Опитування

Оцініть, будь ласка, комфортність вашого перебування у навчальному закладі:

Дуже некомфортно - 0%
Некомфортно - 14.3%
Більш-менш комфортно - 28.6%
Комфортно - 0%
Дуже комфортно - 28.6%

Всього голосів:: 7
Голосування по цьому опитуванню закінчилося в: квітня 2, 2019
Строительная доска объявлений на сайте fortstroi.com.ua
Как заработать на недвижимости, подробнее на сайте comintour.net
Придомовая территория, норматив здесь http://stroidom-shop.ru/pravila/pridomovaya-territoriya.html

Авторизація

І. А. Ворона,

методист обласного центру практичної

 психології і соціальної роботи КНЗ

 «Черкаський обласний інститут педагогічних

 працівників Черкаської обласної ради»

Проблема особистісного зростання є однією із найважливіших в психології. Вибір життєвого шляху для молоді, яка не вміє правильно реагувати на події, що відбуваються, керувати власними емоціями, не готова долати труднощі, викликані мінливими обставинами, може стати проблемним. Як показує досвід, найбільшого успіху досягають ті люди, які здатні керувати власними емоціями та поведінкою, проявляють високий рівень стресостійкості та вміють швидко та адекватно реагувати у критичних обставинах.

Л.С.Виготський, К.Д.Ушинський, О.Л.Яковлєва та інші підтверджують той факт, що інтелектуальна та емоційна сфери людини тісно взаємоповʼязані. Одним із суттєвих недоліків освітньої системи є навʼязування культу раціонального ставлення до життя, коли дитина має переважно вчити, запамʼятовувати, розв’язувати задачі, знати, отримувати результат, а емоційно-почуттєва сфера школяра залишається далеко поза увагою педагогів, що сприяє витісненню емоцій та провокує появу неврозів [2].

 Емоційний інтелект є основою для розвитку соціально-психологічних компетентностей субʼєктів освітнього процесу. Деніел Гоулдмен стверджує, що емоційна компетентність удвічі важливіша, ніж просто когнітивні здібності і для успішності емоційний інтелект означає практично повну перевагу.

Для того, щоб визначити напрямки роботи щодо розвитку емоційного інтелекту спеціалістам психологічної служби варто зосередити свою увагу на його структурі.

Емоційний інтелект включає в себе:

  • Психологічну компетентність (самосвідомість: здатність розпізнавати свої емоційні стани, наявність конкретних знань про свої власні почуття, цінності, переваги, можливості та інтуїтивна оцінка або емоційна свідомість; самооцінка: самоповага, впевненість у собі, усвідомлення своїх здібностей, навичок та їх обмежень, можливість випробувати себе, незалежно від суджень інших людей; самоконтроль і саморегуляція: здатність свідомо реагувати на зовнішні подразники та контролювати свої емоційні стани, здатність боротися зі стресом.
  • Соціальну компетентність (емпатія: здатність відчувати емоційні стани інших людей, розуміння почуттів, потреб і цінностей інших людей, чутливість до почуттів інших людей, стосунки, спрямовані на надання допомоги і підтримки іншим людям, здатність відчувати і розуміти соціальні відносини, їх важливість; впевненість у собі: мати і висловлювати власну думку та пряме, відкрите вираження емоцій. При цьому, важливим є вміння виражати емоції так, щоб не порушувати права оточуючих, не зачіпати їх честі та гідності; переконання: здатність індукувати в інших бажану поведінку і реакції, тобто впливати на інших людей, здатність отримувати перевагу у суперечці, пом'якшувати конфлікти тощо; лідерство: можливість створювати бачення людської мотивації і стимулювання її реалізації; здобуття прихильності у групі.
  • Праксеологічну компетентність (мотивація: самомотивація, емоційні тенденції, які призводять до утворення нових цілей і сприяють їх досягненню. Прагнення до досягнення, ініціативи й оптимізму; гнучкість: можливість контролювати свої внутрішні стани, здатність справлятися зі змінами у соціальному середовищі; гнучкість в адаптації до змін у навколишньому середовищі; здатність діяти і приймати рішення в умовах стресу; сумлінність: здатність брати на себе відповідальність за завдання і їх виконання, здатність отримувати задоволення від виконання своїх обов'язків; послідовні дії згідно з прийнятими нормами; співпраця: здатність формувати відносини і взаємодіяти з іншими людьми, працювати з іншими для досягнення спільної мети, здатність виконувати спільні завдання і вирішувати проблеми разом [1].

