Третяк В.М. Виховання патріотизму– одне із важливих завдань сучасної освіти

Валентина Миколаївна Третяк,

методист методичного кабінету

відділу освіти Золотоніської міської ради

 та виконавчого комітету Черкаської області

 

 Нині, під час активних змін та реформ в процесі українського державотворення, необхідно застосовувати нові, більш актуальні, форми і методи виховання підростаючого покоління. Особливу увагу слід звертати на формування в дітей ключових компетентностей на основі загальнолюдських, національних цінностей.

Сучасні тенденції державотворення, які зазнають впливів глобалізаційних та євроінтеграційних процесів, потребують якісно нових змін в освіті. Наразі школа покликана не лише давати знання, а й виховувати свідомих громадян, особистостей з широким світобаченням, сприяти самореалізації. Питання патріотичного виховання залишається актуальним і важливим. Відповідно Закону України «Про загальну середню освіту» (стаття 5) виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму, любові до свого народу, до України [7].

Проблема виховання патріотизму не є новою. Проте останніми роками набуває все більшої актуальності, адже вона є однією з умов забезпечення демократичних перетворень в Україні. Аналіз останніх досліджень і публікацій висвітлює широке коло напрацювань науковців з даного напрямку та підкреслює його актуальність.

Значне місце дане питання посідає і в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського. На його думку, патріотизм – це суспільно-психологічне і моральне почуття, яке включає відданість і любов до своєї Батьківщини, до свого народу, до захисту її від ворогів. Громадянське виховання має виховувати в молодої людини високі моральні ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потребу до служіння їй [6, с. 16].

Вербицька П. В. розглядає патріотизм як активну громадську позицію в суспільстві, здатність відповідно реалізовувати свої права та обов’язки, налагоджувати соціальне партнерство у процесі розв’язання суспільних проблем [1].

Гаврилюк О. М., який займається розробкою змісту військово-патріотичного виховання, зазначає: «Бути патріотом – значить духовно піднятись, усвідомити в Батьківщині безумовну цінність, яка дійсно і об’єктивно їй притаманна, приєднатись до неї розумом і почуттями. В той же час – патріотизм передбачає відкриття в самому собі беззавітної відданості Батьківщині, спроможність безкорисно радіти її успіхам, вдосконалення її, служіння їй, поєднання свої долі з її долею, а не любов до України здалека. Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість. Саме вона спроможна перетворювати почуття в конкретні справи і вчинки на користь Батьківщини і держави» [3].

Гайченко О. В. трактує патріотизм як прояв особистості любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини. Національна самосвідомість – це особиста ідентифікація із своєю нацією, віра в її духовні сили та майбутнє; вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; система вчинків, які мотивуються любов’ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед нацією [4].
Про актуальність цієї проблеми свідчить ціла низка державних документів. Так, у Концепції національно-патріотичного виховання патріотизм розглядається як ціла система цінностей, що включає в себе повагу до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України), участь у громадсько-політичному житті країни, повагу до прав людини, готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України [8].
У різноманітних словниках знаходимо наступні трактування поняття «патріотизм»:
  • Патріотизм – любов до батьківщини, до свого народу, відповідальність за долю вітчизни, готовність служити її інтересам [9].
  • Патріотизм передбачає любов до духовних, культурних і матеріальних
    цінностей своєї Батьківщини, бажання збереження її характерних
    особливостей, її культурного надбання та захист інтересів своєї громади,
    народу в цілому [2].
  • Патріотизм – любов до батьківщини, яка включає в себе готовність постати на її захист та діяти в її інтересах. Патріотизм – це швидше почуття, аніж політична ідея, але таке почуття, яке може бути поставлене на службу різного роду переконанням, особливо в часи війни [5].

Слово «патріотизм» на сьогодні набуває набагато ширшого значення, ніж любов до Батьківщини. Можна говорити, що ти щирий патріот, проте не підтверджувати власні слова вчинками. Аналізуючи це, ми виділяємо для себе важливі складові цього поняття, які намагаємося розвивати в дітях.

ПАТРІОТИЗМ
Ø Любов до рідної держави не словами, а на ділі;
Ø Активна участь у соціально-політичному житті країни;
Ø Відчуття особистої значущості для суспільства;
Ø Дотримання конституційних, моральних норм;
Ø Шанобливе ставлення до державних символів;
Ø Повага до звичаїв, традицій, культурної спадщини народу;
Ø Екологічна свідомість;
Ø Повага до прав і свобод людини;
Ø Відповідальність за свої вчинки;
Ø Взаємодопомога, волонтерська діяльність;
Ø Толерантність;
Ø Повага до національного минулого;
Ø Праця на благо суспільства.

Як на мене, патріотизм – це модель поведінки людини, коли вона своїми словами і вчинками підтверджує, що вона живе і працює на користь суспільства. Справжній патріот любить свою країну, якою б вона не була. Адже тут ти народився, виріс, набирався знань і мудрості.

Бути патріотом – це бути єдиним цілим зі своєю Батьківщиною, усвідомлювати її значущість, відчувати себе її частиною. Ще Сенека говорив: «Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя».

Плекати любов до Батьківщини треба змалку. Багато що залежить від дитинства, адже як родина та педагоги виховають в дитині патріотизм і покажуть його сутність, так людина в подальшому своєму майбутньому житті й буде розуміти його. Як сказала відома українська письменниця Ліна Костенко: «В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім – Батьківщина».

