Розвиваємо критичне мислення: прийоми роботи з текстом

Для розвитку критичного мислення учнів О. Пометун пропонує такі прийоми роботи з текстом:

1.     Читання з зупинками.

Учні читають текст певними фрагментами, на які вчитель поділяє його заздалегідь. Після читання вчитель пропонує:

–       відповісти на кілька запитань до першого фрагменту тексту;

–       потім обговорюється наступний фрагмент і так до кінця тексту;

–       учитель пропонує учням проблемне запитання.

Питання, які ставить вчитель для стимулювання критичного мислення, мають бути сформульовані так, щоб відповідаючи на них, учні аналізували й інтерпретували інформацію, ідеї, будували власні припущення.

 Отже, зав’язується дискусія, під час якої учні можуть вільно висловлювати свої погляди.

2.     Читання в парах – узагальнення в парах.

Розвиває в учнів різні види мислення, зокрема навчає глибшого розуміння прочитаного. Обєднавши учнів у пари, запропонуйте їм працювати по черзі. Спочатку хтось читає перший абзац тексту і узагальнює його (формулює дуже коротко, в 1 – 2 реченнях основну думку тексту). Потім інший з пари має поставити питання, однак не репродуктивні – на відтворення змісту абзацу, – а відкриті, такі, що логічно з ним повязані.

Якщо учні виконують такі завдання вперше, важливо відпрацювати необхідні навички, наприклад:

     а)    один з учнів читає перший абзац (або відзначений учителем уривок);

      б)     учитель узагальнює його і ставить запитання;

      в)     кілька учнів узагальнюють наступний абзац;

      г)    учитель за необхідності коментує відповіді;

      д)    другий учень в парі ставить запитання за опрацьованим уривком;

     ж)    кілька учнів виголошують свої запитання;

      з)   за необхідності вчитель робить коментарі, зауважуючи, як можна поліпшити запитання.

Коли переконаєтеся, що учні зрозуміли, як виконувати таке завдання, запропонуйте їм працювати далі самостійно: читати, узагальнювати і ставити запитання за текстом – частина за частиною. Після читання й обговорення кожного абзацу учні мають мінятися ролями.

3.     Читання з маркуванням та опорні слова.

Метод читання з маркуванням – системна розмітка тексту під час читання й обдумування, що дає змогу істотно активізувати процес сприйняття інформації та підвищити його ефективність.

       Учнів потрібно познайомити з низкою умовних позначень і запропонувати їм у процесі читання ставити ці позначки олівцем на полях спеціально підібраного тексту:

  • позначкою «галочка» (v) позначаємо в тексті інформацію, яка вже відома. При цьому джерело інформації і міра достовірності її не мають значення;
  • знаком плюс  (+) позначають нову інформацію. Учень ставить цей знак тільки тоді, якщо він уперше натрапляє на викладені в тексті відомості;
  • знаком запитання (?) позначаємо те, що залишилося незрозумілим і вимагає додаткових відомостей, викликає бажання дізнатися детальніше;
  • «мінус» (-) означає те, що суперечить наявним уявленням, щось, про що читач думав по-іншому.

       Цей прийом вимагає від учнів активного й уважного читання. Він зобовязує не просто читати, а вчитуватися в текст, відстежувати власне розуміння в процесі читання тексту або сприйняття будь-якої іншої інформації.

На практиці учні просто пропускають те, чого не зрозуміли, а за умови використання згаданого прийому маркувальний «знак питання» (?) зобовязує їх бути уважними й позначати незрозуміле. Після прочитаного тексту можна рекомендувати учням заповнити таблицю, де позначки стануть заголовками колонок (тобто кількість колонок таблиці відповідає кількості позначок маркування). У таблицю коротко заносяться відомості з тексту.

 

Те, що мені було відомо (v).

Це для мене абсолютно нове, неочікуване (+)

Це суперечить моїм знанням і уявленням (-)

Я хочу дізнатись про це більше (?)

 

 

 

 

 

Використання зазначеного прийому вимагає від учителя:

–        заздалегідь визначити текст або його фрагмент для читання з позначками;

–        пояснити або нагадати учням правила, відповідно до яких слід розставляти маркувальні позначки;

–        чітко визначити час, відведений на роботу, і стежити за регламентом;

–        передбачити форму перевірки й оцінки виконаної роботи.

Щоб навчитися критичного мислення, учні мають розуміти, що будь-який текст, окрім художнього, містить важливу інформацію (близько 30-40%) і неважливу (60 – 70%). Істотна, важлива інформація – це ключові слова й словосполучення, у яких втілено основне смислове навантаження тексту. Спираючись на них, ми скорочуємо текст, полегшуючи засвоєння прочитаного. Несуттєва інформація – це вставні слова, засоби звязку, лексичні повтори, непотрібна або нецікава для читача інформація. Несуттєва інформація допомагає нам зрозуміти важливу інформацію і сконцентрувати на ній нашу увагу.

     Важливо навчитися швидко і якісно відбирати істотну інформацію з-поміж неістотної. Деякі слова або фрази в тексті, що розкривають його зміст є опорними. Опорні слова – це здебільшого іменники, дієслова, прислівники. Опорними словосполученнями є стійкі словосполучення, складні терміни, назви розділів, методів тощо.

 Вибір опорних слів є першим етапом смислового скорочення тексту, що підвищує ефективність його засвоєння. Цей етап формується в процесі практичних вправ. Тому час від часу потрібно пропонувати учням завдання на зразок: «Читаючи текст, застосуйте метод опорних слів:

  •  випишіть ті слова (словосполучення), які ви вважаєте ключовими для кожної ідеї тексту;
  • працюючи в парах, перекажіть один одному зміст тексту, спираючи на виписані слова;
  • оцініть, наскільки точно переказано текст».

     Щоб відокремити важливу інформацію від неважливої, учням потрібно послідовно поставити перед собою запитання:

  • Про що цей текст?
  • Хто що робить?
  • Важливо це чи неважливо?

Перші два питання дають змогу виявити в тексті ключові (найважливіші) слова і словосполучення. Третє питання спрямоване на те, щоб залишити з-поміж них важливі. У результаті «просіювання» інформації залишається тільки істотне у вигляді «телеграми» – тексту, що показує рух думки від відомого до нового.

    Використана література.

 Пометун О. Методика розвитку критичного мислення на уроках історії // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання – К. : Видавництво «Педагогічна преса», 2012. – №4 – С. 9.