Принципи навчання


Принципи навчання –  це положення, на основі яких здійснюється процес навчання. Вони відображають загальні вимоги до змісту й організації навчально-виховного процесу, вибору та реалізації методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Ефективність принципів навчання залежить від знання їх суті, класифікації, уміння розробляти раціональні способи їх реалізації. У педагогічній літературі висвітлюються декілька класифікацій дидактичних принципів. Їх обґрунтування й трактовка обумовлені зміною парадигм освіти, навчання та виховання підростаючого покоління на тому чи іншому етапі розвитку суспільства, умов функціонування та розвитку системи освіти, проблем і перспективи наукових досліджень, потреб і вимог практики.
•    Науковість
•    Доступність
•    Наочність
•    Проблемність
•    Самостійність і активність учнів
•    Систематичність і послідовність
•    Врахування індивідуальних особливостей учнів
•    Дотримання диференціації
•    Пробудження свідомості учнів
•    Стійкість засвоєння знань
•    Зв’язок навчання з життям
•    Єдність освітніх, розвиваючих, виховних функцій навчання

1. Принцип науковості навчання
Принцип науковості навчання спирається на закономірні зв'язки змісту науки та навчального предмета.
Способи реалізації принципу науковості навчання:
•    проаналізувати програмний матеріал і виявити його науковий потенціал;
•    у разі необхідності посилити науковий рівень навчального матеріалу за рахунок добору   інформації з додаткових джерел чи самостійної розробки;
•    забезпечити діалектичний підхід до вивчення явищ, процесів оточуючої дійсності, законів природи та розвитку суспільства;
•    у процесі викладання навчального предмета, конкретної теми уроку формувати в учнів науковий світогляд, озброювати їх методами наукового пізнання та науково-пошукової діяльності;
•    диференціювати та інтегрувати наукові знання у процесі навчання;
•    розкривати суть і хибність антинаукових теорій, течій, ідей тощо, формувати критичне ставлення учнів до псевдонауки.

2. Принцип доступності навчання
Принцип доступності навчання передбачає вибір і реалізацію змісту та методів навчання з урахуванням вікових індивідуальних особливостей учнів.
Способи реалізації принципу доступності навчання:
•    підготувати навчальний матеріал, доступний для сприйняття й засвоєння учнями з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей;
•    забезпечити доступність форм, методів і засобів навчання, що використовуються на уроці;
•    підібрати (розробити) та реалізувати диференційований навчальний матеріал з метою усунення прогалин у знаннях учнів і способах діяльності з метою переведення їх на більш високі рівні засвоєння: із зони ближнього розвитку в зону актуального розвитку;
•    озброювати учнів раціональними способами діяльності та наукової організації навчальної праці;
•    забезпечити відповідність загального темпу просування учнів у навчанні та індивідуальної швидкості просування в учінні окремих учнів;
•    підібрати доступний та оптимальний зміст і обсяг домашнього завдання;
•    визначити та використати комплекс інших принципів навчання, що сприяють успішній реалізації доступності засвоєння учнями навчального матеріалу.


3. Принцип наочності навчання
Принцип наочності навчання спирається на діалектико-матеріалістичну теорію пізнання, суть якої полягає у сходженні від живого споглядання до абстрактного мислення, а від нього до практики.
Способи реалізації принципу наочності навчання:
•    вибрати необхідні засоби наочності (ТЗН, таблиці, графіки, схеми, малюнки, транспаранти, комп'ютер) і раціонально використати їх на уроці з метою оптимального розвитку слухових, зорових, тактильних та інших відчуттів учнів;
•    раціонально використовувати засоби наочності для концентрації уваги учнів на основному, істотному в навчальному матеріалі;
•    засобами наочності формувати та розвивати конкретне й образне мислення учнів у процесі навчання;
•    забезпечити раціональне поєднання у процесі навчання різних засобів наочності (натуральні об'єкти, образотворчі, схематичні, аудіовізуальні тощо);
•    забезпечити педагогічно доцільне поєднання слова вчителя й наочності.

4. Принцип проблемності навчання
Принцип проблемності навчання сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, формуванню їх творчих здібностей.
Способи реалізації принципу проблемності навчання:
•    аналіз програмного матеріалу з метою визначення тих тем, які доцільно реалізувати проблемним способом;
•    виділення тієї частини, блоку, дози навчального матеріалу, на основі якого буде висунута проблема, поставлені проблемні питання;
•    створення проблемної ситуації у процесі вивчення нового матеріалу;
•    здійснення педагогічного управління процесом розв'язання поставленої проблеми, тобто управління пошуково-пізнавальною діяльністю учнів;
•    дотримання послідовності етапів проблемного навчання як творчого процесу (постановка проблемних завдань, сприйняття й усвідомлення проблеми учнями, власне вирішення проблеми з використанням неординарних способів);
•    вибір і реалізація раціональних методів і засобів, форм організації пошуково-пізнавальної діяльності учнів.

