Практичні рекомендації для батьків дитини, яка пережила розлучення

І. Руденко,  доцент кафедри психології ЧОІПОПП,

кандидат психологічних наук

Батькам слід звернути увагу на:

I. кількість та значущість змін у образі життя дитини. Важливо зберегти значущі для дитини стосунки (батько, родичі за батьківською лінією), що буде сприяти її внутрішньому відчуттю стабільності та відновленню психічної рівноваги.

II. емоційний стан батьків. Для дитини емоційний стан батьків має важливе значення, особливо особи, з якою дитина залишилась жити (матері). Дитина емоційно чуттєва до внутрішнього стану батьків, що позначається на її власному самопочутті.

         Важливо стабілізувати власний емоційний стан. Врівноважений, емоційно-позитивний психічний стан батьків, особливо матері, надасть дитині відчуття спокою, стабільності, зниження рівня збудливості, імпульсивності, нервової напруги, тривожності.    

Дати дитині впевненість, що у негативних емоційних реакціях, які іноді мама переживає, немає провини дитини. Думка дитини, як наслідок постійної маминої роздратованості: «Мама на мене сердиться, бо я поганий. Я не заслуговую на Любов мами». Фрази мами, які знімають почуття провини: «Мама любить тебе завжди, навіть, коли сердиться, кричить. Я підвищую голос, тому що не вмію контролювати себе», «Я сьогодні не виспалася, втомилася на роботі, я сьогодні як чайник – кричу, пару випускаю. Пробач, це не означає, що я тебе розлюбила».

Батькам для стабілізації власного емоційного стану потрібно:

ü пам’ятати: «Від мого емоційного стану залежить емоційний стан дитини»;

ü подолати власне почуття провини, якщо звинувачуєте себе у розлученні. Не провокувати почуття провини у чоловіка, як наслідок буде уникати стосунків з вами та дитиною;

ü створювати собі установки позитивного мислення: «Я щаслива, оскільки у мене є моя дитина».

ü знайти способи емоційного розвантаження, зняття емоційної напруги.     

III.  стосунки між колишнім подружжям. Конфліктні, напружені стосунки між батьками після розлучення є причиною появи невротичних розладів у дитини.

Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною) (формальні або дружні); прагнути до практичного партнерства; зберігати незгоду між собою у таємниці від дитини; забути про взаємну антипатію.

Важливо не розпочинати «боротьбу» за вплив на дитину, а розподілити відповідальність за її виховання. Головний принцип у стосунках між батьками – співробітництво в інтересах дитини. Що важливіше психічний стан моєї дитини чи мої амбіції, які я з’ясовую у конфліктах з чоловіком?

Це дасть змогу створити  компромісний діалог у вирішенні ряду питань по вихованню дитини. Важливо укласти домовленість між батьками щодо дотримання єдиних вимог у вихованні дитини. Чим менше батьки готові до практичного співробітництва, тим більше потрібно деталізувати найдрібніші умови виховання. Єдині вимоги щодо:

- режиму дня (якщо молодший школяр вихідні проводить у батька): кількість проведеного часу біля комп’ютера; час, коли дитина лягає спати; час, коли дитина робить уроки тощо;

- особливостей харчування;

- умов відпочинку або інші питання, які стосуються здоров’я дитини;

- важливих для дитини подій (проведення канікул, святкування дня народження тощо).

Мета – виробити часові, а потім постійні набори правил, які будуть задовольняти потреби всіх членів колишньої родини, а в першу чергу дітей.

Позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною)  необхідні для:

- психічної стабільності дитини, уникнення нервового напруження, розвитку невротичних симптомів у дитини;

- емоційно-позитивного ставлення дитини до батьків (не налаштовувати дитину один проти одного);

- позитивних, внутрішньо вільних стосунків з батьком. Це можливо лише при відсутності страху у дитини, що, спілкуючись з батьком, вона завдає страждання матері (інакше – внутрішня напруга, невротична реакція у дитини, внаслідок внутрішнього конфлікту «Я хочу спілкуватися з татом, але я не хочу, щоб мама була ображена» - це внутрішній біль дитини).

