Мирінець Оксана Василівна. Формування ключових компетентностей в учнів початкових класів

Мирінець Оксана Василівна,

учитель початкових класів

Черкаської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6

Черкаської міської ради


Перед сучасною школою постає завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сучасний світ пред’являє високі вимоги до діяльності людини, конкуренто спроможною може бути лише по-справжньому компетентна особистість.

Основною метою початкової загальної освіти є всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися, формування повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, умінь і навичок здорового способу життя. За роки навчання в початковій школі учні мають набути достатній власний досвід культури спілкування і співпраці у різних видах навчальної діяльності, самовираження у творчих видах завдань.

Набуття загальнонавчальних та цільових компетентностей діяльності є фундаментом подальшого успішного навчання школяра в основній школі.

Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства.

Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої − підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні

Компетентність − це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв’язання певних життєво − важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини [2, с. 3].

У Державному стандарті зазначено, що основним завданням початкового навчання є оволодіння учнями ключовими компетентностями.

До ключових компетентностей відносяться:

- уміння вчитися;

- соціальна;

- загальнокультурна;

- інформаційно-комунікативна;

- здоров’язбережувальна;

- громадянська.

Ключові компетентності є наскрізними інтегрованими утвореннями, які формуються засобами всіх предметів, у взаємозв’язку урочної й позаурочної роботи, у взаємодії з соціумом.

Сьогодні до школи приходять діти, які живуть в інформаційному суспільстві, у цифровому середовищі, і щоб скористатися його перевагами, вчителю необхыдно переосмислити самоцінність знань і самодостатність себе як джерела інформації.

Перед вчителем, як і перед школою, постало важливе завдання: підготувати дітей до дорослого життя так, щоб вони не втратили моральних орієнтирів, знайшли сенс життя, змогли найефективніше та найповніше реалізувати свої здібності і переконання.

Важливим чинником успішного формування предметних і ключових компетентностей молодших школярів є добір учителем найбільш ефективних засобів, методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності.

Компетентнісний підхід у навчанні вимагає, щоб сучасні навчальні засоби виконували не тільки інформаційну, а й мотиваційну та розвивальну функції.

Особливої уваги потребує мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися. Ми знаємо , що неможливо досягти навчальної самостійності учня без формування стійких позитивних мотивів учіння. Як відомо, мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення.

Внутрішня мотивація виникає поступово, у багатьох учнів вона нестійка і залежить від ситуації (цікаві завдання, змагання, підтримка вчителя та ін.)

О.Я.Савченко вказує, що особливо важливим є стиль навчального спілкування з дітьми. Тому постійно потрібно вивчати роботи Шалви Олександровича Амонашвілі. Пам’ятаючи слова цього великого педагога «В усмішці сила і мудрість вчителя», - кожний ранок потрібно починати з усмішки. Це чудовий початок дня, запорука гарного настрою. На ранкових зустрічах діти дарують один одному усмішки, створюють позитивний настрій, спілкуються, радіють успіхам своїх однокласників: хвалять один одного, висловлюють компліменти, дарують пісні, вірші. На цих зустрічах вітаємо іменинників, переможців дня [5, с.38].

Для формування оцінки рівня сформованості ключових компетентностей необхідно використовувати інтерактивні технології, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуації вибору, вільному обміні думками тощо. Саме інтерактивні методи («мікрофон», «позначка», «кубування», «сенкан», «незакінчене речення», «асоціативний кущ» та ін.) дають змогу під час проведення уроків в початковій школі створити таке навчальне середовище, в якому формується соціальна компетентність, розвивається світогляд, зв’язне мовлення, характер дитини. Навчально-виховний процес організовується так, що учні мають змогу вчитися співпрацювати в парах, групах, формувати свої власні ідеї та думки, навчаються критично мислити, сперечатися на задану тему.

Виховати відповідальність, працьовитість, повагу до інших, не ламаючи при цьому індивідуальності, можна тільки поважаючи й цінуючи кожну дитину. Тому можна використати таку форму роботи як «Головна дитина». Суть її полягає в тому, що з допомогою лічилки вчитель вибирає когось одного з класу. На чотири дні він стає головним учнем класу, міста, головний у світі. Решта дітей говорять «головній дитині» тільки добрі, приємні слова, підтримують її.

