Ідеї родинного виховання О. Захаренка (Третяк А. С.).

Третяк Анна Сергіївна,

учитель української мови та літератури

Смілянської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів № 1

Смілянської міської ради

Черкаської області

Вдале поєднання турботи і вимогливості до учня,

узгодженість в діях і вимогах батьків і вчителів —

нероздільні і обов'язкові складові виховного впливу.

О. Захаренко.

Родина – це те місце, де відбувається становлення справжньої людини, де беруть початок усі стремління, проходять важливі моменти у житті особистості, де формується її характер та утверджуються принципи існування. Родина, на думку Олександра Захаренка, є «дивовижним скарбом. Не кожній людині він дається. Та чи завжди він солодкий? Буває нудотний, з отрутою розчарувань, буває переповнений щастям кохання, взаєморозуміння» [1, с.18].

Так, сім’я як соціальний інститут, як перше і найважливіше місце, де перебуває людина, стає для неї оплотом усіх її прагнень і поривань, джерелом першого досвіду та знань про життя. Натомість «школа тримає під контролем взаємини учнів у сім’ї, виконання ними своїх обов’язків по відношенню до рідних» [6, с.24]

Поняття родинного виховання Олександр Антонович ставив на чолі загального процесу становлення особистості: «Надзвичайно важливо, у якому оточенні він [вихованець] живе. А яке його дозвілля? Чи є в нього друзі? Хто вони? Позитивно чи негативно впливають на вашого учня? Як ставляться до нього вчителі?.. А як часто вихованець спілкується із природою? Чи не байдужий він до неї, чи бачить красу в подихові вітерця і квітах? Чи бачить, як росте трава, як цвіте квітка?.. Але найважливіше: чи є у нього батьки, чи не забули вони про його існування?» [4, с.85-86].

Власний приклад, життєвий досвід старших поколінь (у першу чергу батьків) вчить та виховує по-особливому. А дитина все це оцінює та робить висновки, копіює та наслідує ставлення старших до тих чи інших питань, до життя загалом. Адже «ніщо так не вчить і не виховує, як приклад і досвід попередніх поколінь. Вони теж колись ростили крила, опановуючи світ знань, і тепер крокують осяйними шляхами дорослості» [2, с.22].

Педагог-новатор зазначає, що на плечі батьків лягла неймовірна відповідальність – ростити нове покоління людей, яке розвиватиме країну, берегтиме природу, робитиме відкриття і випереджатиме час. Олександр Антонович відмічає, що кожна мати, кожен батько з появою дитини стають єдиними у всьому світі педагогами, які ведуть по життю свою малечу, спотикаючись, шукаючи свої шляхи, набиваючи на лобі гулі, власні гулі, не відаючи, що прийде час і розлетяться ластовенята, хто куди, подалі від свого гніздечка. А поки не розлетілись, то батьки, діти, — ваша кров і плоть, і зробіть все, аби вони були кращими, ніж ви, аби вони були сильніші, розумніші від вас, аби були спритніші, кмітливіші, вижили в цьому житті, не порушили людських прав інших, аби любов і доброта були основними ідеалами здорової людини, людини завтрашнього дня, людина Нового суспільства [2, с.23].

Учений-практик надважливу роль у вихованні дітей надавав школі. Він переконував, що мудрою можна назвати ту школу, яка займається вихованням поваги та любові до родини, яка ставить за приклад достойних людей похилого віку, людей, які заслужили вшанування: «Повага до старших є вічною естафетою, законом життя, що необхідно свято берегти і передавати із покоління в покоління» [3, с.6].

Сьогоднішні діти є тією генерацією, яка має безліч можливостей, вони розуміються у складних питаннях сучасної техніки, спілкуються із друзями у чатах та на сторінках соцмереж, вони зазнають впливу не лише батьків, школи і «вулиці», а й Інтернет-спільноти. Крім того, надшвидкий темп життя і тонни інформації дещо нівелюють важливість певних загальнолюдських понять. А тому батьки та вчителі зобов'язані бути джерелами гуманності, щирості і доброти, які повинні оточувати дитину. Все це зобов'язує школу з особливою наполегливістю усувати ті чи інші недоліки сімейного виховання.

Олександр Антонович говорить про те, що процес становлення і виховання має бути застосований не лише до особистості дитини, а й загалом до родини. Особливого формування потребують емоційні стосунки у сім’ї. «В окремі періоди, особливо в отроцтві, коли інтереси підлітків розширюються, з'являється почуття дорослості, самостійності, й непомітно слабне зв’язок з родиною, треба спрямовано виховувати ставлення до рідних» [2, с.24].

