Ідеї родинного виховання Олександра Захаренка (Компанієць І. В.).

Компанієць Ірина Вікторівна, вихователь групи продовженого дня Сагунівської загальноосвітньої

школи I-II ступенів Черкаської районної ради

Ми живемо в період глобальної урбанізації суспільства, в прагматичному світі, в добу комп’ютерних та інноваційних технологій, в якому, відповідно, зростають і вимоги до особистості, до її освіченості, культури, морального, духовного, естетичного і родинного виховання.

Виховний процес сучасної людини починається з перших днів її життя, а саме з сім’ї. Дитинка – це гумка, яка вбирає в себе від батьків та родичів правила етикету, поведінки в суспільстві, поваги до інших, любові до рідного краю, країни… Саме в родинному колі формується її характер, психологічний та емоційний стани. Дивлячись на поведінку матері та батька, дитина намагається копіювати їх.

Питанням сімейного, родинного виховання переймалися вчені, педагоги. Одним із перших титанів-педагогів був давньогрецький філософ Арістотель, який вважав, що дитина до 7 років виховується батьками, які повинні її загартовувати, виховувати засобами гри, казки, музики, моральних бесід [1, с. 21]. Дотримувалися підходів Арістотеля та доповнили їх власними ідеями щодо родинного виховання митрополит Іларіон, В. Мономах, Я. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, О. Духнович, Г. Сковорода, К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, О. Захаренко.

Олександр Антонович Захаренко – академік АПН України та Російської академії освіти, народний вчитель СРСР, заслужений вчитель УРСР, член-кореспондент АПН СРСР, депутат Верховної Ради СРСР і народний депутат СРСР, голова Творчої спілки учителів України, голова комітету «Педагоги Співдружності за мир і взаєморозуміння», створив у селі Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області новаторську українську школу, в якій, використовуючи досвід педагогічної практики А. Макаренка і В. Сухомлинського, втілив власні педагогічні ідеї:

  • турботи про здоров’я дітей, їхню фізичну витривалість;
  • трудового виховання учнів;
  • естетичного виховання школярів;
  • формування духовно багатої особистості, свідомого громадянина-патріота;
  • шанобливого ставлення до батьків, особливо до матері.

Щоб зрозуміти, проаналізувати і постійно впроваджувати в своїй педагогічній практиці ідеї О. А. Захаренка, нам – молодим вчителям, потрібно розглянути саме поняття «виховання».

Термін «виховання» має різні прояви і тлумачення. Так, за словами В. В Ягупова, педагогічна категорія «виховання» вживається у педагогічній науці в чотирьох значеннях:

-         у широкому соціальному – це виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, який має не лише позитивну спрямованість. Дійсність містить конфлікти і протиріччя; тут особистість набуває не тільки позитивного соціального досвіду, але і негативного;

-         у широкому педагогічному – це виховна діяльність різних освітньо-виховних систем, які керуються педагогічними теоріями;

-         у вузькому педагогічному – це цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення певних виховних цілей;

-         у гранично вузькому – це розв'язання педагогом конкретної індивідуальної проблеми виховання або перевиховання.

Виховання – це процес цілеспрямованої, систематичної, організованої і планомірної взаємодії вихователя і вихованця, під час якого відбувається вплив на свідомість, підсвідомість, пізнавальну, емоційно-вольову та мотиваційну сфери вихованця з метою формування у нього наукового світогляду, високих моральних, громадських і професійних рис для формування його особистості [2, с. 356].

На думку В. В. Демченко, виховання – процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів. У широкому розумінні виховання – це вся сума впливів на психіку людини, спрямованих на підготовку її до активної участі у виробничому, громадському й культурному житті суспільства [3, с. 11].

Отже, виховання дитини – це постійна співпраця вчителя та учня, яка має конкретну мету, функції та завдання.

В наш час, коли майже половина населення нашої країни складається з неповних, неблагополучних сімей (коли в родині вживають алкогольні напої, відбувається насилля на дітьми та жінкою…), коли навколо процвітає жорстокість, особливо дитяча, питання родинного виховання стає ще більш актуальним. Саме тому, щоб виховання особистості було легшим, повноцінним, всебічним в навчально-виховному процесі зобов’язанні брати участь не лише педагогічний колектив, а й сім’я, родина дитини. Школа і родина повинні об’єднуватися в одне ціле та впроваджувати педагогічні ідеї О. А. Захаренка.

