Артистизм як один з елементів педагогічної техніки молодого вчителя.

     Професійна освіта як педагогічна підсистема, перебуваючи під впливом соціальних факторів, повинна включати перебудову всіх структурних елементів, у тому числі таких основних елементів, як особистість викладача і особистість того, хто навчається.

Педагогічна професія – це професія особистісна: своєю особистістю педагог впливає на особистість вихованця. Професійне становлення сучасного фахівця, а саме молодого педагога, істотно залежить від усвідомлення особистісного сенсу і професійних цілей.

     На часі соціальні запити на творчу індивідуальність та готовність педагога діяти в неординарних ситуаціях, що потребує наявність неповторних індивідуальних якостей. Сучасний педагог інтегрує в себе духовно-моральну, естетичну та інтелектуальну культуру, готовність до постійного самовдосконалення. Сучасні реалії в суспільстві постійно змушують педагога вступати в суперництво з іншими джерелами інформації, які швидко поширюються і стають все більш доступними учням. Конкурентоспроможність вчителя у цій боротьбі в більшості залежить від того, чи зможе він захопити дитину, наблизити проблеми і завдання своєї науки до світу його інтересів, правильно визначити зміст і атмосферу спілкування, підходи до організації педагогічної діяльності; чи стане для учнів спілкування з педагогом яскравим, багатобарвним, яке заклинка до творчості і саморозвитку. Є. Руська зазначає: «Дорослі, педагоги і батьки часто втрачають авторитет не тому, що їм нема чого сказати, а тому, що їх нецікаво слухати. Якщо нас сьогодні запитають: «Який предмет був найулюбленіший у школі?» –  більшість з нас відповість: «Цей предмет став улюбленим тому, що подобався викладач».

      Коли передача педагогічного впливу природними прийомами не приводить до відповідного результату, то педагогу, на думку науковців, потрібно застосовувати артистичні прийоми і включати додаткові можливості, відповідно до зміни ситуації у процесі навчально-виховної роботи. Артистизм повинен бути притаманний в оптимальних межах кожному викладачу як один з елементів педагогічної техніки.

      Визначення поняття педагогічний артистизм вельми неоднозначно. Так, В.І. Загв'язінскій вважав, що артистизм - це особливий, проникливий стиль співтворчості вчителя і учня, орієнтований на розуміння і діалог один з одним; витончене й тонке мереживо створення живого почуття, знання і сенсу, які народжуються «тут і зараз». Це здатність миттєво перемикатися на нові ситуації, виступати в новому образі, вміння жити ідеями, які викладаються учням на уроці, жити щиро. Це багатство особистісних проявів, гра уяви, витонченість, натхненність.

     Спираючись на фундаментальні дослідження О.С. Булатової, педагогічний артистизм, ми розглядаємо як важливий компонент творчої індивідуальності педагога, який складає комплекс духовних і фізичних якостей, що одухотворяють зміст і організацію навчально-виховного процесу і сприяють впливу на внутрішній світ особистості вихованця, його розвиток і саморозвиток. 

Педагогічний артистизм має дві сторони виявлення:

  1. Внутрішній артистизм – це культура педагога, безпосередність і свобода, витонченість, емоційність, привабливість, образність, установка на творчість, самореалізацію в умовах публічності.
  2. Зовнішній артистизм – це особливі форми вираження свого відношення до матеріалу, способи передачі свого емоційного стану, уміння самопрезентації.

      Педагогічне перевтілення здійснюється у внутрішньому плані: вчитель давно відомий навчальний матеріал представляє як би вперше і заражає учнів цим враженням новизни і несподіванки; перевтілюється в учня, разом з ним проходить шлях від незнання до знання і робить це так достовірно, що дитина активно включається в спільну діяльність.

     Науковець О.С. Булатова доповнює визначення артистизму, вказуючи, що це - не тільки здатність красиво, вражаюче, переконливо щось передати, це краса і багатство внутрішнього світу педагога, уміння вирішувати завдання, проектувати майбутнє, представляючи його в образах, гармонійно поєднуючи логічне й естетичне. Артистизму не можна навчитися, прочитавши або запам'ятавши положення, що містяться в книгах. Для цього потрібно розвивати здібності і вміння, пов'язані з фантазією та інтуїцією, імпровізацією, технікою і виразністю мови і рухів, самопрезентацією, відкритістю.

     Артистизм педагога виявляється в тому, що він займає позицію учня, дивиться на світ його очима і піднімає його до освоєних ним думок, почуттів, стосунків, оцінок. Перевтілення в літературного героя особливо зближує вчителя з артистом. Співавтор багатьох уроків О.М. Ільїна театрознавець С.В. Мертенс пише: «Одну й ту ж тему можна давати з різноаспектними формулюваннями. Її можна давати і в різних внутрішніх станах, відповідних різним героям».

     Відомий американський філософ і педагог Р. Бернс відзначав, що справжні педагоги підкреслювали значення емоційних аспектів у навчанні і спілкуванні. Однак, якщо раніше увагу звертали на негативні емоції, такі як страх перед покаранням або невдачею, то зараз найбільш цікавлять можливості позитивного впливу емоційних переживань у виховно-освітньому процесі. Саме можливості позивного впливу емоційних переживань педагога у взаємодії з учнями і сьогодні цікавлять науковців.

