ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПРОФІЛАКТИКИ СХИЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДО ВІРТУАЛЬНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

                                   

 Шановні молоді учителі!

                             Запрошуємо                      ознайомитися із статею Ілони Руденко, кандидата психологічних наук, доцента кафедри психології Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

У статті розкрито позитивні та негативні сторони впливу Інтернету та комп’ютерних ігор на розвиток дітей, висвітлено причини віртуальної залежності дітей, механізми формування ігрової залежності, подано рекомендації по профілактиці схильності дітей до віртуальної залежності для батьків та педагогів.

Ключові слова: віртуальна залежність, комп’ютер, Інтернет, профілактика.

В умовах сьогодення комп’ютерна техніка інтенсивно впроваджується в життя людини. Винахід комп’ютера вплинуло на розвиток різних галузей промисловості. З удосконаленням комп’ютерної техніки з’явився Інтернет та комп’ютерні ігри. З кожним новим досягненням в сфері комп’ютерних технологій зростає кількість дітей, яких називають «віртуально залежними», «комп’ютерними фанатами». Відхід дітей в Інтернет є проблемою психолого-педагогічною та соціальною. Відтак, актуальним постає питання здійснення профілактики схильності до віртуальної залежності дітей.

Вплив Інтернету та комп’ютерних ігор на розвиток особистості дітей висвітлено в працях Ю.Галанта, Д.Данілова, Т.Джишкариани, К.Керделлана, З.Некрасової, С.Шапкіна. Причини залежності дітей від віртуального світу розкрито в роботах О.Арестова, І.Бурмістров, А.Єгоров, М.Закерман, Ю.Фомічова, А.Шмельов. Психологами О.Биковською, А.Днепровим, З.Некрасовою, Т.Оранж, А.Рябцевою описано особливості профілактики та подолання віртуальної залежності.

Мета статті: висвітлити психологічні умови профілактики схильності дітей до віртуальної залежності.

 Інтернет – це комфортний простір для дітей. Він для них і засіб розваг, і засіб доступу до світу інформації. Вже в два роки малюк може грати в прості ігри. А в 8-12 років діти стають найбільш активними в Інтернеті. Вже в цьому віці часто відкривають свої персональні Інтернет-сторінки, деякі ведуть щоденники-блоги. По мережі вони спілкуються як з однокласниками, так і з віртуальними друзями.

Переваги Інтернету полягають у тому, що мережа пропонує освітній і корисний досвід, правильне використання якого може поліпшити успішність дітей у школі. Комп’ютерні ігри використовуються як засіб допомоги дітям з порушеннями писемного мовлення, засіб діагностики дисфункцій пам'яті, просторових здібностей. Вони сприяють розвитку творчого мислення, оволодінню новими знаннями, логічними операціями. У розумних межах ігри дають дитині можливість для активної емоційної розрядки [3;7].

Негативний ефект полягає в тому, що при перевищенні часу, допустимого для роботи на комп’ютері, у більшості людей виникають проблеми з поставою, м'язова напруга і деформація хребта. Виникають порушення зору, спазм мускулатури обличчя, головний біль, що отримав назву «синдром відеоігрової епілепсії». Світлове миготіння на комп’ютерному дисплеї нав’язує свій ритм корі головного мозку. У великих дозах комп’ютерні ігри призводять до негативних наслідків, що зачіпають всі рівні психічної структури особистості дитини. Коло інтересів звужується, зменшується або зовсім зникає соціальне спілкування, дитині складно встановлювати нові контакти з людьми, він не відчуває потреби в реальному спілкуванні. В результаті виникають проблеми з навчанням, відсутність взаєморозуміння з батьками та друзями і, як наслідок, незадоволеність собою, втрата сенсу життя. Дитина відчужується від реального світу, перестає цікавитися навколишнім, аутизується [7].

