель міг би успішно використати, але для цього мова має йти не про зовнішні атрибути нового досвіду, а про його психолого-педагогічну сутність.

Сьогодення принесло у розвиток освіти компетентнісний підхід для організації навчально-виховного процесу. 

Компетентнісний підхід до вивчення основ наук, у тому числі до викладання літератури, – це не метод, не спосіб викладання, а та система вимог знань, умінь, професійної компетентності і відповідальності, яка спрямована на забезпечення такого рівня і якості викладання кожного предмету, які продиктовані його предметною сутністю, місцем у системі інших предметів і метою його вивчення та значення у духовному і практичному житті людини, – тобто всіма вимогами сучасного життя [1].

Компетентності — це якості, набуті завдяки проживанню ситуацій, рефлексії досвіду. Для розуміння цього поняття необхідно розглянути його складові докладніше:

  • Знання — це добірка фактів, необхідних для виконання конкретної роботи. Знання — ширше за навички поняття. Знання є інтелектуальним контекстом, у якому працює людина.
  • Навички — це володіння засобами й методами виконання певного завдання. Навички виявляються в широкому діапазоні: від фізичної сили та вправності до спеціалізованого навчання. Загальним для навичок є їхня конкретність.
  • Здібності — вроджені здібності до виконання конкретного завдання. Здібності також є приблизним синонімом обдарованості.
  • Стереотипи поведінки — видимі форми дій, що їх вживають для виконання завдання. Поведінка містить успадковані й набуті реакції на ситуації та подразники. У нашій поведінці відбиваються наші цінності, етика, переконання й реакції на навколишній світ. Коли людина демонструє впевненість у собі, формує з колег команду або виявляє схильність до дій, тоді її поведінка відповідає вимогам спільноти.
  • Зусилля — це свідоме застосування ментальних і фізичних ресурсів з певною метою. Зусилля є підґрунтям робочої етики, адже можна пробачити брак таланту або помірні здібності, але ніколи — недостатність зусиль. Без зусиль людина нагадує сповнені здібностей вагони без локомотива, що мляво стоять на рейках[2].

Міністерство освіти України пропонує нам ключові компетентності,

необхідні для формування особистості школяра в сучасних умовах.

Важливим є формування соціальної та громадянської компетентності в учнів. Розглядаючи детальніше дані компетентності необхідно сказати, що слід виробляти усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, у родині, на роботі. Ця компетентність охоплює уміння працювати з іншими задля досягнення певного результату, розв’язувати конфлікти, попереджати їх та досягати компромісів. Одним зі складників компетенції також є повага до закону, дотримання прав людини й підтримка соціокультурного різноманіття.

Отже, компетентний учень — це високоосвічена особистість, яка усвідомлює необхідність знань, має широкий світогляд, орієнтується у вирі інформації, здатна реалізовувати здобуті знання у повсякденному житті, зорієнтована на навчання впродовж життя; особистість зі сформованими морально-духовними цінностями; політично обізнана й освічена в правовій галузі людина зі стійкою громадянською позицією [2].

Предмет зарубіжна література посідає чільне місце, він наділяє учнів знаннями щодо світобудови, робить наголос на смислових та світоглядних аспектах, допомагає віднайти ціннісні орієнтації. Тож, зарубіжна література як шкільна дисципліна може бути дієвим засобом різнобічного розвитку особистості учнів, формування в них ключових компетенцій. Говорячи про літературу, необхідно наголосити, що компетентнісний підхід передбачає спрямованість її викладання на розуміння учнями її художньо-естетичної сутності, уміння глибоко сприймати твір у його художньо-естетичній цілісності, вступати у діалог з автором, відкривати його підтекст, – те, що не названо словами, але виступає як та сутність, для вираження якої й написаний твір.

Все вище сказане, можна розглянути на конкретних прикладах. Сучасний урок літератури – це творчий час, на якому учні залучаються до творчості різними способами. Творчість – це завжди втілення індивідуальності, форма самореалізації особистості, це можливість виразити своє особливе неповторне відношення до світу. Творча людина здатна до більш ефективної соціальної та психологічної адаптації до зовнішнього світу: його перетворення або зміна себе, пристосування власної поведінки до об’єктивних умов навколишнього світу, зміна власного відношення до нього[3].

На думку Толстого Л.М., якщо учень в школі не навчився нічого творити, то в житті він буде тільки наслідувати, копіювати. Тож, учитель повинен будувати урок так, щоб розвивати в учнів всіх необхідні риси компетентної людини. Зазначаючи діяльнісний підхід до формування соціальної та громадянської компетенції зазначимо, що учитель має пропонувати завдання різного рівня, варіативні домашні завдання, перелік тем творчих робіт та доповідей, різні форми роботи для тематичного оцінювання, організовувати групову роботу, передбачати створення груп змінного складу, створювати проблемні ситуації. Зарубіжна література надає учню величезний матеріал для аналізу різноманітних життєвих схем поведінки, людських характерів, акценту на унікальний внутрішній світ людини. Чи навчає література життю? І так, і ні. Вона пропонує варіанти життєвих моделей і ситуацій, приклади найрізноманітніших почуттів: кохання, дружби, героїзму, честі, справедливості, безкомпромісності, добра. Те, що учень не розгледить у свого товариша, батька, сусіда, він може побачити в Тома Сойєра, Дон Кіхота, Маленького Принца.

Одним з кращих прикладів формування та розвитку соціальної та громадянської компетенцій є застосування інтерактивних методів, в яких використовуються рефлексія, фантазія, партнерство, неординарність, творчість,  креативність, толерантність. Наприклад, в даному випадку можна використати прийом «Чарівна паличка». Запропонувати дітям уявити, що у них в руках чарівна паличка і з її допомогою можна потрапити до безлюдного острову. Опишіть, яким ви його уявляєте (вивчення роману Д. Дефо « Робінзон Крузо»). Чи застосувати гру «Дай реальну пораду героєві...»(вивчення роману Дж. Лондона «Жага до життя»).

Отже, навчальний процес необхідно будувати так, щоб розвивати свідому особистість, яка опановує предмет, та вміє його відтворювати. Сучасне викладання має створювати умови для морального розвитку, самовдосконалення, самореалiзації й самоутвердження дитини.

 

Список використаної літератури

  1. Лісовський А. М. Формування літературно-естетичної компетентності учнів у процесі вивчення літератури – Методичний пошук: Викладацько-студентські наукові роботи з питань методики викладання мови і літератури. – Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2014. – Випуск 12. Ч. І. – С. 14-23.
  2. Дмитренко К. А. Звичайні форми роботи — новий підхід: розвиваємо ключові компетентності : метод. посіб. / К. А. Дмитренко, М. В. Коновалова, О. П. Семиволос, С. В. Бекетова. — Х. : Основа, 2018. — 119 с.
  3. Життєва компетентність особистості: від теорій до практики: Науково – методичний посібник / За редакцією І.Г. Єрмакова – Запоріжжя: Центріон, 2005.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки