Кравченко О.І. Сучасні форми і методи патріотичного виховання

Олександр Ігорович Кравченко,

учитель англійської та німецької мов

Вороненської загальноосвітньої

 школи І-ІІІ ступенів

Жашківської районної ради

 

 Сухомлинський В.О. вважав, що патріотичне виховання - це «сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується».

Саме ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин. Патріотизм виявляється в любові до Батьківщини, свого народу, турботі про його благо, сприянні становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, готовності відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з її долею, повазі до українських звичаїв і обрядів, усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини, досконалому володінні української мовою. 

Школа покликана стати тим місцем для особистості учня, де формується громадянська зрілість, усвідомлення себе як громадянина України, де прищеплюється почуття патріотизму, гордості за свою Батьківщину, особистої відповідальності за свій внесок у відродження України, виховується готовність до захисту своєї Вітчизни.

Утвердження України як незалежної суверенної держави потребує всебічного оновлення та формування українського патріотичного потенціалу нації. Як показали останні події в Україні, бути патріотом для всіх нас – це більше, ніж бути українцем, білорусом, кримським татарином, грузином чи будь-ким за національністю. Бути патріотом – означає не просто жити в своїй країні, а вважати себе її частиною. Бути патріотом – значить любити свою землю, народ, своє коріння, покласти весь свій час, силу і працю для розбудови і благополуччя своєї країни як європейської держави. Бути патріотом України — це значить з честю носити ім’я Українця, не втрачаючи при цьому поваги до інших націй [1, с.2].

Однією з найважливіших педагогічних закономірностей є та, що в процесі формування особистості, а отже, й підростаючого покоління, найефективніші шляхи пізнання – це від рідного до чужого, від близького до далекого, від національного до міжнаціонального, світового.

Система виховання постійно відтворює і поглиблює емоційно-естетичний, художньо-творчий, модальний та інтелектуальний компоненти свідомості рідного народу, створює умови для розвитку і розквіту природних задатків і талантів кожного громадянина України, формування духовного потенціалу – найвищої цінності нації та держави.

Мета патріотичного виховання – це виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної культури.

Патріотичне виховання в школах спрямовується на залучення учнів до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури. Воно здійснюється на всіх етапах навчання в школі, забезпечує всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарованість, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури, виховання громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України.

В основу виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім'ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь.

Найважливішою громадянською рисою особистості є сформованість національної свідомості, патріотичних почуттів до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім'я України. Ціновим засобом відображання нації є формування в людини національної гідності й гордості за свою Батьківщину, відмова від почуття національної меншовартості, від почуття національної неповноцінності, що формувалися віками[2, с.4].

Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо. Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві. Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режиму в країні. Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України. Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва[3, с.1].

Невід’ємною частиною сучасного патріотичного виховання є краєзнавчий аспект. Любити і знати свій край, своє місто, в якому живеш, свій дім, свою рідну школу, свою вулицю, свою сім'ю - це і є прояв патріотизму і громадянськості. Патріотизм проявляється у вчинках і в діяльності людини. Зароджуючись з любові до своєї малої Батьківщини, патріотичні почуття, пройшовши через цілий ряд етапів на шляху до своєї зрілості, піднімаються до загальнодержавної патріотичної самосвідомості.

Краєзнавча робота - це система фундаментальних знань про український народ, про особливості побуту і трудової діяльності, національного характеру, психології, світогляду, культури, а також про сім'ю, свого родоводу, про рідний край і все, що пов'язано з ним. Висвітлення ролі і місця відомих особистостей в історії краю дозволяє здійснити учням ідентифікацію себе з конкретними історичними діячами. Приклади героїзму земляків, допомагають вихованню патріотизму і громадянськості учнів.

Краєзнавство здатне формувати культуру міжнаціональних відносин, виховувати терпимість і повагу до історії, традицій, культури, мови націй і народностей, що проживають в рамках або за межами своїх національно-територіальних утворень.

Історичне краєзнавство, також вирішує актуальні в усі часи завдання - збереження культурної та духовної спадщини рідного краю, вчить любити не тільки свої рідні місця, але й знати про них, привчає цікавитися історією, мистецтвом, літературою, культурою, підвищувати свій культурний рівень. Любов до рідного краю, знання його історії - основа, на якій може здійснюватися процес виховання громадянськості учнів.

Вивчення малої батьківщини грає і консолідуючу роль. Край - це не тільки географічна освіта. Це те спільне, що об'єднує людей різних національностей в єдину територіальну спільноту, робить його жителів представниками єдиного округу - городянами, односельцями.

Любов до Батьківщини, почуття відповідальності за долю рідного краю, не виникають самі по собі, а виховуються.

Краєзнавчі знання сьогодні необхідні молоді, і отримати ці знання можливо через виховну діяльність, вона дає можливість звернутися, насамперед, до історії повсякденності. Це значить - до близької української історії, тієї, що укладена в долях поруч.

Історико-краєзнавче виховання націлене на пізнання історико-культурних коренів, усвідомлення неповторності Вітчизни, її долі, нерозривності з нею, формує у дітей почуття любові до своєї малої батьківщини, шанобливе ставлення до національних традицій і культури, пробудження почуття гордості за свій народ. Завдяки краєзнавству вирішується важлива педагогічна задача - поєднання навчання з життям. При вивченні своєї місцевості у школярів формуються правильні уявлення про багаточисленні об'єкти, явища і процеси, які у свою чергу, служать основою для формування наукових понять і уявлень про навколишній світ.

