Лагода Микола Сергійович. Формування ключових компетентностей під час вивчення інформатики

Лагода Микола Сергійович,

учитель інформатики

Козацької загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

Звенигородської районної ради

У сучасному суспільстві, яке стрімко змінюється в різних сферах життя: політичній, економічній, науковій і культурно-мистецькій, – поряд з вихованням освіченої особистості особливого значення набуває формування вмінь людини самостійно мислити, здобувати знання, працювати з різними джерелами інформації, висувати нестандартні ідеї та прогнозувати, виявляти творчий підхід у будь-якій діяльності. Тому перед школою стоїть завдання виховати компетентного випускника здатного використовувати набуті знання в житті. Для розв’язання цього завдання у сучасній освіті використовують компетентнісний підхід. Сучасне суспільство, яке за рядом показників відносять до інформаційного (або суспільства знань), вимагає від його членів нових знань, умінь, навичків і здатностей, і породжує проблему спеціальної підготовки до життя в інформаційному суспільстві. Для того, щоб підготувати громадян до успішного життя та діяльності, потрібно чітко розуміти, якими мають бути люди, спеціалісти у XХІ столітті, тобто весь процес підготовки людини до життя повинен носити випереджальний характер, бути орієнтованим на майбутні запити суспільства, розв'язання проблем нового часу.

Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновлення змісту освіти, а й адекватних методів та технологій навчання. Але зміст та методика викладання будь-якого предмета мають певні

специфічні риси стосовно формування компетентностей учнів. В даний час немає загальноприйнятої класифікації ключових компетентностей, які необхідно формувати в загальноосвітній школі. Найбільш поширеною є класифікація А.В. Хуторського [1, c. 58]. Він виділяє наступні види компетентностей:

Інформаційна компетентність

В даній компетентності відбувається знайомство учня з комп'ютером як з пристроєм по роботі з інформацією. Цю компетентність можна використати під час отримання навичок по роботі з різними пристроями і приладами (навушники, колонки, принтер, сканер, web-камера і т.п.).

Учень повинен вільно володіти способами роботи з інформацією, виконувати пошук в каталогах, пошукових системах, ієрархічних структурах, робити витяг інформації з різних носіїв, аналізувати і відбирати інформацію, використовувати малюнки, таблиці, схем, як джерел інформації, уміло застосовувати інформаційні та телекомунікаційні технології для вирішення певних навчальних завдань.

Вчитель повинен залучати додаткову інформацію в процесі викладання інформатики, а також стимулювати учнів до її використання.

Також повинна відбуватись активна співпраця з кабінетом інформатики щодо використання навчальних програм з інших предметів [2, c.101].

Інформаційну компетентність я використовую під час вивчення таких тем: «Інформаційні процеси та системи. Роль інформаційних технологій у житті сучасної людини» – 5 клас; «Алгоритм організації пошуку інформаційних матеріалів (повідомлень) в Інтернеті. Аналіз інформаційних матеріалів (повідомлень), знайдених в Інтернеті.» – 6 клас; «Поняття про інформацію та способи її подання. Різновиди інформаційних повідомлень. Інформаційні процеси: отримання, збирання, зберігання, пошук, обробка і передавання інформації» – 9 клас, «Сортування, пошук і фільтрування даних у базі даних» – 11 клас.

Комунікативна компетентність

Комунікативна компетентність характеризується володінням різними формами усного мовлення (монолог, діалог, полілог, вмінням поставити запитання, навести аргумент при усній відповіді, дискусії, захист проекту тощо).

Учень повинен вміти вести діалог «людина» – «технічна система» (розуміння принципів побудови інтерфейсу, робота з діалоговими вікнами, настроювання параметрів середовища і т.д.), уміти представити себе усно і письмово, володіти стильовими прийомами оформлення тексту (електронне листування, мережевий етикет, створення текстових документів за шаблоном, правила подачі інформації в презентації і т.п.), володіти телекомунікаціями для організації спілкування з віддаленими співрозмовниками (розуміння можливостей різних видів комунікацій, нюансів їх використання і т.д.), уміння працювати в групі, шукати і знаходити компроміси (робота над спільним програмним проектом, взаємодія в Мережі, технологія клієнт-сервер, спільна робота додатків і т.д.).

Учителю необхідно організовувати групову роботу, проводити нестандартні уроки, уроки-змагання, КВК, стимулювати спілкування учнів з ровесниками та дорослими з метою підвищення рівня навчальних досягнень та ерудиції учнів [3, c. 21].

