проректор з моніторингу і

                                        якості освіти КНЗ "ЧОІПОПП ЧОР",

кандидат педагогічних  наук

 

На основі аналізу наукових праць з’ясовано, що процес системних змін як у суспільстві, державі, так і в галузі освіти, зокрема загальної середньої, детермінує характер зміни цілей, завдань, функцій, форм управління. Варто зазначити, що загальна середня освіта потребує таку форму управління, яка сприяла б, насамперед, досягненню цілей і розв’язанню завдань державної та регіональної освітньої політики, забезпечила б рівні умови громадянам у здобутті повної загальної середньої освіти (далі ЗСО), а також її якості. При цьому важливим є впровадження відповідних ефективно діючих механізмів управління нею.

У науковому дискурсі висвітлюються різні підходи щодо вирішення проблеми створення та практичної реалізації механізмів державно-громадського управління системою освіти. Цим питанням присвятили свої дослідження такі сучасні вчені, як: Р. Вдовиченко, Л. Гаєвська, В. Грабовський, Д. Двінчук, Л. Калініна, В. Кремень, В. Луговий, Т. Лукіна, А. Мазак, І. Осадчий, С. Шевченко та ін. Важливість наукових доробків полягає в тому, що вчені розглядають механізми управління системою освіти, враховуючи при цьому соціальне замовлення, результати діяльності науково-освітніх структур, громадських рад, напрями консолідації зусиль різних осіб та громадських організацій, зацікавлених у розвитку ЗСО, генезис взаємодії держави, педагогічної громадськості й соціуму тощо.

У наукових роботах «Державно-громадське управління загальною середньою освітою на районному рівні» (2006), «Механізми державного управління розвитком загальної середньої освіти в Україні» (2012) учені В. Грабовський, Л. Паращенко аналізують зовнішні державні й громадські механізми як окремі системи, внутрішні механізми (моніторинг, громадське опитування, волонтерські акції, використання соціальних індикаторів, розвиток партнерських відносин тощо), які виконують роль спеціальних засобів для приведення цих систем у дію [4; 10]. Важливою для керівників закладів загальної середньої освіти є монографія «Теоретико-методичні засади інформаційного забезпечення організаційного механізму управління загальноосвітнім навчальним закладом», автором якої є вчена Л. Калініна (2014). У науковій праці розкрито систему науково-обґрунтованих і дієвих організаційних механізмів управління закладом освіти як специфічної сфери управлінської діяльності, інформаційного менеджменту та практики управління сферою освіти цифрової доби, а також їх методологічні та теоретичні основи як наукового феномена й об’єкта дослідження в теорії та методиці управління освітою [7]. Враховуючи зміст опрацьованих наукових джерел, переконалися, що створювати й запроваджувати механізми державно-громадського управління нелегко й наведені вище міркування лише підтверджують актуальність проблеми розгляду.

         У науковій сфері ситуація складається так, що сутність понять «механізми державно-громадського управління розвитком загальної середньої освіти» все більше цікавить науковців, дослідників, філософів, соціологів, психологів, педагогів, тобто зростає інтерес до інтегрувальних процесів у суспільстві. Нами проведено термінологічний аналіз частоти звернень користувачів мережі Інтернет до цих понять. Зроблено висновки про те, що накопичено теоретичні знання щодо феномена механізму, який активно вивчається й використовується вченими та практиками в науковому обігу різних галузей наук. За ключовими словами термін «механізм державно-громадського управління розвитком ЗСО, її якості» широко репрезентовано українською мовою в Інтернеті (удвічі більше у 2017 році в порівнянні з попередніми роками).