5. Принципи самостійності й активності учнів у процесі навчання
Реалізація даного принципу навчання забезпечує умови для оптимального прояву учнями пізнавальної та творчої активності у процесі засвоєння знань, вироблення вмінь і навичок, застосування їх у практичній діяльності.
Відрізняють чотири рівні самостійної продуктивної діяльності учнів:
перший рівень – копіюючі дії учнів за заданим зразком;
другий рівень –  репродуктивна діяльність, спрямована на відтворення інформації про різні властивості об'єкта вивчення;
третій рівень –  продуктивна діяльність самостійного застосування набутих знань для розв'язання навчальних завдань;
четвертий рівень –  самостійна діяльність, спрямована на перенос знань при розв'язанні навчальних завдань в абсолютно нових ситуаціях.
Відповідно до рівнів сформованості умінь і навичок самостійної роботи учнів виділяються чотири її типи: репродуктивна,    реконструктивно-варіативна, евристична, творча.
Способи реалізації принципу самостійності й активності учнів у процесі навчання:
•    посилення соціально-педагогічної мотивації навчання та набуття освіти учнями;
•    раціональний вибір змісту, методів, засобів навчання та форм організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
•    максимальне включення учнів на уроці в різні види самостійної діяльності з володіння й застосування знань, умінь і навичок;
•    формування в учнів умінь і навичок бачити проблему, осмислювати її суть розробляти гіпотези та знаходити раціональні шляхи її розв'язання;
•    озброєння учнів навичками самостійного отримання інформації, обробки та її аналізу, використання у практичній діяльності;
•    формування в учнів стійкої потреби в самоосвіті та оволодінні способами її здійснення.

6. Принцип систематичності та послідовності навчання
Принцип систематичності та послідовності навчання передбачає формування знань, умінь і навичок учнів таким чином, щоби нові знання спиралися на раніше засвоєні й, у свою чергу, стали фундаментом для засвоєння наступних.
Способи реалізації принципу систематичності та послідовності навчання:
•    формування знань, умінь і навичок учнів у логічній послідовності (кожен елемент навчального матеріалу логічно пов'язується з іншими, наступне спирається на попереднє, є базою для засвоєння нового, забезпечує послідовність розвитку мислення, пізнавальних сил і потенційних можливостей учнів);
•    дотримання логічних зв'язків між формами та методами навчання, контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів та її результативності;
•    вироблення навичок раціонального планування навчальної діяльності (побудова логічно струнких планів відповідей, написання творів, виконання лабораторних робіт, прогнозування);
•    систематизація й узагальнення способів діяльності (формування в учнів мисленнєвих прийомів порівняння, систематизації, узагальнення й абстрагування);
•    координування діяльності учнів відповідно до вимог і дій учителів різних навчальних предметів;
•    виявлення та реалізація міжпредметних і внутрішньопредметних зв'язків у процесі навчання;
•    реалізація вимог до засвоєння системних знань учнів про об'єкт навчання;
•    здійснення систематичного й послідовного контролю навчальних досягнень учнів.


7. Принцип урахування індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання
Індивідуальний підхід до учнів у процесі навчання вимагає створення умов для активної та організованої роботи всіх учнів, у той же час для індивідуального підходу до кожного з них з метою забезпечення успішного навчання й розвитку їх потенційних можливостей.
Способи реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів у навчанні:
•    знання й урахування у процесі навчання психофізіологічних вікових та індивідуальних особливостей учнів;
•    диференційований відбір змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
•    стимулювання самостійної індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
•    здійснення професійної орієнтації учнів на уроці з урахуванням їх інтересів, нахилів, здібностей;
•    організація навчально-пізнавального процесу з максимальним залученням учнів до участі в ньому (з урахуванням їх індивідуальних можливостей та бажання);
•    виявлення творчого потенціалу учнів і забезпечення умов для його реалізації в навчальній діяльності;
•    реалізація індивідуального підходу до оцінки знань, умінь і навичок учнів.