Планування роботи у даному напрямку доцільно проводити не лише зі здобувачами освіти, а й з педагогами та, обовʼязково, батьками, оскільки однією з передумов успішного розвитку емоційного інтелекту, окрім біологічно зумовлених, є саме сімейне виховання.

Емоційний інтелект -  група ментальних здібностей, які беруть участь в усвідомленні та розумінні власних емоцій і емоцій оточуючих. Люди з високим рівнем емоційного інтелекту добре розуміють свої емоції і почуття інших людей, можуть ефективно керувати своєю емоційною сферою і тому в суспільстві їхня поведінка більш адаптивна і вони легше досягають своїх цілей у взаємодії з оточуючими.

Недостатність емоційної компетентності співвідноситься з проблемною поведінкою (агресією, високим рівнем особистісної тривожності, інтернет-залежністю), а високий рівень такого утворення сприяє розвитку організаторських здібностей, стресозахисної та адаптивної функцій, самомотивації, опору негативному афективному впливу[5].

         Емоційний інтелект починає формуватися у початковій школі і з віком лише розвивається і вдосконалюється. Саме тому на допомогу вчителеві у реалізації поставленого завдання мають прийти спеціалісти психологічної служби освітнього закладу. Розвиток емоційного інтелекту школяра - зона відповідальності не лише практичного психолога та соціального педагога, а й усього педагогічного колективу та батьків.

Для розвитку емоційного інтелекту на заняттях з учнями початкової школи доцільно використовувати елементи арт-терапії: казкотерапія, ізотерапія, музикотерапія тощо. Такі заняття допомагають дітям розслабитися, вони вчаться розпізнавати емоції, які транслює музика чи інший обʼєкт, а також можуть виражати власні з допомогою арт-засобів.  Для досягнення поставлених цілей спеціалістам психологічної служби доцільно не обмежуватися проведенням виключно занять з елементами тренінгу, розвитковими заняттями, а й активно долучатися до спільного проведення уроків разом з учителем. Такі уроки сприятимуть розвитку емоційного інтелекту не лише учнівського колективу, а й педагогічних працівників, що дозволить покращити взаємодію у системі «дитина-педагог». Читання, обговорення та програвання казок у ролях навчатиме молодших школярів розпізнавати емоції інших людей, визначати причини їх виникнення та можливі варіації у вираженні, допоможе навчитися виражати власні емоції та почуття таким чином, щоб вони були зрозумілими оточуючим. Особливу увагу доцільно звертати на ранкові зустрічі вчителя і школярів, під час яких діти можуть поділитися своїми почуттями, враженнями, обговорити емоції, що виникли попереднього дня та отримати емоційну підтримку та заряд енергії на увесь наступний день. У середній та старшій ланці для подальшого вдосконалення отриманих навичок доцільно долучати учнів до роботи театрального гуртка та соціально-психологічного театру, під час роботи якого відбувається не лише розвиток акторських навичок, уміння виражати та  розпізнавати емоції, а й здійснюється корекційний вплив як на самих акторів, так і на глядачів. Результативним є використання спеціалістами психологічної служби у роботі з дітьми та дорослими метафоричних асоціативних карток.

         Самоусвідомлення спонукає до розуміння власний емоцій. Навчаючи дітей розумінню власних емоційних станів, варто зосередити увагу на відслідковуванні переживань і фізичних відчуттів, повʼязаних з емоціями, які весь час змінюються, звертати увагу дітей на роль емоцій у прийнятті рішень та вчити їх керувати власним емоційним станом.