Негативною стороною глобальної комп’ютерної мережі є широке поширення різної інформації сумнівного змісту. Існують сайти, присвячені порнографії, піротехніці, суїциду, обговоренню дії тих чи інших наркотиків. Звідси можуть з’явитися захоплення усіма цими загрозливими здоров’ю речами. Підлітки можуть увійти в такі компанії, як сатанинські культи, бути залученими в азартні ігри. На думку психологів, анонімність і відсутність заборон у віртуальному світі звільняють приховані комплекси, стимулюють людей змінювати свій стиль поведінки, поводитися більш розкуто і навіть переходити деякі моральні межі.

«Інтернет-залежність» – нав’язливе бажання користуватися Інтернетом. Для віртуально залежних дітей комп’ютерні ігри або використання Інтернету перетворюються в реальне життя, замінюючи активну соціальну діяльність, хобі та творчість, спілкування з однолітками. Останнім часом серед фахівців з’явилося поняття «патологічне використання комп’ютера», коли комп’ютер є джерелом для отримання інформації, яка не пов’язана з навчальними інтересами, а також для залучення у взаємодію з людьми [3].

Комп’ютерна залежність має ознаки всіх типів залежностей і відповідає загальним для всіх залежностей критеріям, таким як: зневага важливими речами через проведення часу за комп’ютером, руйнування стосунків зі значущими людьми, замкненість або дратівливість, коли люди критикують цю поведінку, почуття провини або занепокоєння щодо цієї поведінки, безуспішні спроби подолати її.

Експерти ухвалили рішення надати Інтернет-залежності статус психічного захворювання. Вперше Інтернет-залежність буде внесена до офіційного діагностичного та класифікаційного довідника Американської психіатричної асоціації Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, який вийде в травні 2013 року [4].

На думку І.Бурмістрова, А.Рябцевої, Ю.Фомічової, А Шмельова, причинами віртуальної залежності дітей – підвищені вимоги дорослих, інформаційне перевантаження, нераціонально використовується вільний час, відсутність у батьків контакту з дитиною, дефіцит спілкування у сім’ї, дитина залишена сама по собі, батьки занурені у віртуальний світ, залежність від ровесників.

Виділяють два механізми формування ігрової залежності від комп’ютерних ігор: відхід від реальності і прийняття ролі. Основою відходу від реальності є потреба людини у відстороненні від повсякденних турбот і проблем, трансформація потреби у збереженні енергії. В основі прийняття ролі лежить потреба у самій грі, прагнення до прийняття ролі комп’ютерного персонажа, що дозволяє дитині задовольняти потреби, які з якихось причин вона не здатна задовольнити в реальному житті. Обидва механізми засновані на процесі компенсації негативних життєвих переживань, отже, є підстави припустити, що вони не будуть актуалізуватися, якщо дитина задоволена своїм життям, не має психологічних проблем і вважає своє життя щасливим.

Узагальнюючи досвід психологів [1], [5], [6], [7], виокремимо рекомендації батькам по профілактиці віртуальної залежності дитини:

1. Особистий приклад батьків. Виховання дитини – виховання себе. Якщо батьки мають шкідливі звички, наприклад, тато звик просиджувати  кожний вечір за комп’ютерними іграми і не може позбавитися від цієї пристрасті, то буде складно добитися від дитини відмови від ігор. Батьки мають показати дитині, що є багато цікавих та захоплюючих занять, окрім комп’ютерних ігор, телевізора. Батькам бажано організовувати вільний час дитини, сімейні захоплення.

Якісний час проведений дитиною разом з батьками посилює відчуття родинної єдності, задовольняє потребу в любові, приналежності. Що можна робити разом:

-разом робити побутові речі – поліпити вареники з мамою, помайструвати з татом, прибрати у квартирі з батьками (підготовка, адаптація дитини до життя у соціумі);

-разом організувати ляльковий театр вдома та запросити друзів дитини, зайнятися творчою діяльністю – помалювати, поліпити тощо. Діти потребують похвали батьків;