IV. контакт дитини з батьком. Пам’ятайте, що дитина має право на обох батьків. Однак спілкування з батьком повинно проходити ЛИШЕ у дружній атмосфері, при відсутності негативних висловлювань батька щодо матері, матері щодо батька. Лише за таких обставин стосунки з батьком будуть позитивно позначатися на особистісному розвитку дитини.

Матерям для зниження внутрішньої напруги у дитини варто позитивно ставитися до спілкування її з батьком, важливо вказати, що ви не проти її стосунків з батьком. Важливо, для збереження психічної рівноваги дитини, щоб у стосунках з батьком вона була внутрішньо вільною від негативу батьків один щодо одного. Тому матерям слід відпустити усі образи на колишнього чоловіка (сприйняти минуле як важливий життєвий урок і досвід) і щиро зауважити: «Твій тато – мій друг! Найголовніше для мене те, що він подарував мені ТЕБЕ!».

Потрібно відкрито та спокійно прийняти радість дитини перед зустріччю з батьком, смуток – після зустрічі. Спокійно реагувати на емоційно збуджену поведінку дитини після зустрічі з батьком, пам’ятаючи, що їй потрібен час пристосуватися до нового  характеру стосунків зі значущою особою. Крім того, при прощанні з батьком дитина переживає міністрес розлучення;

Важливо цікавитися, що дитина робила з батьком, про що вони спілкувалися. Таким чином, у дитини сформується відчуття, що мати приймає і любить її повністю (дитині притаманне уявлення себе частиною як матері, так і батька). Якщо ж мати ігнорує тему, яка стосується стосунків дитини з батьком, то вона психічно відторгає частину дитини пов’язану з батьком. Це відчуває дитина і наслідком є сумнів дитини у любові матері.

         Важливим для психічної рівноваги дитини є виконання обіцянок (наприклад, «Тато обіцяв погуляти зі мною в парку сьогодні і не прийшов. Він напевно сьогодні мене не любить»). Якщо обставини склалися так, що тато не можете виконати обіцянку, необхідно зателефонувати і попередити, попросити вибачення у дитини і домовитися про нову зустріч.

V. особливості взаємин з дитиною. У контактах з батьками для дитини є важливим якість цих взаємин – це підтримка, турбота від матері та батька з одного боку та певна міра контролю – з іншого.

Важливо:

1)                звернути увагу на емоційний стан дитини. Емоційна нестабільність, перепади настрою, збудливість, роздратованість, імпульсивність, агресивність, надмірна вразливість та ранимість – реакції дитини на конфліктні стосунки між батьками, налаштування батьками дитини один проти одного (дитина відчуває себе частиною як тата, так і мами), на наявність почуття провини щодо себе «Тато пішов через мене. Тато пішов, бо я поганий», на образу матері на батька, які вона виражає у фразах до дитини («Ти такий самий (ледар, бовдур…),як тато»), на образу на батька через те, що той покинув їх з мамою; на маму, що не втримала тата.

Спокійно реагувати на прояви надмірної залежності, прив’язаності дитини до матері. Дитина, таким чином, відновлює відчуття стабільності оточуючого світу, можливий певний страх, що мама може мене покинути як це зробив тато.

Звертати увагу на агресивні прояви, які є сигналом батькам, що дитина переживає певні деструктивні, негативні почуття. Потрібно пам’ятати, що агресивні прояви у дітей є прийомами психічного захисту від власних негативних почуттів (образи, вини, безпомічності, беззахисності, невпевненості, тривожності). Батьки повинні допомогти дитині виразити їх у ході довірливої бесіди.

Розуміти, які переживання стоять за поведінкою дитини (поведінка – зовнішня вершина айсбергу, переживання – частина айсбергу під водою), допомогти дитині пізнати і зрозуміти себе: «Ти переживаєш перед зустріччю з татом та його сім’єю, я тебе розумію, давай про це поговоримо».