    Таким чином, викладач повинен бути особистістю артистичною або, за О. Булатовою, йому має бути притаманний «артистизм як професійна якість». Японський педагог Ібука Масару наголошує, що майстерний викладач, самовиховуючись, вміє імітувати поведінку учня та «артистично» і швидко набувати цього стану на момент «входження» в дану роль. У ці моменти викладач відчуває природність бажання такої діяльності, через те він стає набагато доступнішим учням. У свою чергу, Р. Скульський і Д. Писарєв також зазначають, «що педагог творить «на людях»», тому «його діяльність близька до артистичної». Кан-Калик В. педагогічну імпровізацію називає «непідготовленою комунікацією», за допомогою якої викладач «оперативно й правильно оцінює ситуації і вчинки учнів без попереднього логічного обмірковування». Імпровізація (непідготовлена комунікація) властива педагогам, налаштованим на творчу співпрацю з учнями, адже вона «набуває принципового значення, оскільки неможливо запрограмувати всі варіанти спілкування».

        Які ж якості має артистичний педагог? За результатами характерологічного опитувальника Леонгарда-Шмішека, «артистичним педагогам» характерні певні елементи:

  • фантазування: здатність викладача до творчої уяви;
  • «гіпертимність: часто піднесений настрій і жадоба діяльності»;
  • «емотивність або сенситивність: підвищена чуттєвість, багатство почуттів і емоцій», імпровізація;
  • вміння учителя «за допомогою інтуїтивного пошуку, надати уроку характеру безпосереднього розвитку;
  • «оживлення»» його свіжими фарбами)», які надають мові, жестам, поведінці викладача ефективності, колоритності, виразності, експресії.

На думку В. Харкіна, «вчитель, який починає імпровізувати з домашньою заготовкою, раніше чи пізніше набуває здатності імпровізувати й без такої». Тому педагогічній імпровізації потрібно вчитися й продумувати її.

        Ще одна важлива складова педагогічного артистизму – це Слово вчителя. Він має не просто впливати на учня, організовуючи його доцільну поведінку, але і змінювати цю поведінку залежно від різних соціальних ситуацій. Мова педагога повинна не лише включати учнів у живий процес свідомого творчого освоєння знань, а й викликати у відповідь співпереживання. Найбільш важливим у цьому процесі є не стільки сам акт передачі інформації, скільки її оцінка слухачами, тобто ступінь впливу мовного висловлювання вчителя. Не тільки те, що він говорить, але і те, як каже і що при цьому робить, і що роблять учні – саме такий акцент повинен враховуватися при складанні режисерської партитури уроку. Лев Касиль в оповіданні «У классной доски» описує вчительку Ксенію Карташову, у якої під час пояснення «руки співають»: «Рухи у неї були м'які, неквапливі, округлі і, коли вона пояснювала урок у класі, учні слідкували за помахом руки вчительки, і рука «співала», рука пояснювала все, що залишалося незрозумілим в словах. Ксенії Андріївні не доводилося підвищувати голос на учнів, їй не треба було прикрикувати. Зашумлять в класі, вона підніме свою легку руку, поведе нею - і весь клас немов прислухається, відразу стає тихо».

       У роботі педагога важливу роль відіграє гумор. Як зазначає С.Д. Якушева, гумор для педагога – одна з важливих професійних якостей і засіб акторської майстерності. Володіння гумором – це, перш за все вміння імпровізувати. Під імпровізацією розуміється збіг у часі процесу творчості та демонстрації його результатів і говорить про те, що одним із способів психологічної розрядки в міжособистісному спілкуванні є використання гумору, який перетворює негативні емоції в джерело сміху.

Список використаних джерел

1.Вовковінський М. Педагогічна техніка викладача професійно-технічного навчального закладу. /    М. Вовковінський  // Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка. Збірник наукових праць, 2013., Вип.5. – С. 81.

2.Горина Е.Н. Педагогический  артистизм  и  его  роль в  формировании  профессиональной  культуры педагога-дефектолога / Е.Н. Горина / [Електронний ресурс] – режим доступу до статті: onu.edu.ua/ru/structure/faculty/rgf/pedag/.../pedagartist

3. Булатова О.С. Педагогический артистизм: [учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений] / О. С. Булатова. – М.: Академия, 2001. – 240 с.

4. Загв’язинський В.І. Педагогічна творчість учителя / В. І. Загв’язинський // Хрестоматія: педагогічна творчість і майстерність [укл. Н. В. Гузій]. – К.: ВІПОЛ, 2000. – С. 13-20.

5. Кан-Калик В.А. Вчителю про педагогічне спілкування / В. А. Кан-Калик // Хрестоматія: педагогічна творчість і майстерність; [укл. Н. В. Гузій]. – К.: ВІПОЛ, 2000. – С. 129.

6.Скульський Р.П. Навчатися бути вчителем / Р.П. Скульський // Хрестоматія: педагогічна творчість і майстерність [укл. Н.В. Гузій]. – К.: ВІПОЛ, 2000. – С. 86.

7. Харкін В.М. Педагогічна імпровізація: теорія і методика / В.М. Харкін // Хрестоматія: педагогічна творчість і майстерність [укл. Н.В. Гузій]. – К.: ВІПОЛ, 2000. – С. 159.

8. Якушева С.Д. Основы педагогического мастерства: учебник. 4-е изд., испр. и доп. М. : Издательский центр «Академия», 2011. – 256с.