-підтримувати захоплення дитини до певного виду діяльності (танців, співів, плавання тощо). Дати можливість дитині розвивати себе різнобічно. Часто батьки вимагають, щоб дитина займалася чимось одним довго і серйозно – це оптимальний варіант, якщо і дитині цікаво цим займатися. В іншому випадку – важливий пошук і надбання досвіду. Якщо у дитини буде можливість обирати – вона зупиниться там, де їй цікаво;

-започаткувати сімейні ритуали. Спробувати зробити так, щоб вживання їжі стало сімейною подією, хоча б увечері. Під час бесіди за чаєм, де можна обговорювати: як пройшов день, що радісного день приніс, які труднощі були – у дітей розвиваються навички спілкування, вони вчаться слухати, говорити про свої проблеми, потреби, почуття, розуміти почуття батьків, вчаться співпереживанню. Такі бесіди допомагають як батькам, так і дітям дізнатися більше про внутрішній світ один одного, стати більш відкритими один до одного, краще розуміти один одного [2].

-разом ходити до цирк, у ляльковий театр, зоопарк тощо.

Доброзичливе ставлення до дитини, довірлива бесіда з дитиною, при якій батьки емоційно спокійні та врівноваженні – основний шлях вирішення проблеми комп’ютерної залежності. Тому що, на думку З.Некрасової, проблема комп’ютерної залежності – це перш за все проблема батьківсько-дитячих стосунків.  Важливо, щоб дитина відчувала батьківську любов, відчувала, що її люблять і приймають такою, якою вона є. Важливо, щоб батьки, звернули увагу на власний емоційний стан, не переносили негативні емоції на своїх дітей.

2. Дотримуватися режиму роботи з комп’ютером. Важливо домовитися  з дитиною про:

- час, який дитина може провести перед комп’ютером, телевізором (30 хв. в день для поч.кл, 1 година – середніх кл, 2-3 години – підлітків). Мотивувати закінчення комп’ютерної гри: «Якщо ти здатен зупинитися, то в тебе велика сила волі. Я  пишаюся тобою». Бажано різко не вимикати комп’ютерну гру, а попередити дитину про певний час, який залишився до закінчення гри або перегляду мультфільму, передачі;

- час, коли заборонено використовувати комп’ютер, телевізор: вранці перед школою; ввечері перед виконанням домашнього завдання; перед сном (ігри збуджують, стимулюють мозок дитини, внаслідок чого може виникнути безсоння або неспокійний сон).

Правила мають бути гнучкими: час, який відведений для ігор, мультфільмів не повинен бути однаковим в навчальний період і на канікулах.

-в які ігри грати, які мультфільми дивитися. Комп’ютерні ігри є різні: є агресивні (різні «Стрілялки») та розвиваючі ігри. Розвиваючі ігри стимулюють пізнавальний інтерес дитини до оточуючого світу (про життя тварин, про планети у космосі тощо ), дають можливість відчути себе учасником минулого, розвивають увагу, просторове мислення, увагу, пам’ять та інші психічні процеси. Саме на розвиваючих іграх потрібно зробити акцент, перемикаючи увагу дитини з небезпечного на корисне або нейтральне.

Може виникнути питання: «Для чого обмежувати час, коли дитина грає у розвиваючі ігри?». Відповідь: «Для того, щоб дати дитині можливість зайнятися чимось ще, спробувати себе в певній сфері діяльності, порухатися врешті решт».

3. Інтерес до комп’ютера у дитини має бути пізнавальним.

Не потрібно дитині подавати комп’ютер як зверхцінність, не варто, щоб гра на комп’ютері була винагородою за успіхи. Мудрі батьки намагаються, щоб інтерес дитини до комп’ютера був пізнавальним та практичним. Тоді це може стати основою навіть для майбутньої професії дитини (програміст, системний адміністратор).

4. Небезпека Інтернету. Соціальні мережі «В Контакті», «Однокласники» є дуже популярними, з одного боку там багато фільмів, музики, інформації пізнавального характеру, спілкування з друзями, з іншого – довірлива дитина може стати жертвою педофілів, крадіїв тощо. Потрібно пояснити дитині:

- що викладати свою адресу в Інтернеті не варто;

- що фото незнайомих людей, які пропонують віртуальну дружбу, може бути несправжнє, тому не варто давати свою адресу, номер телефону і розповідати подробиці свого життя;

- що потрібно попередити батьків перед тим як йти на зустріч з «віртуальним другом».