Дитина має відчути, що вона неповторна, унікальна, відчути, що її цінують, люблять, відчути повагу і увагу інших людей. У кожної дитини є позитивні якості, навіть у розбишак. За них можна похвалити. «Головна дитина» може робити те, що не дозволяється іншим, їй нічого не забороняють: пересісти за будь-яку парту, стати в шерензі де захоче, роздавати зошити, вести урок, навіть не виконувати домашнє завдання. Їй не роблять зауважень. Для неї виготовляють газету, куди вписують віршик, присвячений саме їй, діти дарують малюнки, наклеюють стікери та інше. По закінченні своїх головних днів дитина забирає газету додому.

Ця форма роботи допомагає долучити до життя класу батьків. Вони вдома теж продовжують цю акцію: виконують бажання дітей, готують улюблену страву, а головне – говорять, як вони її люблять і цінують [3, с. 51].

З багаторічного вчительського досвіду відомо, що у кожної дитини поступово формується здатність і прагнення копіткої роботи. Одному це вдається легше, іншому важче. Але кожний наступний крок, який зробила дитина, заслуговує на похвалу, важливо переконати її в тому, що вона здатна на більше. Учителеві потрібно організувати навчальну діяльність таким чином, щоб кожен відчув силу успіху, що надихає. Адже саме невдачі в навчанні призводять до того, що учень починає втрачати віру в себе, в свої  можливості. І педагог повинен вчасно підтримати учня, похвалити навіть за незначний крок до пізнання.

Сьогодні необхідно, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний, а запитували, досліджували, творили, розв’язували, інтерпретували та дебатували за його змістом, тому що учні, які мислять критично, зазвичай навчаються з інтересом.

Щоб процес навчання був більш емоційним, результативним, обов’язково має існувати зворотній зв’язок. Співпраця між учителем і учнями, залучення батьків до організації та проведення різних форм роботи – запорука успішної роботи. Тому важлива роль відводиться нестандартним урокам із використанням інтерактивних вправ. Наприклад, це урок-гра, урок-подорож, урок-аукціон, урок-дослідження, урок-презентація проектів [2, с.4].

Компетентнісний підхід у навчанні вимагає, щоб сучасні навчальні засоби виконували не тільки інформаційну, а й мотиваційну та розвивальну функції.

З метою забезпечення мотивації учіння  можна використати:

− цікавий матеріал;

− ілюстрації;

− дидактичні ігри;

− вправи, що передбачають цікавий для учнів процес виконання;

− завдання, що спонукають до пошуку значимих для учня результатів.

Крім того, компетентнісно орієнтовані навчальні засоби повинні готувати дітей до самонавчання. Із цією метою необхідно готувати для учнів алгоритм міркувань, різноманітні пам’ятки, схеми, таблиці, зразки виконання завдань. Тому, що опорні схеми, алгоритми міркувань, різноманітні пам’ятки, таблиці допомагають залучити кожного учня до активної діяльності на всіх уроках, довести уявлення з нової теми до формування понять, стійких навичок.

Попри те, що молодшим школярам важко відстоювати свою точку зору, свою позицію, ставити питання, бути ініціативними у здобуті знань, індивідуальні, парні та групові форми організації навчальної діяльності створюють ситуації, коли кожний учень має можливість висловитись, проявити себе у комунікативному процесі. Саме вони є найбільш цінними з точки зору компетентнісного підходу до навчання [5, с. 42].

Навчання – це важка розумова праця. І щоб ця праця була успішною, вона має бути цікавою, бажаною для учнів. Причому, цікавим може бути не тільки предмет, а й спосіб пізнання.

Одним із найефективніших способів пізнання є дослідницький підхід до предмета вивчення, коли не дають готових висновків, а надають змогу висунути свої гіпотези, або самостійно знайти правильну відповідь. Знання, набуті у процесі такої праці, зберігаються у пам’яті значно міцніше, оскільки вони не пасивно засвоюються, а здобуваються активними зусиллями. Ще Конфуцій свого часу наголошував: « Те що я чую, − я забуваю, те, що я бачу, − я пам’ятаю, те, що я роблю, − я розумію».