Комунікативну компетентність я застосовую під час вивчення таких тем: «Текстовий документ та його об’єкти» – 5 клас, «Графічний інтерфейс операційної системи. Довідкова система текстового процесора» – 6 клас, «Електронна скринька та електронне листування» – 7 клас, «налаштування параметрів середовища Lazarus» – 8 клас.

Ціннісно-смислова компетентність.

Саме вміння ставити особисті цілі, розуміти й усвідомлювати сенс своєї діяльності, при цьому співвідносячи його із завданнями зовнішнього світу, визначає в значній мірі успіх особистості взагалі і успіх в освітній сфері зокрема.

Учень формулює власні навчальні цілі (цілі вивчення даного предмету взагалі, при вивченні теми, при створенні проекту, при виборі теми доповіді і т.п.), уміє приймати рішення, брати відповідальність на себе, бути лідером групового проекту, приймати рішення у випадку нестандартної ситуації (збій у роботі системи, несанкціонований доступ до мережі ...) [3, c.23].

Цю компетентність я застосовую під час групової, колективної роботи, а також під час розроблення групових проектів під час вивчення різноманітних тем.

Соціально-трудова компетентність

У старших класах приділяють особливу увагу соціально-трудовим компетентностям, але й на уроках у середній ланці для їх формування можна і потрібно знайти місце, щоб учень міг усвідомлювати наявності певних вимог до продукту своєї діяльності (вимоги до програмного забезпечення, функціональність бази даних тощо), виконувати аналіз переваг і недоліків аналогів власного продукту (при проектній діяльності різного типу, при навчанні офісним технологіями), повинен володіти етикою трудових і цивільних взаємовідносин (види ліцензування програмного забезпечення, інформаційна безпека, правова відповідальність за порушення законодавства, авторські права і т.д.) .

Вчителю необхідно підбирати завдання таким чином, щоб вони передбачували для учнів самостійний пошук розв’язку. Необхідно надавати учням можливості обрання варіанту завдання чи шляху розв’язання задач. Також необхідно залучати дітей до роботи в групах. Обов'язкова умова – врахування індивідуальних можливостей школярів. Завдання мають бути якщо не індивідуальними, то хоча б різнорівневими, надавати учням можливості виявлення ініціативи, практикувати доручення учням (наприклад: «відповідальний за наочність», «консультант» тощо), залучати дітей до самоврядування [3. C. 24].

Так, наприклад, соціально-трудову компетентність я застосовую під час вивчення розділу «Програмне забезпечення» – 9 клас та при проектній діяльності у 7 та 8 класах.

Загальнокультурна компетентність

Загальнокультурна компетентність отримує особливий розвиток в ході реалізації творчих проектів на уроках інформатики.

Учень має володіти елементами художньо-творчих компетенцій читача, слухача, виконавця, художника  (проектування дизайну сайту і додатків, створення макетів поліграфічної продукції, колажів творів комп'ютерної графіки, музичних треків), розуміти місця даної науки в системі інших наук, її історії та шляхів розвитку, використовувати інформацію з історії відкриттів.

Учителю необхідно використовувати художню літературу в процесі викладання інформатики, розв'язувати задачі історико-культурного та екологічного  змісту, робити характеристику внеску в науку вчених різних національностей, наголошувати на внеску в розвиток науки українських інформатиків, виховувати учнів на прикладі життєвого та творчого шляху видатних інформатиків.

Активно застосовую цю компетентність під час вивчення таких тем: «Основи створення комп’ютерних публікацій. Створення інформаційного бюлетеня і буклету» – 10 клас, «Основи веб-дизайну. Створення й ведення власного блогу» – 11 клас.

Навчально-пізнавальна компетентність.

Можна зустріти міркування про те, що велику роль необхідно відвести навчально-пізнавальнії компетентності. Дійсно, у ході навчального процесу ступінь її сформованості іноді значною мірою визначає якість результату.

Учень має вміти здійснювати планування, аналіз, рефлексію, самооцінку своєї діяльності (планування власної діяльності з розробки програми, володіння технологією вирішення завдань за допомогою комп'ютера, комп'ютерним моделюванням), висувати гіпотези, ставити питання до спостережуваних фактів і явищ, оцінювати початкові дані і планований результат (моделювання і формалізація, чисельні методи вирішення завдань, комп'ютерний експеримент, і т.п.), володіти навичками використання вимірювальної техніки, спеціальних приладів, застосування методів статистики і теорії ймовірностей (практикум з вивчення внутрішньої будови ПК, моделювання роботи логічних схем тощо), уміти працювати з довідковою літературою, інструкціями (знайомство з новими видами ПЗ, пристроями, аналіз помилок в програмі і т.п.), уміти оформити результати своєї діяльності, представити їх на сучасному рівні (побудова діаграм і графіків, засоби створення презентацій).

