Шумкова В. О. Сучасні форми і методи патріотичного виховання молодших школярів
Шумкова В. О. Сучасні форми і методи патріотичного виховання молодших школярів

Вікторія Олександрівна Шумкова,

вихователь групи продовженого дня

Золотоніської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів № 5

Золотоніської міської ради

 Анотація. У статті розглянуто сучасні форми і методи  патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній діяльності, значна увага приділяється методу проектів

Кожна людина хоче бути успішною. Дуже важко зреалізувати в дорослому віці втрачені в дитинстві можливості. Тому саме в школі потрібно створити умови для всебічного та гармонійного розвитку дитини, дати їй можливість пізнати себе, особливості свого «Я», зрозуміти унікальність кожної особистості та  творити свій духовний світ.

У школі дитина не тільки вчиться – у школі дитина живе. Тож учням в навчальному закладі повинно бути цікаво. На вчителя покладено важливе завдання: вчити учнів, направляти і виховувати, адже, як вважав Заслужений учитель України, академік АПН України О.А.Захаренко, «є предмет, який не передбачений навчальним планом. Уроки з цього предмету дає життя. Людина з дитячих літ має бути доброзичливою, добропорядною, толерантною, а простіше – доброю» [8, с. 3]. Призначення педагога – слідкувати за становленням дитини, виховати особистість, яка зможе знайти гідне місце в житті, для якої головними моральними цінностями буде совість, доброта, правда, справедливість, духовність, любов – ці загальнолюдські ідеали, за якими не губилися б ідеї національної свідомості, патріотичні почуття.

Із плином часу змінюються вимоги до учнів і педагогів. Та залишається сталим одне: криза патріотичного виховання шкільної молоді веде до духовно-моральної кризи суспільства. Тому сьогодні, коли й сама держава, й українці є безпосередніми учасниками всіх подій та процесів, які мають дуже важливе значення для подальшої долі країни, найбільш актуальним є виховання патріота, переосмислення суспільних процесів виховання патріотизму, при цьому слід враховувати, що в України давня, велична, унікальна культура та історія, досвід державотворення.

Варто зауважити, виховна система – це не тільки безкінечні різноманітні виховні заходи чи їх кількість, не тільки заохочення і співробітництво, не тільки шкільний процес – це спосіб життя колективу за певними законами, традиціями, з чітко визначеною структурою прав та обов’язків, це співпраця педагогів – учнів – батьків, без якої не тільки неможливо виховувати, а відсутня сама ідея виховання.

Сучасна школа йде шляхом переосмислення цінностей. Згідно з Концепцією національно-патріотичного виховання дітей та молоді інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської ініціативи, що відбуваються на тлі сплеску патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, релігії, культури, традицій і звичаїв нашого народу, вимагають сучасних підходів і нових шляхів від освітньої сфери, адже від неї залежить, які цінності переважатимуть у наших дітей, якою буде їх життєва позиція і, відповідно, яким буде майбутнє України [6, с. 1].

Отже, головна мета виховання – це людина-патріот, особистість гуманна, креативна, відповідальна, яка займає активну життєву позицію, має власну гідність, чесна, толерантна, працелюбна.

Велике значення для досягнення цієї мети мають етнопедагогічні праці Михайла Драгоманова, Михайла Коцюбинського, а також твори Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка тощо.

Класики педагогічної науки Г. Ващенко, О. Огієнко, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський та інші у своїх працях приділяли увагу проблемам розвитку патріотичних почуттів школярів, а також висували ідею виховання патріота своєї Вітчизни, свідомого громадянина країни. Різні аспекти патріотичного виховання розглядаються у сучасній вітчизняній педагогічній науці І. Бехом, Ю. Завалевським, П. Ігнатенко, К. Чорною, О. Сухомлинською та іншими.

