Олексенко І.В. Патріотизм у розумінні сучасної молоді

Олексенко Ірина Володимирівна,

учитель фізики та інформатики

Хутірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Черкаської районної ради

Черкаської області

 

 Актуальність теми полягає в тому, що від рівня патріотизму молоді залежить доля країни в майбутньому. Патріотизм припускає гордість досягненнями і культурою своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості та ідентифікація себе з іншими членами нації, готовність підпорядкувати свої інтереси інтересам країни, прагнення захищати інтереси Батьківщини і свого народу.

Патріотизм визначається більшістю людей як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Він виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів.

Головна проблема, на мій погляд, полягає в тому, що велика частка молоді, що народилась і проживає в Україні та має українське коріння не ідентифікує себе з української нацією. З часом ця проблема може призвести до втрати національного багатства Української держави – національних традицій, мови, культури, тощо.

Патріотизм в країні, яка нещодавно здобула незалежність, постає дуже гостро. Що для сучасної молоді означає патріотизм? В головах та думках багатьох людей по різному трактується таке поняття, як патріотизм . В одних людей вірне тлумачення, в інших помилкове. То що ж насправді означає слово патріотизм?

У Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту” як стратегічні визначаються завдання виховання в особистості любові до Батьківщини, усвідомлення свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей, утвердження якостей громадянина-патріота України для збагачення і примноження на цій основі культурного і творчого потенціалу нашого народу. У “Концепції виховання особистості в умовах розвитку української державності” підкреслюється необхідність утвердження у шкільної молоді “почуття патріотизму, відданості Батьківщині, й, водночас, відчуття належності до світової спільноти” [1, c.3].  

У “Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності” зазначається, що метою громадянського виховання є формування “свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людини, з притаманними їй особистісними якостями, з рисами характеру, світоглядом і способом мислення, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні” [2, c.3].

 Серед стратегічних завдань, котрі окреслюються даним документом, передовсім виділяються: формування національної свідомості, виховання почуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщині; утвердження взаємозв’язку між ідеалами індивідуальної свободи, прав людини та її громадянською відповідальністю; формування толерантного ставлення до інших культур і традицій. При цьому підкреслюється, що важливою якістю українського патріотизму має бути його дієвість, тобто турбота про благо народу та сприяння становленню й утвердженню української держави. Патріотизм, у свою чергу, є складовою громадянськості, під якою розуміють “духовно-моральну цінність, світоглядно-психологічну  характеристику людини, зумовлену її державною самоідентифікацією, усвідомленням належності до конкретної країни. З цим пов’язане більш чи менш лояльне ставлення людини до встановлених у державі порядків, законів, інституцій влади, почуття власної гідності, знання і повага до прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовність та вміння дотримуватися власних прав та обов’язків” [2, c.6].

Тлумачний словник української мови визначає патріотизм як “любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви і подвиги” [3, c.223].

 Патріот – це вітчизнолюб, ревнитель про його благо.

З точки зору філософії патріотизм – моральний і політичний принцип, соціальне почуття, змістом якого є любов і відданість вітчизні, гордість за його минуле і сучасне, бажання захищати інтереси батьківщини. [4, c.378]

В Україні у своєму розвитку патріотизм живиться прогресивними патріотичними традиціями українства, а також кращими зразками патріотичних традицій інших країн і народів, світового демократичного руху, збагачуючи їх історичними здобутками своєї Вітчизни. Утвердження в свідомості громадян України, насамперед молодого покоління, ідей патріотизму, гордості за свою суверенну державу, готовності стати на захист істинної демократії, інтересів свого народу має стати сьогодні одним з найважливіших завдань нової системи патріотичного виховання [5, c.251].

Патріотизм – любов до батьківщини, патріотична свідомість почуття відповідальності за її долю, готовність і здатність служити її інтересам та сприяння її успіхам у сферах внутрішнього життя й на міжнародній арені [6, c.204].

Патріотична свідомість почала розглядатись як соціальне явище тільки в 70 – рр., а до цього часу – як аспект суспільної свідомості . У світлі сучасних уявлень філософії про рівні суспільної свідомості дослідники виявляють два рівні патріотичної свідомості суспільно-психологічний, ідеологічний  [7, c.8–14].

Український педагогічний словник дає таке визначення патріотизму: це “одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Патріотизм виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Виховання патріотизму – важлива складова виховної діяльності школи. У процесі вивчення різних навчальних предметів в учнів формуються патріотичні погляди і переконання” [8, c.249].

Серед моральних якостей, що відзначають ставлення людини до суспільства, провідне місце займає патріотизм. Він визначає ставлення людини до праці, суспільної власності, її поведінку в суспільстві. Тож виховання патріотизму потрібно починати уже з школи.

“Патріотичні почуття зміцнює героїко-патріотичне виховання, покликане виробляти глибоке розуміння громадського обов’язку, готовність у будь який час стати на захист Вітчизни, оволодівати військовими знаннями, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії свого народу, його Збройних сил” [9, c.257].

Природно, постає питання про взаємозв’язок патріотизму і культури міжнаціональних відносин, які мають величезне значення в соціальному і духовному розвитку людини. Вони виступають як складові частини її світогляду і відношення до рідної країни, до інших націй і народів. Лише на основі почуттів патріотизму і національних святинь зміцнюється любов до батьківщини, з’являється почуття відповідальності за її могутність і незалежність, збереження матеріальних і духовних цінностей, розвивається благородство і достоїнство особистості.

