Проблема формування здоров’язбережувальної компетентності у контексті педагогічної спадщини О. А. Захаренка

 

  Шановні молоді вчителі!

Запрошуємо переглянути статтю  Андрющенко Тетяни Костянтинівни, завідувача  кафедри дошкільної освіти та професійного розвитку педагогів ЧОІПОПП, доктора  педагогічних наук  «Проблема формування здоров’язбережувальної компетентності у контексті педагогічної спадщини О. А. Захаренка», у якій автор розкриває педагогічні умови формування у дітей здоров’язбережувальних життєвих навичок в контексті педагогічної спадщини О.А. Захаренка.

     Конституція України визнає життя і здоров’я людини одними з найвищих соціальних цінностей. Однак в умовах сьогодення наявні значні негативні зміни в ноосфері, які провокують погіршення умов життєдіяльності людей та стану їхнього здоров’я. До цих змін відносяться: глобальні екологічні та економічні кризи, стрімка технологізація життя, потужний потік інформації тощо. Від сучасної людини вимагається здатність до швидкої адаптації до умов життя, що змінюються, та кризисним ситуаціям, які потребують збільшених фізичних, психічних та інтелектуальних зусиль й, відповідно, високого рівня здоров’я. Тому збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління є одним із головних завдань держави, сім’ї і самої дитини. Про це також зазначено у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки: «перспективним завданням освіти є формування здорового способу життя як складової виховання». У контексті сказаного гостро постає проблема організації освітнього процесу, спрямованого на формування у підростаючого покоління системи наукових і практичних знань, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності, зорієнтованих на збереження власного здоров’я і відповідального ставлення до здоров’я свого і оточуючих, тобто здоров’язбережувальної компетентності. Адже «під поняттям здоров'язбережувальної компетентності розуміють характеристики, властивості людини, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я − свого та оточення» [4, 86].

   Проблемі формування, збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління пріоритетного значення надавав видатний педагог сучасності Олександр Антонович Захаренко. Він вважав, що «здоров’я дитини − це усміхнене обличчя, щасливе дитинство» [3, 23] і був упевнений, що «у природі існує закон, який, на жаль, не вивчили попередні покоління, не знає і нинішнє: «В єдності різноманіття − здоров’я, розвиток, прогрес». Так в природі, так має бути і в суспільстві» [3, 62].

    Талановитий педагог усвідомлював, що «найбільше багатство людини − її здоров’я. Вона зможе це оцінити, якщо його втратить. Діти розуміють це лише підсвідомо, бо їм притаманна уява про свою вічність або хоча б про довговічність. Думки про смерть, та ще й передчасну, природа не передбачила у дитячому віці. Для чого людині знати і думати про те, що «на роду написано»? Закон передбачає відповідальність педагогічних і медичних колективів за збереження і зміцнення здоров’я школярів» [3, 72]. Враховуючи це, у «школі над Россю» були створені умови для формування в учнів здоров’язбережувальної компетентності, яка ґрунтується на опануванні дітьми життєвими навичками, що забезпечують здатність індивіда до адаптивної  й позитивної поведінки. До зазначених навичок відносяться «життєві навички, що сприяють фізичному, соціальному, духовному та психічному здоров’ю»    [4, 86].

Життєві навички, що сприяють фізичному здоров'ю.

Навички рухової активності.

     Педагогічний колектив Сахнівської школи постійно ставив перед собою завдання навчити кожну дитину, а через неї і членів сімей, берегти своє здоров’я.  Важливим вважалося загартування дитини. Починали його із зарядки на свіжому повітрі і завершували обливанням тіла холодною водою. Найголовнішим центром у школі вважався центр здоров’я. У нього входили: зимовий і літній плавальні басейни, спортивна зала, спортивні ігрові майданчики, дендропарк, десять зон відпочинку. Улюбленим місцем відпочинку дітей був басейн. Олександр Антонович зазначав: «Басейн використовується не лише для одержання фізичного задоволення, а й для навчання дітей плавати та загартовувати своє здоров’я. Заняття в басейні проводяться згідно з розкладом. Всі учні відвідують його 1-2 рази на тиждень. Вода обробляється сріблом, у ній також розчиняється сіль Чорного моря. Впродовж одного сезону в хворої дитини припиняється розвиток сколіозу. Цілюща вода позитивно впливає на інші органи. Здача екзаменів у 9 і 11 класах та заліку в решті класах з плавання – обов’язкова. Оцінки ставляться в атестаті про середню освіту» [3, 102].

Санітарно-гігієнічні навички.