Виховання – це сукупність закономірних і послідовних дій, які розраховані на досягнення певного результату. Тож враховуючи вік дітей, їхні особливості, вікові та індивідуальні, рівень розвитку колективу, застосовуються такі традиційні методи виховної роботи:

•  словесні методи формування свідомої особистості – (роз’яснення, розповідь, обговорення, бесіда, міні-дискусія);

•  методи організації діяльності й формування досвіду суспільної поведінки – тренування, привчання, педагогічна вимога, ситуація вільного вибору, гра;

•  методи стимулювання діяльності та поведінки – вправи, ігри, змагання, заохочення.

При вихованні у школярів патріотизму, варто використовувати сучасні форми і методи: метод проектів, колективних творчих справ, ситуацій, мозковий штурм відвідування і перегляд експозицій, музеїв, диспути, ігрові методики, участь у доброчинних, волонтерських, екологічних акціях, ігрові подорожі, міні-диспути, творчі завдання: вікторини, складання ребусів, кросвордів, конкурси малюнків, міні-оповідань, казок.

При спілкуванні застосовується індивідуальна, групова і фронтальна форми роботи. Це залежить від завдання виховання, рівня розвитку колективу, індивідуальних особливостей розвитку школярів, об'єктивних обставин, конкретних педагогічних ситуацій. Враховуючи джерела та засоби можна виділити словесні форми (класні збори, виховні години, години спілкування доповіді, бесіди, диспути, конференції, зустрічі, усні журнали. анкетування); практичні форми (походи, екскурсії, спартакіади, веселі старти, ярмарки, конкурси, трудові десанти, акції, волонтерська робота); наочні форми (шкільний музей, виставки, проекти, презентації).  

У змісті патріотичного виховання молодших школярів можна виділити такі розділи: державний, соціальний та родинний. Формуючи патріотичну самосвідомість учнів 1-4 класів, потрібно поєднувати навчання, гру та практику.

Патріотичне виховання учнів починається з першого класу. Також слід вважати на те, що було закладено в дошкільних закладах, а також родинне виховання. 

Прищеплюючи учням почуття патріотизму, потрібно формувати вміння дитини усвідомити себе членом родини, дитячого колективу, виховувати любов до батьківського дому, вулиці, рідної школи, країни, природи; до українського слова, державної мови, побуту, традицій, культури  рідного народу та інших етносів.

У кожного вчителя своя творча лабораторія, та  перш за все у кожній дитині треба бачити Людину, вірити в неї, у її розум, добре серце, безкорисливість та неповторність. Тож варто прислухатись до  народної мудрості: «Якщо дитина живе у справедливості – вона стане справедливою. Якщо дитина живе у довірі і приязні – вона знайде в житті любов. Якщо дитина живе у любов до батьківщини – вона виросте патріотом». Пріоритетним завданням вихователя є засівання зернятками патріотизму, любові до рідного краю, України, її людей, рідної мови, природи благодатний ґрунт дитячих душ. Слід пам’ятати принцип: патріотами не народжуються, ними стають.

Досягти стратегічних цілей у патріотичному вихованні  допомагає проектна діяльність, інтерактивні технології. Завдяки їм забезпечується спілкування з ровесниками щодо питань патріотизму, виявляється інтерес до історії рідного краю, народу, своєї родини, залучаються сім’ї учнів, використовуються елементи народної педагогіки, традиції національного виховання.

Метод проектів, як одна з педагогічних технологій, широко використовується педагогами, сприяє реалізації особистісно-орієнтованого підходу, спрямовує діяльність на вирішення конкретної виховної проблеми в патріотичному вихованні дітей. Метод проектів викликає зацікавленість в учнів, вони прагнуть оволодіти новими знаннями і навиками, щоб досягти мети, на практиці застосувати отримані результати.

Наша школа є опорною по впровадженню в практику роботи творчої спадщини О. А. Захаренка. Літопис села «Енциклопедія шкільного роду», який створив Великий Педагог зі своїми учнями, виховує в учнів почуття гордості за свою родину, людей, малу батьківщину. «Якщо хочеш виховати справжніх патріотів України, людей з високою національною свідомістю, – сам стань патріотом і не на словах, а на ділі», – писав Олександр Захаренко [8, с. 5]. Саме під таким девізом працюють вчителі-початківці та вихователі груп продовженого дня в нашій школі.

