Значення сім’ї та родинного виховання у розвитку особистості школяра (Трохименко Т. Г.).
Значення сім’ї та родинного виховання у розвитку особистості школяра (Трохименко Т. Г.).

Трохименко Тарас Григорович,

учитель біології

Дубіївської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

Черкаської районної ради

Черкаської області

Школа і сім’я – два суспільних інститути, на які покладено обов’язок виховувати особистість. Сім’я є специфічним та особливим інститутом розвитку дитини. Упродовж усього життя вона є найважливішим компонентом мікросередовища, формує та загартовує характер дитини, значною мірою визначаючи її життєвий шлях у майбутньому [2, c. 339].

На думку американських педагогів-новаторів (Е. Берн, Дж. Елдер), план життя дитини підкріплюється батьками, підтверджується розвитком подій і остаточно складається при виборі життєвого шляху. Позбавлення уявлення про сімейні ролі, батьківські функції, навичок соціальної поведінки батьків викликає відхилення в психічному розвитку, серед яких особливе місце займає культура почуттів, поведінка, міжособистісні стосунки [1, c. 198].

Українська родина є органічною частиною нації і першоджерелом духовного становлення громадянина. Хліборобське життя українців у  стародавні часи впливало на родинний устрій. Стосунки в українській родині  будувалися на визнанні рівноправності чоловіка й жінки [1, c. 196].

Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мовлення, мислення, волю та почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість. Особливо велику роль відіграє сім’я в емоційному вихованні дитини [2, c. 340].

Педагогічний колектив Сахнівської середньої школи Корсунь-Шевченківського району на чолі із О. А. Захаренко є класичним прикладом родинного виховання та великої ролі сім’ї.

Сахнівська середня школа у 60-90-х рр. ХХ століття стала своєрідним взірцем новаторства, творчого пошуку підвищення ефективності навчально-виховного процесу [4, с.197].

У педагогічних ідеях О. А. Захаренка знаходимо настанови до розв’язання актуальних проблем морального, естетичного, трудового, фізичного виховання. Академік О. А. Захаренко завжди підкреслював необхідність об’єднання зусиль сім’ї та школи у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу. Педагог-новатор радив учителям і батькам боротися за збереження і зміцнення здоров’я школярів, що є фундаментом, який не повинен зламатися ні  за яких обставин [2, с. 341].

Сім’я, на переконання О. А. Захаренка, виховує свою дитину вже тим, що вона є: багата чи бідна, інтелігентна чи ні, сувора чи поблажлива. Виховує все: ранкова усмішка, звичайна  розмова, невимитий посуд на столі, робота у домашньому господарстві, батькова метушня зі зламаним дверним замком, бабусині скарги на здоров’я.

Академік Захаренко О. А.  відзначає особливе значення у родинному вихованні батьківського тепла, взаємної поваги у сім’ї, частоти та інтенсивності спілкування батьків з дітьми, сімейної дисципліни.

Дисципліна у сім’ї позитивно впливає на моральний розвиток дітей тоді, коли запроваджується в життя не хаотично, а послідовно; коли підтримується за допомогою довірливого спілкування і переконування, а не зовнішнього контролю; коли між дітьми і батьками складаються демократичні стосунки, а не процвітає вседозволеність чи деспотизм. Зайва поблажливість з боку батьків і відсутність зовнішнього регулювання також ведуть до відставання в соціалізації та моральному розвитку дитини, оскільки у неї не формується здатність контролювати свою поведінку. Дітям необхідне батьківське керівництво [2, c. 343].

Важливо, щоб батьки самі були моральними людьми, якщо вони прагнуть прищепити своїм дітям моральні норми і цінності. Багаторічні спостереження за поведінкою дорослих, які у підлітковому віці були засуджені за антигромадські вчинки, свідчать, що в період становлення особистості на них найсильніше вплинула антисоціальна поведінка батьків [2, c. 344].

Не секрет, що на сьогодні царина сімейного виховання менш вивчена  порівняно із загальним вихованням. Це пояснюється низкою причин:

– довгі роки в нашій країні здійснювалась державна політика, орієнтована  переважно на суспільне виховання, що принижувало роль сім’ї як інституту розвитку особистості;

– сім’я, будучи одним із найскладніших утворень в історії людства, має багато взаємозв’язаних напрямків своєї діяльності;

– сімейне життя і домашнє виховання – складні предмети наукового  дослідження, оскільки  досить часто вони є «таємницею», у яку люди  без особливого бажання впускають сторонніх, у тому числі й дослідників [1, c. 198].

Таким чином, для підвищення оптимізації та ефективності навчально-виховного процесу педагогові, класному керівникові, адміністрації школи потрібно виробити свою стратегію взаємодії «сім’я-школа» спираючись на педагогічні ідеї Олександра Захаренка.

Список використаної літератури.

1. Кований А. Сім’я та родинне виховання: площина досліджень / А. Кований // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. – 2011.– Вип. 37. – С. 195-200.

2. Галузяк В. М. Педагогіка: навч. посіб. /В. М. Галузяк, М. І. Сметанський, В. І. Шахов. – 3-тє вид., випр. і доп. – Вінниця: Державна картографічна фабрика, 2006. – 400 с.

3. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи : Методичний посібник. – Київ : Центр навч. літератури, 2003. – 316 с.

4. Захаренко С. Педагогічні погляди О. А. Захаренка на родинне виховання / Захаренко С. // Рідна школа – № 3. (Березень). – 2010. – С. 14-16.