Гавріленко Н.О. Сучасні форми і методи патріотичного виховання

Наталія Олександрівна Гавріленко,

учитель трудового навчання та інформатики

Хижинського навчально-виховного комплексу

«дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня

школа I-III ступенів ім. Є. К. Тищика»

Патріот – це людина, яка не поступається власними моральними принципами та переконаннями. Навіть коли буде важко не відступатиме від проблем, не ховатиметься за різним виправданнями, а йтиме всупереч усьому заради щастя і блага своєї землі. Патріотизм виявляється в простих речах. Бути патріотом може кожен, навіть звичайна вчителька, яка вчить дітей говорити рідною мовою, не цуратися своєї національності та прагнення знати справжню історію української держави [4. с.112].

Любов до Батьківщини в українського патріота поєднується з вірою в неї, в її покликання, прекрасне майбутнє, що обов’язково відбудеться. Справжній патріот, керуючись сучасним досвідом і героїчним минулим народу, вірить, що він здолає всі історичні випробовування, вийде з них міцнішим. Втім, свідомий патріот бачить не лише духовну красу свого народу, а й його слабкості, помилки і недосконалості,розуміє,що в історії. Патріотизм виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Виховання патріотизму – важлива складова виховної діяльності сім’ї, школи, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів. У процесі вивчення різних навчальних дисциплін у молодої людини формуються певні патріотичні погляди та переконання [5, с.159].

Не можу не згадати психологічну новелу Василя Семеновича Стефаника «Камінний хрест». Автор зображує еміграцію за океан галицького селянства на межі дев’ятнадцятого й двадцятого століття, а саме прощання хлібороба Івана Дідуха із сусідами у зв’язку з виїздом до Канади. Василь Стефаник показує невимовну єдність селянина з рідним краєм. Усе життя Іван Дідух працював на своєму невеличкому піщаному пагорбі. У свій клаптик землі чоловік уклав багато здоров’я та сил. Тяжка праця зігнула Івана, наче той пагорб. Усе своє життя цей чоловік поклав на землю. Два роки родина вмовляла його покинути Україну та емігрувати до Канади. І ось нарешті Іван погодився на вмовляння дружини та синів. Вони від’їжджають на чужину. Іван дуже тяжко переживає еміграцію. Сусіди не хотіли відпускати Дідуха: «Ціла хата заридала, як би хмара плачу, що нависла над селом, підірвалася». Слід згадати спів Івана, а також скажений танець з дружиною. То був порив усіх емоцій та переживань головного героя. Іван просив односельчан зберегти камінний хрест та окропити його свяченою водою. Дідух - образ нескінченної туги за рідною землею. Чоловіка не приваблювало чудове закордонне життя, улаштовувало все те, що він мав на своїй Батьківщині.

Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності школярів [7, с. 6-9].

Основними формами патріотичного виховання школярів є:

інформаційно-масові (дискусії,диспути,конференції, філософський стіл, відкрита кафедра, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, жива газета, створення книг, альманахів);

діяльнісно-практичні (екскурсії,свята,театр-експромт,

ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);

інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);

діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);

індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);

наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо) [3. с.7].

Виховання людини триває майже все життя, але особливе значення воно має у період її росту й розвитку. Цей великий період людського життя - від народження до настання зрілості - неоднаковий ні за темпами розвитку, ні за видами діяльності людини, ні за характером протікання фізичних і психічних процесів, ні за ставленням людини до дійсності [8. с.1].

Розглядаючи розвиток дитини як єдиний, безперервний, динамічний процес, у ньому виділяють якісно різні ступені кожний з яких умовно називають віком: вік дошкільний, молодший шкільний, середній шкільний (підлітковий), старший шкільний (юнацький). Вчителеві необхідно знати закономірності вікового розвитку не тільки для того, щоб до них пристосуватися, а головне, щоб учити й виховувати з найбільшим ефектом .У цьому в значній мірі допомагають думки й висновки видатних педагогів про особливості розвитку дітей та учнів [2. с.6-7].

Основними напрямками роботи педагогів при виборі форм та методів патріотичного виховання у сучасній школі слід вважати виховання:

поваги до Конституції держави та державної символіки;

політичної культури;

правосвідомості;

культури міжнаціонального спілкування;

усвідомлення загальнолюдських моральних цінностей;

поваги до національної ідеї, мови;

національної свідомості та українського патріотизму

любові до Батьківщини, її історії та культурної спадщини [1. с. 271].

