ФОРМУВАННЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ УЧНІВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВИХОВНИХ ГОДИН ТА ПРАВОВИХ ТИЖНІВ (Л.В. Проскура)

Проскура Лілія Віталіївна,

педагог-організатор

Лисянського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія»

Лисянської районної ради

            Для розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні важливим є формування нового, вищого рівня правосвідомості та правової культури населення. Актуальність проблеми правової освіти та виховання на сучасному етапі зумовлена тим, що однією із сторін всебічного розвитку особистості є наявність у неї високої культури поведінки, адже не можна вважати людину культурною, коли вона, маючи ґрунтовні знання, добре працюючи або навчаючись, порушує норми моралі чи законів.

         Великого значення набувають правове виховання і правова освіта. Без глибоких знань прав, свобод, чинного законодавства розвиток жодного суспільства не відбувається. Підвищення рівня правових знань у населення України, його правосвідомості та правової культури можливі лише за умови повсякденного, професійно організованого правового виховання, здійснюваного з використанням усіх його форм, у тому числі й за допомогою найновішої юридичної літератури та нових технологій організації діяльності.

        Зараз особливо актуальним є питання про зміцнення громадянської позиції кожного, про виховання високої правової культури громадян. Людство вступило у третє тисячоліття, з надією дивлячись на молоде покоління, яке має здійснювати демократичні перетворення та будувати правову демократичну державу. Досягти високого рівня правової культури можна, лише досягнувши високого рівня розвитку суспільства, зокрема за допомогою правового виховання в школі. Система правового виховання, що створена в нашій школі багатогранна, дієва і розглядається як частина загальноосвітньої підготовки учнів.

     Тому одним з основних аспектів правовиховної роботи навчального закладу є формування у школярів культури поведінки. Отже, коли ми говоримо про те, чому нас навчає закон, невірно обмежуватися питанням про знання або незнання правових норм. Ідеться про щось більше – про правову культуру людини. Правова культура людини – складне психологічне явище, що відбиває багато важливих сторін життя суспільства, держави.

Правова освіта передбачає реалізацію таких завдань:

1. Формування в дітей і підлітків правової культури та активної життєвої позиції щодо реалізації прав і свобод людини.

2. Засвоєння учнями основних правових знань, норм і правил співжиття в суспільстві.

Вирішуючи ці завдання школа забезпечує різні види діяльності в виховній роботі: різноманітні гуртки, спортивні секції, правові тижні, максимально сприяючи розвитку та самовизначенню особистості. Вирішення поставлених завдань можливе в атмосфері доброзичливості, довіри, співпраці, відповідальності на всіх рівнях шкільного педагогічного та учнівського простору. А також вбачає кінцевий результат - це всебічно гармонійно розвинений випускник, який має міцні знання з основ наук та є висококультурною, духовно багатою особистістю.

Здійсненню правової освіти допомагає проведення виховних годин та правових тижнів. Ефективним чинником правового виховання є групова свідомість, яка визначається стійкістю інтересів колективу. Таке виховання є можливим з группами. Воно набагато ефективніше, ніж індивідуальне, бо в групах відбувається не лише навчання, а й передача позитивного досвіду від одних членів групи іншим. Такий досвід широко описано у творах А.С Макаренка, де колектив є основним регулятором та інструментом правового виховання.

Суспільна правосвідомість, на нашу думку, формується лише тоді, коли повною мірою людина усвідомлює себе членом суспільства, живе за його законами, традиціями та звичаями, які не суперечать моральним нормам. Тому для формування суспільної свідомості важливе значення мас групова правосвідомість та індивідуальна, які є первинними ланками суспільної свідомості. Суспільна правосвідомість пов'язана також з правовими переконаннями кожної конкретної людини, визначаючи певний стан готовності до правомірної діяльності.

М.М. Фіцула зазначає, що з віком у міру розширення кола спілкування, ускладнення діяльності й виконання ролей, сфера свідомості особистості інтенсивно збагачується і розвивається. Правова свідомість школяра, вважає автор, формується на засадах правових знань, уявлень поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що має вирішальний вплив на формування правосвідомості особистості, тобто індивідуальної свідомості [7, с.8].

Формування правової культури не є відокремленим процесом від розвитку інших видів культури — політичної, моральної, естетичної. Це комплексний процес, оскільки всі правові явища оцінюються свідомістю не лише правовою, але й моральною, будь-які порушення законних приписів розглядають як аморальні. Правова культура впливає на моральну культуру, слугуючи необхідною умовою формування високих моральних якостей громадянина. Ми поділяємо погляди О. Ф. Скакуна про те, що знання і розуміння сутності й соціального призначення правових явищ (права, правосуддя, законності, правової відповідальності) сприяє формуванню моральної культури [6, с. 469].

