Лівецька І. С. Звичаї і традиції українського народу як основа патріотичного виховання

Лівецька Ірина Сергіївна,

учитель української мови і літератури;

Лівецький Андрій Антонович,

учитель історії і географії

Михайлівської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів

Кам'янської районної ради

Черкаської області

 

Патріотичне виховання є невід'ємною складовою розвитку підростаючого покоління будь-якої незалежної держави. Адже молоде покоління це майбутнє країни і лише та країна набуде повноцінного розвитку, де її будівничими будуть  справжні  патріоти, які любитимуть свою державу, її  народ, історію, традиції, мову, культуру.

Через вшанування  традицій  і звичаїв відбувається  виховання  патріотичних  почуттів. В. О. Сухомлинський зазначав, що у дитинстві починається тривалий процес самопізнання - пізнання і розумом, і серцем тих моральних цінностей, які лежать в підґрунті моралі: безмежної любові до Батьківщини, готовності віддати життя за її щастя, велич, могутність, непримиренність до ворогів Вітчизни"[4, с.16]

     У різні часи науковці і педагоги замислювалися над питанням патріотизму, висловлюючи різні думки з цього приводу. На думку О. А. Захаренко, патріотичні почуття це, в першу чергу, любов до країни, до її народу, гордість за наші досягнення в науці, спорті, медицині  і т. д. Для нас важливий дієвий патріотизм. Він розпочинається від батьківської садиби, хати, села, міста, України [2, 212]. Педагог наголошує, що родинне виховання будується на традиціях і звичаях народу та починається, в першу чергу, в сім'ї і продовжується у школі. Тому, дуже важливо, аби це виховання було гармонійним, а для цього потрібно, щоб сім'я і школа ставили перед собою одну мету: виховання гармонійної особистості, патріота своєї Батьківщини. Повинна бути вироблена певна система патріотичного виховання.

Українська система виховання бере свій початок ще з прадавніх часів. Вона передавалася з покоління у покоління через звичаї, традиції, фольклор. Це так звана етнопедагогіка, родинна педагогіка, яка так чи інакше присутня у житті кожної людини. Тому, ми повинні взяти найкращі її надбання як інструмент у досягненні поставленої мети – виховання майбутнього покоління.

         На нашу думку можна виокремити такі напрямки національно-патріотичного виховання:

- сприйняття себе у цьому світі як частини нації;

- виховання поваги до своїх рідних, старшого покоління;

- виховання любові до свого рідного краю; України, села, міста, в якому народились і проживають;

- повага до історії рідного краю;

- бажання вивчати і дотримуватися звичаїв і традицій своїх предків;

- розвивати любов, повагу, бажання розмовляти рідною мовою;

- виховувати бережливе ставлення до природи.

 У педагогічній діяльності використовуємо вже перевірені, ефективні форми роботи: 

віртуальні подорожі:

 дають змогу побувати у різних куточках нашої країни, відвідати музеї, бібліотеки, отримати багато нової інформації і вражень.

проведення квестів українознавчої тематики : " Казки бабусиної скрині",   " Мова – душа народу", " Скарб нації" та інші. Проведення таких квестів вимагає клопіткої підготовки. До розробки завдань і маршруту можна залучати учнів старших класів. Це вимагатиме від них віднайдення певної інформації.

- популярними серед молоді стало проведення флешмобу до різних пам'ятних або визначних дат. Так, наприклад, можна провести флешмоб до Дня української писемності та мови " Мова єднає націю", до Дня вишиванки " Сорочку мати вишила мені".

інтелектуальні аукціони – форма роботи, при якій учні продають свої знання з певної теми один одному;

проведення майстер-класу запрошеним  народним умільцем: " Чарівний світ витинанки", " Вишивка – код нації";

створення родовідного дерева "Моя родина – частка України";

- проведення круглих столів, диспутів: "Державна символіка України",           " Право на існування - нація ";

 - створення мультимедійних проектів на важливі історичні, мовні, літературні теми: "Історія мого села", "Діалекти мого краю". Створення мультимедійних проектів вимагає опрацювання великої кількості джерел. Доцільно буде створити пошукові групи, які збиратимуть матеріал у живих носіїв інформації: жителів певної місцевості;

- проведення різних конкурсів і вікторин, а саме:

а) конкурс плакатів, малюнків "Україна – країна миру і добра ",

б) виставка-вікторина " Багатство рідної мови", " Козацька звитяга";

в) конкурс на кращого знавця історії рідного краю;

г) вікторина " У гості до казки завітай".

