Пірогов Сергій Олексійович. Формування основних компетентностей учнів на уроках інформатики та математики

Пірогов Сергій Олексійович,

учитель математики та інформатики

Комунального  закладу

«Черкаський навчально-реабілітаційний центр

«Країна добра» Черкаської обласної ради»

Традиційно мета шкільної освіти визначалася набором знань, умінь і навичок, якими має оволодіти учень. Сьогодні соціуму необхідні учні та випускники, готові змінюватись та пристосовуватись до нових потреб життя, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя.

Тлумачний словник сучасної української мови за редакцією В.Т. Бусела розглядає компетентність «як певну суму знань у особи, яка дозволяє їй судити про що-небудь, висловлювати переконливу, авторитетну думку. Компетентний – це той, хто знає, обізнаний у певній галузі; який має право за своїми знаннями або повноваженнями робити або вирішувати що-небудь, судити про що-небудь. Компетенція – це коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, в яких дана особа має знання, досвід» [1, с.445].

Слово «компетентність» походить від латинського «competens» (competentic), що в перекладі означає належний, здібний [6, с.541].

У педагогічному сенсі поняття компетенція частіше використовується для позначення:

- освітнього результату, який виражається в реальному володінні методами, засобами діяльності, у здатності розв’язувати поставлені завдання;

-  такої форми сполучення знань, умінь і навичок, що дають змогу ставити і досягати мету щодо перетворення навколишнього середовища.

Українські вчені по-різному тлумачать поняття компетентності. Найбільшого поширення у вітчизняній науковій літературі набуло визначення компетентності як «сукупності знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію» [2, с.149].

На думку О. Пометун, діяльність людини, зокрема засвоєння будь-яких знань,умінь і навичок, складається з конкретних дій, операцій, які виконує людина. Виконуючи ці дії, розмірковуючи над їх виконанням, усвідомлюючи потребу в них та оцінюючи їх важливість для себе та для суспільства, людина відтак розвиває компетентність у тій чи іншій життєвій сфері. Якщо сфера життя, в якій людина почувається здатною ефективно функціонувати (тобто компетентною), є достатньо широкою, йдеться про так звані ключові або життєві компетентності.

Міжнародний експерт професор О. Крисан презентує систему освітніх компетентностей на різних рівнях змісту освіти. Систему складають:

- надпредметні («транс», «міжпредметні») компетентності – їх часто називають «ключовими», «базовими»;

-   загальнопредметні компетентності – їх набуває учень упродовж вивчення того чи іншого предмета / освітньої галузі у всіх класах загальноосвітньої школи;

-  спеціально-предметні – ті, що їх набуває учень при вивченні певного предмета протягом конкретного навчального року або ступеня навчання.

Виходячи з цього можна сказати, що у процесі формування компетентностей як предметних так і життєвих перед вчителем виникають наступні завдання:

1. Сформувати понятійний апарат;

2. Навчити алгоритмам основних операцій;

3.Показати способи використання набутих знань при розв’язанні проблеми;

4. Забезпечити умови для творчої самореалізації учнів;

Яким чином реалізувати поставлені завдання?

Мабуть універсальної педагогічної технології «на всі випадки життя» не існує. Процес формування  ключових компетентностей потребує вмілого поєднання елементів різних технологій, комбінування різноманітних методів та прийомів. І кожен вчитель має власний «рецепт» розв’язання цієї проблеми, сформований роками кропіткої праці. І, гадаю, що навіть в умовах впровадження нової програми, набутий досвід не втратив своєї актуальності. Звичайно, доведеться адаптувати систему напрацьованих методів до вікових особливостей 5-тикласників, а також розв’язати низку проблем, пов’язаних з недоцільним змістом та вимогами програми [3].

У своїй педагогічній діяльності використовую елементи таких технологій:

1. Впровадження в навчальну діяльність проектних технологій;

2. Впровадження в навчальний процес елементів інтерактивного навчання;

3. Використання в ході навчальної діяльності проблемного навчання;

Математичні компетентності:

1. Процедурна компетентність – уміння розв’язувати типові математичні задачі.

Напрями набуття:

•  використовувати на практиці алгоритм розв’язання типових задач;

•   уміти систематизувати типові задачі, знаходити критерії зведення задач до типових; уміти розпізнавати  типову задачу або зводити її до типової;

•  уміти використовувати різні інформаційні джерела для пошуку процедур розв’язувань типових задач (підручник, довідник, Інтернет-ресурси).