Потрібно вчити дітей бути обережними в Інтернеті.

У зв'язку із зростаючим впливом засобів масової інформації на соціалізацію дітей актуальними стають проблеми визначення позиції педагогів у роботі з дітьми, міра їх втручання в процес освоєння дітьми навколишнього світу за засобами інформації.

Рекомендації для учителів включають:

1. Комп’ютер і його програми повинні використовуватися в навчальних і пізнавальних цілях.

2. Інформування батьків і дітей про шкоду комп’ютерних ігор, проведення сумісних заходів.

3. Уважне ставлення до дітей зі сформованою залежністю.

Багато школярів не знають правил роботи за комп’ютером, недостатньо дбають про своє здоров’я, проводячи за комп’ютером багато часу. Науковцями Т.Джішкаріані, І.Кокаревим з метою формування правильного уявлення використання комп’ютера, Інтернету у дітей та їх батьків були підібрані тематика бесід для класних годин, батьківських зборів про користь і небезпеку їх для здоров’я [3]. Проведення класних годин, батьківських зборів передбачає використання таких методів як: лекція-бесіда, бесіда, дискусія, показ презентацій та фільмів. Тематичний план бесід з дітьми представлений у таблиці 1.

Таблиця 1

Тематичний план бесід з дітьми

Назва теми

Форми та методи

1

комп’ютер та здоров’я дитини

лекція-бесіда

2

у що грають наші діти?

дискусія

3

комп’ютерні ігри та Інтернет-залежність

бесіда, дискусія

4

правила безпечного користування Інтернетом

бесіда, дискусія

5

віртуальна агресія, кібер-буллінг

відеофільм, дискусія

Дитині неможливо заборонити виходити в Інтернет, але запобігти негативним наслідкам нерозумного користування необхідно, для цього потрібно навчити її правильно вести себе в мережі. Основним змістом профілактичної роботи є привчання дитини до комп’ютера  для роботі, а не для гри, дитина повинна знати правила безпечного користування Інтернетом. Для задоволення важливих для дитини потреб в любові, увазі, прийнятті, довірі до оточуючого світу батькам потрібно цікавитися життям дитини, проводити з нею час, рахуватися з її індивідуальністю, цінувати та поважати її особистість, залучати до різних видів діятельності: рухові ігри, спортивні секції, танцювальні та музичні гуртки, подорожі тощо. Сприятлива атмосфера в сім’ї знижує потребу дитини в комп’ютерних іграх та Інтернеті.

 

Література:

1.Болсуновская Н., Решетникова О. Ребенок и Интернет: новые запросы к психологу/Н.Болсуновская// Школьный психолог.–2012.-№6,7.–С.49-51.

2.Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как?/Ю.Б.Гиппенрейтер.- М.:АСТ:Астрель,2008.-251с.

3.Джишкариани Т.Д., Кокарев И.С. Влияние СМИ на формирование личности подростков как педагогическая проблема/Т.Д.Джишкариани [Электронный ресурс]: Сайт Студенческий научный форум-Режим доступа: http://www.rae.ru/forum2012/284/2509

4.Интернет-зависимость включили в список психических расстройств [Электронный ресурс]: Сайт РБК Здоровье-Режим доступа: http://top.rbc.ru/health/05/10/2012/672954.shtml

5.Некрасова З., Некрасова Н. Как оттащить ребенка от компьютера и что потом с ним делать/З. Некрасова.-К.:София.-2008.-125с.

6.Оранж Т. Медиадиета для детей. Руководство для родителей: как преодолеть зависимость от телевизора и компьютерных игр. – М.:Диля,2007.-272с.

7.РябцеваА. Компьютерные игры в жизни подростка/А.Рябцева//Школьный психолог.–2012.-№7.–С.35-40.