Ідеї родинного виховання О. Захаренка (Щербатенко Ю. А.).

Щербатенко Юлія Анатоліївна,

учитель початкових класів

Золотоношківської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

Драбівської районної ради

Черкаської області

Олександр Захаренко зазначав, що школа – це маленька держава. Вона не може існувати без ідеї, задуму, що захоплює дітей, учителів і батьків. Якщо така ідея зникає й не народжується нова, горе тій установі, школі, державі, бо вона деградує, зупиняється у своєму розвитку. В ній безцільно жити, в ній нудьга і немає прогрессу [3, с. 5]. Підтримуючи ідеї педагога-новатора, хочу зазначити, що  сім’я для дитини завжди на першому місці, це найрідніше коло людей, яким можна завжди довіритись, знайти підтримку, відчути опору та знайти захист та довіру. Дитина іде у світ від батьківської хати вже з своєрідним багажем знань, який буде поповнюватись і розвиватись упродовж навчання у школі.

Олександр Антонович Захаренко — український педагог, один із зачинателів педагогіки співробітництва, громадський діяч, директор відомої на Україні авторської школи у селі Сахнівка на Черкащині, дійсний член Академії педагогічних наук України.

Він створив нову систему громадянського, сімейного та трудового виховання, на практиці реалізував ідею школи-родини, школи, життя якої тісно перепліталося з життям села, його історією. Пошукова робота учнів спрямовувалася на дослідження родоводу і результатом цієї роботи стала «Енциклопедія шкільного роду» (в 4-х томах), видана у 2000 році [1, с. 37].

Разом з дітьми та їх батьками Олександр Антонович перетворив звичайну сільську школу у школу-комплекс, яка забезпечувала розвиток учня не гірше, а за багатьма показниками і значно краще, в порівнянні з міськими школами. У Сахнівській школі з ініціативи О. А. Захаренка та завдяки спільним зусиллям батьків і громадськості, були побудовані навчально-спортивний комплекс, танцювальний зал, ігрові кімнати, басейни, культурно-музейний центр, обсерваторія, створено музей села, започаткована шкільна багатотиражна газета.

Педагогічна діяльність у Золотоношківській загальноосвітній школі дала мені розуміння того, що навчальний заклад втілює ідеї родинного виховання започатковані О. Захаренком. Трикутник «школа – учні – батьки» є опорною схемою у вирішенні більшості питань, пов’язаних з проблемами навчально-виховного процесу. Кожна його ланка є рівноправним учасником усіх шкільних справ, ідей і задумок.

Під основними завданнями родинно-сімейного виховання колектив Золотоношківської школи вбачає:

- гармонійний всебічний розвиток дитини;

- підготовка її до життя в існуючих соціальних умовах;

- формування у дітей моральних цінностей з позиції добра, справедливості, правди, людяності;

- виховання національної свідомості і самосвідомості;

- культура поведінки в сім’ї;

- залучення до традицій родинно-побутової культури українців, активної участі у народних і сімейних святах.

Для кожної дитини сім’я – це головний осередок, де з покоління в покоління передаються моральні цінності, а першоосновою їх формування є взаємовідносини між батьками та увага до старших. Продовжуючи ідеї сімейного виховання педагога-новатора, зазначу, що вміння любити виховується тоді, коли вчительські настанови втілюються в практичні дії дітей, коли в сім'ї створюється атмосфера взаємного обов’язку та відповідальності.

Виховна робота школи спрямовується на те, щоб діти змалку віддячували рідним посильною працею за їх турботу. Повагу до старших, до людей, що народили і виростили, дали можливість щасливо жити і радіти життю вчений-новатор вважав «святим і непорушним законом життя людини». Олександр Антонович Захаренко  закликає не губити його новими модними лозунгами на кшталт «Старі заслуги нам не потрібні», інакше зміст життя втрачається, пропонує оточити повсякденною увагою і піклуванням ветеранів війни і праці, солдатських вдів, які вистраждали часом не менше тих, «хто став пам’ятником при дорозі», нагадує молоді: «Всім, що в тебе є: квартирою і школою, палацом і книгою ти зобов’язаний тим, хто колись, теж будучи молодим, орав і сіяв, будував і захищав» [5. с. 58].

Вчений називає самою мудрою, самою правильною школу, яка, сперечаючись із деякими кінокартинами, виховує у своїх учнів глибоку повагу до батьків і старших, людей похилого віку і шанованих громадян, до старості. «Повага до старості, — зазначає О. Захаренко, — є вічною естафетою, законом життя, що необхідно свято берегти і передавати із покоління в покоління» [2, с. 35].

Сам Олександр Антонович Захаренко, підкреслюючи роль і значення батьків, звертаючись до учнів, говорить: «Вони (батьки) нічого поганого, лихого вам не порадять. Вони завжди турбуються про ваше життя, про ваше здоров’я і роблять усе, щоб вам нічого не загрожувало, щоб ви швидко пізнавали світ, який оточує вас». Поряд з цим він акцентує увагу на тому, як навчити дітей любити своїх батьків, рідних. Інколи висловлює сумнів в необхідності цього, оскільки діти люблять батьків, бо на те й вони діти. Та все ж приходить до висновку, що такому умінню треба навчати мудро і наполегливо.

Приходько Світлана Миколаївна – незвичайна мама та справжня майстриня своєї справи – це, людина з великої букви, вона вправно та натхненно поєднала в собі маму і педагога та разом зі своїм чоловіком є засновником будинку сімейного типу.

У своїй педагогічній діяльності використовую ідеї родинного виховання, як головний приклад для виховання дітей.

Разом з батьками у першому класі було проведено виховні години на патріотичні теми, поваги до рідних та старших людей. На родинному святі до 8 Березня були запрошені мами та бабусі першокласників, також були адміністрація та вчителі навчального закладу. Дітки сумлінно готувалися до даного заходу, тому і результат такої праці було яскраво помітно. Велику пошану діти висловили батькам та вчителям і в знак вдячності та любові подарували всім присутнім листівки, зроблені власноруч.

Хоч я ще дуже молодий педагог, але пропрацювавши у стінах Золотоношківської школи, я вважаю, що саме школі та родині належить головна роль у вихованні і навчанні молодого покоління. Адже ці дві найголовніші ланки озброюють школярів глибокими і різносторонніми знаннями, вони є могутнім джерелом формування світогляду, національного духу, високої моральності, трудової підготовки, громадянського змужніння, глибоких людських почуттів, любові до матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу, пошани до рідної мови, історії і культури.

Список використаної літератури.

1. Ігнатенко П. Слово про новатора // Рад. освіта. 1998. 1 січ.

2. Береговой Я. А. Директор села: Об известном украинском педагоге А. А. Захаренко // Педагогіка толерантності. 2002. № 2.

3. Яковенко В. Духовний батько // Педагогіка толерантності. 2002. № 2.

4. Жалдак О. Про увічнення пам’яті Олександра Захаренка // Освіта України. 2002. 31 трав.; Освіта. 2002. 12−19 черв.

5. Каракоз С. Слово про вчителя // Освіта. 2003. № 4−5. 22−29 січ.