На сучасному етапі розвитку суспільства вивчення рідного краю виступає як провідний чинник виховання патріотизму і стає особливо актуальним.

Кожен читач повинен усвідомлювати, що почуття Батьківщини починається з ставлення до родини, до найближчих йому людей – своєї сім ї.

Перші друзі дитини, навчальний заклад, який вона відвідує, вулиця, на якій стоїть її будинок, - все це включається в уявлення дитини про рідний дім, про свою «початкову» батьківщину[4, с.1].

Слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею відкривається більше. Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває, про що говориться у методичних рекомендаціях Міністерства освіти і науки України щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема, на уроках із усіх предметів, що дає можливість більш ефективно проводити виховну діяльність.

У сучасному світі дедалі усе більшої ваги набуває одна з основних цінностей людства – цінність здоров’я. Забезпечення здоров’я дітей та їх здатності навчатися є суттєвою складовою ефективної системи освіти. Не викликає сумнівів твердження, що освіта та повсякденні поведінкові практики міцно пов’язані між собою. Освіта та здоров’я також є взаємодоповнюючими компонентами успішного повсякденного буття дітей та молоді. Все більш актуальною стає необхідність розповсюдження знань, створення відповідних умов для набуття необхідних навичок та розвитку міцних переконань щодо здорового способу життя в підлітковому та молодіжному середовищі, а також серед педагогів і батьківської громадськості.

Одним із основних завдань сучасної школи є створення освітнього середовища для розвитку здорової дитини, формування свідомого ставлення до свого життя і здоров’я, оволодіння навичками безпечного життя і здорової поведінки. Пріоритетом школи є задоволення потреб індивідуального розвитку - це відповідь на виклик часу і тому цей напрям діяльності навчальних закладів теж вимагає необхідної уваги[5, с.2].

В усі часи кожна держава світу з моменту свого створення дбала про належний вишкіл підростаючого покоління своїх громадян, адже від його якості залежало її майбутнє. Набуття Україною статусу незалежної республіки поставило перед суспільством завдання створити ефективну систему національного виховання молоді, одним із головних напрямків якого є патріотичне виховання. Реалізація даного завдання з перших днів була ускладнена відмінністю регіональних підходів до трактування вітчизняної історії, мовного питання, національної ідеї, національною, релігійною та ідеологічною багатоманітністю населення нашої країни. Дуже швидко до цього додалися зростаюче загострення проблем соціально-економічного розвитку, різке майнове розшарування суспільства, знецінення моральних норм і цінностей, що почало активно сприяти формуванню патріотичного нігілізму та перебільшеного прояву націоналізму. Все це відбувається при могутньому наступі глобалізації, особливо небезпечному для України як держави, яка тільки стала на шлях незалежного розвитку.

З огляду на ці чинники цілком очевидною постає гостра проблема необхідності активізації патріотичного виховання учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів, метою якого має стати створення основи майбутньої громадянської позиції членів українського суспільства. Турботу щодо її вирішення проявили як владні інституції (відповідні нормативні та концептуальні документи Президента, Верховної Ради, уряду, міністерств), так і вітчизняні педагоги, громадські та літературні діячі (І.Бех, К.Чорна, О.Вишневський, В.Коваль, О.Тимошенко, М.Врублевська, О.Коркішко, М.Стельмахович, І.Дзюба, В.Раєвський, В.Вітовський та багато інших). З нашої педагогічної спадщини збереглися й не втратили актуальності погляди на цю проблему Г.Ващенка, І.Огієнка, К.Ушинського, В.Сухомлинського, І.Франка тощо, але, попри цей значний теоретичний багаж, бадьорі звіти заступників з виховної роботи про виконання заходів патріотичного виховання школярів, говорити про його дієвість на фоні системних проявів хамства, байдужості, соціального егоїзму, цинізму, невмотивованої агресивності й жорстокості, неповажного ставлення до права, державних і соціальних інститутів, масової трудової еміграції, корупції, продовження протистояння в оцінці вітчизняної історії та інших негативних явищ суспільного життя не доводиться.

Разом з тим, слід відзначити, що педагогами нашої країни поступово накопичується значний практичний педагогічний досвід патріотичного виховання. Ця робота ведеться на концептуальній основі українського патріотизму та національної ідеї.

Вивчення передового досвіду кращих представників педагогічних колективів України дало змогу ознайомитись з формами та методами виховної роботи, збагатитись практичними методичними розробками[6, с.3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Макаренко І.В. Патріотичне виховання в школі

(https://www.slideshare.net/school81961/ss-71488129 )

 

2. Єрмоленко Н.І. Формування національно-патріотичних якостей учнів загальноосвітньої школи

(http://osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/40663/ )

 

3. Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах 

(http://mon.gov.ua/content/%D0%9E%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0/patriotichne-vix-metodichni-19-05-2015.pdf )

 

4. Лихачов Д.С. Краєзнавство - прекрасна школа виховання громадянськості

(http://www.gymnasium6.edu.kh.ua/shkiljna_biblioteka/nacionaljno-patriotichne_vihovannya/)

 

5. Шевчук О., Наглюк Л. Національно-патріотичне виховання особистості у навчальному закладі як стратегічне завдання школи: здобутки, пошуки та перспективи (http://www.osvitarda.gov.ua/63/nacionaljno-patriotichne-vikhovannja-osobistosti-u-navchaljnomu-zakladi-jak-strateghichne-zavdannja-shkoli-zdobutki-poshuki-ta-perspektivi)

 

6. [Електронний ресурс].- https://bibliofond.ru/view.aspx?id=791176