2)                обговорювати з дитиною її переживання, думки, пов’язані з подією розлучення, з новою зустріччю з татом, терпляче вислуховувати та втішати її. В бесідах дати дитині впевненість, що ви розумієте її почуття. Розвинути у дитини потребу постійно розповідати вам про почуття, які її турбують («Розкажи мені, що у тебе на сердечку? Можливо тебе турбує те, що я буду невдоволена тим, що ти їдеш до тата?»). Довірливі стосунки, емоційне обопільне саморозкриття дасть змогу дитині відчути, що батьки її підтримують і розуміють. Довірливе спілкування – це певний захист від фантазувань дитини щодо події розлучення («Я – винний, що батьки розлучилися», «Тато пішов, бо мене більше не любить», «Мама не любить тата, тому і мене не любить»);

3)                важливо обговорити з дитиною «болючі» питання розлучення, зняти почуття провини у дитини щодо себе (є обов’язково). Однак пояснити причини розлучення потрібно у доступній та нетравмуючій психіку дитини формі,  у казковій формі: «Ми не хотіли сваритися, тому вирішили жити окремо. Є квіти, які не можуть рости на одній клумбі, бо вони в’януть. Я і тато –різні квіти. Твоєї провини в тому, що пішов тато немає. Ніхто не винен: ні ти, ні тато, ні я. Це був життєвий досвід». Підкреслити, що дитина не винна в ситуації розлучення (дітям притаманне звинувачення себе у розпаді родини). Подібна бесіда буде сприяти зменшенню негативних думок дитини про себе («Я винен, що батьки розлучилися, тому я поганий»). Важливо для психічної рівноваги зняти у дитини почуття образи на значущих інших (образа на тато, бо покинув, образа на маму, що не втримала тата): «Ми з татом (мамою) не змогли побудувати міцну родину для тебе. Вибач мені, вибач татові. Однак я хочу, щоб ти у тебе була міцна, дружня сім’я».

Знизити рівень тривожності у дитини за допомогою відповідей на питання, які її турбують. Крім того, впевненість дитини у любові батьків, у власній невинності в ситуації розлучення, фізична і психологічна досяжність батька і матері у построзлучний період будуть сприяти зниженню рівня тривоги.

4)                не говорити негатив про колишнього чоловіка (дружину). Пам’ятайте, що негативні вислови про колишнього чоловіка є більш психотравматичними, ніж відсутність спілкування у дитини з батьком. Важливо дати дитині зрозуміти, що у вас немає негативу до її батька (матері): «Я вдячна твоєму татові (вдячний твоїй мамі), що в мене є ти». Таке висловлювання сприятиме відчуттю дитини, що ви приймаєте і любите її повністю (дитині притаманне уявлення себе частиною як матері, так і батька). Негативні звинувачення щодо батька (матері) або, як наслідок, і на дитину (Ти такий самий тупий, як батько) призводять до руйнування особистості дитини, наслідком чого можуть бути: негативне ставлення до себе, занижена самооцінка, зневіра в собі, спроби самогубства. Дитина з образою ставиться до матері (батька), коли той негативно висловлюється про іншого, плаче.

Варто сприяти спілкуванню дитини з особами чоловічої статі (дідусь, дядько, чоловіки подруг), які будуть для дитини позитивним прикладом у засвоєнні чоловічої поведінки, рис характеру (для хлопчиків);

5)                мати не повинна намагатися виконувати ролі обох батьків, бути одночасно для дитини і матір’ю, і батьком. Мати повинна залишатися доброю, терпеливою, дбайливою, показуючи, що вам також буває важко. Таким чином, дитина буде брати на себе роль помічника, хлопцю це важливо для внутрішнього становлення його, як чоловіка;

6)                постійно показувати дитині свою любов. Проявляти любов у словах («Я тебе дуже люблю, ніколи в цьому не сумнівайся»), фізичних контактах (поцілунок, обійми), у довірливому спілкуванні. Створювати ситуації, які є джерелом позитивних емоцій (спільна діяльність з матір’ю (батьком) (прогулянка у парку, похід у зоопарк, читання книг)).

Задоволення потреби у любові та приналежності дасть змогу нівелювати почуття покинутості, одинокості, непотрібності, сумніву у любові батька (матері), які виникають у дитини внаслідок події розлучення.

