Опитування

Оцініть, будь ласка, комфортність вашого перебування у навчальному закладі:

Дуже некомфортно - 0%
Некомфортно - 14.3%
Більш-менш комфортно - 28.6%
Комфортно - 0%
Дуже комфортно - 28.6%

Всього голосів:: 7
Голосування по цьому опитуванню закінчилося в: квітня 2, 2019
Строительная доска объявлений на сайте fortstroi.com.ua
Как заработать на недвижимости, подробнее на сайте comintour.net
Придомовая территория, норматив здесь http://stroidom-shop.ru/pravila/pridomovaya-territoriya.html

Авторизація

Ольга Володимирівна Крутенко,

доцент кафедри освітнього менеджменту

 КНЗ «Черкаський обласний інститут

післядипломної освіти педагогічних

 працівників Черкаської обласної ради»

 

 (у контексті Авторської школи О.А.Захаренка)

 

 У статті розглядаються можливості ефективної організації позанавчальної діяльності учнів на прикладі Авторської школи Олександра Антоновича Захаренка (село Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області); висвітлено значення цієї інноваційної педагогічної технології для самореалізації дитини як особистості.

 

         Питання щодо ефективної організації виховання учнів в позанавчальний час є актуальним і важливим. Важливість цього питання обумовлена тим, що традиційний навчально-виховний процес сучасної школи не може в повній мірі задовольнити потреб дитини і забезпечити достатній рівень її розвитку, тому що, по-перше, навчальні програми з різних предметів обмежують коло знань, що має отримати дитина; по-друге, сучасна класно-урочна система навіть в навчальних закладах нового типу не спроможна врахувати особливості кожної дитини в її прагненні до самореалізації як особистості. Крім того, хоч останнім часом все частіше звучать слова про пріоритетне значення виховання в навчально-виховному процесі, в більшості шкіл ці слова залишаються тільки словами. “Те, чому вчителі фактично  навчають у школі, часто не має ніякого відношення до високоморальних декларацій, що записані в уставах шкіл, і вони нерідко розглядають алгебру чи англійську мову лише як необхідні етапи для отримання гарних оцінок під час здачі стандартних тестів, - це думка Уоррен А. Норда, викладача університету Північної Кароліни, директора програми з гуманітарних наук і загальнолюдських цінностей, і думка нашого зарубіжного колеги підтверджує, що проблема моральності носить загальний характер. – В навчальних програмах майже немає нічого такого, явно чи неявно вираженого, що могло би допомогти у вихованні людяності” [1]. Вирішенню цих та інших проблем допомагає система позанавчальної діяльності учнів, яка в певній мірі забезпечує формування толерантної особистості, готової до співробітництва, сприяє розвитку здібностей до творчої діяльності, тобто система, що базується на принципах дитиноцентричної концепції виховання в контексті особистісно орієнтованої педагогіки, обґрунтованої Бехом  І.Д.

