Мацкевич Алла Миколаївна. Формування компетентнісного підходу під час проведення виховних заходів

Мацкевич Алла Миколаївна,

вихователь групи продовженого дня

загальноосвітньої школи I-III ступенів № 5

Золотоніської міської ради

«Найголовнішим у вихованні має бути

особистість вихователя. Вплив

особистості педагога на молоду душу

становить ту силу, яку неможливо

замінити ні підручниками, ні

моральними повчаннями, ні системою

покарань і заохочень…»

К. Д. Ушинський

Ми живемо у динамічному світі, що дуже часто змінюється. І саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежить її успіх та можливості самореалізації. Дитині сьогодні потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності для успішної адаптації в швидкозмінному соціумі та сучасному світі. Освітній процес сучасної школи спрямований на зміну позиції учня: з об’єкта навчання в активного суб’єкта навчально-виховної діяльності, а також активізує самокеровану, творчу діяльність школярів.

Питання компетентнісного підходу на сьогодні стало предметом обговорення у всьому світі. Компетентнісний підхід розглядають як такий, що дозволяє подолати розрив між існуючою освітньою практикою та новими вимогами до результатів освіти в умовах інформаційного суспільства. Компетентнісний підхід у вихованні акцентує увагу на формування морально-духовної, життєво-компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин [6, с. 33].

Сучасна психолого-педагогічна наука вважає джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки систему та ієрархію внутрішніх цінностей. Велика увага останнім часом приділяється формуванню загальних компетенцій. Реалізація компетентнісного підходу при відповідній організації позакласних заходів, є на сьогодні одним з актуальних питань для вивчення та обговорення зазначеної теми. Загальною ідеєю компетентнісного підходу є компетентнісно-орієнтована освіта, яка спрямована на комплексне засвоєння знань та способів практичної діяльності, завдяки яким людина успішно реалізує себе в різних галузях своєї життєдіяльності.

У педагогічній літературі не існує загальноприйнятого визначення поняття «компетентність». Але спільним для всіх визначень є розуміння її як здатності особистості справлятися з різними завданнями. В перекладі з латинської мови компетенція означає коло питань, у яких людина добре обізнана, володіє певними знаннями і досвідом [2, с.76].

Якщо звернутись до словникових джерел, то «Словник іноземних мов» пояснює «компетентність» як володіння знаннями, які дозволяють судити про будь-що, висловлювати вагому авторитетну думку. За новим тлумачним словником української мови компетентна людина визначається як така, що має достатні знання у будь-якій галузі, яка добре обізнана, тямуща в будь-чому [1, с. 548]. Автори тлумачних словників визначають компетентність як обізнаність, ерудованість, авторитетність, інформованість. Всі дослідники, що вивчали природу компетентності, звертають увагу на її багатогранний, різноплановий та системний характер.

Науковці також по-різному тлумачать поняття компетентнісного підходу. Компетентнісний підхід до освіти, зауважує М. Нагач, стає останнім часом все більш поширеним і претендує на роль концептуальної основи освітньої політики, здійснюваної як державою так і впливовими міжнародними організаціями, підсилює практичну орієнтацію освіти, підкреслює значення досвіду, вмінь та навичок, що спираються на наукові знання.

Н. Бібік наголошує на необхідності переходу в навчанні «з процесу на результат в діяльнісному вимірі, забезпечення спроможності учня відповідати новим запитам ринку, мати відповідний потенціал для практичного розв’язання життєвих проблем, пошуку свого «Я» у виборі майбутньої професії» [4, с. 2].

Т. Байбара поняття «компетентнісний підхід» розуміє як спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових і предметних компетентностей особистості. Компетентнісний підхід скеровує освіту на формування цілого набору компетентностей (знань, умінь, навичок тощо) котрими мають оволодіти учні під час навчання в школі [7, с. 46-51].

Основні складові компетентності:

1. Знання, а не просто інформація, що швидко змінюється. Різновиди знань, які необхідно вміти знайти і спрямувати в русло своєї діяльності.

2. Уміння використовувати ці знання в конкретній ситуації; розуміння яким способом можна здобути ці знання.

3. Адекватне оцінювання – себе, світу, свого місця у світі, конкретних знань, необхідності їх для своєї діяльності, а також методу їх отримання або використання.

Вивчаючи різні підходи науковців, можна визначити такі групи загальних компетенцій:

– Ціннісно-смислові компетенції. Вони пов’язані з ціннісними орієнтирами учнів, їхньою здатність бачити і розуміти навколишній світ, орієнтуватися в ньому, усвідомлювати свою роль і призначення, вміти правильно вибирати цільові установки для своїх вчинків, приймати рішення.

– Загальнокультурні компетенції. Дані компетенції дають змогу пізнання і національної та загальнолюдської культури, духовні та моральні основи життя людини; роль науки та релігії в житті людини; компетенції у побутовій і культурно-дозвіллєвій сфері, наприклад, володіння ефективними способами організації вільного часу. Прагнення жити в гармонії з навколишнім світом.

– Навчально-пізнавальні компетенції. Це сукупність компетенцій учня у сфері самостійної пізнавальної діяльності, що включає елементи логічної та методологічної діяльності. Сюди входять способи організації  цілепокладання, планування, аналізу, рефлексії.

– Інформаційні компетенції. Навички діяльності по відношенню до інформації в навчальних предметах і у навколишньому світі. Уміння самостійно шукати і обробляти необхідну інформацію, аналізувати наявні факти, відбирати потрібне, використовувати отримані знання на практиці. Володіння сучасними засобами інформації (телевізор, магнітофон, телефон, комп’ютер тощо) та інформаційними технологіями (аудіо-, відеозапис, інтернет).

