Світлана Вікторівна Дріга,  

учитель німецької мови

Смілянської загальноосвітньої

школи 1-3 ступенів №6

Черкаської області

      

Соціальна компетентність визначається як базисна якість особистості учня – члена українського соціуму, що забезпечує опанування соціального досвіду й надає можливість ефективно поводитися залежно від ситуації. Особистість, якій притаманна соціальна компетентність, усвідомлює механізми  соціального життя громадянського суспільства та свою роль у ньому.

Прагнення  до створення якісніших соціальних умов, набуває позитивний соціальний досвід. Можливість розв’язання конфліктів за принципами демократичного права, самостійно приймати рішення і відповідати за їх наслідки.

В наш час молодь стає все більш соціально активними, приймають участь у громадянських акціях (благодійний збір для воїнів АТО, збір пожертв для хворих дітей, на операцію). Прийняття дітьми участі у гуртках, шкільному парламенті, флешмобах – все це  вказує на те, що діти цікавляться суспільним життям, намагаються впливати на оточуюче їх соціальне середовище.

    Рівень свободи  громадянина у державі залежить від активності громадян. Ефективна робота інститутів громадянського суспільства значно співвідноситься з можливостями  реалізації  ними  прав і свобод, вироблення дієвих механізмів коригування діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.

           Необхідність реалізації  учнями своїх  соціальних  та  громадянських прав викликає  потребу  формування і розвитку в них  соціальної та громадянської компетентностей.   Вони й дають молоді  можливості  вирішувати особисті і громадянські проблеми. Соціальна компетентність визначається як  базисна якість особистості учня – члена українського соціуму. Що забезпечує опанування соціального досвіду й надає  можливість ефективно поводитися залежно від ситуації. Особистість, якій притаманна соціальна компетентність, усвідомлює механізми  соціального життя громадянського суспільства та свою роль у ньому.

Важливе значення має також соціальна відповідальність. Що є соціальне явище, що являє собою добровільне та свідоме виконання, використання і дотримання суб'єктами суспільних відносин, приписів, соціальних норм, а у разі їхнього порушення – застосування до порушника заходів впливу, передбачених цими нормами.

Соціальна активність визначається як фундаментальна категорія, якою послуговуються для розробок і висвітлення багатьох проблем соціальної діяльності та поведінки людей, соціальних груп, інститутів, суспільства.

 Через соціальну активність реалізуються діяльнісні потенції суб'єкта, його культура, уміння, знання, потреби, інтереси, прагнення, здатність охоплювати своєю діяльністю світ.

В основі громадянськості, а відтак і громадянського суспільства, маємо певні норми, які обумовлюють ці якості та здатності. Втім їх дослідження є справою не однієї глибокої розвідки. Тому той, хто порушує угоду і в такий спосіб декларує свій вчинок розумним, не може бути прийнятий до жодної спільноти… Хіба що лише через помилку тих, хто його приймає, і може утриматись у ній, тільки якщо вони не бачать небезпечності своєї помилки. Однак на такі помилки людина не може розумно розраховувати як на засоби своєї безпеки… Отже, той, хто порушує угоду, чинить проти розумної основи своєї безпеки" [2, с. 169]. Тобто, здійснюючи антигромадські вчинки, я піддаю небезпеці, в залежності від тяжкості порушень, свій добробут, репутацію чи свободу.

Патріотизм обумовлює появу громадян, які з почуття солідарності, честі та обов’язку перед своєю спільнотою. А там, де дії заради загального блага здійснюються лише через страх покарання, громадян немає, там є лише суб’єкти.

"Егоїзм", "патріотизм" та "відповідальність" чи "альтруїзм" складають три найширше представлені варіанти обґрунтування норм "громадянськості". Визначення їх дає змогу помістити у контекст такі до цього спонтанні дії громадян, як участь в неурядових організаціях, мітинги, добровільну сплату податків, пожертви, та багато інших, які ми можемо зарахувати до проявів "громадянськості" і які ще належить дослідити.

 

1.Фергюсон А. Опыт истории гражданского общества / Пер. с англ. Под. ред. М. А. Абрамова. – Москва : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2000. – 392 с.

2.Тисменяну В. Поворот у політиці: Східна Європа від Сталіна до Гавела. Київ : Мегатайп, 2003. 336 с.

 3.Волзер М. Безпека і добробут / Сучасна політична філософія: Антологія. Пер. з англ. Упоряд. Я. Кіш. Київ : Основи, 1998.  С. 486 – 523.