На морально-очищувальний вплив патріотизму на особистість, на вироблення почуття благородства, совісті, мужності і самопожертви, якщо цього вимагають інтереси батьківщини, вказував О.М.Радищев: “Не всі народжені на батьківщині достойні величного найменування сина Вітчизни (патріота)... Справжня людина і син Вітчизни є одне і те ж... Він пломеніє найніжнішою любов’ю до цілісності і спокою своїх співвітчизників... Переборюючи всі перешкоди, невтомно прямує до збереження честі, дає гарні поради і настанови. Він швидше погодиться загинути і зникнути, ніж бути прикладом неподобства і, якщо впевнений в тому, що смерть його принесе міць і славу вітчизні, то не злякається пожертвувати  життям. “Його серце не може не тріпотіти при одному імені Вітчизни”... [10, c.205–206].

К.Д.Ушинський вважав, що патріотизм є не тільки важливою задачею виховання, але і його могутнім педагогічним засобом. “Як немає людини без самолюбства, – писав він, – так немає людини без любові до батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з його поганими природними, особистими, сімейними і родовими схильностями” [11, c.160].

Але патріотизм не має нічого спільного з замиканням людини у вузьких національних інтересах. Справжній патріотизм за своєю природою гуманістичний і включає в себе повагу до інших народів і країн, до їх національних звичаїв і традицій, до їх самостійності і незалежності і нерозривно пов’язаний з культурою міжнаціональних відносин.

Під сутністю патріотизму педагогіка розуміє таку моральну якість людини, яка виражається в любові і відданості своїй Батьківщині, усвідомленні її величі і слави та переживанні свого духовного зв’язку з нею, в потребі і прагненні за будь-яких умов берегти її честь і гідність, практичними справами зміцнювати її могутність і незалежність.

Отже, у гуманітарних науках поняття “патріотизму” розглядається як принцип у філософії й соціології. При цьому дані науки окреслюють у такому розумінні взаємодію людини і суспільства, людини і держави. В етиці визначальними є почуття індивіда та раціональні форми взаємодії у людській спільноті.  Психологія включає до цього поняття патріотичні почуття, свідомість та досвід  особистості. У теорії педагогіки визначальним вважається утвердження в учнів любові і відданості Вітчизні.

Всі ці результати є основою для розробки психолого-педагогічної структури патріотизму юнаків і дівчат шкільного віку.

Для мене уявлення про патріотизм зв'язуються з трепетним ставленням до своєї Батьківщини, але уявлення про сутність патріотизму у різних людей різний. З цієї причини, одні люди вважають себе патріотами, а інші їх такими не вважають.

Патріотизм визначається більшістю людей як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Він виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Виховання патріотизму – важлива складова виховної діяльності.

Соціальні психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення й оцінку особистістю елементів вітчизни. У конкретно-історичному розгляді, з'явившись внаслідок розвитку людського суспільства, соціально-моральне, у своїй основі, патріотичне почуття набувається особистістю не через біологічну спадковість, а неодмінно під впливом соціального середовища, виховання (соціалізації) у широкому розумінні слова.

Патріотизм може проявлятися в наступних формах:

­ полісної патріотизм - існував в античних містах-державах (полісах);

­ імперський патріотизм - підтримував почуття лояльності до імперії та її уряду;

­ етнічний патріотизм (націоналізм) - в основі має почуття любові до свого народу;

­ державний патріотизм - в основі лежать почуття любові до держави.

­ квасний патріотизм (ура-патріотизм) - в основі лежать гіпертрофовані почуття любові до держави та свого народу

Я є громадянином України — людина яка належить до певної територіальної спільноти — міста, країни тощо. Ця приналежність є формально юридично оформленою. Як член певного соціуму громадянин має певні права та обов'язки, щодо цього соціуму і підпорядковується певним (прийнятим в громаді) нормам поведінки.

Мій патріотизм передбачає гордість за матеріальні і духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання збереження її характерних особливостей, її культурного надбання і співставлення себе з іншими членами свого народу, постійна готовність підкоряти свої особисті інтереси інтересам загалу, в якому живеш, та захищати інтереси своєї громади, народу в цілому.

Патріотизм є актуальною темою сьогодення, адже патріотизм це запорука процвітання нашої держави та забезпечення цілісності державного кордону та захисту наших громадян. Тому проблемною ситуацією я вважаю ставлення до патріотизму та його розуміння.

Можна зробити висновок, що українська молодь все ж таки проявляє в певній мірі патріотизм, який проявляється у любові до батьківщини, відданості своєму народові, гордість за надбання національної культури. Він виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Концепція виховання особистості в умовах розвитку української державності // Інф. збірник МО України, 1996. - № 14
  2. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності //Педагог.газета.-2000.- № 6 (72), червень.- 6 с.
  3. Новий тлумачний словник укр.мови. У 4 томах /Укладачі В.Яременко, О.Сліпушко. – К.:Аконіт, 1999. – Т.3. – С. 223
  4. Філософія: Навчальний посібник / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін. За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1999. – 624 с.
  5. Політологічний енциклопедичний словник: Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.
  6. “Школа  - Родина”, педагогічний експеримент гуманітарної гімназії № 23 м. Житомира. – Житомир, 2002. – 20 с
  7. Патриотическое сознание: сущность и формирование /А.С. Миловидов, П.Е. Сапегин, А.Л. Симонов и др. – Новосибирск: Наука, 1985. – 254 с.
  8. Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави // Рідна школа. -2001. -№ 2. - С.9-14.
  9. Формирование личности старшеклассника / Под ред. И.В.Дубровиной. – М.: Педагогика, 1989. – 168 с.
  10. Радищев А.Н. Сб. соч. – М., 1952. – С. 205–206.
  11. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання // Вибрані педагогічні твори в 2 т. – К.: Рад. школа, 1983. – Т. 1. – С. 192–471