Яскравим прикладом такої системи є Авторська школа Олександра Антоновича Захаренка (с. Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області). Технологія навчально-виховного процесу Сахнівської школи ще до кінця не вивчена. Більше того, в якійсь мірі ця школа стала унікальним закладом, органічно поєднавши елементи різноманітних педагогічних технологій: метод колективних творчих справ, розроблений І.П. Івановим; нова інтерпретація методу проектів Дж. Дьюі, який відомий з кінця ХІХ – початку ХХ віків, що розглядається в сучасних працях О.М.Коберника; ідеї А.С. Макаренка щодо організації учнівського самоврядування; роздуми В.О. Сухомлинського щодо співвідношення навчання і виховання, ролі колективу для особистості, значення трудового виховання; гуманно-особистісна технологія Ш.Амонашвілі; створення і педагогізація єдиного соціокультурного середовища, про що писав Т.С.Шацький; різноманітні експерименти щодо активізації навчального процесу, використання нових форм діяльності школи, як у французького педагога Селестена Френе.  Таким чином, Авторська школа О.А.Захаренка була інноваційною ще в ті часи, коли це слово ще не було настільки часто вживаним: в далекі 60-ті роки в Сахнівській школі розпочався процес, який можна умовно назвати “Літопис незвичайних справ”.  Що стосується особливостей організації навчально-виховного процесу цієї школи, то важко провести чітку межу між навчальним і позанавчальним процесом, їй завжди було притаманне поєднання задач навчально-виховного процесу і позашкільної освіти: будь-який проект може бути успішно реалізований тільки в тому випадку, коли учні мають міцні знання. І навпаки: бажання здійснити якусь мрію спонукає школярів до отримання необхідних знань. Педагоги враховували, що найголовнішою умовою ефективної роботи має бути, по-перше, наявність мотивації у дитини, а по-друге, ситуація успіху при виконанні будь-якого завдання. В Сахнівці намагались створити умови для досягнення успіхів кожним учнем, розуміючи, що бути успішним – обов’язкова потреба кожної людини, і з’являється ця потреба з моменту усвідомлення дитиною себе як особистості. Це відзначав і В.О.Сухомлинський: “Даремна, безрезультатна праця і для дорослого стає осоружною, набридливою, безглуздою, а ми ж маємо справу з дітьми. Якщо дитина не бачить успіхів у своїй праці, вогник прагнення до знань згасає, в дитячому серці утворюється крижинка, яку не розтопити ніякими намаганнями доти, поки вогник знову не загориться; дитина втрачає віру в свої сили… ” [2: 163].  Дитина, яка не може досягти успіхів у навчанні в силу свого інтелектуального розвитку або особливостей сприйняття навчального матеріалу, почувається нещасною. А учень, який не вмотивований на отримання знань і творчу діяльність при вивченні шкільних предметів, приречений на нудне існування в стінах навчального закладу. Такі учні часто знаходять для себе засоби реалізації особистості і власних домагань в асоціальних стосунках і діях. “У правопорушеннях і злочинах найяскравіше відбивається залежність наслідків від причин [2: 290]”, - такої думки був Сухомлинський. Тим більш значимою стає проблема раціональної і змістовної організації позакласної діяльності і учнівського дозвілля. В Сахнівській школі підтримували вогник дитячої захопленості і зацікавленості незвичайними справами: поєднуючи теорію і практику, учні 60-х років в позанавчальний час завзято майстрували то повітряну кулю, то дво- чи триступінчасті ракети, які запускали із шкільного “Байконура”, привезли в село з Черкас справжній літак з гвинтом і мотоциклетним двигуном. Пізніше збудували спеціальну установку для запуску великої ракети на сім двигунів. Користуючись тим, що кожній дитині притаманна допитливість і пристрасть до всього таємничого, в одному з навчальних кабінетів сконструювали “розумні двері”  - з кодовим замком, а кодом слугували відповіді до задач, які необхідно було розв’язати. Потім – створення обчислювальних машин “Ромашка” і  “Ромашка-2” для самостійного виконання контрольних робіт.  І хоч іноді траплялися невдачі при запуску ракет (на парашуті в капсулі спустились миші і розбіглися, померла морська свинка, не витримавши перевантаження, в “розумних дверях” кодовий замок з часом зламався), але головна мета була досягнута – діти захопилися фізикою, астрономією, математикою та іншими науками. І ще одне досить вагоме досягнення, значення якого неможливо переоцінити: до всіх незвичайних справ почали приєднуватися батьки школярів – це був перший крок до створення єдиного соціокультурного середовища села Сахнівки, центром якого стала школа. Саме школа визначала пріоритетні напрямки виховної діяльності, учасниками якої були не тільки учні та вчителі, а й батьківська громада, що включала в себе всіх жителів села. З упевненістю можна сказати, що виховний вплив шкільного колективу здійснювався і на доросле населення села. Це з очевидністю проявилося під час будівництва і створення експозиції Музею революційної, бойової і трудової слави. Діяльність учнів переросла рамки звичайної гурткової роботи і перетворилася на нескінченне свято праці, спілкування, єднання поколінь і відчуття успіху від здійснення поставленої мети. Такий підхід – виховання школярів у процесі реалізації захоплюючої, але конкретної мети – забезпечував комплексне вирішення виховних задач. Так, будівництво шкільного Музею сприяло формуванню і розвитку працелюбності; учні отримували перші уроки професійної майстерності, здобували комунікативні навички; пізніше, створюючи експозицію Музею, вивчали історію свого краю, збирали матеріал про жителів Сахнівки – і саме така діяльність пробуджувала почуття патріотизму в юних сахнівчан.  Робота пліч-о-пліч з батьками допомагала створенню абсолютно інших стосунків в категорії «батьки і діти»: спільна мрія-мета, спільна робота і спільна радість після досягнення цієї мети – все це згуртовувало вчителів, учнів та батьків в один-єдиний міцний колектив. І тут доречно звернутися до роздумів В.О.Сухомлинського щодо ролі колективу для виховання особистості. Він стверджував, що колектив для людини має бути сферою вираження самого себе, полем, на якого можна показати себе в усій красі і величі. Мова йдеться не тільки про те, що кожен працює на благо колективу і суспільства, а й про те, що така діяльність духовно збагачує і оновлює всіх співучасників. Для цього, визначав В.Сухомлинський, «потрібні такі основи, на які спирався б і першокласник, що тільки-но переступив шкільний поріг, і випускник-десятикласник, що обмірковує, зважує свій майбутній життєвий шлях, і сивий ветеран педагогічної праці з великим педагогічним досвідом» [3: 412]. Захаренко О.А. так пояснював мотиви такої діяльності, незвичної для звичайної сільської школи: “Створювалось все це не заради примхи або чисто зовнішнього ефекту – а від необхідності зайняти дітей взимку і влітку, в дощ і в спеку цікавою, корисною справою. Зайняти так, щоб у них виросли крила, засяяли очі від бажання здійснити мрію, а потім – подарувати її людям. У цьому і вбачає педагогічний колектив основне завдання в трудовому вихованні і підготовці дітей до життя. Цей маленький “БАМ” став школою мужності, де діти щоденно пізнавали радість творчого суперництва, радість рекорду” [4]. А сутність педагогічної технології Авторської школи О.А.Захаренка полягає в тому, що процес виховання школярів відбувається в ході реалізації певної ідеї, мрії, яка захоплює і об’єднує всіх учасників навчально-виховного процесу: учнів – вчителів – батьків. Це, так би мовити, педагогіка конкретної мети. З цього приводу цікаву думку висловлював В.О.Сухомлинський: “Виховні ідеї треба вміти втілювати в тисячі різноманітних справ і при цьому завжди намагатися бачити перспективу розвитку колективу” [3: 47]. В Сахнівській школі переймалися не тільки проблемою становлення колективу, а й перспективами розвитку кожної особистості. Вирішенню цієї задачі сприяли не тільки грандіозні справи на зразок створення Музею, будівництва Палацу здоров’я (з двома басейнами, музичним салоном і хореографічним залом), спорудження Криниці Совісті (в пам’ять про загиблих в роки голодомору), а й дрібні в порівнянні з цим деталі шкільного інтер’єру: наприклад, в шкільних корпусах по коридорах розставлені невеличкі столики з шахами і шашками, а в спортивному залі – величезні шахові фігури (для тих, хто звільнений від уроку фізвиховання). Як підсумок – на районних змаганнях з шахів команда зайняла перше місце, хоч спеціальною підготовкою не займалась. На особливу увагу заслуговує такі форми позакласної роботи, як випуск шкільної газети “Дівочі гори” і підготовка телепередач шкільної студії. Неможливо переоцінити ту роль, яку відіграють засоби масової інформації в житті людини. Що стосується безпосередньої участі школярів в цій роботі, то слід відмітити широкі перспективи для розвитку творчих здібностей, художнього смаку, акторської майстерності, операторських умінь тощо; можливості для самореалізації особистості через різноманітні види творчої діяльності.

