Ідеї родинного виховання в педагогічній спадщині Олександра Захаренка (Музика Л. М.).

Музика Лілія Михайлівна,

учитель початкових класів

Червонослобідської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів № 1

Черкаської районної ради

Черкаської області

Успіх у вихованні значною мірою залежить від ставлення дітей до школи. Від любові до школи бере початок багато кращих поривань душі. Тож вся робота учительського колективу спрямована на те, щоб школа була школою радості й добра для дітей. Наймолодші школярі, для яких школа є другою домівкою, це учні початкових класів. Саме вони, допитливі школярики, намагаються пізнати світ в усій його незбагненній красі, з усіма плюсами і мінусами сьогодення. Відома істина, що становлення людини починається з шкільних років, і особливу роль у цьому відіграє початкова ланка освіти. У «Школі радості» О. А. Захаренка початковим класам відводилась велика роль як у вихованні, так і в навчанні. Олександр Антонович мріяв, щоб гуманістичні цінності цивілізованого світу стали нашим надбанням. Науку добра він визнавав «наукою з наук», підкреслював: «Якщо ця наука не опанована, решта «наук» може завдати шкоди людині» [3, c. 64].

У книзі «Слово до нащадків» Олександр Антонович Захаренко писав, що усі близькі й далекі наші плани починаються зі школи. Саме тут, у стінах школи починають формуватися, набувати знань і морального здоров’я наші діти, і чи будуть вони громадянами, гідними своєї країни і свого часу, залежить від школи  та уваги до її справ усієї  громадськості.

Потрібно розуміти, що первинним осередком людини є її сім’я , бо в ній закладаються  основи ставлення до людей, до праці, до життя. Саме в сім’ї вона пізнає традиції, звичаї свого народу, основні заповіді людства.

Кожен вчитель повинен по-новому оцінювати взаємозв’язок школи і сім’ї, роль сім’ї у вихованні підростаючого покоління. Безперечно, значну роль відіграють казки, перекази, прислів’я та приказки, що вживаються в родині, як база гуманності й традицій [5, с. 231]. Вони передають дітям уявлення про різні події , почуття, інформацію про навколишній світ.

Слід зазначити, що серед визначених п’яти структурних компонентів морального виховання (родина, школа, село, Україна, Всесвіт) потрібно виділяти родину, як базову складову, основу системи неперервної освіти [5, с. 226]. Педагогічні підходи до цієї проблематики, закладені О. А. Захаренком  знаходять своє обґрунтування в працях «Школа над Россю» [3, с. 98], «Лелеки над Сахнівкою», «Поради колезі, народжені в школі над Россю» [1, с. 52].

Процес виховання здійснюється родиною у взаємодії із суспільством, у якому поруч із школою є громада, від цілеспрямованих дій якої залежить дуже багато – благополуччя і родинне, і суспільства, і держави. Адже де немає єдиних поглядів на виховання, там не може бути повноцінно, гармонійно вихованої дитини.

Не можна недооцінювати вплив сімейного виховання, адже батьки для дитини – безпосередній життєвий приклад. Першими вихователями дитини є батьки, їхні взаємини. Батьки часто не розуміють, яку роль відіграє їхня поведінка, стосунки в житті дитини в її різні вікові періоди. Моделюючи педагогічні впливи на сім’ю можемо переконатися, що справжнє сімейне життя учнів з його радощами, перемогами, здобутками формує життєву сімейну позицію в боротьбі з будь-яким злом. Якщо учні здобули  міцні моральні знання, то вони готові до благородних самостійних вчинків. Саме тому сім’я перебуває в центрі уваги шкільного колективу і тому, для виховання належних сімейних відносин потрібно правильно будувати роботу школи і батьків. Прикладами налагоджених зв’язків з батьками можуть бути такі форми роботи як:

  • випуск класної газети;
  • звеличення найблагороднішої професії – професії батьків;
  • проведення семінарів, з метою ознайомлення з системою духовних цінностей кожної родини, духовними традиціями людства;
  • проведення педагогічних бесід класних керівників, психологів, що будуються на конкретних прикладах.

Класними керівниками проводяться години спілкування з обміном думок («Що таке повага?»); розглядаються анкети («Чи я порядний?»); тести («Кожній речі своє місце»); конкурси («А ми просто українці», «Моє село, для мене ти єдине», «Українець я маленький»); вікторини («Рідний край»); вернісажі («Альбом моєї родини»).

Підсумовуючи, можемо сказати, що модель родинного виховання потрібно формувати засобами цілеспрямованої діяльності школи, сім’ї і громадськості, продуктивні ідеї якої стануть  в нагоді вчителям, батькам, хто не байдужий до долі своїх дітей.

Список використаної літератури:

  1. Захаренко О. А. Поради колезі, народжені в школі над Россю: Роздуми педагога / О. А. Захаренко. – Черкаси: «Ваш Дім», Дикий О. О., 2005, - 92с.
  2. Захаренко О. А. Слово до нащадків. / О. А. Захаренко. – Київ : СПД Богданова А. М., 2006. – 216 с.
  3. Захаренко О. А. Школа над Россю. / О.А. Захаренко. – Київ, 1979. – 150 с.
  4. Кузьмінський А. І. Академік із Сахнівки. / А. І. Кузьмінський. – Черкаси : ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. – 448 с.
  5. Суховершко Г. В. Повість про Олександра Захаренка. / Г. В. Суховершко. – Черкаси : Вертикаль, 2010. – 168 с.