Живімо за законами добра і краси (Івко О. С.).

Івко Олександр Сергійович,

учитель англійської мови

Москаленківського навчально-виховного комплексу

«Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня

школа І-ІІІ ступенів»

Чорнобаївської районної ради

Сьогодення висуває перед педагогами такі вимоги, як професіоналізм, мобільність, здатність до творчого використання на практиці потоку інформації, що швидко зростає. Сучасна школа потребує «нового»  типу вчителя, який творчо думає, володіє сучасними методами і технологіями освіти, способами самостійного конструювання педагогічного процесу в умовах конкретної практичної  діяльності, умінням прогнозувати свій кінцевий результат.  Від рівня професійно-педагогічної культури педагога, його здатності до постійного особистісного та професійного зростання залежить і якість молодого покоління, його підготовка до самостійного життя.

Античні мудреці казали: «Хочеш розвивати державу-виховуй молодь». Адже саме молодь,  за якою-майбутнє в усьому, зокрема і в освіті, покликана зміцнювати державу. Переступаючи поріг навчального закладу, молодий спеціаліст сподівається реалізуватися в ньому як фахівець. Багато в чому успіх і результати навчального закладу залежать саме від  молодих спеціалістів, які охоче і швидко сприймають  інновації і втілюють їх в життя.  Це важливий складник подальшої результативності молодого вчителя та руху вперед.

Серед чинників, що безпосередньо впливають на успішне функціонування навчального закладу є розвиток професійної компетентності вчителів, в першу чергу молодих, і створення умов для становлення творчої особистості учня, випускника загальноосвітньої школи. Сьогоднішній випускник – випускник  XXІ багато в чому відрізняється від випускника минулих років. Це носій національних і загальнолюдських традицій, почуттів патріотизму, високих моральних цінностей. Випускник школи – це освітня, інтелектуально розвинута людина, їй притаманна широка ерудиція, висока якість знань і розуміння життя. Це людина для якої цінностями є Доброта, Істина, Почуття обов’язку до своїх корінь.

За новими Державними стандартами освіти ключовою фігурою Нової школи є вчитель. Потрібен учитель творчий, незалежний, конкурентоспроможний, культурний, морально і духовно розвинений… людина, яка любить свою роботу і своїх вихованців… особистість. Отже, сучасний вчитель – це той який приймає все нове і сам здатний змінитися. Той, хто не хоче відставати, рухається вперед і не зупиняється, досягнувши вершини, йде далі, піднімається вище.

З перших днів педагогічної діяльності молодий вчитель формується як особистість. Важливим етапом у підвищенні професійної майстерності молодого вчителя є самоосвіта. Самоосвіта педагога - це свідома діяльність з удосконалення своєї особистості як фахівця: адаптування своїх індивідуально неповторних якостей до вимог педагогічної діяльності. Прагнення до самовдосконалення, самоосвіта є важливими чинниками професійного зростання, що забезпечують розширення його творчих можливостей, пізнавальних інтересів  та формування творчої індивідуальності.

Важливим у професійному зростанні молодого педагога є вивчення філософської, психолого-педагогічної  літератури, ознайомлення із досвідом педагогів-новаторів. Мабуть немає жодного вчителя, а тим більше молодого фахівця, який би не звертався до вивчення спадщини великих педагогів ХХ сторіччя В.О. Сухомлинського та О.А. Захаренка з метою вирішення проблем, відшукування шляхів досягнення успіху у вчительській професії. Вчитель, який бажає розвиватися, підвищувати свій професіоналізм завжди замислиться над мудрими порадами педагогів минулого, уважно прослідкує за ходом думки кожного з них. Вивчення досвіду О.Захаренка мені як молодому педагогу дає можливість само розвиватися. Найперше, що зробив – звернув увагу на шість таємниць творчості вчителя.

Найперша таємниця творчості –«в контексті уроку, точніше у великій праці з підготовки  до нього, неповторного, єдиного, як прожите життя, як неповторне свято єднання вчительської душі з душами своїх вихованців. Друга таємниця творчості педагога – в його відмові йти протореною стежкою, в його звичці знаходити нестандартні вирішення будь-якої проблеми… Третя таємниця творчості вчителя-в його повній свободі вибору форм і методів. Без неї він задихнеться. Вимога єдина-знання ґрунтовні з сумнівом і доведенням, з власною думкою і елементом наукового дослідження. Четверта таємниця - демократизація навчання, в поєднанні з високою вимогливістю, турботою про здоров’я дитини. П’ята таємниця – пробудження і розпізнавання  у дітей природної обдарованості, яку всіма силами і вмінням педагога слід підтримати, розвинути, досягти найвищого рівня творчості у вибраній галузі. Шоста таємниця- стимул і ще раз стимул». Отже, в центрі навчально-виховного процесу - учень, дитина в проблемі її розвитку, формування її внутрішнього світу, організації її життя. «Та найголовніше на уроці – не сучасні методики, а фігура вчителя, якого чекають діти, бо знають, що в нього, вчителя, не порушиш дисципліну, бо пропустити такий урок-казку просто гріх. Якщо вчитель дозволяє собі окрик, підвищує голос на дітей, то сучасним його не назовеш. До уроку вчитель готується все життя, а сам урок – то результат» [3, с. 83-84]. Справжній  учитель повинен пам’ятати, що основним і кінцевим результатом    педагогічної діяльності є сам учень, розвиток  його особистості.