- проведення тематичних вечорів присвячених релігійним, народним святам : " На Андрія  дівицям  надія", " Святий Миколай до нас завітай"," Весну закликаю";

- екскурсії по визначних місцях рідного краю. Така форма роботи вимагає створення маршрутів. Дітям подобається приймати участь у їх розробці. Це активує їх до роботи краєзнавчими матеріалами;

- збирання і записування розповідей старожилів, фольклору даної місцевості: легенд, казок, пісень,загадок та ін.;

- випуск стінгазет, буклетів;

- створення етнографічного музею або куточка: діти залучаються до збору експонатів, готують виставки, матеріал;

- організація роботи народознавчого гуртка, на якому учні мають змогу систематично знайомитися із звичаями і традиціями рідного краю;

- участь у різноманітних конкурсах етнографічного спрямування;

- різноманітні КВК, батли, стенд-апи;

- міжрольове спілкування;

- театральні виступи, постановки п'єс українських письменників. Важливо відбирати такий матеріал, у якому яскраво виражений народний колорит. Це і п'єси І. Нечуя-Левицького, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка та інших видатних українських письменників.

- міні реконструкції історичних подій;

- створення буктрейлерів до різноманітних збірок казок, оповідань, легенд, пісень;

- проводити години опен-ейр: заходи на свіжому повітрі. Можна організувати екскурсії до лісу, парку, водойми. На таких заходах діти мають змогу наочно познайомитися з рідною природою, її багатством і красою;

- проведення родинних зустрічей : "Свято бабусь", "Матуся і тато - мої обереги";

- акції милосердя, на яких учні відвідують людей похилого віку.

     Варто залучати дітей до активної роботи у підготовці до проведення важливих заходів, свят як релігійних, так і державних. В учнів потрібно виховувати активну громадську позицію засобами мовного спілкування. Спонукати дітей висловлювати свою позицію до вирішення тієї чи іншої проблеми, давати свою оцінку певній ситуації, залучати до обговорення нагальних питань. Виховання патріотизму повинно проводитися не лише у позаурочний час, на позакласних заходах, увесь навчальний процес має наскрізно бути просякнутий національно-патріотичним вихованням. Лише так можна буде досягти поставленої мети у вихованні свідомого громадянина своєї країни.

На нашу думку найбільше можливостей виховувати патріотизм учнів на своїх уроках мають вчителі української мови і літератури, історії, географії, природознавства, музики і образотворчого мистецтва. На думку Гонського В. Н. : "…саме національне виховання передбачає надання широких можливостей для пізнання української історії, культури, традицій, звичаїв, мови, формування національної гідності, розвитку особистісних рис громадянина української держави" [1, с. 10].

Дітям подобаються інтегровані уроки з української мови і літератури, та історії України. Тематика таких уроків може бути різною, але ми намагаємося використовувати такі методи і засоби, які впливають на емоційний стан учнів, викликають почуття гордості за власну країну, її традиції, історію, мову, культуру:

-         урок конференція "Язичництво і християнство: два корені релігійних свят українців";

-         урок з використанням дебатних технологій "Традиції та звичаєве право Запорізької Січі";

-         круглий стіл на тему "М. Максимович - засновник української фольклористики";

-         урок-інсценізація " Звичаї і традиції українського народу на матеріалі творів І. Нечуя-Левицького";

-         урок-пошук "Звернення до українських традицій,звичаїв в добу українського відродження ХІХ –ХХ ст".

Отже, патріотичне виховання, яке базується на національних звичаях і традиціях,  породжує  цікавість до  минувшини своєї країни, дасть змогу не лише виховати справжнього, свідомого патріота своєї країни, а й допоможе молодим українцям поповнити свої знання з історії, культури, мови своєї держави. Адже, як  відомо,  без знання минулого немає майбутнього.  

 

 Список використаної літератури:

      1.  Гонський В. Н. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави: студії виховання / Гонський В. Н. // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 9-14.

    2. Захаренко, О. А. Слово до нащадків / О. А. Захаренко – Київ : СПД Богданова А. М., 2006. – 216 с.

    3.  Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді (наказ Міністерства освіти і науки України від 16. 06.2015 р. № 641).

    4.  Рачина Б. С. Методичні рекомендації / Б. С. Рачина Б. С. – Харків, 2001. – 310 с.

   5.Сухомлинський, В. О. Народження громадянина [Текст ] / В.О.Сухомлинський // вибр. Твори. В 5-ти т. – Т.3 –Київ : Рад. шк.,1976

   6. Ушинський, К. Д. Про народність в громадському вихованні : У 2-х т. / К. Д. Ушинський // Вибранні педагогічні твори. – Київ, 1983. – С. 43-104.