Духовність, культура, патріотизм починається з родини, яка всіх нас об’єднує, яку шануємо, пам’ятаємо, любимо. Тож у першому класі розпочинається робота над проектом « Щаслива родина» з метою прищеплення дітям гордості до своєї родини, бажання займатись пошуковою роботою. Для першокласників обираються теми: «Моя родина», «Хто я?», «Родинні фотографії».

Завдання проекту – дізнатися більше про своїх батьків, почути яскраві спогади їхнього життя, цікаві історії. Усе відбувається в ігровій формі, учні презентують родинні фотоальбоми на спільному з батьками святі «Моя сім’я, моя родина», також з членами родини презентують сімейні захоплення.

У другому класі завдання стає більш складним, розпочинається робота над проектом «Родинне дерево». Учні складають «Родинний календар», продовжують дослідження історії свого роду, проводять пошукову роботу, щоб створити родинне дерево. Підсумковим стає свято «Тому роду не буде переводу…», де учні презентують родинні дерева.

Тема проекту у третьому класі – «Я і мій родовід». Учні готують матеріали по напрямках: «Мої корені», «Мій рід по прямій лінії», «Гілки мого роду». Школярі дізнаються більше про своїх предків, працюють спільно з батьками, в ігровій формі добирають матеріали, а також починають працювати індивідуально, записують зібрану інформацію. У формі КТС проводиться підсумкове заняття «Без сім’ї немає щастя на землі», де між родинами проводяться конкурси-презентації традицій, звичаїв, характерних рис, вікторини

У четвертому класі учні завершують проект «Книга мого роду», доповнюють його презентаціями, плакатами «Правила мого роду», «Наші реліквії», де учні презентують речі , які передаються з покоління в покоління: картини, книги, прикраси, одяг, предмети домашнього вжитку, «Географія мого роду», у ході роботи  школярі  розвідують місця  проживання родичів в Україні і у світі. Досліджуючи тему «Історія мого прізвища» учні здійснюють пошукову роботу, працюють з літературними джерелами в бібліотеках, інтернеті.

На підсумковому занятті на тему «Клас – родина» діти звітують, стають учасниками рольових ігор, конкурсів творчих робіт «Моя родина», «Родинний рушник». Презентуючи зібрані матеріали, демонструють міні-плакати, обговорюють результати, діляться своїми враженнями, застосовуючи інтерактивні технології «Мікрофон», міні-дискусія, складають «Сімейний літопис», визначають перспективи пошукової діяльності.

Ці проекти мають практичне спрямування. Кожен учень є активним учасником цього процесу. Під час роботи над проектом діти вчаться приймати рішення колективно, будувати стосунки на довірі, партнерстві, долати непорозуміння, виконувати певні соціальні ролі, колективно обговорювати результати, презентувати і захищати свою роботу. Важливим є те, що працюючи над проектами діти вже з першого класу адаптуються до умов життя,  виявляють патріотичні почуття, що проявляються через любов і повагу до батьків, України, шанобливе ставлення до рідних, бажання знати, вивчати  історію свого родоводу.

Завдяки методу проектів, присвяченому темі родоводу, учні починають більше поважати свою родину, переймаються почуттям гордості за своїх рідних, свій народ, шанують традиції, звичаї, культуру як своєї держави, так і сім’ї

Також у школі декілька років тому укладена Програма патріотичного виховання «Ми – українці». Вона базується на виконанні трьох основних принципів: виховати патріота України, почуття національної гідності, інтелігентну, милосердну людину.