Педагог, який вірить в успіх справи, як правило, його досягає. Вирішальним є характер взаємин між учителем і учнем. Встановлення гуманістичних стосунків між педагогами і учнями на основі взаємної поваги вважається одним із факторів правильного розвитку шкільного колективу й створення й створення творчої атмосфери в якій найкраще проявляються здібності дитини, формуються позитивні якості особистості.

Ідеалом вихованої людини, стверджував О. А. Захаренко може бути лише розмаїття не схожих і по-своєму прекрасних, здорових фізично і духовно людей що живуть за законами добра і краси, сповідають загальнодержавні закони, загальнолюдську принципи і цінності. Добро це така моральна категорія, яка вміщує в собі усе найкраще, що є у світі. Добро – це уся наша позитивна реальність, це втілення в життя наших добрих думок і намірів. Добро це наша чуйність і безкорисливість, яка намагається всіма силами побороти зло і негатив людського суспільства. Без краси теж не можна існувати. «Ви придивіться, який красивий світ. Бачити б ту красу, не осліпнути, від водиці в озері, яка хвилями йде від берега. Краса в камінчиках, у травинках, що перешіптуються про свої таємниці. Краса в усьому. Чути б той лемент птаства, спів пташиного польоту… Не економне час на спілкування з живою природою. У дитячій уяві вона вся живе, як життєдайна мати» [3, с. 31-32]. Олександр Захаренко наголошує, що діти не завжди помічають красу природи, тому важливо вчителю звертати увагу учнів на все те прекрасне, що нас оточує: «Вчи дітей бачити красу світу. Вчи настійливо і переконливо, бо прощаючись з життям людини враз отямлюється і жалкує, що проходили роки, а вона не помічала дивовижних змін у природі, її істинної краси, не зживалася з нею і не робила для себе відкриття, не дивувалася всьому, що росте, цвіте і помирає». Олександр Антонович окремо виділяє пору року – весну, найкращу пору для пізнання своїх вихованців. Адже «в ці дні діти якісь особливі: чи на них діє після дощова погода, чи змінюються інші атмосферні показники, чи може весняне сонце їм таємниче усміхається... [3, с. 33]. В цей весняний період наші діти досить емоційні, ніби пробудилися після зимової сплячки. Великий педагог закликає проявити максимум уваги до вихованців: «Душа в них розкривається  навстіж: бери і ліпи, мов скульптор, людину… І довіряй, бо вони знають: тобі можна відкрити всі потаємні секрети більше ніж батькам. Таким треба стати, такого визнання треба заслужити. Це значить бути щасливим серед дітей, бачити не лише красу природи, а й красу душі дитини…» [3, с. 33].

Творчий учитель як найтонший психолог, найкращий знавець дитячих душ завжди залишить після себе хороший слід. Нам, послідовникам ідей О. Захаренка, які використовують досвід роботи народний учитель радив: «Залишайте після себе природну красу незайманого світу і не толочені квіти. Краса в дітях, яких ви народжуєте, змінюючи покоління за поколінням; будуйте для себе і для них тепле житло, удосконалюйте життя у містах і селах, робіть їх красивішими, зручнішими, затишнішими». «Не спішіть жити моно і плоско. Є вищий рівень краси. В єдності розмаїття культур, історій, народів – істинна велич здоров’я і довголіття. »

Торкнувшись серцем педагогічних ідей О. Захаренка, осягнувши атмосферу добра, зацікавлення, творчого шукання кожного прожитого ним дня, кожної великої справи необхідно кожному поширювати досвід його, враховувати його поради. Кожен із нас бажає жити краще, а щоб життя стало краще необхідно діяти. «Якщо хочеш змінити світ на краще. Зберегти його незайману красу і святість, починай це робити із себе і не завтра, а сьогодні, з цієї хвилини» [6].

Список використаної літератури

1. Бех І. Д. Педагогічна творчість О. А.Захаренка  / І. Д. Бех // Школа О. А. Захаренка як модель сучасної сільської школи, – Черкаси, 2006. – С. 9-15.

2. Демченко О. М. Індивідуальний освітній маршрут педагога-специфічна інновація в системі підвищення кваліфікації педагогів / О. М.Демченко // Завуч.-2016.- № 3-4.- С. 19.

3. Захаренко О. А. Поради колезі, народженій в школі над Россю: Роздуми педагога. / О. А. Захаренко. – Черкаси : Ваш дім. – 2005.– 92 с.

4. Захаренко О. А. Живімо за законами добра і краси/ О. А.Захаренко //Педагогічний вісник. – 1996. – № 3. – С. 4.

5. Захаренко О. А.Творчі таємниці вчителя / О. А. Захаренко // Початкова школа. – 1998. – № 3.

6. Захаренко О. А. Енциклопедія шкільного роду (автобіографічні дані, спогади, роздуми). -– с. Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, 2000. – Т. 2.