ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ЯК ПРОЦЕС «З БАГАТЬМА НЕВІДОМИМИ» (Л.М. Барсукова,С.М. Харитонова).

(з досвіду впровадження інклюзивного навчання дітей з ООП в Черкаській спеціалізованій школі №3 Черкаської міської ради).

Велике значення у подальший освіті та соціалізації дитини з обмеженими можливостями набуває підготовка таких дітей до навчання, отримання ними середньої та вищої освіти. Особливо це стосується, коли йдеться мова про підготовку дитини з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітній школі. Такий напрямок педагогічної роботи на сучасному етапі розвитку нашої країни має актуальний, духовний та гуманний напрямок саме тому, що діти з обмеженими можливостями у більшості своєму, отримують середню освіту в спеціалізованих установах та інтернатах закритого типу. Але такий досвід педагогічної роботи, не завжди ефективно впливає на майбутню життєздатність дитини з вадами в розвитку у сучасному середовищі, на успішну адаптацію її у суспільстві. Міжнародна і вітчизняна практика свідчать, що на зміну ізольованому від суспільства вихованню дітей з обмеженими можливостями повинно прийти інтегроване в загальноосвітньому просторі навчання та виховання в загальноосвітній школі. Таким прикладом є учні інтегрованого та інклюзивного класів Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 Черкаської міської ради.

Розв’язання цієї проблеми потребує підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне і професійне зростання, вміє досягти нових педагогічних цілей.

Тривоги щодо інклюзії.

1. Тривоги батьків щодо якості освітою формою навчання.

2. Висока відповідальність керівника навчального закладу та організаторів інклюзивного навчання в школі.

3. Невпевненість в успіхові педагогів, які покликані навчати дітей з ООП.

4. Хвилювання спеціалістів, які мають розвивати дитину з ООП, у прогресі пізнавальному та особистісному.

5. Страх педагога-класного керівника щодо несприйняття однокласниками дітей з ООП.

6. Тривога з боку самих дітей з ООП відносно власних можливостей та успіхів.

На сучасному етапі розвитку освіти розвивається процес включення осіб із вадами розвитку в загальноосвітній простір. Конвенція про права дитини та Декларація про права інвалідів, ухвалені Генеральною асамблеєю ООН, серед пріоритетів визначають право дитини з особливими освітніми потребами на освіту, медичне обслуговування, професійну підготовку та трудову діяльність. Увага сучасного суспільства до дітей з особливими потребами поставила на порядок денний включення дітей у простір загальноосвітнього навчального закладу. За ініціативи Черкаської міської ради у 2008 році на базі Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 був відкритий клас для дітей, хворих на ДЦП, які можуть навчатись за загальноосвітніми програмами. Велика підготовча робота у створенні умов для перебування цих дітей у школі, побудова пандусів, поручнів для того, щоб діти з обмеженими можливостями могли з допомогою і без неї пересуватись по школі.

Водночас виникла потреба у виробленні нових підходів до освіти дітей цієї категорії, що більшою мірою задовольняли б потреби їхнього розвитку, покращували б їх соціальну реабілітацію, формували адаптовану особистість, сприяли інтеграції їх у суспільство. Саме цим вимогам відповідає інклюзивне навчання, тобто право здобувати освіту в умовах загальноосвітнього навчального закладу, що передбачає спільне перебування дітей із різними порушеннями розвитку з їхніми здоровими однолітками. Така форма навчання вимагає підготовки фахівців, вчителів , які будуть здійснювати інтеграцію. За три навчальні роки, які експеримент діє в нашій школі, методичний апарат підсилився повним пакетом документів, які регламентують інклюзію. Враховуючи те, що інклюзивна освіта базується на соціальній моделі розуміння інвалідності, яка, на противагу медичній, розглядає ваду здоров’я як соціальну проблему, а не як характеристику особистості, проблему практичної розробки та впровадження інклюзивного навчання слід розглядати як пріоритетний напрям науково-педагогічної діяльності.