Часто на уроках використовую проблемні ситуації, ставлю проблемні питання, пропоную знайти вихід із проблемної ситуації. На таких уроках ставлю учням запитання, що розвивають або продовжують обговорення, наприклад: « Що б ви могли додати?», « А яка думка в тебе?», « Хто може висловити цю точку зору іншими словами?», « Хто згоден із цією думкою?». Для того щоб на уроках робота була цікавою, діти залюбки виконували завдання, я намагаюся навчати їх у ігровій формі. Діти засвоюють матеріал і виконують завдання, рятуючи або допомагаючи казковим персонажам.

Для формування та розвитку пізнавальних здібностей доречним є застосування на уроках рольових ігор, що дають учневі змогу проявити свої творчі здібності, акторський талант та глибше зрозуміти матеріал, який вивчається. Правила гри організовують пізнавальну діяльність учнів, мають дидактичну, виховну, організаційну функції. На основі правил гри вчитель має можливість керувати грою, процесами пізнавальної діяльності, поведінкою учнів.

У педагогічній діяльності необхідно використовувати метод проектів. Він є основною технологією формування ключових життєвих компетентностей учнів. Адже працюючи над створенням проектів, вони навчаються критично мислити, чітко усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, грамотно працювати з інформацією, бути комунікабельними постійно самовдосконалюватися.

Метод проектів є інноваційною педагогічною методикою. Він дозволяє найповніше врахувати індивідуальні особливості кожного учня. Дозволяє розв’язати проблему мотивації, створити позитивну атмосферу навчання, навчити дітей застосовувати свої знання на практиці для розв’язання життєвих і особистих проблем [4, с. 2-3].

В процесі розвитку пізнавальних інтересів та творчих здібностей особливе місце посідає особистісно-орієнтоване гуманне спілкування, різні прийоми заохочування допитливості, виникнення позитивних інтелектуальних почуттів (емоційність навчання), формування самостійності думки, нагромадження і осмислення цілеспрямованих спостережень, підтримка розумових зусиль дитини, розвиток асоціативного мислення, уяви. Не менш важливим є розвивальна насиченість уроку,  необхідно підтримати різними засобами дослідницький інтерес.

Виникнення у дітей запитань, різних пошукових дій, перевірка своїх сил у процесі пошукової діяльності, вільного вибору завдання виховує самостійне мислення.

Прямі засоби формування в учнів умінь навчатися – це використання навчальних вправ і завдань багатофункціонального характеру.

Стимулювання та мотивація навчання є основою формування пізнавального інтересу учнів. На етапі мотивації навчальної діяльності школярів учитель має зосередити увагу, викликати інтерес. Для цього потрібно чітко, просто сформулювати зрозумілу, привабливу мету, що відповідає віковим інтересам та захопленням дітей, адже зацікавившись, учень буде налаштований на сприймання матеріалу уроку, процес пізнання та вдосконалення буде більш ефективним [1, с. 46].

Формування ключових компетентностей в учнів початкових класів буде успішною за умови комплексного забезпечення усіх складових навчального процесу, а саме: чіткого визначення цілей навчання, добору відповідного змісту навчання, оновлення навчально- методичного забезпечення, добору ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності, відповідної професійної підготовки вчителя.


Список використаної літератури

1. Байбара Т. Компетентнісний підхід в початковій ланці освіти: теоретичний аспект / Т. Байбара  // Початкова школа. – 2010. – № 8. – С. 46.

2. Бібік Н. Компетентність і компетенції у результатах початкової освіти / Н. Бібік // Початкова школа. – 2010. – № 9. – С. 1-4.

3. Дідик О. В. Компетентнісно-орієнтовне навчання / О. В. Дідик. − Х. : Основа. – 2010. – 128 с.

4.  Додусенко Н. Теоретичні аспекти проектної діяльності молодших школярів / Н. Додусенко // Початкове навчання. – 2010. № 24. – С. 2-3.

5. Родигіна І. В. «Компетентнісно-орієнтований підхід до навчання»: Науково-методичний аспект. / І. В. Родигіна. – Х. : Основа, 2005 р. – 96 с.