     О. А. Захаренко був прихильником того, «щоб дітей змалку привчати до чистоти і порядку. І не лише для того, щоб хтось побачив, відмітив. А для себе, свого існування, нормального життя. Не всі додержуються правил гігієни у повсякденному побуті. Прикладів дитячої безкультурності десятки і сотні, та річ у тім, що діти наслідують дорослих» [3, 75]. Незаперечним є факт, що навички особистої гігієни, уміння виконувати гігієнічні процедури (до­гляд за шкірою, зубами, волоссям тощо), сформовані в дитинстві, ляжуть в основу здорового способу життя людини.

Режим діяльності та відпочинку.

     Вміння чергувати розумову та фізичну активність формувалося в дітей у культурно-виховному центрі Сахнівської школи. «Діти з 1-го до 5-го класу займаються двічі на тиждень хореографією, а з 2-го по 4-й класи ­– музикою. Учні залюбки відвідують гуртки художньої самодіяльності, творчі об’єднання, клуби за інтересами. Велику популярність мають духовий оркестр, вокально-інструментальний ансамбль, ляльковий театр, художня школа, балетна студія тощо. Систематично проводяться вечори відпочинку, звітні концерти, КВК, шкільні свята» [3, 25]. Ця важлива навичка закріплювалася завдяки загальній зацікавленості у результатах справи, готовності кожного члена колективу надати допомогу, активно включитися в роботу.

Життєві навички, що сприяють соціальному здоров'ю.

Навички ефективного спілкування.

      Важливим чинником, який впливає на стан здоров’я людини є вміння налагоджувати стосунки з оточуючими. Це виражається, перш за все, через спілкування. Тому в дітей необхідно сформувати уміння слухати, чітко висловлювати свої думки, відкрито виражати свої почуття, без тривоги та звинувачень, володіти невербальною мовою (жести, міміка, інтонація), адекватно реагувати на критику, просити про послугу або допомогу тощо. Великий педагог закликав дітей і вчителів: «Було б чудово, аби ви приносили одне одному щодня хоч маленький плюсик: ласкаве слово, ніжність, приємні сюрпризи. Даруйте своїм близьким посмішку, як головний аргумент згоди у вирішенні найскладніших проблем» [1, 45].

Навички співчуття.

         Живучи в суспільстві, людина має навчитися розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей, висловлювати це розуміння, зважати на почуття інших людей, допомагати та підтримувати їх. Вона не може бути байдужою. Глибоко розуміючи це, О.А. Захаренко, зауважував:   «Дитина не може бути байдужою до чужого болю. Справжня людина не може бути байдужою до чужих успіхів. Вона або ревнує, або заздрить або радіє. Для байдужої людини все одно, що діється навколо. Чи можна виховати небайдужу особистість? Так, можна і треба, бо це та риса, яка підносить дитину над суспільством, робить її особистістю, що не здатна на погані вчинки, що співпереживає своєму товаришеві, який потрапив у біду» [3, 91].

Навички розв’язування конфліктів.

         «Життя прожити – не поле перейти», – говорить народна мудрість. Людина протягом свого життя потрапляє в різні ситуації, не завжди позитивні і корисні для її здоров’я. Не оминути інколи і конфліктних ситуацій. Тому надзвичайно важливо навчити дітей розв'язувати конфлікти на основі толерантності, за допомогою конструктивних переговорів.

       Толерантність. Цей термін означає терпимість, а точніше, повагу до чужої думки. Поняття зрозуміле ще й тому, що причиною багатьох конфліктних ситуацій у світі є те, що обстоюється лише власна думка. Олександр Антонович  був переконаний, що «вчити толерантності треба змалку, з самого дитинства, навіть майбутніх мам. Головним для дітей має бути рівність і справедливість, яка так необхідна для майбутньої толерантної людини» » [3, 76].

Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров'ю.

Самоусвідомлення та самооцінка.

         Важливим аспектом збереження і зміцнення психічного здоров’я          О. А. Захаренко вбачав створення атмосфери душевної рівноваги, спокою , захищеності, формування у дітей позитивного ставлення до себе, інших людей, до життєвих перспектив: «Треба дбати про дотримання норм елементарної моральної культури й насамперед культури людських взаємин. Особливо повинні насторожувати найменші прояви грубощів і неповаги» [3, 75].

Навички самоконтролю.

     Неабиякий вплив на стан здоров’я особистості та оточуючих має здатність людини до самоконтролю: уміння адекватно виражати свої почуття, контролювати прояви гніву, долати тривогу. О.А. Захаренко зазначав: «Є чітка межа в поведінці переважної більшості учнів, яку вони ніколи не переступлять, – совість не дозволить. Моральні норми, звички, прищеплені в сім’ї, школі, оберігають від необдуманих вчинків, допомагають зробити правильний вибір навіть в екстремальних ситуаціях» [3, 100].