         У період децентралізації, дебюрократизації, реформування ЗСО виникає потреба в запровадженні нових механізмів управління її розвитком. Кожна складова освіти була і є державним пріоритетом, основою соціального, політичного, економічного, духовного й культурного розвитку спільноти. Іншими словами, ЗСО є як державним, так і громадським інститутом, управлінська діяльність якого має базуватися на інноваційних механізмах – феноменах модернізації державно-громадського управління загальною середньою освітою, тому що на державу й на суспільство однаково, на нашу думку, покладено відповідальність за її розвиток. Із одного боку, це зумовлено тим, що сама система ЗСО вже є механізмом самоорганізації й покликана забезпечувати життєдіяльність соціальної системи, змінюючи при цьому спосіб висвітлення інформації, набутого досвіду, культури й цінностей; одночасно впливає на розвиток соціуму; стає головним засобом запровадження змін, які не порушують структури економічного фундаменту системи. Інвестиції в ЗСО відіграють важливу роль в економічному й соціальному прогресі: існує безпосередня залежність між рівнем освіти та продуктивністю праці людини. Із другого боку, ЗСО як самоорганізована система здатна пристосовуватися до постійних змін, реагуючи на виклики часу, вимагає переходу від традиційної моделі, що базується на пріоритеті простого засвоєння й відтворення інформації, до освітньої моделі як засобу всебічного розвитку та задоволення потреб особистості, тобто освіта стає товаром, а не залишається лише державною або суспільною справою.

Отже, нові відносини, зумовлені суспільними, політичними, економічними, культурними змінами, глобалізаційними процесами, інформатизацією вимагають інших механізмів та форм управління розвитком ЗСО, які відповідали б і принципам демократії, і ринковим відносинам. Модернізація управлінських механізмів у такому випадку стає важливим засобом розвитку освіти. Запровадити нові підходи до управління розвитком ЗСО – здійснити її реформування, модернізацію – також нелегко на сучасному етапі, тим більше перейти на державно-громадське, самоврядне управління розвитком ЗСО. Погоджуємося із думкою вченої Н. Протасової про те, що необхідно подолати деякі суперечності, які породжені трансформаційними процесами українського суспільства. До них, як стверджує вчена, варто насамперед віднести: суперечність між усталеним стереотипом мислення про монополію держави в управлінні освітніми установами й задекларованою в нормативних документах новою паритетною роллю суспільства в управлінні ними; між застарілою матеріально-технічною базою, недостатнім фінансуванням освітньої галузі та необхідністю забезпечення високої якості освіти, задоволенням освітніх потреб соціальних замовників; між необхідністю збереження стабільності у функціонуванні галузі освіти й об’єктивною потребою її демократизації та модернізації; між потребою збереження єдиної загальнодержавної системи управління освітою та необхідністю наближення її до національно-регіональних особливостей, їхніх управлінських структур. Таким чином, державно-громадське та самоврядне управління освітою в інтересах людини, суспільства, держави передбачає їх оптимальну взаємодію [6].

         Учена Л. Паращенко розглядає державно-громадське управління як механізм державного управління ЗСО [10, с. 292], одночасно вказує, що, реально оцінивши ситуацію, заклади освіти можуть мати різну готовність до реалізації цього механізму, а тому пропонує систематично аналізувати хід упровадження державно-громадського управління за певними показниками. По-перше, «…заклад ЗСО, у якому, відповідно до зареєстрованого статуту, буде створений і функціонуватиме орган самоврядування, діяльність якого базуватиметься на демократичних, державно-громадських засадах, матиме комплекс управлінських повноважень, зокрема з ухвалення рішень про розподіл фонду оплати праці, у %; публічно звітуватиме про освітню й фінансово-господарську діяльність, у %; матиме власні сайти в мережі Інтернет і регулярно оновлюватиме їх. По-друге, громадські організації, у яких буде створено орган управління, діяльність якого базуватиметься так само на демократичних, державно-громадських засадах управління освітою». Що важливо, за пропозицією вченої, «цей орган повинен мати повноваження з розподілу бюджетів закладів та фонду стимулювання їхніх керівників, у %. По-третє, у таких закладах ліцензування й атестація проводитимуться комісіями із залученням представників громадськості серед осіб, що не є працівниками установ, підвідомчих органам управління освітою, у %» [там само, с. 242]. Для впровадження в практику такого механізму науковець пропонує критерії:

  • наявність якісної нормативно-правової бази;
  • системи державно-громадського управління (далі ДГУ) у закладах, які братимуть участь у розподілі фонду оплати праці педагогів;
  • частка місцевих організацій, у яких створені органи ДГУ, що братимуть участь у розподілі бюджетів та фонду оплати праці керівників;
  • участь громадськості в управлінській діяльності відділу освіти та закладів;
  • залучення громадськості до зміцнення матеріально-технічної бази;
  • участь батьків і учнів до обговорення питань та ухвалення управлінських рішень;
  • наявність дискусійних майданчиків для обговорення актуальних проблем і вирішення конфліктів;
  • поінформованість суб'єктів освітнього процесу й громадськості про діяльність органів ДГУ;
  • вплив діяльності органів ДГУ на підвищення якості освіти (виховні ефекти, вплив на якість навчання, створення сприятливих умов в освітній установі тощо);
  • наявність моніторингу діяльності органів ДГУ.