У рамках виконання цієї програми учні молодших класів відвідують книжкові виставки-експозиції, виставки-панорами, шкільний музей, міський краєзнавчий музей, слухають експрес-повідомлення, є учасниками тижнів Козацької Слави, шкільних заходів: флешмобів, уроків мужності, народознавства, конкурсів, зустрічей з випускниками-учасниками АТО, волонтерами, бійцями Нацгвардії.

Також у школі значна увага приділяється заходам, спрямованим на формування толерантного ставлення до цінностей і переконань представників інших народів, до їхньої культури, мови. Так як у класах навчаються діти ромської національності, проводяться тижні ромської культури, де школярі знайомимося з традиціями, звичаями, національно-мовними особливостями етнічних меншин.

Учні молодших класів беруть посильну участь у загальношкільній проектній діяльності, завдання якої виховати повагу до героїко-патріотичного минулого нашого народу засобами краєзнавства, повагу до культурної спадщини, національних символів, мови.

У рамках проекту «Моя Батьківщина – Україна» проходили заняття з народознавства, діти знайомились з народними символами, фольклором. Популяризуючи та відроджуючи славні постаті Золотоніщини, реалізувався проект «Славні імена земляків». Результатом проекту стала участь школярів в конкурсі читців поезій І. С. Дробного.

Розширились знання учнів про свій родовід, місто, традиції, культуру рідного краю завдяки проектам «Пишаюся тобою, рідний краю», «Народні та родинні традиції мого краю», «Ми – патріоти Черкащини», «Подвигу жити у віках», «Мій ідеал громадянина-патріота», «Сім духовних святинь малої Батьківщини».

Отже, метод проектів сприяє реалізації особистісно-орієнтованого підходу в патріотичному вихованні дітей, стимулює інтерес учнів щодо оволодіння необхідними знаннями і навичками, розвиває такі людські якості, як доброта, любов до ближнього, формує ініціативність, активність,  вміння слухати, бути співчутливими, терпимими, толерантними, відповідальними,  навчає дітей  бути лідерами.

Патріотичне виховання молодших школярів на сучасному етапі не можливе без застосування інтерактивних методів і, за словами О. В. Сухомлинської, повинно «не заганяти ідеї патріотизму в знаннєві конструкти, а пропонувати учням вправляння в діях, в конкретній емоційно-діяльнісній сфері чи то у вигляді трудових зусиль, чи у вигляді емоційно-ціннісних, вільних від оцінювання переживань, не позбавляючи особистості й суспільство в цілому могутнього стимулу позитивного розвитку в цьому напрямі» [4, с. 14].

Список використаних джерел

  1. Бех І. Д. Виховання особистості: Сходження до духовності. – К.: Либідь, 2006. – 271 с.
  2.  Бех І. Д. Патріотизм: сучасні ознаки та орієнтири виховання / І. Д. Бех // Рідна школа. – 2015. – № 1-2 (1021—1022) – с. 3-6.
  3. Сисоєва С. О. Особистісно орієнтовані педагогічні технології : метод проектів // Неперерв. проф. освіта: теорія і практика. – 2002. Вип. 1. – 230 с.
  4.  Сухомлинська О. Патріотизм як цінність: погляд на історію і сьогодення // Шлях освіти. – 2010. – № 2. – с. 10-14.
  5. Киричок В. А. Сучасні форми і методи патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній діяльності» [Електрон. ресурс] http://lib.iitta.gov.ua/2515/1/Киричок_2010-Кн-1.pdf
  6. Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді»[Електрон. ресурс] https://www.google.com.ua/search
  7. Метод проектів – ефективна технологія навчання [Електрон. ресурс] http://osvita.ua/school/method/technol/1415/
  8. Творча спадщина О. А. Захаренка в контексті гуманної педагогіки http://f.lekciya.com.ua/doc/2574/index.html
  9. Чорна К. І. Основні пріоритети виховання громадянина-патріота в умовах інформаційного суспільства / К. І. Чорна // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Педагогіка. – 2013. – № 3. – С. 68-73. [Електрон. ресурс] http://nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPU_ped_2013_3_14

 

New layer...