    Необхідним для збереження здоров’я є й уміння раціонально планувати час. Олександр Антонович вчив своїх вихованців: «Починаючи з першого дня навчальної чверті, виконайте домашнє завдання, що сьогодні задавалось. Повторіть його в переддень наступного уроку. Спробуйте влаштувати собі такий режим – і ви відчуєте власний ріст, легкість, а уроки не будуть тяжкою каторгою, а святковістю. Не засмучуйте своїх рідних пустими обіцянками типу: «Якось потім, куди спішити». Хай буде рисою характеру – не залишати задуману справу на потім, на завтра. Завтра будуть нові справи!» [1, 47].

         Потужний вплив на формування в молодого покоління здоров’язбережувальної компетентності має приклад дорослих: педагогів і батьків. Однак вчителі, постійно спілкуючись з дітьми, забувають про свій вік, не знаходять часу подумати про власне здоров’я.  Розуміючи це, Олександр Антонович закликав своїх колег: «Шановні друзі, колишні учні і колеги! Повірте, переконайтесь: те, що ми називаємо здоров’ям тіла, потрібне Вам самим і Вашим рідним. Зміцнюйте його, загартовуйте спеціальними вправами. Другого життя не буде! Проживіть те, що Вам відведено, гідно, пристойно, без недуг, каліцтв. Пам’ятайте, береженого й Бог береже» [3, 69]. «А ліки мало зарадять, адже будь-яка лікарня не може повністю повернути те, що безповоротно  людина втратила. Живіть якомога довше, почуваючись сильними і здоровими, бо немічні вчителі не викликають здорового інтересу в дітей. Якщо у Вас змолоду є здоров’я, намагайтеся зберегти його до глибокої старості [2, 15].

         Неабияке значення для зміцнення здоров’я дітей і закріплення в них навичок здоров’язбереження має створене дорослими і учнями природне середовище. Дендропарк і територія Сахнівської школи обсаджені спеціальним видом туй, що є чудовим профілактичним засобом проти легеневих та бронхіально-астматичних захворювань у дітей. Перебуваючи серед туй, учні і вчителі одержують заряд здоров’я, непомітну, але таку необхідну порцію ліків.

      Особлива увага в здоров’язбережувальній діяльності з учнями приділялася в школі вивченню правил збирання і застосування лікарських рослин. Цьому сприяла так звана «жива аптека» – навчальна ділянка у вигляді кола з багатьма секторами, де учні вирощували лікарські рослини: від конвалій до звіробою. О.А. Захаренко зауважував: «Клумба є навчальним полем, де пояснюють, коли збирати квіти, як сушити, не змішувати. Поруч таблички з написами, для яких цілей збирають рослини, рецепти виготовлення напоїв. До речі, щорічно в осінній час діти заготовляють до 500 коробок спеціального лікувально-профілактичного чаю «Букет Надросся» та набір трав і квітів для молодіжного напою «Пастушка». Сахнівський чай стабілізує тиск, нормалізує роботу серця, заспокоює нервову систему, робить людину бадьорою і життєрадісною впродовж усього дня» [3, 103].

Цінними для сучасних і майбутніх поколінь є поради мудрого Педагога щодо збереження здоров’я:

  1. Не перевантажуй себе морально і фізично, бо шкода від цього непоправна.
  2. Намагайся їсти вчасно, за своїм режимом, вживаючи натуральні продукти.
  3. Не вживай без міри алкоголь, бо він передчасно з’їсть печінку.
  4. Бажано вживати підігріту їжу, не можна харчуватися систематично всухом’ятку.
  5. Не переїдай! Закінчуй трапезу, якщо ще трішки хочеться їсти.
  6. Стеж за своєю вагою. Найкраще, якщо вона стабільна.
  7. Використовуй всяку можливість перебувати там, де є свіже, незабруднене повітря.
  8. Систематично загартовуй свій організм. Ранкові вправи (фіззарядка) зберігають тонус на весь день. Роби легеневі вправи разом з дітьми.
  9. Обливайся холодною водою. Краще це починати влітку.
  10. Користуйся народними методами лікування й ліками. Вір їм, бо то досвід людства.    [2, 15].

     Роздуми і мудрі думки Олександра Антоновича Захаренка залишаються актуальними і сьогодні. Вважаємо, що досвід роботи Сахнівської школи з  формування в дітей здоров’язбережувальної компетентності, створення умов для зміцнення їхнього здоров’я доцільно впроваджувати і в системі дошкільної освіти.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Академік із Сахнівки / Під ред. Кузьминського А.І. – Черкаси, 2008. – 448 с.
  2. Захаренко О.А. Поради колезі, народжені в школі над Россю: Роздуми педагога / Олександр Антонович Захаренко. − Черкаси: «Ваш дім», видавець Дикий О.О., 2005. − 92 с.
  3. Захаренко О.А. Слово до нащадків / Олександр Антонович Захаренко. − К.: СПД Богданова А.М., 2006. − 216 с.
  4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О. В. Овчарук. − К. : «К.І.С.», 2004. − 112 с.