Учитель має забезпечити високий науковий рівень викладання інформатики, створювати проблемні ситуації на основі сучасного життя, розв'язувати задачі та приклади різними способами, використовувати задачі підвищеної складності [3, c. 26].

Дану компетентність я застосовую під час вивчення основ подвійно та об'єктно-орієнтованого програмування, алгоритми роботи з об’єктами та величинами у 8 класі, основ створення комп’ютерних презентацій у 10 класі.

Компетентність особистісного самовдосконалення

Для її розвитку ефективні не тільки уроки, а й надання можливості проявити себе в позашкільному навчанні, а саме створення комфортного здоров'язберігаючого середовища (знання правил техніки безпеки, адекватна оцінка користі і шкоди від роботи за комп'ютером, вміння організувати свій робочий час, розподілити сили і т.д.), створення умов для самопізнання і самореалізації (комп'ютер як засіб самопізнання – тестування в режимі on-line, тренажери тощо; знаходження нових способів самореалізації – створення власного сайту-самопрезентації в мережі, публікації робіт, отримання авторитету в мережевому співтоваристві і т.п., створення умов для отримання знань і навичок, що виходять за рамки викладеної теми (вибір літератури, курсів, використання форумів підтримки, звернення за допомогою в мережеві спільноти і т.п.). Наявність здатності діяти у власних інтересах, отримувати визнання в деякій області (участь у предметних олімпіадах і конкурсах, завоювання авторитету в очах однокласників з допомогою унікальних результатів своєї діяльності), написання учнями повідомлень, рефератів, самостійних творчих робіт, використання випереджальних завдань, що передбачають активну самостійну та самоосвітню діяльність учнів.

Компетентність особистісного самовдосконалення в першу чергу залежить від самого учня під час вивчення домашнього завдання, пошуку додаткової літератури та цікавих матеріалів, проте я намагаюсь учнів до цього спонукати і робити мотивацію.

Проблема оцінювання сформованості основних груп компетентностей

належить до найменш розроблених та найбільш серйозних проблем, пов'язаних з упровадженням компетентністного підходу до навчання на уроках  інформатики, адже наша система  навчання   мала   прецеденти  тільки предметного оцінювання. В  усякому разі її розв'язання має бути централізованим, а критерії оцінювання  сформованості основних груп компетентностей – такими ж офіційними, як уже давно відомі «Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів» [4, c. 23].

Таким чином, можна побачити, що навчальний курс інформатики може

бути реалізований із застосуванням компетентнісного підходу. Чи потрібно для цього перебудовувати докорінно структуру курсу інформатики, чекати видання нових  підручників  і методичних  комплектів? Я вважаю, що наявність

компетентнісного підходу в системі освіти набагато доречніше і органічніше, ніж відсутність. Було б чудово, якби автори підручників могли перебудуватися і наповнити зміст завдань підручників відповідними завданнями, але в рамках існуючих навчальних програм вже можна цілком вести навчання на основі компетентнісного підходу. Скоригувати зміст може і сам учитель, змінивши, в першу чергу, мету уроку, так як компетентнісний підхід робить головним учасником освітнього процесу саме учня, з його індивідуальними цілями.

Список використаних джерел

1.        Хуторской А. В. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы образования / А. В. Хуторской // Народное образование. – 2003.– № 2. – С. 58.

2.       Самойленко Н. І. Інформаційні компетенції учнів у процесі

вивчення інформатики в класах інформаційно-технологічного профілю / Н. І. Самойленко, Л. П. Семко // Всеукраїнська науково-пошукова конференція “Теорія і практика розвитку ключових компетенцій учнів 12-річної школи” 27 березня 2008 р./ За загальною редакцією І. Г.Єрмакова. – Ч. ІІ – К. – Запоріжжя : 2008. – С.101.

3. Галатюк М. Модель навчально-пізнавальної компетентності у контексті вивчення природничих предметів / М. Галатюк // Наукові записки. – Кіровоград : КДПУ ім. В.Винниченка, 2011. – Вип. 98. – С. 21 – 26.

4.        Головань М. С. Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду / М. С. Головань // Вища освіта України. – 2008. – № 3.– С. 23.