Ідеї родинного виховання О. А. Захаренка (Каптенко Я. О.).

Каптенко Ярослава Олегівна,

учитель початкових класів

Смілянської загальноосвітньої  школи

І-ІІІ ступенів № 11

Смілянської міської ради

Наші діти – це наша старість. Правильне

виховання – це наша щаслива старість,

погане виховання – це наше майбутнє горе,

це наші сльози, це наша провина

перед іншими людьми, перед усією країною.

А. Макаренко

Перед тим, як почати розглядати тему виховання дітей, необхідно відмітити, що теорія – це перше, а реальне життя – дещо інше. Горе тим батькам, які прочитавши теорію, подумають, що тепер вони вже все знають про виховання дітей. Проте необхідні не тільки знання, але й мудрість. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Чітко і доступно виховуючи своїх дітей, батьки вказують їм на ту поведінку, яку від них очікують.

Батьки повинні бути прикладом для своїх дітей. Якщо спосіб життя батьків буде заперечувати їхнім старанним настановам, результат виховання буде нульовим, тому що мало тільки наставляти своїх дітей на шлях доброти та  терпіння,  потрібно особисто вести дітей цим шляхом. В одній приказці говориться: «Ми вчимо дітей словами, а ще більше своїми справами, але більше всього – своїм прикладом».

Як відмітив О. А.Захаренко, що з домашньої оселі розпочинається прекрасне, розквітає пелюстками доброти і щедрості людська душа.

Душа дитини – це чаша, яка наповнена притаманними для неї рисами характеру. В ній відбивається те, що вложили в цю маленьку душу, як відбивається сонячний зайчик від діамантів чистої води.

Першоосновою життя дитини є сім'я як найближче середовище її існування. Перед батьками стоїть нелегке завдання – забезпечити дітям щасливе дитинство, орієнтуватись на її психологічне благополуччя. Проте часто, коли дитина починає відвідувати школу, батьки перекладають відповідальність за її розвиток, навчання і виховання саме на неї..

На думку О. А. Захаренка, – сім'я перебуває в центрі уваги шкільного колективу. Відбувається звеличування найблагороднішої професії – професії батька, матері. В бесідах з батьками завжди ставиться за приклад сім'ї, де доброзичливість, повага, турботливість панують у взаєминах між рідними. Говорити про краще в сім'ях - означає засуджувати погане. У випадках крайньої духовної бідності батьків (пияцтво, фізичне насильство над дітьми, сваволя) педагогічний колектив вдається до нещадної критики і боротьби, добиваючись поліпшення становища дитини в сім'ї.

Однією з причин, що ускладнює налагодження взаємодії між педагогами й батьками вихованців, є те, що кожен з них розуміє процес виховання дитини по-різному.

Виховуючи дитину, батьки мають дбати не лише про її фізичний, а й психічний та соціальний розвиток. Проте функції, які має виконувати родина по відношенню до дитини, реалізуються відповідно до її виховного потенціалу, який визначається ставленням батьків до процесу виховання та розвитку дитини (байдужого, відповідального, легковажного тощо); їхньою громадянською позицією, ступенем усвідомлення власної відповідальності за виховання дитини, культурою родинного побуту тощо.

Виховний потенціал батьків дітей шкільного віку є комплексом знань і вмінь психолого-педагогічного характеру, а також потреб, що визначають систематичну діяльність батьків спрямовану на виховання й розвиток дитини.

Так, з-поміж знань, необхідних батькам для ефективного виховання дитини, слід виокремити такі: знання про вікові особливості, закономірності та етапи психічного та фізичного розвитку дитини; про її потреби, інтереси й цінності; про правила оптимальної організації її життя у сім'ї та поза нею; про мету, засоби й методи виховання дитини шкільного віку, а також про сучасні досягнення у галузі педагогіки, психології, фізіології  тощо.

Для того щоб створити в сім'ї оптимальні умови для розвитку, виховання і навчання дитини, батьки мають уміти:

  • Синтезувати й застосовувати набуті знання на практиці;
  • Створювати психологічно комфортну атмосферу в сім'ї;
  • Організовувати взаємодію між членами сім'ї, а також різні види діяльності дитини.

Базовими для батьків є потреби:

  • У гуманістичному вихованні дитини;
  • Формуванні та реалізації у неї єдиної системи цінностей, яку сповідують  усі члени родини;
  • Спонуканні саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення шляхом передання їй свого досвіду та засвоєння досвіду, набутого людством, тощо.

Активізація виховного потенціалу батьків має тривати постійно. Рівень цього потенціалу можна оцінювати лише умовно, орієнтуючись на повноту розв'язання батьками певних завдань. Показником найвищого рівня потенціалу батьків, безумовно є вихована, різнобічно розвинена дитина з адекватною самооцінкою, що прагне  до підтримання гуманних взаємин з людьми навколо.

Характерними ж ознаками сімей, які мають недостатній виховний потенціал, є такі:

  • Непослідовність у виховних впливах на дитину;
  • Емоційне неприйняття батьками своїх дітей, що призводить до порушень психічного розвитку дітей; породжує зниження самооцінки дитини та рівня її домагань; є джерелом підвищеної тривожності (страх покарання, утрата любові з боку батьків); спричиняє виникнення непрямої агресії; налаштовує дитину на пасивне уникання труднощів.

