Ю.В. Лєснікова,

завідувач відділу дистанційної освіти комунального

начального закладу «Черкаський обласний інститут

післядипломної освіти педагогічних працівників

Черкаської обласної ради»

  У наші дні навряд чи комусь спаде на думку заперечувати той очевидний факт, що найбільш яскравою прикметою останніх двох десятиліть стала радикальна зміна способів і засобів як повсякденного спілкування людей, так і отримання різноформатної інформації. Блискавичний розвиток інтернет-технологій, проникнення сигналів мобільного та супутникового зв'язку навіть в ті місця, куди ніколи не дотягувалися лінії телефонних проводів, переорієнтація більшості сфер життєдіяльності у цифровий формат -  реалії інформаційного суспільства, які обумовлюють розвиток дистанційних технологій в освітянський галузі, появу масових онлайн-курсів, панування електронної комунікації. Дослідником електронної комунікації вважається канадський професор Герберт Маршалл Маклюен, який присвятив себе філософії соціальних комунікацій. Головний методологічний принцип вчення Маклюена: «Духовний та матеріальний прогрес людства визначають не знаряддя праці чи опанування природи, не економіка, політика чи культура, а технологія соціальної комунікації, тобто ті комунікаційні канали, що ними володіють люди». Залежно від домінування засобів масової комунікації історію людства можна поділити на чотири епохи:

