Тищенко Ольга Володимирівна. Формування ключових компетентностей вчителя під час вивчення загальноосвітніх навчальних предметів у сучасній школі

Тищенко Ольга Володимирівна,

учитель математики Москаленківського

навчально-виховного комплексу

«Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня

школа I - III ступенів»

Чорнобаївської районної ради

Враховуючи сучасний світовий досвід і потреби розвитку української школи, набули нового тлумачення базові принципи та напрямки діяльності педагогічних працівників при вивченні загальноосвітніх навчальних предметів. Згідно запропонованих стандартів професійно-педагогічної освіти для вчителів їхня діяльність повинна містити інноваційні компоненти на основі компетентнісного та особистісно зорієнтованого підходів.

Сучасні освітні системи розвинених європейських країн, одним із шляхів оновлення змісту освіти й навчальних технологій вважають орієнтацію навчальних програм на компетентнісний підхід та створення ефективних механізмів його запровадження [3, c. 22-31].

Згідно з цим, можна вважати, що набуття життєво важливих компетентностей є актуальним питанням освіти і дозволяє будь якій дитині вільно і правильно орієнтуватися в сучасному інформаційному суспільстві  [1, c. 8].

Тому набуття учнями знань, умінь і навичок спрямоване на вдосконалення їхньої компетентності, сприяє інтелектуальному й культурному розвитку особистості, формуванню в неї здатності адекватно реагувати на запити часу[1, c. 9] .

Надзвичайно актуальною ця теза постає для країн з перехідною економікою, яким вкрай потрібні освічені, висококваліфіковані й професійно компетентні кадри для всіх ланок народногосподарського комплексу.

При вивченні загальноосвітніх навчальних предметів кожна компетентність повинна бути побудована на комбінації взаємовідповідних пізнавальних ставлень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, всього того, що можна мобілізувати для активної дії [2, c. 23].

Компетентність кожного українського учителя має фіксувати суспільно визнаний комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, завдяки яким він здатний здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуро-доцільні види діяльності [5, c. 18-19].

Відомі вчені І. Лернер, В. Краєвський, А. Хуторський запропонували розглядати професійну компетентність учителя при вивченні загальноосвітніх навчальних предметів як єдність трьох складових [7, c. 15]:

- когнітивної;

- операційно-технологічної;

- особистісної.

Також відома діячка С. В. Іванова узагальнила всі запропоновані дослідниками підходи та дійшла до висновку, що структуру професійної компетентності вчителя при вивченні загальноосвітніх навчальних предметів становлять такі основні компоненти [8, c. 53]:

- спеціальний;

- соціальний;

- особистісно-індивідуальний.

У свою чергу, спеціальний компонент поєднує науково-теоретичну, методичну та психологічну складові, а науково-теоретична складова компетентності охоплює обізнаність у галузі навчального предмета, що викладається.

Сучасні загальноосвітні навчальні предмети повинні будуватися за таким алгоритмом [11, c. 65-69]:

- Конкретизація загальної мети (цілі) уроку (визначення предметної та ключової (ключових) компетентностей до конкретного уроку.

- Поділ змісту теми на навчальні ситуації в залежності від структури змісту – теоретичні знання, способи діяльності, вміння.

- Формулювання цільового завдання до кожної навчальної ситуації.

- Вибір методів навчання, адекватних цільовим завданням за їх дидактичними функціями (засвоєння, формування, узагальнення) та змісту навчального матеріалу (теоретичний, емпіричний чи практичний).

- Вибір форм організації навчальної діяльності учнів (індивідуально-самостійна, парна, групова, фронтальна чи їх оптимальне поєднання) відповідно змісту та методів роботи.

При виборі змісту, методів і форм орієнтація на цільову установку й уявлення очікуваного результату спільної діяльності.

Розвиток професійної компетентності вчителя передбачає організацію та самоорганізацію навчальної роботи, виходячи з умов запровадження у навчальних програмах та стандартах компетентнісної освіти [13, c. 91].

Шляхи формування та самовдосконалення професійної компетентності педагога (за В. В. Сидоренко) [13, c. 95]:

- шляхом проведення діагностики виявлення здібностей, нахилів, рівня сформованості різних компонентів професійної компетенції, ціннісних орієнтацій та напрямків, перспектив особистісного зростання та чинників, що перешкоджають розвитку й саморозвитку вчителя;

- за результатами діагностичних процедур створення особисто-гармонійної «Я-концепції» (конструювання індивідуально-особистісної траєкторії розвитку);

- організація творчого педагогічного процесу;

- інноваційний підхід до вдосконалення рівня професійної компетентності шляхом участі у проведенні семінарів, круглих столів, розробка і публікація навчально-методичних матеріалів, авторських програм, участь у конкурсах професійної майстерності;

- самоосвітня діяльність, робота над індивідуальною науково-методичною проблемною темою;

- апробація сучасних науково-методичних концепцій, вивчення та впровадження педагогічних технологій навчання і виховання;

- оптимальне поєднання фронтальної, індивідуальної та групової форм організації навчального процесу, застосування інтерактивних технологій навчання;

- складання плану вдосконалення професійної компетентності: вивчення педагогічного досвіду кращих колег, проведення показових уроків, самоаналіз уроків тощо.

