Шмалій Наталія Іванівна. Форми і методи компетентнісного підходу на уроках математики

Шмалій Наталія Іванівна,

учитель математики

Уманської  загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів №4

Уманської міської ради

Новий етап у розвитку шкільної освіти пов'язаний з упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Це вимагає певного підвищення професійної майстерності вчителя, доозброєння його новими знаннями, сучасними компетенціями, методами і технологіями, які б дозволили йому пере­будувати навчально-виховний процес відповідно до нових вимог і підходів.

Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів [3, c. 36].

Які основні складові компетентності?

По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності.

По-друге, уміння використовувати це знання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином добути це знання, для якого знання який метод потрібний.

По-третє, адекватне оцінювання - себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.

Виокремлюють трьохрівневу ієрархію компетентностей.

Предметні – формуються засобами навчальних предметів.

Міжпредметні – належать до групи предметів або освітніх галузей.

Компетентнісна освіта на предметному та міжпредметному рівнях орієнтована на засвоєння особистістю конкретних навчальних результатів – знань, умінь, навичок, формування ставлень, досвіду, рівень засвоєння яких дозволяє їй діяти адекватно у певних навчальних і життєвих ситуаціях.

Найбільш універсальними є ключові компетентності, які формуються засобами міжпредметного і предметного змісту. Виокремлюють п’ять наскрізних ключових компетентностей.

Уміння вчитися – передбачає формування індивідуального  досвіду участі школяра в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.

Здоров’язбережувальна компетентність – пов’язана з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.

Загальнокультурна (комунікативна) компетентність – передбачає опанування спілкуванням, здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур.

Соціально-трудова компетентність – пов’язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх з потребами ринку праці.

Інформаційна компетентність – передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, використовувати джерела інформації для власного розвитку.

Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами  до навчання, як

-         особистісно орієнтований (оскільки потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі для «всіх» на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти);

-         діяльнісний (тому що може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі  виконання конкретним учнем певного комплексу дій).

Сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу в навчанні, має вирішувати ряд завдань.  Це зокрема:

-         підвищення рівня мотивації учнів;

-         використання  суб’єктивного досвіду набутого учнями;

-         ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці;

-         формування у учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;

-         здійснення організаційної чіткості та оптимізації кожного уроку;

-         підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;

-         створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу;

-         наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю  за процесом навчання;

-         формування моральних цінностей особистості;

-         розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів;

-         створення ситуації успіху [1, c.20].

Педагог зобов'язаний па уроці дотримуватися цілого ряду ви­мог.

Проаналізуємо основні вимоги кожної групи.

Вимоги до структури уроку включають:

-                   чітко визначені цілі та завдання уроку;

-                   визначення   типу   уроку,   органічний   зв'язок   всіх   частин уроку;

-         зв'язок уроку з попереднім уроком і закласти перспективу на наступний урок;

-                   вибір оптимальних, виходячи із цілей і завдань уроку, методів вивчення і закріплення нового матеріалу;

-                   оптимальність  домашнього  завдання (форма,  обсяг,  запис у щоденнику, облік індивідуальних особливостей і т. д.).

Вимоги до підготовки та організації уроку припускають:

-                   підготовку та використання демонстраційного і роздавального матеріалу;

-         можливість для учнів одержувати частину завдань самостійно під керівництвом педагога;

- використовувати контроль і самоконтроль учнів у процесі ви­конання навчальних завдань; перевірку і самоперевірку після виконання ними завдання;

Вимоги до змісту уроку і процесу навчання включають:

урок повинен сприяти розвитку пізнавальних процесів в учнів (сприйняттю, пам'яті, уваги, мислення, мовлення); формувати якості особистості школярів (дисциплінованість, акуратність, ініціативність і т. д.);

урок повинен сприяти мотиву позитивного відношення учнів до навчання.

Вимоги до техніки проведення уроку припускають:

-                   певний ритм і темп уроку оптимальний для учнів класу;

-                   сприятливий психологічний клімат на уроці (взаємна доброзичливість, готовність учителя прийти па допомогу учневі і т. д.);

-                   взаємне співробітництво вчителя й учнів, педагогічний такт;

-                   використання різних видів діяльності учнів,  підтримувати інтерес до уроку.

Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновлення змісту освіти , а й адекватних методів та технологій навчання . Але зміст та методика викладання будь-якого предмета мають певні специфічні риси стосовно формування компетентностей учнів.

Ось характеристика предметного арсеналу шодо формування компетентностей учителями математики.