Важливо хвалити дитину навіть за незначні успіхи, пам’ятаючи, що ситуація розлучення впливає на невпевненість дитини у собі. Важливо критикувати не дитину («Ти – тупиця»), а вчинок, який вона здійснила («Мені не подобається твоя поведінка»). Вміти просити вибачення у дитини за свою поведінку.

Важливо формувати у дитини  установки позитивного мислення щодо своєї любові до дитини: «Ти – моя дитина і я буду завжди тебе любити, пам’ятай це і ніколи не сумнівайся у моїй любові», «Ми з тобою впораємося з усіма проблемами, бо я тебе люблю і ти мене також» тощо;

7)                дати дитині відчуття досяжності батька у важливі для неї моменти життя (день народження, перший раз у перший клас тощо). Необхідно, щоб батько сказав дитині: «Можеш телефонувати мені, я вислухаю, підтримаю тебе завжди, вислухаю» (якщо дійсно у батька є таке щире бажання). Можливо вказати годину, щоб дитина знала, коли телефонувати. Впевненість дитини у досяжності батька сприятиме зниженню переживання «не такий, як усі», зменшення почуття суму, відновленню відчуття стабільності оточуючого світу.

         !!!!Всі вказані моменти в V пункті обговорити з колишнім чоловіком!  

VI. особливості поводження при повторному шлюбі. При повторному одруженні колишнього чоловіка важливо, щоб дитина й надалі спілкувалася з батьком. Однак важливо з’ясувати, щоб нова жінка чоловіка не ревнувала його або своїх дітей до дитини, інакше атмосфера буде відкрито-конфліктною або внутрішньо-напруженою – дитина це буде відчувати, що психотравмує дитину.

При появі другої дитини або наявності інших дітей у повторному шлюбі, батькові слід знизити відчуття тривоги, ревнощів, говорячи:

-         Я люблю Вас однаково: тебе та  «…дітей».

-         Ти переживаєш, що я більше люблю «…дітей»? Коли ти це відчуєш, скажи мені про це. Мені важливо, щоб ти не сумнівався у моїй любові.

-         Якщо тобі захочеться, щоб я тебе обняв, поцілував, ти мені обов’язково скажи. Бо я іноді буваю неуважним до проявів Любові.

Важливо відчувати за поведінкою дитини її переживання, і важливо про це з дитиною говорити.

         У спілкуванні з дітьми також важливо дотримуватися принципів:

-         принцип одночасного спілкування (одного обняли (поцілували, посміхнулися), іншого обняли (поцілували, посміхнулися));

-         принцип рівності в речах, які купуються (одному цукерку (м’яч), іншому-цукерку (м’яч));

-         не порівнювати дітей один з одним;

-         не карати одну дитину у присутності іншої;

-         хваліть дітей, коли вони можуть бути командою: грати разом і не конфліктувати;

-         правило у сім’ї: всі іграшки в домі – загальні, однак варто виокремити значущі іграшки, речі для дитини, якими вона не має ділитися (наприклад, іграшка, з якою дитина спить; іграшка, яка подарована на ДН; колекція);

-          правило: якщо хочеш пограти чужою іграшкою, то попроси дозволу у господаря іграшки.

При створенні серйозних стосунків матері з іншим чоловіком обов’язково обговорити з дитиною особливості її ставлення до нього: «Як ти дивишся на те, що ми будемо більше часу проводити з дядею…? Чи дядя..тобі подобається?». Важливо створювати ситуації, які б сприяли тому, щоб дитина емоційно прийняла, позитивно ставилася до нового чоловіка. Однак слід враховувати психологічну готовність дитини до появи подібних стосунків. Якщо дитина виражає негатив щодо створення серйозних стосунків з іншим чоловіком, то матері потрібно на певний час відмовитися від них, щоб не травмувати психіку дитини. Пам’ятайте, що тепер треба вибирати чоловіка не лише за власними вимогами, але й обов’язково враховувати емоційний стан дитини, її психологічну готовність, її бажання.