До правової культури дослідники (П.М. Рабінович, М.В. Цвік, О.В. Скакун, Л.О. Копейчиков) відносять знання і розуміння права, здатність особи тлумачити зміст норм права, визначати мету прийняття певного нормативного акту, сферу його дії; повагу до особистості, до права, засновану на особистій переконаності в його ефективності як засобу регулювання суспільних відносин; звичку діяти відповідно до приписів правових норм; уміння особистості використовувати у практичній діяльності правові знання, реалізовувати і захищати свої права і законні інтереси, виконувати юридичні обов'язки; високу правову активність людини у сприянні реалізації правових приписів, розуміння нею необхідності протидіяти правопорушенням.

Важливим елементом культури суспільства є ступінь впровадження в практику принципів верховенства права і правового закону. Для забезпечення законності важливо, щоб у суспільстві активно функціонувала система правової освіти та виховання населення, що охоплює правову культуру особи, правову культуру суспільства, професійну правову культуру.

Практично єдиним показником правової культури особистості є її правова активність (як внутрішня, так і зовнішня). За переконанням М.В. Цвік, В.Д. Петришин, внутрішня правова активність виявляється у цілковитій впевненості у необхідності застосування правових норм, у їх справедливості. Зовнішня правова активність особи виявляється у практичній діяльності особи щодо визначення законності [3].

У науковій літературі виділяють такі завдання правового виховання:

-­ інформування учнів про закони та їх тлумачення (розуміння),

­ - доведення до учнів їхніх прав та обов'язків, які випливають із цих законів;

­ - формування правової свідомості, поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення людини до правових норм, зумовлюють її поведінку в конкретній правовій ситуації;

­ - нетерпиме ставлення осіб до правопорушень і злочинів [4, с. 11].

Правове виховання не ставить за мету дати професійні правові знання, воно лише передбачає дати базу, яка б дала змогу законно вчинити в тій чи іншій правовій ситуації.

Правове виховання ефективне лише тоді, коли чітко визначені принципи гуманності, систематичності, послідовності здобуття правових знань, наявні практичний зв'язок права з реальним життям слухачів (симуляція), органічна єдність правового та морального виховання.

Основні цілі правового виховання в нашій країні — навчити дітей правових знань, прав та обов’язків громадян у демократичній державі, формувати громадську культуру, засновану на повазі до прав і свобод людини. Враховуючи найважливішу роль права в громадянському суспільстві, кожному громадянину необхідно знати, як функціонує держава, як впливають на особу закони держави, як громадяни можуть впливати на політику і життя своєї громади і держави в цілому.

Для цього в школах вводиться проведення виховних годин та правових тижнів, спеціальних курсів та навчальних предметів (основи правознавства, курс практичного права і т.ін.), які сприяють вихованню у школярів поваги до переваги правових засад у суспільстві. Такі заняття можуть бути частиною навчального курсу або відбуватися як гурткові, клубні тощо. Їх завданням є розвиток умінь, навичок, усвідомлення дітьми цінностей і принципів, на яких базується правова система шляхом систематичного навчання і виховання із застосуванням інтерактивних методик [1, с. 20].

Отже, участь школярів у навчально-виховній програмі дозволяє:

— отримати знання про право та державу, про права й обов’язки громадян у конституційній демократичній державі;

— сформувати правову культурі особистості, підвалиною якої є повага до прав і свобод людини, до демократі як основи державного устрою;

— оволодіти практичними навичками, необхідними кожній людині для життя в сучасному суспільстві;

— розвинути бажання і здатності брати участь у громадському житті.

Це отриманий в процесі інтерактивного навчання системний досвід, з якого в учнів формуються нові знання, навички та відносини, необхідні для ефективного реагування на правові та юридичні питання в умовах складного та швидкозмінного суспільства. правове виховання сучасної школи є унікальним поєднанням змісту і методики: учні отримують інформацію про закони, правову систему, свої права та обов’язки шляхом освітніх стратегій, котрі сприяють реалізації кооперативного (колективно-розподіленого) навчання, розвитку критичного мислення і позитивної взаємодії між молоддю і дорослими людьми [3, с. 28].

Необхідність проведення та вдосконалення правового виховання в сучасній загальноосвітній школі пояснюється тим, що воно сприяє розвитку: міцної бази знань у галузі права й політики (прав людини і демократії); уміння критично мислити і спілкуватися з людьми; позитивного ставлення до громадянських дій та ініціатив і верховенства права; бажання й здатності брати участь у суспільному житті [4, с. 9].