Основною проблемою є створення умов для успішної соціалізації дітей із особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього навчального закладу. Адже соціалізація – це не лише адаптація до сьогоднішнього життя, але й підготовка до життя у майбутньому. А діти з вадами розвитку потребують своєчасного надання комплексної психолого-медико-педагогічної допомоги. Тому для педагогів важливим став пошук універсальних форм, методів і прийомів роботи з такими дітьми.

Основними завданнями інклюзивного навчання є:

– здобуття дітьми з порушеннями психофізичного розвитку освіти відповідного рівня у середовищі здорових однолітків відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти;

– забезпечення різнобічного розвитку дітей, реалізація їх здібностей;

– створення освітньо-реабілітаційного середовища для задоволення освітніх потреб учнів з особливостями психофізичного розвитку;

– створення позитивного мікроклімату у загальноосвітньому навчальному закладі з інклюзивним навчанням, формування активного міжособистісного спілкування дітей з особливими освітніми потребами з іншими учнями;

– забезпечення диференційованого психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами;

– надання консультативної допомоги сім’ям, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, залучення батьків до розроблення індивідуальних планів та програм навчання.

Мотивація успіху щодо впровадження інклюзії.

1. Завдяки інклюзії батьки дітей з ООП мають змогу реалізуватись професійно та соціально.

2. Створення відповідних умов для інклюзії в школі – крок до світових навчальних стандартів.

3. Набуття педагогами нового досвіду роботи.

4. Розвиток дітей з ООП є професійним успіхом спеціалістів закладу.

5. Виховання дітей разом з особливими дітьми – ріст моральності дитячого середовища і суспільства в цілому.

6. Подолання страху неуспіху самим дітьми з ООП – майбутній успіх у житті.

Для успішної інтеграції дитини з обмеженими можливостями здоров’я в систему загальноосвітньої школи необхідно:

– організувати медико-психологічну, соціально-психологічну і психолого-педагогічну просвіту всього населення;

– проводити спеціальне навчання для батьків здорових дітей та педагогічного персоналу загальноосвітніх навчальних закладів, спрямоване на зміну у всіх учасників навчально-виховного процесу цих закладів негативних соціальних установок та стереотипів щодо дітей з проблемами розвитку.

Позитивне сприйняття вчителями, вихователями і здоровими людьми дитини з відхиленнями розвитку має прямий вплив на її розумовий, емоційний і соціальний розвиток. Найбільш сприятливою інклюзія може бути для дітей із сенсорними вадами: з порушеннями мовлення, зору, слуху, опорно-рухового апарату, які мають збережений інтелект, та дітей із затримкою психічного розвитку.

Концепція дослідження наших педагогів ґрунтується на таких положеннях:

– організація інклюзивного навчання передбачає створення сприятливих соціальних умов для розвитку дітей із особливими освітніми потребами і забезпечення їм рівних прав в одержанні освітніх послуг;

– структурно-змістовими особливостями інклюзивного навчання є: використання адекватних і специфічних форм організації освітньої інтеграції, посилення диференціації й індивідуалізації змісту навчання і його спрямованості на формування життєвих компетенцій дитини;

– важлива умова ефективності інклюзивного навчання – корекційно-педагогічна робота, спрямована як на подолання наслідків порушень психофізичного розвитку, так і на формування у здорових однолітків адекватних уявлень про однолітків з особливими освітніми потребами, а також націлена на нівелювання наслідків пізнавальної, соціальної й емоційної ізоляції;

– цілісна модель інноваційного закладу, яка забезпечує умови ефективності освітньої інтеграції, ґрунтується на системно комплексному й особистісно орієнтованому підходах; відображає структурно-функціональну і соціальну спрямованість освітнього процесу; передбачає організацію навчання з урахуванням рівня психофізичного розвитку, пізнавальних можливостей дітей із особливим освітніми потребами.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами здійснюється за критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти та обсягом матеріалу, визначеним індивідуальним навчальним планом. Система оцінювання навчальних досягнень учнів повинна бути стимулючою.