Як бачимо, роль і функції держави із запровадженням державно-громадського чи громадсько-державного управління в нових соціально-економічних умовах набувають більшого значення, адже становлення та перспективи розвитку соціальної відповідальності держави залежать від можливостей формування феномену механізму державно-громадського управління. Варто зауважити, що за таких умов може сформуватися довіра до соціальних інститутів, стійкий соціальний феномен, а також забезпечуватиметься впровадження європейських норм відкритого для громадян суспільства. Вважаємо, що залучення громад до реалізації освітньої політики підсилить самоврядні структури (з’явиться впевненість у необхідності їхньої участі в управлінні розвитком ЗСО, механізмі впливу на зміни в громаді, сильній «вертикалі», збудованій з низу до верху). Тобто виникає закономірність: сильна громада – сильне громадянське суспільство.

         Одним із важливих механізмів ДГУ розвитком ЗСО може бути управління проектами як цілеспрямованою зміною, обмеженою в часі, окремої системи з установленими вимогами до якості результатів, можливими рамками витрат засобів і ресурсів, із специфічною організацією. Важливо, щоб вони мали інноваційний характер і забезпечували розвиток усіх управлінських структур та різних сфер життєдіяльності громади. Із метою формування особистості та загальнолюдських і національних цінностей у молодого покоління необхідно втілювати в практику управління різні проекти, розвиваючи довірчо-партнерську взаємодію.

         Поняття «довіра» тісно пов’язане із «відповідальністю», «відкритістю», «чесністю» та іншими загальнолюдськими цінностями. Тут важливу роль відіграватиме загальна середня освіта, зокрема школа, яка допоможе знайти таку форму спілкування між представниками державних і громадських структур, яка могла б забезпечувати співпрацю на довірчо-партнерських засадах. Вважаємо, така співпраця може забезпечити відкритий діалог, ініційований представниками як державних, так і громадських інституцій.

Прикладом формування довіри в громадах може слугувати сучасна демократична європейська модель державно-громадського управління, яка базується на концепції соціальної держави, основними цінностями якої є свобода, рівність шансів і відсутність дискримінації, солідарність і соціальна згуртованість, соціальний діалог і розвинене громадянське суспільство, соціальна відповідальність і довіра. Важливу роль у реалізації цих завдань відіграє школа, яка входить до складу так званого чотирикутника (учні – батьки – школа – громада), що покликаний забезпечити соціальне партнерство між органами влади, самоврядування, громадами та освітою. Завдання це, звичайно, надскладне, але вкрай необхідне для формування особистості – Людини, гідної довіри, та громади, у якій сповідуватимуться моральні цінності.

         Виходячи з викладеного вище, можна зробити такі висновки:

