Джерела педагогічного досвіду В.Ф. Шаталова

Віктор Федорович Шаталов  - вчений-педагог, викладач математики, директор школи.

Педагогічний стаж – 63 роки. З них 50 років – дослідження та експерименти в галузі педагогіки. Педагогічний досвід – 50 книг,  більшість перекладена на 17 мов. Заслужений учитель України.

Основні педагогічні ідеї: виклад нового матеріалу укрупненими блоками, що зумовлює значне скорочення термінів вивчення окремих навчальних предметів.

За методикою Шаталова, робота над новим матеріалом охоплює такі етапи:

1) розгорнуте, образно-емоційне пояснення вчителем відібраних для уроку параграфів;

2) стислий виклад навчального матеріалу за опорним плакатом (збільшена копія аркуша з опорними сигналами);

3) вивчення опорних сигналів, які отримує кожний учень і вклеює їх у свої альбоми;

4) робота з підручником і аркушем опорних сигналів у домашніх умовах;

5) письмове відтворення опорних сигналів на наступному уроці;

6) відповіді за опорними сигналами;

7) постійне повторення й поглиблення раніше вивченого матеріалу.

У класі дається еталон розв’язання типової задачі та вказуються номери завдань, що відносяться до цього типу. Ці завдання учні розв’язують самостійно, причому кожен із них вибирає посильні для себе завдання. Для сильніших учнів пропонується завдання підвищеної складності. Облік виконання завдань учні ведуть у спеціальному зошиті. Контроль за правильністю їх розв’язання здійснює учитель.

Науковець І.П. Підласий так характеризує організацію навчального процесу В.Ф. Шаталова, яка складається з семи етапів:

1. Учитель викладає новий матеріал. Учням треба його вислухати і збагнути основні ідеї. Записи не ведуться.

2. Учитель знову, але вже більш стисло повторює щойно викладений матеріал, використовуючи при цьому плакати з опорними сигналами. Відбувається згортання матеріалу, запам’ятовування головних зв’язків.

3. Учні одержують спеціальні аркуші з опорними сигналами. Вони є зменшеними й не розфарбованими копіями плакатів, закріплених на класній дошці. Завдання учнів на цьому етапі уроку полягає в тому, щоб ці копії розфарбувати. Вважається, що тут відбувається подальше кодування інформації, відбувається її мимовільне запам’ятовування.

4. Опорний плакат довго висить у класі на спеціальному стенді, і учні мимоволі сприймають його зміст.

5. Домашня робота з опорними сигналами, зіставляючи його з відповідним розділом підручника.

6. На наступному уроці учні відтворюють з пам’яті на окремому аркуші блоки опорних сигналів.

7. Учні почергово відповідають урок, спираючись на декодовані ними сигнали.

Ця методика дозволяє протягом одного уроку перевірити знання усіх учнів класу. А це означає, що кожен активно працює на кожному уроці.

Певною мірою справедливі зауваження, нібито методика Шаталова – це система натаскування учнів, яка забезпечує переважно механічне запам’ятовування і мало сприяє розвитку інтелекту школярів. Сьогодні у просторі ринкової педагогіки у цьому не вбачається нічого незвичайного.

По-перше, на ринку педагогічних послуг треба видати конкретний продукт – чітку відповідь учня, і з цим завданням методика справляється блискуче.

По-друге, репетиторські послуги, що передбачають «натаскування» перед відповідальними екзаменами, досить витребувані на ринку педагогічних послуг, і коротшого шляху, ніж застосування опорних сигналів для вирішення завдання, не існує.

Для подолання «розвиваючого обмеження» технології, В.Ф. Шаталов увів уроки самостійного складання аркушів з опорними сигналами, спеціальні заняття для розв’язування задач, уроки відкритих думок.

Література.

1. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології. І.П. Підласий / Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2004. – С. 146.