Виховання патріотизму – це цілеспрямований процес, системний підхід,  що наскрізно проходить через усе шкільне життя. Беручи участь у різноманітних заходах, діти вчаться любити свій рідний край, державу, берегти її ресурси, поважати минуле та прагнути до кращого майбутнього задля себе та своєї країни.

У системі реформ, які відбуваються у нашій державі, освіта також зазнає певних реформацій. Змінюються форми та методи навчання, застосовуються сучасніші підходи, що роблять освітній процес більш дієвим. Але питання національно-патріотичного виховання як залишалося, так і наразі залишається вагомим та актуальним. Особливу увагу слід звертати на формування в дітей ключових компетентностей на основі загальнолюдських, національних цінностей.

У процесі формування компетентностей Нової української школи можна чітко прослідкувати засади патріотичного виховання:

  • Спілкування державною та іноземними мовами: вміння грамотно володіти, спілкуватися державною мовою, але, водночас, поважати мови інших національностей, прагнути міжкультурного спілкування. «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», – влучно зауважила Л. Костенко.
  • Інформаційно-цифрова компетентність: уміння критично осмислювати, медіа-грамотність є важливими для розпізнання та фільтрування побаченого чи почутого, щоб не піддаватися на маніпуляції чи провокації.
  • Вміння навчатися впродовж життя: набувати нові навички, розвиватися самому, щоб в подальшому розвивати свою країну.
  • Соціальні і громадянські компетентності: активна участь у житті громади, реалізація соціальних ініціатив, співпраця з однодумцями задля розвитку рідного краю, Батьківщини.
  • Підприємливість: уміння генерувати нові ідеї задля розвитку держави, пошук шляхів забезпечення власного добробуту в межах рідної країни.
  • Математична грамотність: уміння застосовувати математичні моделі та методи для вирішення проблем у різних сферах діяльності своєї держави.
  • Компетентності в природничих науках і технологіях: застосовувати свій розумовий потенціал, винаходи та відкриття для розвитку країни, підняття рівня її престижу.
  • Загальнокультурна грамотність: глибоке розуміння власної національної ідентичності, повага і поціновування культурних здобутків нації.
  • Екологічна грамотність і здорове життя: раціонально використовувати природні ресурси, бережливе ставлення до навколишнього середовища, щоб залишити все і для наступних поколінь.

Формування сьогодні в учнів таких важливих якостей як любов до рідного краю, держави, почуття приналежності до свого народу, обов’язку перед Батьківщиною стало доволі нелегким завданням. На педагогів покладається важлива місія розвивати ці якості. Для цього у навчальних закладах різноманітні виховні години, тематичні заходи з національно-патріотичного виховання, просвітницькі акції, благодійні ярмарки, екологічні десанти, патріотичні флеш-моби. Актуальною на сьогодні є діяльність волонтерських загонів, діти допомагають бійцям АТО, зустрічаються з ними. Патріотичне виховання здійснюється як на уроках, так і під час позакласної роботи.

Патріотичне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в школі, забезпечується всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарованість, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури, виховання громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України [10].

Патріотизм починається з себе, із власного ставлення до своєї країни, її історії, культури, традицій. Не залишають байдужими слова із пісні відомого українського співака Кузьми Скрябіна: «Щодня близько 1000 українців подають документи на еміграцію. Щодня близько 500 українців ступають на чужу землю у пошуках кращого життя з метою залишитись там. Ці люди відмовляються від своєї культури і своїх звичаїв, своєї віри. Більшість з них до кінця життя працює чорноробочими, так і не діставши статусу громадянина чужої країни. А, можливо, їхня біда полягала в тому, що відповідь треба було шукати в собі, а не в підручнику географії. Ти сам собі країна! Зроби порядок в своїй голові!

Підтримуйте українське! Розпочніть із самих себе. Ростіть в дитячих душах зерна любові до Батьківщини.

 

Список використаних джерел.

1.       Вербицька П. В. Виховання громадянина і патріота України як суспільно-політичний виклик // Педагогіка і психологія, 2015. – № 3. – С. 58-63. 
  1. Вікіпедія [Електронний ресурс]. Вікіпедія : сайт. – URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/
  2. Енциклопедія політичної думки [Електронний ресурс] : Словопедія. сайт : Словники. – URL: http://slovopedia.org.ua/40/53407/261250.html
  3. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді [Електронний ресурс] сайт. Osvita.ua. – URL:  http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/
  4. Словник іншомовних слів Мельничука [Електронний ресурс] : Словопедія. сайт. Словники. – URL: http http://slovopedia.org.ua/
3.       Гаврилюк О. М. Концептуальне осмислення змісту військово-патріотичного виховання // Відкритий урок, 2015. – № 6. – С. 18-25.
4.       Гайченко О. В. Плекаємо серця і душі – виховуємо патріотів // Зарубіжна література в школах України, 2015. – № 4. – С. 2-3.
6.       Жильцова О. С. Василь Сухомлинський : п’ять поглядів на проблему свободи та відповідальності в контексті громадянського виховання / О. С. Жильцова // Виховна робота в школі. – № 2 (111). – лютий 2014 р. – С. 15 – 21.
7.       Закон України «Про загальну середню освіту» [Електронний ресурс]  (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 28, ст.230) URL: http://osvita.ua/legislation/law/2232/
  •  Єрмоленко Н. І. Формування національно-патріотичних якостей учнів загальноосвітньої школи: [Електронний ресурс ] : сайт. Osvita.ua. – URL : http://osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/40663/