Кодола Юлія Олександрівна,

учитель зарубіжної літератури

Смілянської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів № 4

Смілянської міської ради

Черкаської області

Рівень свободи громадянина у державі залежить від активності громадян, а ефективне функціонування інститутів громадянського суспільства значною мірою співвідноситься з можливостями реалізації ними своїх прав і свобод, вироблення та практичного застосування дієвих механізмів коригування діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування з урахуванням інтересів і потреб громадян. Необхідність реалізації учнями своїх соціальних та громадянських прав актуалізує проблему формування і розвитку в них соціальної та громадянської компетентностей, які уможливлять вирішення учнівською молоддю в сучасному та дорослому житті особистих і громадських проблем [7, с. 196].

Концепція освітнього стандарту нового покоління потребує переходу до особистісно зорієнтованого, компетентнісного підходу до змісту освіти. І все ж перш ніж говорити про формування соціальної та громадянської компетентностей в позакласній діяльності учнів, варто дати визначення низці понять, і перш за все це – громадянськість, що є усвідомленням кожним громадянином своїх прав і обов’язків щодо держави, суспільства. Українському суспільству необхідне якраз таки покоління громадян, які: приймають громадянські цінності та відповідальні рішення в ситуації вибору мають розвинуте почуття відповідальності за долю країни. Найбільш точним визначенням якості, яку має формувати школа для цього, є громадянська компетентність, яку відносять здебільшого до психологічної категорії та визначають − як здатність захищати та піклуватися про права, інтереси та потреби людини і громадянина держави й суспільства [5].

Позакласна діяльність учнів має свої специфічні принципи. Одним із таких є – суспільна спрямованість діяльності учня. Цей принцип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав потребам розбудови української держави.

Можна погодитися, що зрілою є людина, яка: постійно самовдосконалюється, має високий рівень національної та планетарної свідомості, знає культуру й історію рідного краю, соціально відповідальна, наділена стійкими переконаннями. Громадянська зрілість не є якимось підсумком або завершеним процесом. Для її підтримки потрібний постійний тренінг. І саме громадянська зрілість педагога є запорукою формування громадянської компетентності учнів [5].

У позакласній діяльності слід ураховувати бажання школярів, їхні пропозиції, щоб кожний з них виконував цікаву для себе роботу. У цьому зв’язку зазначимо і пояснимо таке поняття як – соціальна відповідальність – соціальне явище, що являє собою добровільне та свідоме виконання, використання і дотримання суб’єктами суспільних відносин, приписів, соціальних норм, а у разі їхнього порушення – застосування до порушника заходів впливу, передбачених цими нормами [1, с. 677].

Ще одним принципом позакласної діяльності учнів є розвиток винахідливості, дитячої технічності. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру: створення нових приладів, удосконалення наявних, приділення особливої уваги творчому підходу до справи. Таким чином у школяра проявляється соціальна активність – спосіб існування і розвитку особистості як суб’єкта суспільного життя, заснований на її свідомому і несвідомому прагненні до зміни соціальних умов і формуванню власних якостей [1, с. 677].

Сформована соціальна компетентність школярів характеризує дитину як відкриту до суспільства особистість, що володіє навичками соціальноїповедінки, готовністю до сприймання соціальної інформації, бажанням пізнати оточуючий світ. Стратегії соціальної поведінки, засвоєні у шкільному віці, можуть стати фундаментом розвитку повноцінної особистості.

У Законі України «Про вищу освіту» термін «компетентність» визначено як динамічну комбінацію знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти [2, с. 68]. За І. Г. Тараненко компетентність розкриває нові перспективи розуміння завдань закладу загальної середньої освіти, життєвих результатів освітньої діяльності. Концептуальний підхід до поняття «компетентність» полягає в реалізації ідеї виховання компетентної людини, яка не лише має необхідні знання,професіоналізм, високі моральні якості, а й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи ці знання і беручи на себе відповідальність за свою діяльність [3, с. 97].

Соціальна компетентність стосується сфери відносин громадянина з іншими людьми, які є не лише представниками певної соціальної спільноти, а й громадянами України, членами громадянського суспільства.

Соціальна компетентність вимагає від особистості як принциповості, вміння відстояти власну думку, протистояти небажаному впливу, так і толерантності, і вміння пристосовуватися, і, більш того, ефективно діяти в соціальних умовах, що постійно змінюються; вимагає як досить високого рівня оптимізму, що надає віру в успіх, так і достатнього рівня песимізму, який надає змогу реально оцінити себе та свої знання, щоб уникнути зайвої ейфорії, змушує ліквідувати прогалини в знаннях та вміннях, що гальмують справу.

Соціальна компетентність вимагає вміння рахуватися з соціальними нормами та правами інших людей. Все це вказує на ситуативний характер прояву соціальної компетентності. Відтак, формування, становлення соціальної компетентності особистості - це є розгортання її життєвого потенціалу [8, с. 132].

Отже, формування соціальної та громадянської компетентностей в позакласній діяльності учнів базується на мотивації досягнення, позитивного ставлення до себе, високої самооцінки, здатності до конструктивної поведінки у складних ситуаціях, блокувати неприємні почуття і власну невпевненість; знати, як досягати мети найефективнішим чином; правильно розуміти бажання, очікування й вимоги інших людей, враховувати їхні права.

 

Список використаної літератури:

  1. Академічний тлумачний словник. Словник української мови : в 11 томах. Том 11, 1980. С. 677.
  2. Коваленко В.В.Формування соціальної компетентності молодших школярів засобамиінформаційно-комунікаційних технологій : посібник / за наук. ред. проф. М. П. Лещенко. Київ, 2017. 192 с.
  3. Косілова О.І. Громадянське суспільство і держава: моделі взаємовідносин. Політологічний вісник. Вип. 22. С. 90–100.
  4. Ломакіна Г.І. Громадянськість як якість суб’єкта громадянського суспільства. Материали за 8-а міжнародна наукова практична конференція (София, 2012). Том 8. Педагогически науки. «Бял ГРАД-БГ» ООД. – 88 с.
  5. Навчаючись навчаюсь – громадянська компетентність вчителя та учня. URL : https://www.pedrada.com.ua/article/1251-navchayuchi-navchayus-gromadyanska-kompetentnst-vchitelya-ta-uchnya - Назва з екрана.
  6. Назаренко Г. А. Теоретичні засади виховання культури демократизму учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів [Посібник]. Черкаси:ЧОІПОПП, 2012. – 120 с.
  7. Рябов С. Г. Політичні уявлення як складова змісту сучасної політичної культури. Соціальні уявлення молоді: особливості та шляхи формування; за ред. І. В. Жадан. Київ: Саммит-книга, 2007. С. 183–202.
  8. Чувардинський О.Г. Громадянське суспільство в Україні: становлення, функціонування, перспективи розвитку Київ,  Ніжин, 2006. 276 с.