Саме з усвідомлення емоцій починається самоконтроль. Засвоївши навички опанування емоціями, людина стає здатною до прийняття конструктивних рішень, контролю над імпульсивними почуттями та поведінкою, може виявляти ініціативу, дотримуватися зобов’язань та швидко адаптуватися до обставин, про що наголошується у концепції Нової української школи. Також не менш важливим є соціальне розуміння як уміння опрацьовувати велику кількість невербальних сигналів, які йдуть від інших людей. Управління взаємостосунками здійснюється через усвідомлення емоцій, уміння розпізнавати та розуміти відчуття інших людей. Це допоможе ефективно розвивати додаткові соціальні та емоційні навички, що зробить відносини більш ефективними, плідними та наповненими. Управлінню взаємовідносинами сприяють: гумор, ефективне використання невербальної комунікації, сприйняття конфлікту як можливості для розвитку ближчих стосунків.

У своїх роботах [3] Тоні Вагнер визначив, що новими базовими навичками для суспільного життя, роботи та навчання вкрай важливими є наступні: критичне мислення та вміння вирішувати проблеми, уміння формувати колектив та здійснювати керівництво шляхом впливу, звички ефективного усного й письмового спілкування, уміння знаходити й аналізувати інформацію, цікавість та уява. Дані дослідження перегукуються з положеннями концепції Нової української школи, де серед ключових компетентностей виокремлені соціальні і громадянські компетентності, підприємливість. До соціальних компетентностей, згідно концепції, відносяться усі форми поведінки. Які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі; уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розвʼязувати конфлікти, досягати компромісів. Підприємливість передбачає уміння учнів генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави; здатність до підприємницького ризику [4].

Дослідження Фонду співпраці з питань академічного, соціального та емоційного навчання підтверджують, що заходи, спрямовані на створення таких умов навчання, в яких учні почуваються безпечніше, відчувають більшу турботу про себе і більше задіяні в процесі навчання, та розвивають уміння учнів жити в колективі, посилюють прив’язаність до школи. У свою чергу, в учнів, які більш прихильні до школи, вищий показник присутності на уроках і краща успішність. В учнів, які мають тісні стосунки з соціально активними вчителями і товаришами, спостерігається нижчий рівень асоціальної поведінки та виражене прагнення уникнути участі в ризикованих діях. Соціальні й економічні навички можуть значно поліпшити процес навчання, якщо вони інтегровані у зміст різних шкільних предметів.

Варто памʼятати, що трансформація школи - це процес, який значною мірою визначається конкретними умовами та ситуацією в школі. Немає двох однакових шкіл чи класів, тому й процес упровадження концепції Нової української школи ніде не буде однаковим. Кожен освітній заклад має самостійно проаналізувати власну ситуацію розвитку і обрати шляхи реформування освітньої системи. Найоптимальнішим шляхом є такий, коли процес змін запущений зсередини, а не ззовні, коли не школа здійснює певні дії, а люди. Будь які зміни доцільно запроваджувати з дослідження способів мислення і дій людей (персоналу освітнього закладу). Кінцевою метою при роботі з учнями є не лише академічні знання, а в першу чергу, формування у них таких навичок і настанов, які дозволили б їм керувати власним життям і зробити свій належний внесок скрізь, куди приведе їх життя: на роботі, у школі, вдома тощо.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Емоційний інтелект [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BC%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82.
  2. Компетентнісно спрямована освіта: перший досвід, порівняльні підходи, перспективи: матер. [Текст] / В. В. Зарицька // Розвиток емоційного інтелекту в контексті компетентнісно спрямованої освіти;
    Всеукр. наук.-практ. конф. (28 квітня 2011 року). – К.:
    Київ. Ін-т сучасн. підр., 2011. – 92 с.
  3. Кові С. Лідер у мені. Формування культури лідерства у школах світу / Стівен Р. Кові. – Київ: "Освіторія", 2016. – 248 с.
  4. Нова школа. Простір освітніх можливостей / [Л. Гриневич, О. Елькін, С. Калашнікова та ін.]. – Київ, 2016. – 37 с.
  5. Розвиток емоційної компетентності педагогів засобами тренінгу: [навчально-методичний посібник] / укладач О.М.Молчанова. – Кропивницький: КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2017. – 44 с.