- відвідування уроків, позакласних заходів педагогів-майстрів;

- створення учителем власної бази кращих розробок уроків, цікавих прийомів, знахідок;

- системне використання міжпредметних зв’язків тобто інтегративного підходу;

- поповнення власного арсеналу інноваційними формами уроків: урок-тренінг, урок-семінар, урок-пошук, урок-казка, урок-подорож, урок-діалог тощо;

- науково-дослідна та дослідно-експериментальна робота вчителя;

- розробка діагностичних процедур, завдань і тестів;

- кооперативна взаємодія з колегами, тобто участь у колективних та групових інноваційних формах методичної роботи (творчих групах, педагогічних та психологічних тренінгах, методичних фестивалях, презентаціях, педагогічних мостах, тощо);

- рефлексія власної діяльності;

- самокорекція;

- збір та укладання творчого портфоліо вчителя – колекції кращих конспектів уроків, сценаріїв позаурочних заходів, цікавих педагогічних знахідок тощо;

- поширення набутого і апробованого досвіду, оприлюднення індивідуальних напрацювань на нарадах, педрадах, методичних об’єднаннях, у періодичній пресі;

- підвищення загальноосвітнього та культурного рівнів: відвідування музеїв, театрів, виставок, читання літератури, преси; знайомство та спілкування з цікавими людьми, творчими особистостями.

Такі шляхи формування та удосконалення педагогічної майстерності педагога потребують особливої уваги до методичної роботи, що покликана забезпечити умови та сприяти формуванню та вдосконаленню професійної компетентності учителя.

Зрозуміло, що ці вимоги та реалізація компетентнісного підходу також здійснюють свій вплив на школу та на формування повноцінної особистості учня, яка зреалізує свої права й свободи, розкриє свої можливості і таланти і цим самим усвідомлено буде задовольняти інтереси та потреби суспільства в цілому.

Список використаної літератури

Бондар С. Компетентність особистості інтегрований компонент навчальних досягнень учнів / С. Бондар // Біологія і хімія в школі. – 2003. – № 2. – С. 8-9.

  1. Вердіна С. В. Секрети педагогічної майстерності. Уроки для вчителя / С. В. Вердіна, А.  Г. Панченко – X. : Основа, 2008. – 111 с.
  2. Гушлевська І. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній педагогіці / І. Гушлевська // Шлях освіти. – 2004. – № 3. - С. 22-31.
  3. Дяченко Л. Інноваційні методи навчання / Л. Дяченко // Дивослово. – 2005. – № 4. – С. 39-42.
  4. Єрмаков І. Педагогіка життєтворчості: орієнтири для XXI століття, кроки до компетентності та інтеграції в суспільство / І. Єрмаков // Науково-методичний збірник. – К.: Контекст, 2000. – С. 18-19.
  5. Єрмаков І. Феномен компетентнісно спрямованої освіти / І. Єрмаков, І. Погоріла // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2005. – № 9-10. – С. 1-20.
  6. Єрмаков І. Г. Компетентнісна освіта – від теорії до практики / І. Г. Єрмаков, О. В. Овчарук.  – К.: Плеяда, 2005. – 120 с.
  7. Компетентнісний підхід у сучасній освіті. Світовий досвід та українські перспективи / Під ред. Овчарук О.В. – К.: К.І.С., 2004. – 112 с.
  8. Компетентнісний підхід до вивчення природничо-математичних дисциплін у закладах середньої ланки освіти: Збірник матеріалів Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції (21-22 квітня 2005 року). – Херсон, 2005. – 176 с.
  9. . Овчарук О.В. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Директор школи. – 2005. – № 3-4. – С. 2-41.
  10. Пометун О. І. Компетентнісний підхід – найважливіший орієнтир розвитку сучасної освіти / О. І. Пометун // Рідна школа. – 2005. – № 10. – С.65- 69.
  11. Родигіна І. В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Х.: Основа, 2005. – 96 с.
  12. Чернишова Р. Мета сучасної школи – компетентність / Р. Чернишова, В. Андрюхова // Директор школи. – 2001. – № 8. – С. 91-96.
  13. Як стати майстерним педагогом : Навчально-методичний посібник / Кол. авторів: В. І. Ковальчук, Л. М. Сергєєва та ін.; за заг. ред. Л. І. Даниленко. – К., 2007. – 184 с.