  • Формування в людини загальнолюдських цінностей (довіри, відповідальності, чесності, відкритості) мають забезпечувати і державні інститути, і громадські об’єднання в тісній співпраці. Іншими словами, таке поєднання механізмів впливу на розвиток людини як особистості, її соціалізацію в інноваційному освітньому просторі набуває ознак партнерства, що можна віднести до феномену механізму державно-громадського управління розвитком ЗСО – взаємовигідних взаємин між державними, громадськими організаціями, бізнесовими структурами для спільного вирішення нагальних проблем розвитку загальної середньої освіти.
  • Для успішного впровадження державно-громадського управління потрібні працівники з новим мисленням, готові реагувати на виклики громадянського суспільства, оперативно приймати рішення, компетентно вирішувати проблеми шкільної освіти та громади, а тому необхідні механізми, які були б спрямовані на професійне зростання працівників, формування в них компетентностей до управлінської діяльності в нових умовах – реформування та модернізації загальної середньої освіти. Одночасно виникає потреба в механізмах щодо забезпечення підготовки й представників громадських структур до участі в управлінні ЗСО. Ці питання на сьогодні залишаються актуальними і для нових досліджень, і для вирішення їх на практиці.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Бакуменко В. Д. Державне управління і державно-управлінські рішення: вступ до досліджень / В. Д. Бакуменко // Вісник УАДУ. – 1999. – № 4. С. 68–79.
  2. Бова А. Соціальний капітал в Україні: досвід емпіричного дослідження / А. Бова // Економічний часопис – ХХІ. –2003. – № 5. – С. 46–50.
  3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – 1440 с.
  4. Грабовський В. А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою на районному рівні : дис. … канд. наук. / В. А. Грабовський. – К., 2006. – 233 с.
  5. Дейч М. Є. Становлення та розвиток багаторівневої соціальної відповідальності: управлінський аспект: монографія / М. Є. Дейч ; НАН України, Ін-т економіки промисловості. – Донецьк, 2014. – 352 с.
  6. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: монографія / відп. ред. Н. Р. Нижник ; кол. авт.: В. Б. Авер’янов, І. А. Грицяк, С. Д. Дубенко [та ін.]. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 448 с.
  7. Калініна Л. М. Управління новою українською школою / Л. М. Калініна // Директор школи. – 2017. – № 1–2 (793—794), січень. – С. 12–21.
  8. Конт О.Загальний огляд позитивізму / О. Конт ; пер. з фр. І. А. Шапіро; під ред. Е. Л. Радлова. 2-е вид-во. – М.: ЛИБРОКОМ, 2011.
  9. Корженко В. В. Категорії «державний механізм управління» та «механізм державного управління» : порівняльний аналіз / В. В. Корженко, Т. М. Лозинська // Теорія та практика державного управління : зб. наук пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. – Вип. 2 (21). – С. 16–24.
  10. Паращенко Л. І. Механізми державного управління розвитком загальної середньої освіти в Україні : дис. … д-ра наук з держ. упр. / Л. І. Паращенко. – К., 2012. – 449 c.
  11. Пастовенський О. В. Громадсько-державне управління загальною середньою освітою в регіоні : дис. … д-ра пед. наук/ О. В. Пастовенський. – Київ, 2015. – 438 с.
  12. Реформування освіти в Україні: державно-управлінський аспект: навч.-наук. вид. / Н. Г. Протасова, В. І. Луговий, Ю. О. Молчанова та ін. ; за заг. ред. Н. Г. Протасової. – Львів: НАДУ, 2012. – 456 с.
  13. Рогова В. Б. Упровадження державно-громадського управління у закладах системи середньої освіти. [Електронний ресурс] / В. Б. Рогова. – Режим доступу до журн. :http://www.narodnaоsvita.kiev.ua/vupysku/3/ statti/3rogova/ rogova.htm.
  14. Савченко І. Д. Довіра як міждисциплінарне поняття / І. Д. Савченко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2011. – № 18.
  15. Франчук Т. Й. Цілісний освітній простір: педагогічні основи його формування: моногр. Т. Й. Франчук. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2009. – 244 с.

 

                                  

tweensexxx xxxpornowatch

freeporntub

hot bf sexy video
new best sexy video
xnxx
xnxx
xnxx.com xnxx.com freexxxvideosporn
xxxsextresxxx
telexxxporn bozpornxxx
sexporntubexxx
xnxx.com
xnxx.com
xnxxvid

pornvidwatch

hotoneporn

pornvidwatch

fullteenporno
fullxxxpornvid
fullxxxpornvid
pornvidwatch
xxxsextres
xxxsexwatch

freexxxvideostube

fastmobilesporn
freexvideotubes
fastmobiporn
sextresxxx
sexmagporn
thebestpornosite
adultpornmovie
xxxvideostuber
tweensexxx
http://realpornhero.com
pornindianx.com
Free porn tube

Hot xxx clips

pornkro.com

pornaph

bozporn

telexporn

pornvixx
xxxporntimes
bestfreexxporn.com
moviespornov.com Realpornfilms.com eniporn realpornotubex duvpornxxx pornovitube
xssn.net