Соціальна компетентність:

-         Вибір учителем завдань , які передбачають для учнів самостійний пошук розв'язку.

-         Надання учням можливості обрання варіанту завдання чи шляху розв'язання задач.

-         Використання самооцінки та взаємооцінки учнів.

-          Розв язування задач різними способами та визначення раціонального шляху розв'язування.

-         Залучення дітей до роботи в групах. Обов'язкова умова – врахування індивідуальних можливостей школярів. Завдання мають бути якщо не індивідуальними, то хоча б різнорівневими .

-          Надання учням можливості виявлення ініціативи.

-         Практикування доручень учнями (наприклад: «відповідальний за наочність», «консультант» тощо).

-          Планування виховних заходів та заходів предметних тижнів, у яких передбачається самостійна активна діяльність учнів.

-          Залучення дітей до самоврядування .

Полікультурна компетентність.

-          Використання інформації з історії математичних відкриттів.

-         Використання художньої літератури в процесі викладання математики.

-          Розв'язання задач історико-культурного змісту.

-          Розв'язання задач екологічного змісту .

-         Характеристика внеску в науку вчених різних національностей.

-          Виховання учнів на прикладі життєвого та творчого шляху видатних математиків.

Комунікативна компетентність.

-          Стимулювання вміння учнів висловлювати власну точку зору.

-          Сприяння удосконаленню вмінь вести навчальний діалог.

-         Використання усних та письмових рецензій на відповідь, доповнень та зауважень до неї .

-          Удосконалення вмінь дітей формулювати цілі власної діяльності та робити висновки за її результатами.

-         Застосування взаємоопитування та взаємоперевірки з можливим подальшим коментуванням.

Організація групової роботи .

-         Проведення нестандартних уроків , уроків-змагань , КВК.

-          Підготовка учнями нестандартних запитань однокласникам .

-          Стимулювання спілкування учнів з ровесниками та дорослими з метою підвищення рівня навчальних досягнень та ерудиції учнів.

Інформаційна компетентність.

-          Залучення вчителем додаткової інформації в процесі викладання математики. –

-         Стимулювання учнів до використання додаткової інформації.

-          Активна співпраця з кабінетом інформатики щодо використання навчальних програм з математики.

-          Використання малюнків , таблиць , схем , як джерел інформації, та передбачення складання схем , таблиць , планів , опорних конспектів , як результату роботи учнів з інформацією.

-          Випуск стіннівок, створення інформаційних сторінок у класних куточках.

Компетентність самоосвіти і саморозвитку.

-          Написання учнями повідомлень , рефератів , самостійних творчих робіт.

-         Використання випереджальних завдань, що передбачають активну самостійну та самоосвітню діяльність учнів.

-         Залучення учнів до творчих виставок.

-          Залучення учнів до роботи в МАН.

-          Консультування учнів з питань самоосвіти.

-         Організація інтелектуальних конкурсів, ігор, предметних тижнів, які передбачають самостійне опанування учнями певних питань та їх самоосвітню діяльність.

-          Використання інтенсивних завдань з предмету, які передбачають пояснення учнями певних питань.

-          Використання навчальних програм з метою самоосвіти учнів.

-          Залучення учнів до роботи консультантами, що підтримує їх самоосвітній тонус.

Компетентність продуктивної творчої діяльності.

-          Забезпечення високого наукового рівня викладання математики .

-         Створення проблемних ситуацій на основі сучасного життя .

-          Розв'язування задач та прикладів різними способами, використання задач підвищеної складності.

-          Складання та розв'язування учнями тестів , задач , кросвордів тощо. o Залучення учнів до участі в конкурсах «Кенгуру», «Золотий ключик» тощо.

- Залучення учнів до участі в олімпіадах, МАН, у роботі заочних фізико-математичних шкіл [4, c. 9].

Список використаної літератури:

1. Математика 5 – 12 класи : Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К. : Перун , 2005 . – 65 с.

2. Математика 6 клас : підручники і посібники // [Г. Янченко, В. Кравчук]. – Тернопіль, 2006. – 272 с.

3. Інтерактивні технології на уроках математики. Харків : Основа, 2007 . –128 с.

4. Компетентнісний підхід до навчання учнів на уроках математики Метод. посіб. для вчит. – Харків : РМК Московського РУО, 2008.

. 6. Шкіль М. І. Алгебра і початки аналізу : Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. // М. І. Шкіль, З. І. Слєпкань, О. С. Дубінчук. – К. :  Зодіак-Еко, 2003. – 272 с.