Таким чином, сучасні тенденції розвитку педагогічної науки і практики дозволяють широке включення дітей із вадами психофізичного розвитку у загальноосвітній простір. Тому вважаємо, що система психолого-медико-педагогічної реабілітації може бути ефективною лише за наявності відповідного науково-теоретичного підґрунтя і створенні моделі інклюзивного навчання дітей шкільного віку даної категорії. Основні перспективи експериментального дослідження вбачаємо у застосуванні отриманих результатів при організації та оптимізації навчально-виховного процесу загальноосвітніх шкіл нашого регіону.

Першочерговим завданням сьогодення є створення умов: по-перше, для дітей з особливими потребами, які вже навчаються в загальноосвітніх школах - це переважно діти з нескладними порушеннями, але вони потребують додаткової підтримки; по-друге, для дітей з більш суттєвими порушеннями, які прийдуть до загальноосвітнього навчального закладу (відповідно до рекомендацій фахівців та рішення батьків), коли там будуть створені відповідні умови. Залучення до загальноосвітніх навчальних закладів дітей з порушеннями психофізичного розвитку вимагає від всіх учасників цього процесу певного перегляду традиційних поглядів щодо мети, функцій, організації роботи закладу.

Основні напрями психолого-педагогічного супроводу:

– попередження виникнення проблем розвитку дитини;

– допомога дитині у вирішенні актуальних завдань розвитку, навчання і виховання;

– психологічне забезпечення індивідуальних освітніх програм;

– розвиток психолого-педагогічної компетентності батьків і педагогів.

Завдання психолого-педагогічного супроводу:

– створити для дитини емоційно сприятливий мікроклімат в групі під час спілкування з дітьми і педагогічним персоналом;

– вивчати індивідуальні особливості розвитку дітей в єдності інтелектуальної, емоційної і поведінкової сфер їхнього прояву;

– надавати допомогу дітям, які мають особливі освітні потреби;

– своєчасно проводити ранню діагностику і корекцію порушень розвитку;

– підвищувати психологічну компетентність вихователів, батьків із питань виховання і розвитку дитини.

Запорукою успішної реалізації моделі інклюзивної освіти є ефективна співпраця вчителів, відповідних фахівців, батьків та учнів. Спеціалісти з проблем розвитку дітей є важливими помічниками та партнерами вчителів.

Отже, ключовим фактором реалізації інклюзивної освіти має бути відповідна підготовка педагогів для роботи з дітьми з особливими потребами. Кінцевий результат такої роботи: готовність педагогів та фахівців до реалізації інклюзивної моделі навчання (знання особливостей навчання та виховання дітей в умовах інклюзії; практичні вміння втілення технологій навчання дітей з особливими потребами та співпраці з батьками; достатній рівень мотивації до подальшого вдосконалення своїх умінь та навичок).

Практична частина. Інклюзія. Погляд із середини.

1. Результати анкетування дітей з ООП.

2. Результати анкетування батьків дітей з ООП.

3. Анкетування вчителів, які навчають дітей з ООП.

4. Анкетування школярів-ровесників з питань інтеграції дітей з ООП в середовище.

Моніторинг з питань інтеграції дітей з особливими потребами в шкільне середовище

Були опитані школярі з різних аспектів інклюзивного навчання:

у 2008-2009 н.р. (90 респондентів – учнів 7-9-х класів)

та 2014-2015 н.р. (71 респондент з учнів 7-8-х класів.

Запитання для дослідження:

1. Навчання разом з дітьми з особливими потребами змушує тебе…

2. Я разом з учнем з особливими потребами за однією партою…

3. Вчитель приділяє увагу учневі з особливими потребами. Твої дії…

4. У чому ти вбачаєш свою роль,навчаючись з учнями з особливими потребами…

5. Як поставляться твої батьки до спільного навчання з дітьми з особливими потребами?

6. Створення додаткових комфортних умов для учнів з особливими потребами…

7. Пропозиції щодо покращення інтеграції учнів з особливими потребами в шкільне середовище.