Створення міцної бази знань втілюється в тому, що навчально-виховна програма, що містить правові основи надає найбільш необхідні у повсякденному житті кожної людини практичні знання про право та його галузі, про державний устрій і владу, про юридичні організації, юридичну професію, про правові та інші мирні процедури розв’язання життєвих проблем, про права та обов’язки громадянина. Всі ці знання роблять людину компетентним громадянином. Дає можливість учням використовувати свої правові знання і розуміння правової системи в практичних ситуаціях, з якими вони стикаються в повсякденному житті [5, с. 56].

Отримання правового виховання і знань важливе для глибшого розуміння шкільних курсів історії, суспільствознавства, основ економіки.

Розвиток критичного мислення та вміння спілкуватися з людьми сприяє розвитку в учнів навичок критичного мислення. Ці навички потребують ретельного аналізу висловлювань і позицій. Для того щоб люди могли відповідально та ефективно брати участь у демократичному управлінні державою, необхідно виробляти в них стратегії об’єктивного, сумлінного та конструктивного ставлення до питань і рішень, що торкаються їхнього громадського та приватного життя.

У процесі взаємодії під час навчально-виховного процесу на рівні учень-учень та вчитель-учень школярі вчаться досліджувати поставлені проблеми, чітко і в стислій формі висловлювати свої думки, дискутувати, поважати погляди інших. Вони вчаться приймати виважені рішення з урахуванням можливих особистих і громадських наслідків та усвідомленням своєї власної громадянської та моральної відповідальності.

Розвиток позитивного ставлення до ефективності громадянських дій та верховенства права сприяє підвищенню позитивності до принципів права, правової системи, можливостей досягти правосуддя і ролі участі громадян у підтримці демократії. Успіх молодої демократії в нашій країні багато в чому залежить від позитивного ставлення до системи і віри в можливість правосуддя. Завдяки використанню інтерактивних методів навчально-виховні програми з правознавства пропонують практичний досвід реалізації демократичних процесів (наприклад, робота в малих групах, імітація судового слухання, моделювання, дискусії, дебати тощо), котрі демонструють їхню обґрунтованість та ефективність.

Ефективність навчально-виховних програм з правознавства полягає у залученні до роботи в класі значної кількості запрошених фахівців: юристів, державних службовців, правоохоронців та ін.; збалансованості цілей, змісту, методів та результатів навчально-виховного курсу; у методиках навчання, що сприяють взаємодії (інтеракції) між учнями [8, с. 29].

Існує кілька підходів до введення права у навчально-виховний процес шкіл України:

1. Використання подій, що мають відношення до права: державних, професійних та регіональних свят, що дає можливість привернути увагу до важливості вивчення права. Вчителі можуть запрошувати юристів до участі в класних та шкільних виховних і навчальних заходах: дебати з правової тематики, конкурси з проведення ігрових судів, конкурси творів, есе, плакатів з проблем права, зустрічі з представниками громадськості з питань вирішення проблем життя даної місцевості.

2. Спеціальний навчальний блок або курс з правознавства. Це є найбільш ефективним шляхом поширення правових знань. Він може бути обов’язковий або факультативний.

3. Включення окремих уроків або занять правознавчого спрямування в існуючі навчальні програми на рівні різних класів.

Уроки правознавчого типу можуть бути включені в існуючі курси суспільних дисциплін. Систематичне включення таких уроків у відповідні курси сприяє отриманню учнями системи знань, умінь, навичок, відношень, пов’язаних з громадянською активністю та правомірною поведінкою

Головне завдання правового виховання та навчання — це зацікавити учнів правознавством, озброїти їх умінням діяти в життєвих ситуаціях відповідно до вимог законів, закласти основи правових та громадянських знань, забезпечити оволодіння найбільш важливими поняттями та термінами, виробити в них навички правомірної поведінки, практичного застосування норм права, що стосуються неповнолітніх, сформувати позитивне ставлення до участі в житті суспільства [2, с. 21].

Завданнями правового навчально-виховного процесу є:

1) ознайомити учнів з правом, його важливою роллю в житті суспільства, прищепити інтерес до права та мотивувати його застосування;

2) виховувати в учнів правову культуру, активну громадянську позицію, навчити їх діяти в різних життєвих ситуаціях у відповідності з нормами права, аналізувати з правової точки зору процеси та ситуації, що відбуваються у суспільстві, використовувати правові знання та навички поведінки для реалізації і захисту своїх прав;

3) сприяти формуванню у дітей розуміння фундаментальних принципів і цінностей, таких як права людини, демократія, правова держава тощо, що складають основу демократичного суспільства в Україні;

4) розвинути базові навички, включаючи критичне мислення, рефлексію, уміння розмірковувати, спілкуватися, спостерігати, розв’язувати проблеми [6, с. 25].