Олександр Захаренко прекрасно розумів, що без об’єднання школи, сім’ї і громадськості взагалі неможливо виховати і сформувати духовну особистість. Він зазначав: «З дитинства, з школи і домашньої оселі розпочинається прекрасне, розквітає пелюстками доброти і щедрості людська душа! Робіть все з нею (душею)… Не халтурте. І Вас поважатимуть і любитимуть люди. Критерії душевності такі ж вічні, як і інші загальнолюдські цінності» [4, с. 15]. «Немає дорожчого скарбу, – вважав педагог, – який подарувала природа людині, ніж сім’я. Так! Дивовижний скарб. Не кожній людині він дається. Та чи завжди він солодкий? Буває нудотний, з отрутою розчарувань, буває переповнений щастям кохання, взаєморозуміння» [4, с. 18].

Педагог-новатор керувався педагогічними настановами Антона Макаренка, який стверджував, що «виховання дітей – найважливіша галузь нашого життя. Наші діти – це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Наші діти – це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, прекрасними батьками і матерями. Але й це – не все: наші діти – наша старість. Правильне виховання – наше щаслива старість, погане виховання – наше майбутнє горе, це наші сльози, наша провина перед іншими людьми, перед усією країною» [5, с. 261].

Школа в навчально-виховному процесі для дитини дає теоретичні, змістовні основи і лише частинку – емоційних. Решту ж, за словами Василя Сухомлинського та Олександра Захаренка, може дати лише сім’я, адже жодний громадський заклад не може прищепити дитині ті якості, які формує родина. Саме тому, О. Захаренко впроваджував в своїй школі ідеї родинного виховання, шанобливого ставлення до батьків, особливо до матері. В книзі «Школа над Россю» педагог писав: «сім’я перебуває в центрі уваги шкільного колективу. Ми звеличуємо найблагороднішу професію – професію батька і матері. У бесідах з батьками завжди ставимо за приклад сім’ї, де доброзичливість, повага, турботливість панують у взаєминах між рідними» [6, с. 48].

Родинне виховання, вважав педагог-науковець, – це системна і систематична робота школи щодо впливу на сім’ю, родину, а через неї – на особистість школяра задля формування у нього моральних переконань [7, с. 16].

Працюючи вихователем групи продовженого дня, впроваджую педагогічні ідеї О. А. Захаренка у власну педагогічну практику. Вважаю, що родинне виховання учнів тісно пов’язане із навчально-виховним процесом у школі. Адже перше знайомство з дітьми та їх батьками, вивчення домашніх умов кожної родини розпочинаємо задовго до початку навчання.

Пріоритетною у поглядах Олександра Захаренка була ідея виховання поваги до старших, адже «повага до старших – є вічною естафетою, законом життя, що необхідно свято берегти і передавати із покоління в покоління» [8, с.6].

Педагогічний колектив Сагунівської загальноосвітньої школи I-II ступенів Черкаської районної ради впроваджує у навчально-виховний процес ідеї педагога-новатора, виховує в учнів глибоку повагу до батьків і людей похилого віку, шанованих громадян. Так, батьки, бабусі, дідусі – є постійними учасниками шкільних заходів: проведення родинних свят, складання родового дерева кожним учнем, святкування 8 Березня, День Матері; беруть участь у вирішенні господарчих справ. При школі функціонує батьківський комітет.

Ми розуміємо, що лише виховання турботливої, чутливої, доброзичливої, сповненої любові до свого роду, народу, країни людини-особистості може забезпечити щасливе життя для майбутніх поколінь.

Щоб досягти бажаного результату в родинному вихованні, потрібна постійна активна взаємодія батьків зі школою, створення сприятливих умов для формування культу добра та знань учнів.

Список використаних джерел.

  1. Методологія педагогічного дослідження : навчальний посібник / [Електронний ресурс] Н. Т. Тверезовська, В. К. Сидоренко. – Київ : Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с. / [сайт]. – Режим доступу: http://chito.in.ua/navchalenij-posibnik-dlya-studentiv-vishih-navchalenih-zakladi-v17.html
  2. Ягупов В. В. Педагогіка : навч. посіб. – Київ : Либідь, 2002. – 560 с.
  3. Тезаурус методичного працівника. / Укладач Демченко В. В.- Рівне : РОІППО, 2012. – 72 с.
  4. 210 шкільних лінійок. Загальношкільні лінійки, проведені в сільській школі протягом 1998–2000 років: Метод. посіб. / О. А. Захаренко, С. О. Захаренко. – Сахнівка: б. в.,2002. – 295 с.
  5. Макаренко А.С. Книга для батьків. Лекції про виховання дітей. – Київ : Радянська школа, 1973. – 338 с.
  6. Захаренко О. А. Школа над Россю / О. А. Захаренко, С. М. Мазурик. – Київ : Рад. школа, 1979. – 150 с.
  7. Захаренко С. О. Педагогічні погляди О. А. Захаренка на родинне виховання. Рідна школа. №3 (березень), 2010.
  8. Захаренко О. А. Виступ на пленумі ЦК КПРС, м. Москва, Росія. – 1984 / Приватний архів родини Захаренків. – п. 18. , С. 6.