Патріотизм сьогодні має дуже широке значення, тому що кожен для себе розуміє це слово по-своєму. І не потрібно далеко йти, щоби переконатись в цьому. Проведіть для себе невеликий експеримент: задайте п'ятьом своїм хорошим знайомим питання, що для них означає це явище, і ви побачите, що ніхто не зможе дати чіткого визначення. А це зрозуміло, адже у кожного є своє, індивідуальне розуміння. Багато що залежить від дитинства, тому що як батьки виховають в дитині патріотизм і покажуть його сутність, так людина в подальшому своєму майбутньому житті й буде розуміти його. Все взаємопов'язане, друзі. Проте, в загальному, суть цього явища можна визначити невеликим, зате змістовним поняттям.

Справжній патріот повинен любити свою державу, якою б вона не була. Якщо говорити про нашу, рідну неньку Україну, то, звичайно ж, вона не ідеал, але й ми у ній не святі. Треба пам'ятати: ти тут народився, ти тут виріс, це - твоя домівка, ріднішої землі ти не знайдеш, як би ти не намагався. Якщо ти хочеш називати себе справжнім патріотом, виховай в собі почуття любові до Батьківщини. Гордись нею. Кожен сам для себе повинен побачити те, за що можна пишатись своєю країною.

Особисто для мене, справжніми патріотами є добровольці-волонтери. Вони (найчастіше, до речі, це жінки) не голосять на вулицях "Слава Україні" та не розміщують безліч картинок державної символіки на своїх сторінках у соціальних мережах, як це робить новий, модний тип диванних патріотів.

Чи треба нам сьогодні акцентувати увагу на українському патріотизмові? Неодмінно. Бо, по-перше, й сьогодні серед певної частини населення ще живучі рецидиви комуністичного дурману. По-друге, у нашій молодій державі, на жаль, не створено державної ідеології і не надається належної уваги патріотичному вихованню громадян, що є непростимою помилкою. По-третє, навіть серед націонал-патріотів немає єдності в розумінні патріотизму і нерідко ступінь патріотизму визначається партійною приналежністю, що взагалі є неприпустимою глупотою. І там, де найбільше потрібна ідейна єдність,іде приглядання, яку релігію сповідує людина, які у неї політичні погляди. І там, де найбільше потрібна спільна дія, іде вимірювання, хто є більшим, а хто є меншим патріотом [6, с. 5-13].

На мою думку, патріот – це людина з великої букви. По-перше, вона любить свою батьківщину. Навчена берегти природу. Шанує мову і традиції свого народу. По-друге, віддана своєму народові. Сміливо бореться з неправдою. По-третє, готова на жертви й подвиги. У наш неспокійний час патріотами можна назвати волонтерів, добровольців, журналістів, воїнів. Вони сміливо стали на захист рідної землі. На щастя, наша земля багата справжніми патріотами. Ними треба пишатися.

Я живу у прекрасній країні – Україні. Вона має багаті землі, розумних і працьовитих людей. Моя Україна – країна, в якій наш народ бере участь у зміцненні нашої держави, та її розбудови. Українська земля багата на мальовничі степи, поля золотої пшениці, рясні сади. Не можна не милуватися красою української природи. Для кожної людини рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. Україна – це велика родина, де всі живуть спільними радощами та проблемами.

Патріотизм проявляється у тому, що все що робить людина приносить користь її Батьківщині. На мою думку, патріотичні почуття є в кожного з нас і маємо прагнути зробити щось важливе для свої Батьківщини. Тому я вважаю себе справжнім патріотом.

Ми - сильні. Ми - незламні. Ми-українці.

То ж будьмо Справжніми Патріотами своєї держави
Слава Україні!

Список використаної літератури

  1. Бех І.Д Виховання особистості: Сходження до духовності / Іван Дмитрович Бех. - К.: Либідь, 2006. - 271 с.
  2. Бех І. Програма українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді / І. Бех, К.Чорна //  Шкільний світ. – 2014. – № 23. – С.5-13.
  3. Беспалова Т.В. Патриотизм как духовное состояние в социально-философской интерпретации И.А. Ильина / Т.В. Беспалова // Философия права. – 2009. – № 3. – 159 с.
  4. Вишневський О. Ще раз про народження громадянина: національне і громадське у сучасному українському вихованні // Освіта. - 2002. - №8-9. - С.6-7.
  5. Власова Н. Ф. Концептуальні ідеї патріотичного виховання в системі освіти./ Електронний збірник наукових праць Запорізької обласної академії післядипломної педагогічної освіти, Випуск №4: Загальна, педагогічна та вікова психологія. //[Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://bibliofond.ru/view.aspx?id=791176
  6. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.). - К.: Райдуга, 1994. - 112 с.
  7. Методичні рекомендації з організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді у 2014/2015 навчальному році // Шкільний світ. – 2015. – № 1. – С.6-9.
  8. Національно-патріотичне виховання в бібліотеках [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://mcbs.if.ua/index.php?option. – Назва з екрана.