Результати проведеного моніторингу

1. Навчання разом з дітьми з особливими потребами змушує тебе…

Аналізуючи відповіді школярів за 2008-2009 та 2014-2015 н.р., потрібно зазначити, що на одному рівні 28% є бажання ровесників допомагати учням з ООП; на 3% збільшилася кількість відповідей, як то «бути толерантним» та «розуміти проблеми» дітей з особливостями розвитку. Радісно, що на 2% зменшилася кількість відповідей щодо «ніякового ставлення» та бажання «бути обережними». Важливо зазначити, що знизилося бажання дружити з дітьми з ООП та бути відповідальним, уважним! Можливо сприйняти дані відповіді, як нівелювання особливостей в дитячому середовищі, повне сприйняття школярів з ООП в середовищі ровесників. Але зниження бажання дружити з даними учнями застерігає. Над цим колективу школи ще потрібно ще працювати.

2. Я разом з учнем з особливими потребами за однією партою…

Перебування за однією партою з учнем з ООП має інший психологічний підтекст, порівняно з 1 запитанням: одна справа абстрактно навчатися з дитиною з ОП, інша ж – сидіти з такою дитиною за однією партою, тобто ділити зі школярем з особливостями розвитку 6-7 уроків та більшість перерв. Перший досвід інклюзивного навчання в класах відзначилося на відповіді «особливо ставитимусь», «дружитиму» - збільшення на 11%. На 11,7% зросла кількість відповідей «ставитимусь незручно», на 12% зменшилося бажання допомагати та наполовину скоротилося ставлення рівності до дітей з ООП. Порадувало, що зменшилася на 3% кількість відповідей «буду незадоволений», і також збільшилася кількість школярів, які гордяться такою подією «сидіти разом з учнем з ОП».

3. Вчитель приділяє увагу учневі з особливими потребами. Твої дії та почуття…

Дуже позитивним є суттєве зростання кількості відповідей «так і повинно бути», «повагу до такого вчителя», «радість за цього учня». Знизилася кількість учнів, які відчувають в зазначеній ситуації роздратування, але й спокійно ставляться наполовину менше школярів. Потрібно відмітити, що школярів, які сприймають факт з розумінням, менше на 6%.

3. У чому ти вбачаєш свою роль, навчаючись з учнями з особливими потребами…

Кожен з учнів-однокласників дітей з ООП має власне бачення своєї ролі: збільшилася кількість відповідей «бути другом-товаришем», «допомагатиму, підтримуватиму», «ставитимуся як до рівного».

5. Як ставляться твої батьки до спільного навчання з дітьми з особливими потребами?

7. Пропозиції щодо покращення інтеграції учнів з особливими потребами в шкільне середовище

Загалом важливо відмітити, що ставлення дорослих до спільного навчання дітей з ООП є позитивним, особливо це стосується інтеграції в шкільне середовище та соціалізації в суспільство. Позитивним є емоційний фон дітей з ООП, які відвідують школу, розширення зони спілкування, встановлення дружніх стосунків з ровесниками тощо. Тобто головна мета інклюзії як процесу поєднання середовища та учнів з ООП досягається.

Висновки. «Необґрунтовані тривоги і хвилювання з приводу інклюзії»

Дитина з обмеженими можливостями, це особлива людина із своїми поглядами, своїми бажаннями, своїм самопочуттям людської гідності. Діти з обмеженими можливостями, які не маю відхилень у психічному розвитку, повинні отримувати повноцінну загальну освіту, а їхнє соціальне життя повинне оптимально наближатися до життя повноцінної людини. Саме такому гуманному напрямку надає перевагу державна політика України та Міністерство освіти і науки України останні роки. Завдяки гуманному та духовному напрямку державної політики України упродовж 7 років впроваджується у життя базова доктрина Організації Об’єднаних Націй, спрямованої на захист та права дітей, їхньої соціальної інтеграції у сучасному середовищі, що дало можливість на базі Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 відкрити інклюзивний клас.