Закони добра і краси О. Захаренка (Голяк Ю. В.).

Голяк Юлія Володимирівна,

учитель початкових класів

Золотоношківської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

Драбівської  районної ради

«Великий той учитель, який проймається справою, якої навчає», - писав один з найвизначніших представників Стародавнього Риму, державний діяч і письменник Катон Старший. Яскравим представником цього, є педагог-новатор, творець Авторської школи – Олександр Антонович Захаренко. Багато шкіл України і поза її межами, щось черпнули для себе і для свого досвіду з педагогічної спадщини Олександра Антоновича. Кожен може сказати: «Моя школа найкраща!», але найкраща школа це та, де панує атмосфера добра, взаєморозуміння, поваги, де дитина є «маленьким будиночком» в який школа, родина і соціум вкладає «цеглинки» чесності, гідності, порядності, де вчитель зацікавить, адже він не такий як всі, це людина, яка щодня радує дітей  новинкою, не буденно сіра, а святкова творча особистість, хто має знання ґрунтовні, із сумнівом і доказом, з власною думкою й елементом наукового дослідження. Так на чолі з директором Золотоношківської загальноосвітньої школи, весь педагогічний колектив школи вкладає в «будинки» і «будиночки» життєво-необхідні «цеглинки». Тут кожен вчиться працювати як самостійно так і в колективі чи групі. Поспішає творити добро, як заповідав Олександр Антонович. Кожна людина має природний дар «жити заради збереження і примноження краси, творити добро людям, не чекаючи вдячності». Звісно зернятко добра є в кожному, але те як воно проростатиме, залежатиме насамперед від вчителя. Адже вчитель для учня – це взірець добра.

Золотоношківська загальноосвітня школа є одним із навчальних закладів, який наслідує ідеї О. А. Захаренка, – це шкільні лінійки, які розпочинають тиждень із гімну, цим самим виховується в учнів любов до рідної землі, тижні які присвячені здоров’ю, Шевченковим дням (учні готують виразне читання напам’ять віршів великого Кобзаря), місячники проти шкідливих звичок, насадження та догляд за клумбами та парком, так звані «Трудові десанти». Прищепити у дитини повагу до праці, навичку трудиться – аксіама для кожного педагога. В процесі трудотерапії з дітьми обов’язково повинна бути ситуація, яка б заохотила дітей. Як вдома так і в школі дитину виховують, вона розуміє де правильно, а де не правильно.

Олександр Антонович Захаренко увів поняття «педагогіка трьох – вчитель – учень – батько». Та співпраця із батьками може бути цікавішою, як для вчителя так і для дітей. Бабуся, яка постійно піклується про свого внука, вміє виготовити своїми руками незвичайні речі (квіти із підсвічуванням), запропоновано провести майстер клас для всіх учнів, як результат, діти подякували, із задоволенням прийшли додому подарували мамам свої вироби. Під час перерви в дітей з’явилось нове заняття – навчити інших.

Учні 2-го класу Золотоношківської загальноосвітньої школи, ще змалечку знають, що птахам потрібно допомагати взимку, але знати це теорія, потрібно цю теорію закріпити практикою. Пов’язавши таку ідею з уроком природознавства і запропонувавши учням, щоб це було нашою звичкою, діти виготовили годівнички для пернатих і принесли корм, кожен другокласник в шкільному парку причепив свою годівничку і наповнив її кормом. Збираючись усім класом діти самостійно перевіряють наповненість їжею будинків пернатих, за потреби насипають корм.

«Без праці хліб не родить, не квітнуть троянди», - твердив Олександр Антонович. У процесі фізичної праці в учнів розвивається мускулатура різних частин тіла, координація і точність рухів, зграбність, сила, витривалість. Праця сприяє їх розумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами праці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різними знаряддями праці, матеріалами, дізнаються, про їх призначення, збагачують свій словниковий запас. Участь школярів у трудових процесах позитивно впливає на їх поведінку, дисциплінує. «Фізична праця, яка чергується з навчанням, - захоплююча подорож дитини в світ мрій і творчості» [2, с. 125].

З упевненістю можна стверджувати, що саме залучення школярів до цікавої творчої діяльності в позаурочний час спонукало їх до набуття нових знань і навичок. Гурткова робота дає можливість, на переконання О. Захаренка, виявити й розвинути природні можливості дитини, і «тоді дитяча душа заспіває, забринять струни серця. Особистість учня стане готовою до високого польоту. Так з’являться письменники, поети, художники, різьбярі, теслярі, математики» [1].

Учні 2-го класу беруть активну участь у гуртках зі спортивного орієнтування, «Рукоділля» та «Танців». В результаті занять в гуртку зі спортивного орієнтування учні здобули нагороди, це ще більше стимулювало їх до роботи.

На гуртку «Рукоділля» знайомлять із новими, але посильними формами роботи, своїми руками виготовляють різні вироби із різних матеріалів. Після чого самостійно організовують виставку, діляться своїми ідеями.

Дуже цікавим і пізнавальним для маленьких школярів є гурток з танців. Діти плідно працюють, щоб отримати бажаний результат, перш ніж полетіти маленькі пташенята падають, так і діти, після наполегливих спроб, отримують бажаний результат. І ніщо інше, як посмішка і вогник в маленьких оченятах, ніщо не замінять.

Олександр Антонович Захаренко, пояснюючи власну філософію виховання, говорив: «Школа без мрії – що птах без крил. Треба відшукати таку мрію, таку ціль, якою б захопились діти, батьки і вчителі. Тоді цікаво жити, навчатися, творити». І далі: «Ми, наприклад, щорічно ставимо перед учнями яку-небудь мету, точніше – готуємо їх до неї. Вона має надихати дітей, учителів, батьків, і якщо діти звикають жити в постійному прагненні – вирішувати певні великі задачі, то життя наповнюється глибоким змістом. І врешті-решт дитина навчиться жити цілеспрямовано» [1].

Вчитель і учень – дві невід’ємні частинки одного цілого. У Золотоношківській загальноосвітній школі створено радісний, щасливий світ дитинства насичений добром, мудрістю, красою. І сьогодні, в розбурханому океані політичних пристрастей, соціальних та економічних негараздів школа, клас – це острівці людяності добропорядності, духовності.

Отже можна зробити висновок, що «Без творчого вчителя не може бути, ні нової школи, ні нового суспільства, ні вільної України, а залежна Україна як повітря, як води потребує нової школи, яка хоч на крок йтиме попереду суспільства». Тому «педагогіка добротворення» О. А. Захаренка – це педагогіка сучасності та майбутнього яка буде актуальною та важливою завжди.

Список літератури.

1. Захаренко О. Поради колезі, народжені в школі над Россю // Освіта України. – 2005. – № 59–60.

2. Захаренко О. А. Поспішаймо робити добро. – Черкаси, 1997.