Різні напрямки виховання, описані О. А.Захаренком, є важливими елементами загального процесу розвитку індивідуальності. Розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичне виховання та здоров’я повинні бути охоплені увагою як вдома, так і в школі. А тому Сахнівська школа рік за роком перетворювалася у місце, де учні не просто навчалися, вони ставали всебічно розвиненими особистостями, де їм прищеплювалася любов до праці, спорту, природи і краси навколо. Свої здобутки діти несли додому, де ділилися ними із рідними, також навчаючи їх. І це безкінечний процес розвитку та саморозвитку, навчання та самонавчання.

Важливим моментом є і те, що педагог зумів організувати таку діяльність педагогів, учнів та дітей, за якої було створено абсолютно новий тип навчального закладу – школу-родину. У її будівництві брали участь усі: і діти, і дорослі, а тому цей факт є яскравим прикладом системної роботи у вихованні підростаючого покоління.

Олександр Антонович критично ставився до стилю виховання тих батьків, які занадто поблажливо, зі сліпою любов’ю ставилися до дітей. На прикладі власного дитинства він демонструє моменти, коли батьки привчали його та брата з сестрою до праці, до того, що кожен повинен приносити користь родині. «Пригадую, в нашій сім’ї був закон: йдучи на роботу (ми ще спали), батько на столі завжди залишав план завдань на день. В кінці — приписка: після виконання можете погуляти. Ставши дорослими, посміювалися над батьком. Адже для гульні не залишалось часу при всіх наших стараннях» [1, с. 233].

Учений-практик своєю працею довів, що за умови системної та спільної роботи школи і сім’ї виховання майбутнього покоління матиме неймовірні результати. Спираючись на його праці, можна визначити основні положення, на яких будувалася родинно-виховна діяльність у Сахнівській середній школі:

• турбота про здоров’я дітей – першорядне завдання для вчителів і батьків;

• набуття школою статусу школи-родини;

• основою успіху у виховній роботі є тісна взаємодія школи, сім’ї і громадськості;

• повага до батьків, старших, одиноких літніх людей має стати законом для учнів, естафетою, що передається із покоління в покоління;

• школа повинна бути генератором ідей, які захоплюють відразу трьох – учителя, батька, учня;

• підтримання авторитету батьків, родичів в очах учнів;

• у школі дитині має бути так затишно, як у батьківській хаті, де про неї піклуються і допомагають;

• систематична турбота про педагогічну культуру і високе моральне обличчя батьків, їх відзначення за успіхи у вихованні дітей;

• систематичне застосування шкільних засобів масової інформації (шкільна газета, щоденна аудіолінійка, шкільна телестудія);

• поєднання турботи, вимогливості й поваги до учня, узгодженість у діях і вимогах батьків і вчителів [5, с.16].

Для дитини родина – це особливий скарб, але і навпаки. А тому взаємоповага та любов повинні бути засадничими елементами у вихованні підростаючого покоління. І тут працюють тільки закони тандему: «дитина-родина», «родина-школа», «школа-дитина». І тоді результатом виховання стане особистість, яка будуватиме міцну державу, працюватиме на благо Батьківщини, спираючись на досвід минулих поколінь, що і є метою виховання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. 210 шкільних лінійок. Загальношкільні лінійки, проведені в сільській школі протягом 1998–2000 років : Метод. посіб. / О. А. Захаренко, С. О. Захаренко. – Сахнівка: б.в., 2002. – 295 с.

2. Азбука педагогічних істин / Головне управління освіти і науки України Черкаської ОДА, ЧОІПОПП; [автор-укладач О. В. Крутенко]. – Черкаси, 2012. – 52 с.

3. Захаренко О. А. Виступ на пленумі ЦК КПРС, м. Москва, Росія. – 1984 / Приватний архів родини Захаренків. – п. 18.

4. Захаренко О. А. Слово до нащадків. – Київ : СПД Богданова А. М., 2006. –216 с.

5. Захаренко С. Педагогічні погляди О. А. Захаренка на родинне виховання // Рідна школа. – 2010. – № 3 (березень). – С. 14-17/

6. Захаренко С. О. Становлення громадянина / О. А. Захаренко, С. М.Мазурик. – Київ : Знання, 1976. – 31 с.

7. Суховершко Г. В. Повість про Олександра Захаренка. – Черкаси : Вертикаль, 2010. – 168 с.

8. Шамрай О. Г. Олександр Антонович Захаренко. / О. Г. Шамрай, О. Г. Гончарик. – Черкаси : Вертикаль.– 2012. – 96 с.