 Приклад Авторської школи О.А.Захаренка переконливо доводить, який багатий арсенал засобів отримує вихователь, якщо нестандартно і ефективно організовує роботу учнів в позанавчальний час. В цьому зв’язку варто наголосити, що процес виховання в Сахнівській школі здійснювався на принципах діяльнісного підходу, будь-яка теоретична ідея знаходила відображення в практичній діяльності, через участь усіх бажаючих в реалізації запланованого проекту. За таких умов діти розвиваються гармонічно і цілеспрямовано, згідно з власними уподобаннями і бажаннями. І тоді твердження, що всі діти народжуються здібними, стає аксіомою і не потребує доказів. А оскільки участь у виховному процесі є добровільною (адже мрію неможливо реалізовувати насильно!),  то з упевненістю можна очікувати зростання рівня духовності кожної особистості окремо і колективу (учні + вчителі + батьки) в цілому. Л.М.Толстой колись висловив думку, що впливати на духовну діяльність силою – все одно що ловити промені сонця: чим би ви не затулили їх, вони завжди будуть зверху! Але у волі вчителя зробити так, щоб учні самі тягнулися до духовного джерела, як до сонця, разом з учителем! Олександр Антонович Захаренко в унікальній книзі «Енциклопедія шкільного роду» писав: “Колись одна газета назвала нас “Мрійники із Сахнівки”. То істинна правда. Вчились і мріяли, завжди щось будували: то інтернат, то теплицю, то музей з обсерваторією і планетарієм, то спортивний комплекс, то літній, то зимовий басейн. Проводили лінійки, телепередачі. І мрійниками ми були, і реалістами – доводили задуману справу до завершення. Задумана мрія несла всіх на крилах впродовж усього навчального процесу, нанизуючи курси і предмети на єдиний стовбур, який називається знаннями. Непомітно проходили роки, не хотілось залишати школу, що стала для багатьох другою рідною домівкою… Школа – це постійне об’єднання маленьких душ навколо єдиної мрії, щоразу нової, щоразу захоплюючої і здійсненної. Так і велика держава України має об’єднатись навколо однієї, загальнолюдської ідеї!”[5: 13].

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

  1. Уоррен А. Норд. Что должны знать учителя. – Москва, 1998. – 320 с.
  2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п’яти томах. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. 3.
  3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п’яти томах. – К.: Радянська школа, 1977. – Т.1.
  4. Любченко І. Космосу сродни. // Учительская газета. – 1983. – 1 вересня.
  5. Захаренко О.А. Енциклопедія шкільного роду (автобіографічні дані, спогади, роздуми). – С.Сахнівка Корсунь-Шевченківського району, 2000. – Т. 2.
  6. Захаренко О.А. Поспішаймо робити добро. – Черкаси, 1997. – 28 с.
  7. Захаренко О.А., Мазурик С.М. Школа над Россю. – К.: Радянська школа, 1979.–149 с.