– Соціально-комунікативні компетенції. Уміння жити й працювати в колективі, знання мов, способи взаємодії з людьми, навички роботи в групі, колективі; сформованість уявлень про способи виходу з конфліктних ситуацій.

– Компетенції особистісного самовдосконалення. Вони спрямовані на освоєння способів фізичного, духовного й інтелектуального саморозвитку. Сюди відносяться правила особистої гігієни, турбота про власне здоров’я, внутрішня екологічна культура.

Формування перелічених компетентностей, на мою думку, можливо в ході проведення позакласних заходів, як звичайних так і у нетрадиційній формі. Позакласний захід – це завжди маленьке свято, як для дітей, так і для самого педагога. Для педагога відкриваються можливості необмеженої творчості та фантазії, дітям дається можливість розкриття та реалізації власного потенціалу, який інколи залишається непоміченим на традиційних уроках і заходах.

Розглянемо деякі нетрадиційні форми проведення позакласних заходів: подорожі, екскурсії, віртуальні, інтерактивні ігри, телеконференції, телепередачі, вікторини, казки, брейн-ринги, конкурси та багато інших, які можуть бути обрані педагогом з урахуванням аналізу змісту та мети заходу. Позакласні заходи з використанням сучасних форм проведення сприяють розвитку в учнів перерахованих вище видів загальних компетенцій, таких як ціннісно-смислові, загальнокультурні,навчально-пізнавальні, інформаційні, комунікативні, соціально-трудові та компетенції особистісного самовдосконалення, які є важливими для розвитку і становлення сучасного учня [3, с. 73].

Для формування компетентностей можна проводити такі позакласні заходи:

1. Вікторина «Я знаю свої права!». Зміст вікторини сприяє формуванню комунікативних компетенцій і вміння працювати в колективі та команді, співпрацювати в малій групі. Вікторина – як форма організації заходу сприяє розвитку духу змагання і співробітництва в малих групах.

2. Віртуальна екскурсія «Скарби Черкащини». При організації цієї екскурсії учням попередньо даються завдання з пошуку інформації; створюються презентаційні матеріали, здійснюється підбір відеороликів, музичного супроводу. Проведена клопітка робота по підготовці до віртуальної екскурсії в підсумку дозволяє сформувати компетенції інформаційні, комунікаційні, вчить співпрацювати в колективі, нести відповідальність за доручену роботу.

3. Інтерактивна гра – особливо цікава і захоплююча учням. По-перше, це сучасне і оригінальне оформлення заходу, яке включає автоматизоване управління навчальним заняттям, а також дає змогу стати активним учасником гри і зайняти призове місце. Така організація заходу формує загальну культуру поведінки, активізує пізнавальну активність і спонукає до змагання і орієнтує на перемогу. Таким чином, дана форма сприяє формуванню цілого комплексу загальних компетенцій в учнів – загальнокультурної, навчально-пізнавальної, інформаційної, комунікативної.

4. Проведення заходу у формі телевізійної передачі є одним з  найменш використовуваних в педагогічній практиці форм заняття. Така форма організації цілком охоплює закладені стандартом загальні компетенції і викликає інтерес з боку учнів. Учні вчаться відповідати на питання ведучої передачі, виступаючи в ролі запрошених гостей, виступати перед класом. Створена атмосфера телевізійної студії дисциплінує учнів, вчить хорошим манерам і ведення конструктивного діалогу.

5. Мало приділяється уваги до проведення позакласних заходів у формі реклами, яка є цікавою та пізнавальною для учнів. Для організації подібного роду заходу, можуть залучатися учні, які готові працювати з інтернет-ресурсами, аналізувати наявний матеріал, представляти його у формі пам’яток, рекламних буклетів, схем і т.д. Аналогічного роду заходи сприяють формуванню цілого комплексу загальних компетенцій в учнів, перетворюючи його в інтерактивний пізнавальний компонент.

Сучасний розвиток суспільства, освіти викликає необхідність пошуку нових підходів до організації та ведення навчального процесу та у проведенні виховних заходів. Запропоновані форми проведення позакласних заходів, завжди позитивно сприймаються, активізують пізнавальний процес учнів, залучають до практичної діяльності і створюють ситуацію успіху, що є важливим  критерієм при індивідуальному підході до кожного учня [5, с. 91]. Такий підхід планування позакласних заходів дозволяє сформувати загальні компетенції та оцінити діяльність учнів за допомогою включення у навчально-виховний процес, активній і інтерактивній участі у заході.

Список використаної літератури

1. Новий тлумачний словник української мови: [в 3-ох т.] / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко]. – ІІ вид. – К.: Аконіт, 2005. – 2717 с.

2. Професійна освіта : Словник : навч. посіб. для учнів і пед. працівників проф.-техн. навч. закл. / АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти ; [уклад. : С. У. Гончаренко, І. А. Зязюн, Н. Г. Ничкало та ін.]. – К. : Вища шк., 2000. – 381 с.

3. Сергєєв В. С. Як реалізувати компетентнісний підхід на уроці й у позаурочній діяльності / В. С. Сергєєв, В. І. Млинців. – МАРКТИ, 2007.

4. Бібік Н. Компетентність і компетенції в результатах початкової освіти / Н. Бібік // Почат. шк. – 2010. - № 9. – С. 2.

5. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / За ред. О. В.  Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – С. 91.

6. Локшина О. І. Становлення «компетентнісної ідеї» в європейській освіті / О. І. Локшина. – К.: Пед. Думка, 2009. – С. 33.

7. Байбара Т. Компетентнісний підхід в початковій ланці освіти: теоретичний аспект / Т. Байбара // Почат. шк. – 2010. - № 8. – С. 46-51.