  • Епоха «аудіо-тактильних культур» - становлення «людини слухаючої»;
  • Епоха «писемної кодифікації» - в комунікації починає домінувати не слух, а зір, не акустичне повідомлення, а текст, закодований у писемності;
  • Типографська епоха. Для неї характерним є те, що людина стає розумнішою не тільки за рахунок спілкування з людьми, а завдяки індивідуальному читанню, основою формування світосприйняття індивіда стає технологія виготовлення і масового розповсюдження друкованого слова, початок якої було покладено винаходом Іоанном Гутенбергом у 1440 році друкарського преса;
  • Сучасна епоха – епоха синтезу «людини слухаючої» та «людини, яка дивиться». Електричні та електронні засоби зв’язку, за словами Маклюена, – це «комунікаційна революція» в історії людства. Характерна особливість сучасних комунікаційних засобів полягає в тому, що вони впливають не на окремі органи чуття людини, а на всю нервову систему в цілому. Електронні технології спілкування створюють умови для всебічного повноцінного розвитку особистості. «Електронна галактика» повертає людину до «первісної єдності колективної свідомості», перетворюючи планету на єдине «глобальне село». Маклюен пророчив, що майбутня всесвітня цивілізація буде суспільством «гармонічної комунікації» та «образного мислення», що є обов’язковою умовою для формування вищих культур. Сучасний етап соціального розвитку характеризується взаємопроникненням реального та віртуального світів: реальний світ освоює і використовує інфокомунікаційні технології, а віртуальний світ вчиться жити за законами людського суспільства. Перебуваючи у ролі громадян реального і віртуально-реального товариств, люди зустрічаються із суперечностями між глобальним і індивідуальним, традиціями і новаціями, неймовірним збільшенням знань і здатністю до їх засвоєння. Інформаційне суспільство успадковує багато проблем, можливостей і ризиків «реального суспільства». Наприклад, нерівномірність соціально-економічного розвитку впливає на темпи і масштаби комп'ютеризації освіти, що проявляється в цифровій нерівності, коли у значної частини населення немає або сильно обмежені можливості доступу до сучасних цифрових сервісів. Тим часом сучасні інфокомунікаційні технології покликані сприяти підвищенню якості освіти: гарантувати задоволення потреб молодих людей і дорослих у навчанні; підвищити якість усіх рівнів освіти. В умовах глобалізації та розвитку Інтернету зростають міжнародні обміни, в тому числі науково-освітні, з'являються безпрецедентні можливості для безперервної освіти і самоосвіти. Зокрема, дистанційне навчання здатне охопити більшу аудиторію, орієнтовану на самоосвіту школярів та вчителів, студентів та викладачів, безробітних дорослих і ділових людей. Вони можуть перебувати в різних містах, селищах, представляти різні етноси і культури, але їх об'єднує прагнення безперервно оновлювати знання і розширювати, удосконалювати навички. Сучасний розвиток телекомунікаційних технологій, широке використання інтернет-порталів, електронної пошти, високотехнологічного програмного забезпечення занурюють сучасний освітній процес у віртуальне середовище. На прикладі дистанційного навчання сучасне суспільство переконалося у тому, що інфокомунікаційні технології підвищують цінність освіти як найважливішу компоненту розвитку особистості і суспільства. Можна сказати, що дистанційне навчання - це технологія, яка сама по собі є цінністю, оскільки формує можливості розвитку особистості в освіті, її здатності адаптації до складного і суперечливого світу, тим самим надаючи громадянам ресурси для участі в житті суспільства. Одна з переваг дистанційного навчання полягає в тому, що ця технологія дозволяє перетворити жорсткі і закриті освітні системи у відкритий концепт «Робота + Навчання». Співробітник, який підвищує свою професійну кваліфікацію, не залишаючи робочого місця, не тільки економічно вигідне рішення проблеми безперервної освіти, а й джерело прибутку, оскільки з розвитком його професіоналізму збільшуються інтелектуальні активи підприємства або освітньої установи. Тому дистанційне навчання слід розглядати як альтернативну і досить рентабельну форму освіти. Не секрет, що ринок праці сьогодні надзвичайно рухливий, тому затребуваними стають люди, які здатні мобільно діяти: міняти професію, спеціалізацію, бути готовими до самоосвіти, саморозвитку. Одним із шляхів досягнення суспільством цих важливих соціально-освітніх і культурно-моральних цілей є модернізація змісту і технологій освіти, у тому числі застосування інноваційних дистанційних методів навчання. На сьогодні КНЗ «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради» у межах  очно-дистанційної та дистанційної (повністю віддаленої) форм навчання слухачів курсів системно впроваджує онлайн-заняття з актуальних питань фахової підготовки, обласні онлайн-заходи, вебінари та конференції для цільових віртуальних аудиторій педагогічних працівників. Сучасні сервіси дистанційного навчання освітнього веб-середовища «Дистанційні курси підвищення кваліфікації КНЗ ЧОІПОПП ЧОР» передбачають інтерактивну взаємодію учасників та викладачів як в он-лайн так і в офф-лайн режимах: методично-консультативні онлайн-заняття для вчителів-предметників, обговорення актуальних тем на форумах, захист творчих проектів он-лайн для курсантів дистанційних курсів, перегляд відеозаписів проведених вебінарів на каналі «Дистаніційна освіта» відеохостингу youtube.    Активне використання сучасних можливостей дистанційної освіти дозволяє раціоналізувати процеси навчання, удосконалювати засоби моніторингу, діагностики освітньої діяльності. Разом з тим слід звернути увагу на деякі проблемні моменти. Найбільш поширене звинувачення на адресу дистанційного навчання засноване на переконанні, що електронні ресурси не можуть замінити живого спілкування. Це дійсно так, справжня людська взаємодія передбачає вербальні і невербальні форми мови, пофарбовані емоційно-психологічними особливостями  сприйняття. Навчання неможливе без спілкування, але воно може бути більш ефективним, якщо урізноманітнити інструменти комунікації, оптимізувати засоби доставки і обробки навчальної інформації. Наприклад, запишіть пояснення у відеоформаті, посміхниться у веб-камеру, забезпечте свій виступ яскравою образною візуалізацією, підберіть цікаві питання – і ефективність відеолекції може конкурувати з академічним аудиторним заняттям. Навчання у власному темпі, в будь-який зручний час доби, з будь-якої точки світу через Інтернет - найважливіша гуманітарна особливість дистанційного навчання. Організація навчання учнів під час карантинів, індивідуальна робота з обдарованим учнем або використання можливостей дистанційного навчання у канікулярний час – перспективні напрями діяльності сучасного педагога.  Гнучкі освітні програми, адаптований навчальний контент, різнорівневі завдання, варіативність курсів, різноманітність методів і засобів, індивідуальні шляхи вивчення перетворюють навчання у творчий процес, дійство, у якому можуть в рівній мірі брати участь і ті, хто навчається і той, хто навчає.  Дистанційне навчання «навчання на відстані»  має два напрямки: перший (форма асинхронного навчання) історично сформувалось як заочне навчання; другий напрямок (синхронне, або дистанційне навчання у сучасному розумінні) – взаємодія у реальному вимірі часу між тьютором і віртуальною аудиторією. Синхронне і асинхронне навчання принципово розрізняються, але вони взаємопов'язані і доповнюють одне одне. Сучасні сервіси відеоконференцій дозволяють учасникам навчального процесу бачити один одного, спілкуватись в онлайн режимі, створювати спільні освітні продукти, що  навряд чи можна охарактеризувати як заочне навчання. Проте, з досвіду впровадження дистанційного навчання в освітній процес, можна зазначити, що відсутність проектування навчальної діяльності з боку викладача призводить до нівелювання можливостей онлайн спілкування (сервіс-чат) під час вебінарів, а саме:
  • незмістовна, поверхнева проблематика віртуального спілкування між учасниками чату;
  • відсутність діалогічної компоненти навчального матеріалу, що використовується на онлайн-заняттях;
  • невідповідність обраних методів навчання режиму реального часу.