2. Логічна компетентність – володіння дедуктивним методом доведення та спростування тверджень, необхідно:

•  володіти і використовувати на практиці понятійний апарат дедуктивних теорій (поняття, визначення понять; висловлювання, аксіоми, теореми і їх доведення, контр приклади до теорем тощо);

•  відтворювати дедуктивні доведення теореми та доведення правильності процедури розв’язання типових задач;

3. Технологічна компетентність – володіння сучасними математичними пакетами. (пакети символьних перетворень, динамічної геометрії – Gran – 2Д(3Д), електронні таблиці (Excel); необхідно:

•   оцінювати похибки при використанні наближених обчислень;

•   будувати комп’ютерні моделі для предметної області задачі з метою їх евристичного, наближеного або точного розв’язання.

4. Дослідницька компетентність – володіння методами дослідження практичних та прикладних задач математичними методами.

Напрямки набуття:

•  формулювати математичні задачі;

•  будувати аналітичні моделі задач;

•  інтерпретувати результати, отримані формальними методами;

•  систематизувати отримані результати, досліджувати межі справедливості отриманих результатів, установлювати зв’язки з попередніми результатами, шукати аналогії в інших розділах математики.

5. Методологічна компетентність – уміння оцінювати доцільність використання математичних методів для розв’язання практичних та прикладних задач.

- аналізувати ефективність розв’язання задач математичними методами;

- рефлексія власного досвіду  розв’язування задач та подолання перешкод з метою постійного вдосконалення власної методології проведення досліджень.

Компонентами математичної компетентності, як і будь якої іншої, є:

•   мотиваційний – внутрішня мотивація, інтерес;

•   змістовний – комплекс математичних знань, умінь та навичок;

• дійовий – навички навчальної праці (самостійність, самооцінка, самоконтроль) [4, с. 122].

Природа компетентності така, що вона може проявлятися лише в органічній єдності з цінностями людини, тобто в умовах глибокої особистої зацікавленості в даному виді діяльності.

Помітний ефект дають ділові ігри, спрямовані на розв'язання профільних задач. Вони активізують як інструмент і технологію саморозвитку, так і творче мислення. Засвоєння і закріплення матеріалу відбувається в кілька разів швидше, якщо використовувати метод “навчання під час гри “ . Цей метод дозволяє об'єднати таке бажане для учнів відчуття свята спілкування з таким бажаним для учителя вибухом інтересу до досліджуваного матеріалу з боку учнів. Але для успіху справи потрібно дотриматися ще однієї умови. Очевидно, що головним призом у таких іграх є отримані компетентності учнів. Але учням потрібен стимул.

Формування мотиваційного компонента здійснюється через:

•  забезпечення позитивного ставлення учнів до математичної діяльності;

•  виховання пізнавального інтересу;

•  пізнавальну самостійність та активність.

Внутрішня мотивація в багатьох учнів ще нестійка і залежить від ситуації. Тому необхідно пропонувати цікаві логікорозвивальні  завдання, розв’язання ситуативних завдань, цікаві факти із життя знаменитих людей, різноманітні історичні матеріали, ігрові ситуації [5, с. 81].

Сприяють формуванню позитивної мотивації й  різні форми заохочення, підтримка успіхів, емоційне спілкування.

Перед школою на сучасному етапі виникає найважливіша задача — формування інформаційної компетентності, тобто учитель узагалі, а вчитель інформатики особливо, зобов'язаний навчити школярів творчо працювати з інформацією — здобувати, аналізувати, творчо використовувати в практичній діяльності. Аналізуючи свій педагогічний досвід у цій сфері, можу констатувати, що для підвищення ефективності навчання на уроках інформа-тики варто розумно комбінувати як традиційні інтерактивні форми і методи, так і новітні інноваційні методи, що використовують сучасні інформаційні технології. Досвід роботи переконує, що використання комп'ютера є важливим засобом унаочнення навчального процесу, підвищення зацікавленості учнів навчанням, розвитку творчих здібностей та пізнавальної активної самостійності, розвитку алгоритмічного мислення, формування інформаційної культури.

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / укладач і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ ; Ірпінь ; ВТФ Перун, 2004. – 1440 с.

2. Професійна освіта : Словник : навч. посіб. для учнів і пед. працівників проф.-техн. навч. закл. / АПН України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти ; [уклад. : С. У. Гончаренко, І. А. Зязюн, Н. Г. Ничкало та ін.]. – К. : Вища шк., 2000. – 381 с.

3. Золочевська М. В. Формування дослідницької компетентності учнів при вивченні інформатики [Електронний ресурс] / М. В. Золочевська / Харків, 2009. – Режим доступу: osvita.ua/doc/files/news/59/5935/8.pdf 10.

4.Калугіна О. Р. Шляхи формування предметної компетенції на уроках математики. / О. Р. Калугіна // Освітянин. –  2008. – № 1. – С. 18-19.

5.Раков С. А. Формування математичних компетентностей випускника школи як місія математичної освіти / С. А. Раков // Математика в школі. – 2005. – № 5. – С. 2-7.

6. Етимологічний словник української мови. - Т.2. – К., 1985. – С. 541.