8. Принцип свідомості й міцності засвоєння знань, умінь і навичок учнів
Реалізація даного принципу спрямована на забезпечення змісту освіти й розвитку пізнавальних сил учнів. Він передбачає необхідність усвідомленого й міцного засвоєння учнями основного, істотного в навчальному матеріалі, розвитку творчого мислення та здібностей.
Способи реалізації принципу свідомості й міцності засвоєння знань, умінь і навичок учнів:
•    формування в учнів діалектико-матеріалістичного розуміння оточуючого світу;
•    розкриття значущості та можливості використання набутих знань, умінь і навичок учнів як інструменту самопізнання;
•    озброєння учнів способами систематизації узагальнення знань, умінь і навичок;
•    зосередження уваги учнів на вивченні основного, істотного у змісті навчального матеріалу;
•    виявлення й усунення прогалин у знаннях учнів;
•    озброєння учнів раціональними методами та засобами учіння, що сприяють усвідомленому засвоєнню знань;
•    формування в учнів умінь і навичок самореалізації, самоосвіти, самовдосконалення;
•    вибір і використання ефективних прийомів розвитку основних психічних процесів особистості (відчуття, сприйняття, спостережливість, мислення, пам'ять, уява, мова, емоційно-вольова сфера);
•    виявлення й розкриття сутності причинно-наслідкових зв'язків у явищах, процесах, об'єктах вивчення;
•    забезпечення єдності знань і переконань, слова та дії, свідомості та поведінки учнів.

9. Принцип зв'язку теорії із практикою, навчання з життям
Даний принцип спирається на найважливіші методологічні положення про єдність теорії та практики, обумовленість навчання суспільними процесами.
Способи реалізації принципу зв'язку теорії із практикою, навчання з життям:
•    розкривати у процесі навчання об'єктивні закони, закономірності, ідеї, завдання перебудови й оновлення суспільства нашої країни, ролі науки в підвищенні культурно-освітнього рівня населення, створенні матеріально-технічної бази, формуванні нового мислення, нових суспільних відносин;
•    знайомити учнів з основами сучасного виробництва, соціально-економічними перетвореннями в нашій країні та за кордоном, для чого використовувати достовірні наукові дані й поточну інформацію;
•    висвітлювати шляхи підвищення продуктивності праці виробничників, працівників культури та науки, озброювати учнів трудовими навичками та вміннями;
•    розкривати суть і специфіку політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в нашій країні й у світі на даному етапі розвитку цивілізації;
•    інформувати учнів про стан соціально-економічних і правових відносин між різними країнами світу;
•    використовувати в навчально-виховному процесі засоби масової інформації (телепередачі, періодична література, кіно, періодична преса, краєзнавчий матеріал);
•    висвітлювати позитивний досвід роботи трудових колективів та окремих працівників регіону, міста, району, мікрорайону, школи.


10. Принцип єдності освітньої, виховної та розвивальної функцій навчання
Єдність освітньої, виховної, розвивальної функцій навчання обумовлено низкою об'єктивних факторів.
Способи реалізації принципу єдності освітньої, виховної та розвивальної функцій навчання:
•    проаналізувати програмний матеріал з метою виявлення його освітнього, виховного, розвивального потенціалів;
•    продумати та правильно поставити освітню, виховну й розвивальну цілі навчання з урахуванням специфіки навчального предмета, теми уроку, особливостей учнів класу;
•    відібрати (розробити) дидактичний матеріал, реалізація якого забезпечить оптимальне досягнення триєдиної мети та завдань уроку (освітня, виховна, розвивальна);
•    відібрати та використати на уроці ефективні методи, засоби та форми організації навчання, що максимально сприяють засвоєнню знань учнів, їх вихованню та розвитку;
•    формувати способи розумової діяльності учнів, розвивати образне, логічне, абстрактне й конкретне мислення учнів у процесі навчання;
•    забезпечити поєднання факторів інтенсифікації та оптимізації навчання, що дозволяє в кожній окремій ситуації вибрати найкращий варіант ефективного впливу на розвиток і виховання учнів;
•    розвивати творчі здібності учнів;
•    забезпечити максимально ефективний виховний вплив особистості вчителя на учнів як взірця інтелігентної людини.
Знання суті кожного принципу навчання та способів їх реалізації сприяє підвищенню якості підготовки вчителя до уроку та його ефективності; ефективності спостереження, аналізу та самоаналізу уроку.


Список використаних джерел

1.  Островерхова Н, "Аналіз уроку: концепції, методики, технології" Освіта.ua
2. Журнал для  запису висновків і пропозицій за наслідками внутрішньо-шкільного контролю. / упоряд. А. Остапенко. – 2-ге вид., стереотипне. – К. : Шк. Світ, 2008. – С. 68.