Разом з тим, не втрачає своєї цінності і асинхронний режим, він постає як засіб адаптації навчання до запитів віртуальної аудиторії шляхом запровадження видеолекцій. Інтерактивні комп'ютерні відеолекції із синхронною демонстрацією слайдів дозволяють демонструвати на екрані комп'ютера вікно з відео-зображенням лектора і вікно слайдів, які автоматично змінюються та мають засоби навігації у змісті за допомогою гіперпосилань. Безперечною перевагою такого способу викладу навчального матеріалу є можливість прослухати лекцію в будь-який зручний час, повторно звертаючись до найбільш складних питань.  Інтерактивна відеолекція може бути навчальним посібником, створеним на основі мультимедіа-засобів. Навчальний ефект досягається не тільки за рахунок змістовної частини і гарного інтерфейсу, але і завдяки використання засобів самоперевірки, що дозволяють оцінити ступінь засвоєння навчального матеріалу. Відеолекція є досить ефективним дидактичним засобом, який відповідає сучасним вимогам щодо формату освітнього веб-ресурсу. У структурі системи дистанційної освіти визначальним є кадровий склад, викладач або вчитель розробляє навчально-методичне забезпечення, передбачає відеоформат та засоби електронної комунікації з учасниками навчання на відстані. Техніко-технологічний елемент включає апаратно-програмне забезпечення та технологічну підтримку доставки освітньої інформації за допомогою мережі, а також перевірку знань, отриманих у рамках курсу навчання конкретним слухачем або учнем. Акцент на когнітивному аспекті навчання виявляє проблемні питання дистанційної технології, а саме, дефіцит спілкування між суб’єктами навчального процесу. Розробка та запровадження інтерактивних методів міжособистісного спілкування у рамках дистанційного курсу є найактуальнішими системними завданнями дистанційної форми освіти. Стратегічний ресурс дистанційної освіти – інформація. В інформаційному просторі події, факти, явища існують у вигляді різноформатних (текстового, графічного, архівного, аудіо- та відеоформатів) інформаційних об'єктів – веб-ресурсів, які на відміну від матеріалів, представлених на паперових носіях, відкриваються за запитом користувача глобальної мережі за його власною траєкторією навчання. Інтерактивність ресурсу передбачає наявність гіпертекстової структури, що дозволяє оперативно звертатися до багатьох інформаційних джерел, або забезпечує рефлексію між блоками навчального матеріалу. Можливість діалогічної взаємодії з гіпертекстом, безумовно, є величезною перевагою дистанційної освіти. Розвиток технологічних вмінь та навичок учасників онлайн-навчання, таких як, реєстрація на сайтах, редагування профілів, навігація у контенті освітніх порталів, електронна комунікація на форумах, і т.п., ні в якому разі не має невілювати змістовий компонент дистанційної освіти. Відповідальна модерація сайтів, відсутність відвертого плагіату, достовірність та обгрунтованість змісту електронних освітніх ресурсів – не меньш вагомі критерії їх якості.  Жоден прогрес не вартий регресу людини. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у будь-якій діяльності не відміняє етичних норм поведінки, моральності окремої людини чи соціальної групи, що існують в суспільстві. Електронна комунікація передбачає дотримання нетикету – мережевого етикету, тобто правил поведінки, спілкування, традицій у мережі інтернет. Інтернет – не зона без цінностей, мережа «не є дикою», на формування змісту її ресурсів і послуг впливають людські цінності. Комунікативний досвід сучасної людини у цифровому просторі дозволяє визначити певні специфічні особливості: інтерактивний характер взаємодії з доступним в мережі масивом інформації; мультиагентний характер комунікаційного процесу у соціальних мережах, віртуальний характер реальності, що генерується цифровими технологіями. Зазначені особливості всеохоплюючої інформатизації відображаються і на розвитку дистанційних технологій навчання, які надають сучасній людині безпрецедентну в історії людства можливість вільного вибору власної траєкторії розвитку, професійного самовизначення, інформаційно-аналітичного забезпечення з будь-яких життєво-необхідних питань.  Модернізація навчального процесу в освітніх закладах не можлива сьогодні без  впровадження дистанційного навчання – це прогресивна педагогічна технологія, яка ґрунтується на сучасних досягненнях у галузі інформаційних та телекомунікаційних технологій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти / В. Ю. Биков.— Київ: Атіка, 2009. — 684 с.
  2. Дмитрієва О. А., Рибалко О. О., Гладковський С. C. Особливості Інтернет-спілкування [Електронний ресурс] / О. А. Дмитрієва, О. О. Рибалко, С. C. Гладковський. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://masters.donntu.edu.ua/2004/eltf/rybalko/library/art4.htm. –    Донецьк, 2003.
  3. Кузнецов М.М. Опыт коммуникации в информационную эпоху. Исследовательские стратегии Т.В. Адорно и М. Маклюэна [Электронный ресурс]/ Кузнецов М.М.— Электрон. текстовые данные.— Москва: Институт философии РАН, 2011.— 143 c.— Режим доступу: http://www.iprbookshop.ru/18737.html.