Для маленької дитини сім'я - це цілий світ, в якому вона живе, розвивається, робить відкриття, вчиться любити, радіти і співчувати. У сім'ї закладаються основи особистості дитини. Саме там, вона  отримує перший життєвий досвід, робить перші спостереження і вчиться як поводитися в різних ситуаціях. Те, що дитина набуває в сім'ї у дитячі роки, зберігається протягом усього подальшого життя.

Для повноцінного розвитку особистості дитини, в сім'ї повинні складатися сприятливі дитячо-батьківські відносини. Діти, які ростуть в атмосфері любові і розуміння, мають менше проблем зі здоров'ям і труднощів у навчанні, ростуть доброзичливими, товариськими, відкритими, а порушення дитячо-батьківських відносин веде до формування різних психологічних проблем і комплексів.

Ніщо так не впливає на дітей, як виховання у сім'ї. Так склалося, що у кожної родини своя система виховання, яка складається з сімейних традицій, характерів батьків і дітей, цілей і методів виховання,  обставин життя всіх членів сім'ї.

Олександр Захаренко відмічає, що виховання неможливе без тісної співдружності школи і сім'ї. Тому педагогічний колектив Сахнівської школи прагне створити належні умови для їхньої спільної роботи. Вони вважають, що батьки повинні добровільно брати участь у всіх шкільних заходах, а не лише приходити на збори, урочисті свята. І слід шукати ненав’язливі шляхи прилучення батьків до школи, відкривати в кожному батькові, матері індивідуальну неповторність, педагогічне обдарування й майстерність. Уважне ставлення до навчальних досягнень, високе цінування трудової діяльності учня й батька – важливий чинник стимуляції бажання дітей бути кращими.

Спостереження вчителів за моральною вихованістю учнів, індивідуальні бесіди з батьками та матерями переконали їх у тому, що й емоційні стосунки в сім'ях потребують формування. А в окремі періоди, особливо в отроцтві, коли інтереси дітей розширюються з'являється почуття дорослості, самостійності й непомітно слабне зв'язок з родиною, треба спрямовано виховувати ставлення до рідних.

Інколи ми забуваємо, що школа – це не будівля, не навчальні кабінети, нехай навіть зразково обладнані. Школа – це постійний, самостійний рух вперед, ідея, що повинна неодмінно захопити одразу трьох: вчителя, учня, батьків. Виховна робота з учнями в одних випадках – це батьківство вчителя, в інших батьківство школи. У цьому виникає потреба тоді, коли дитина через певні обставини гостро потребує стати для чийогось серця близькою, рідною, улюбленою.

Батько, мати, рідні учня – активні учасники навчально-виховного процесу. Практика шкільного життя переконує, що слід шукати ненав’язливі шляхи залучення батьків до школи, відкривати в кожному батькові, матері, дідусеві, бабусі індивідуальну неповторність, педагогічне обдарування і майстерність. Адже без батьків неможлива підготовка багатьох позакласних заходів. Школа не може  обійтися без них і тоді, коли потрібне спільне переживання дитячої радості від здобутих успіхів. Уважне ставлення до навчальних досягнень, високі цінування трудової діяльності учня і батька – дуже важливий чинник, який стимулює бажання дітей бути кращими. Щоб забезпечити єдність сім’ї та школи у вихованні дітей, треба домагатися суспільної участі в шкільному житті учителів, батьків та учнів.                       Добре налагоджена й організована взаємодія шкільного навчального закладу з родинами школярів на думку О. А. Захаренка дає змогу батькам усвідомити необхідність набуття нових знань, аби виховати здорову і всебічно розвинену особистість дитини та забезпечити їй щасливе дитинство. Саме такий підхід до розуміння змісту співпраці школи  з родинами школярів сприяє формуванню психолого-педагогічного потенціалу батьків.

Список використаних джерел.

  1. Академік із Сахнівки / Під редакцією професора Кузьмінського А. І. – Черкаси: ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. – 448 с.
  2. Захаренко O. A. Виступ на обласній освітянській конференції м.Черкаси, Україна. — 1980 / Приватний архів родини Захаренків. — п. 8.
  3. Захаренко O. A. Виступ на засіданні вченої ради Інституту загальних проблем виховання АПН СРСР. м. Москва, Росія. — 1984 / Приватний архів родини Захаренків. — п. 19.
  4. Захаренко O. A. Виступ на першому каналі телебачення. Останкіно, м.Москва, Росія. — 1987 / Приватний архів родини Захаренків. — п. 50.
  5. Захаренко O. A. Виступ на педагогічній нараді «Деякі поради щодо формування в учнів загальнолюдських цінностей» с.Сахнівка Корсунь- Шевченківського району Черкаської області, Україна. — 1999 / Приватний архів родини Захаренків. — п. 122.
  6. Захаренко A. A. Мой гражданский долг // Советская педагогика. — 1989. – № 10.- С. 6-10.
  7. Захаренко O. A. Слово до нащадків: наук.-попул. вид. / Упоряд. Н. М. Чепурна — К., 2006.
  8. Захаренко O. A. Виступ на обласній освітянській конференції «Мудрість в літах. Мудрість в праці. Мудрість в здоров'ї» м.Черкаси, Україна. — 1987 / Приватний архів родини Захаренків. — п.48.