Особливістю сучасного правознавчого навчально-виховного процесу є застосування інтерактивних методів роботи: мозкового штурму, дискусії, групового та індивідуального аналізу правових ситуацій, взаємонавчання; імітації спрощених судових засідань, навчальної мозаїки, рольових ігор, моделювання тощо. Кожний з навчально-виховних заходів передбачає різні види пізнавальної, розумової та учбової активності учнів. Існує можливість використовувати в навчанні та вихованні дітей ресурси громади: запрошувати фахівців, які мають безпосереднє відношення до права — суддів, адвокатів, міліціонерів, працівників державних служб тощо, активне співпрацювати з батьками, організовувати позашкільну діяльність учнів.

Формування духовного світу людини, особливо молодої, має актуальне значення для побудови незалежної Української держави з власним державним устроєм, соціальними відносинами і правовою системою. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес переходу до ринкових відносин, який і досі відбувається не послідовно і суперечливо. Деформації в економічній сфері породжують деформовану свідомість, бездуховність і свавілля в різних сферах життя суспільства, особливо в середовищі молоді, що дуже небезпечно для державної розбудови, створення її економічної, політичної та духовної бази.

Ефективним засобом боротьби проти зазначених негативних явищ є формування у підростаючого покоління високої культури, зокрема правової. Високі моральні принципи, естетичні смаки, політична культура молодої людини формуються в нерозривному зв'язку з оволодінням необхідним обсягом правових знань і юридичних норм.

Правосвідомість можна визначити як сукупність правових поглядів, що виражають відношення людей до чинного права, його мети, завдань, способів та методів регулювання, до оцінки правомірності його норми та уявлення про майбутню правову систему та окремі її норми.

Побудова демократичної, соціальної, правової держави і відповідного громадянського суспільства неможлива без підвищення рівня правової свідомості та правової культури всього населення країни. В умовах економічної кризи, соціальної невлаштованості населення, росту злочинності та криміналізації суспільства певного значення набуває робота з підвищення рівня правосвідомості та правової культури населення України.

Правосвідомість розглядають як вид (форму) суспільної свідомості, що криє в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій і компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують ставлення людини, суспільних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, форм і методів правового регулювання. Характерні її ознаки:

­ вона є однією з форм суспільної свідомості та вкупі з політичною, моральною, філософською, іншими формами свідомості відображає суспільне буття;

­ вона містить поняття, уявлення, судження, почуття, емоції, концепції, теорії, програми;

­ вона обумовлена соціально-економічним устроєм конкретного суспільства, рівнем розвитку його загальної культури;

­ ідеологічні елементи правосвідомості виступають головними елементами правової культури та правового виховання.

Знання права і вміння правильно ним користуватися свідчать про високий культурний рівень людини.

Знання права розкриває можливості доцільного і розумного використання правових цінностей для реалізації власних інтересів, задоволення потреб, що виникають у повсякденному житті людини. Знання права створює умови для активної соціальної, політичної, правової діяльності людини, що особливо важливо в умовах сучасного державотворення та створення цивілізованого правопорядку в Україні. Отже, виховання правової культури – шлях до побудови правової держави.

Сиисок використаної літератури.

1. Євтушенко Р. Розвиток правової освіти – необхідна умова побудови правової держави / Р. Євтушенко // Історія України. – 2003. - № 9. – С. 18 – 25

2. Запорожан І. Правовиховна робота на уроках / І. Запорожан, М.Фіцула // Початкова школа. – 1996. - № 6. – С. 22 – 24

3. Зорнік Т. формування громадянської свідомості учнів під час вивчення правознавства / Т. Зорнік // Історія України. – 2003. - № 7. – С. 27 – 31

4. Короткова Л. Правознавство – дисципліна обов’язкова / Л. Короткова, О. Вихров // Рідна школа. – 1996. – № 3. – С. 55 – 57

5. Куксенко С. Створення позитивної мотивації навчальної діяльності школярів під час вивчення правознавства / С. Куксенко // Історія України. – 2002. - № 47. – С. 25 – 27

6. Марченко М. Організація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення правознавства / М.Марченко // Історія України. – 2003. - № 1. – С. 24 – 27

7. Машіка В. Нетрадиційні методи навчання / В.Машіка // Юридичний вісник України. – 1998. – 9 – 15 липня. – С. 6

8. Ткачова Н. Формування правових понять у учнів шкіл і профтехучилищ /Н.Ткачова // Історія в школах України. – 1999. - № 2. – С. 20 – 22